ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.06.2016Справа №910/9877/16
за позовом Приватного підприємства "Саммит-04"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллегро-Ексклюзив"
про визнання договору недійсним
Суддя Отрош І.М.
Представники сторін:
від позивача: не з'явились.
від відповідача: Жаданов Д.О. - представник за довіреністю б/н від 14.06.2016.
30.05.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства "Саммит-04" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллегро-Ексклюзив" про визнання договору недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що договір купівлі-продажу від 29.02.2016, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., було укладено між сторонами під впливом помилки, що має істотне значення, а саме після вчинення даного правочину позивачем було з'ясовано, що об'єкт, який є об'єктом спірного договору, позивач, як продавець, міг продати дорожче, ніж було відчужено за даним договором, з урахуванням того, що у позивача виникла гостра потреба у поверненні цього об'єкта. За таких обставин, позивач на підставі ст. 229 Цивільного кодексу України просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, яким є силосний склад літери О загальною площею 3991,2 кв.м., що складає 9/50 часток майнового комплексу, що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Фрунзе, 4, укладений між Приватним підприємством "Саммит-04" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аллегро-Ексклюзив" від 29.02.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2016 порушено провадження у справі № 910/9877/16 та справу призначено до розгляду на 17.06.2016.
16.06.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника у зв'язку з тим, що позивач знаходиться у м. Вінниця, а забезпечення прибуття представника у судове засідання потребує значних грошових коштів, яких у підприємства немає. При цьому, позивач просить суд задовольнити позов в повному обсязі.
17.06.2016 відділом діловодства суду отримано від відповідача додаткові документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а також відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову з тих підстав, що спірний договір купівлі-продажу від 29.02.2016, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., було підписано сторонами шляхом взаємного волевиявлення сторін, будь-яких заперечень стосовно ціни такого договору позивачем зазначено не було, тим більше, що за змістом п. 5.2. договору, ціна продажу, за твердженням сторін, відповідає їх дійсним намірам. Також відповідач вказує на те, що ціна договору купівлі-продажу від 29.02.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., підтверджена висновком про вартість майна, наданого при укладенні договору купівлі-продажу майна суб'єктом оцінювальної діяльності - ТОВ «Оціночна компанія «Місто», однак позивач, у разі незгоди з результатами висновку, вправі був або оскаржити такі результати, або не приймати їх. За таких обставин, з урахуванням того, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання договору недійсним, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
У судове засідання 17.06.2016 з'явився представник відповідача, який заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов.
Представник позивача у судове засідання 17.06.2016 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується поштовим поверненням ухвали від 02.06.2016 №0103038817861.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
При цьому, як було зазначено судом, позивачем було подано заяву про розгляд справи без участі представника.
За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 17.06.2016 за відсутності представника позивача.
У судовому засіданні 17.06.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд
29.02.2016 між Приватним підприємством "Саммит-04" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аллегро-Ексклюзив" (покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрований у реєстрі за №342 (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1. Договору, продавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, продав (передав у власність), а покупець купив (прийняв у власність) нерухоме майно, яким є силосний склад (літ. О) загальною площею 3991,2 кв.м., що складає 9/50 часток майнового комплексу, що розташований за адресою м. Вінниця, вул. Фрунзе, 4.
Будівля, що відчужується, належить продавцю на праві власності на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик В.В. 26.03.2015 за реєстровим №1155, номер бланка НАМ739238 (п. 1.2. Договору).
Право власності на силосний склад (літ. О) загальною площею 3991,2 кв.м., що складає 9/50 часток майнового комплексу, що відчужується, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності 9190118, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 207730105101, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик В.В. 26.03.2015 за індексним номером витягу 35511865 (п. 1.3. Договору).
За змістом п. 1.4. Договору, ринкова вартість нежитлової будівлі силосного складу (літ. О) загальною площею 3991,2 кв.м., що складає 9/50 часток майнового комплексу, що розташований за адресою м. Вінниця, вул. Фрунзе, 4, згідно з висновком про вартість майна, наданого суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Оціночна компанія «Місто», станом на 02.03.2016 становить 319200,00 грн.
Відповідно до п. 1.5. Договору, договірна ціна будівлі, тобто сума, за яку продається будівля, становить 319600,00 грн. без ПДВ.
Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що продаж за домовленістю сторін вчиняється за 319600,00 грн. без ПДВ, які сплачуються покупцем продавцю в строк та в порядку, що визначені цим договором.
За змістом п. 5.1. Договору, сторони підтверджують, що однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки, правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, їх волевиявлення є вільним і відповідає їх внутрішній волі, а також те, що цей договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину.
Ціна продажу, зазначена в п. 1.5. цього договору, за твердженням сторін, відповідає їх дійсним намірам (п. 5.2. Договору).
Згідно з п. 9.1. Договору, останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та діє до повного його виконання сторонами. Державна реєстрація здійснюється в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно нотаріусом, який посвідчив цей договір, як спеціальним суб'єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу від 29.02.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрованого у реєстрі за №342, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу нерухомого майна.
За змістом ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ст. 657 Цивільного кодексу України).
Позивач в обґрунтування своїх вимог вказує на те, що договір купівлі-продажу від 29.02.2016, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., було укладено між сторонами під впливом помилки, що має істотне значення, а саме після вчинення даного правочину позивачем було з'ясовано, що об'єкт, який є об'єктом спірного договору, позивач, як продавець, міг продати дорожче, ніж було відчужено за даним договором, з урахуванням того, що у позивача виникла гостра потреба у поверненні цього об'єкта. За таких обставин, позивач на підставі ст. 229 Цивільного кодексу України просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, яким є силосний склад літери О загальною площею 3991,2 кв.м., що складає 9/50 часток майнового комплексу, що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Фрунзе, 4, укладений між Приватним підприємством "Саммит-04" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аллегро-Ексклюзив" від 29.02.2016.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Частина 2 даної статті передбачає, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При цьому, за змістом ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що договори можуть бути визнані недійсними лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в справі про визнання договорів недійсними суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання їх недійсними і настання певних юридичних наслідків.
За змістом ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року № 11 за загальним правилом не є підставою для визнання недійсним відсутність у договорі істотних умов.
Як зазначено у п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року № 11, у силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.
При цьому не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).
У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо.
За змістом ст. 640 Цивільного кодексу України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Відповідно до ч. 1 ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Як вбачається зі змісту оспорюваного договору купівлі-продажу від 29.02.2016, сторонами погоджені істотні умови такого договору та договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрований у реєстрі за №342, що свідчить про те, що останній є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення (29.02.2016).
Як зазначено вище, відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За змістом ст. 229 Цивільного кодексу якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Позивач серед підстав позову вказує на те, що спірний договір купівлі-продажу від 29.02.2016, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрований у реєстрі за №342, є недійсним, а саме таким, що вчинений під впливом помилки, посилаючись на те, що позивач міг продати об'єкт договору значно дорожче, ніж продав за таким договором.
Частинами 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Суд зазначає, що за змістом статті 229 Цивільного кодексу України правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним.
Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9, обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
При цьому, під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину.
Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача.
Наведені висновки викладені в п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року № 11.
Як встановлено судом, 29.02.2016 Приватним підприємством "Саммит-04" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аллегро-Ексклюзив" (покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрований у реєстрі за №342, відповідно до п. 1.1. якого продавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, продав (передав у власність), а покупець купив (прийняв у власність) нерухоме майно, яким є силосний склад (літ. О) загальною площею 3991,2 кв.м., що складає 9/50 часток майнового комплексу, що розташований за адресою м. Вінниця, вул. Фрунзе, 4.
Згідно з приписами ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Як встановлено судом, відповідно до п. 1.5. договору купівлі-продажу від 29.02.2016, договірна ціна будівлі, тобто сума, за яку продається будівля, становить 319600,00 грн. без ПДВ.
Як встановлено судом, пунктом 2.1. договору купівлі-продажу від 29.02.2016 сторони погодили, що продаж за домовленістю сторін вчиняється за 319600,00 грн. без ПДВ, які сплачуються покупцем продавцю в строк та в порядку, що визначені цим договором.
Як зазначено вище, за змістом приписів ст. 203 Цивільного кодексу України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Так, згідно з п. 5.1. договору купівлі-продажу від 29.02.2016 сторони підтверджують, що однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки, правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, їх волевиявлення є вільним і відповідає їх внутрішній волі, а також те, що цей договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину.
Більше того, як встановлено судом, відповідно до п. 5.2. договору купівлі-продажу від 29.02.2016, ціна продажу, зазначена в п. 1.5. цього договору, за твердженням сторін, відповідає їх дійсним намірам.
За таких обставин, наведене вище дає підстави для висновку, що позивач, укладаючи договір купівлі-продажу від 29.02.2016, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрований у реєстрі за №342, з передбаченими в ньому умовами про ціну продажу предмету такого договору - 319600,00 грн. без ПДВ (п. 1.5.) усвідомлював, що отримає від відповідача саме передбачену п. 1.5. оспорюваного договору суму коштів, що спростовує доводи позивача про неправильне сприйняття ним такої істотної умови даного правочину, як ціна, тим більше, що в п. 5.2. укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 29.02.2016 вказано, що сторони стверджують, що ціна продажу, зазначена в п. 1.5. цього договору, відповідає їх дійсним намірам.
Так, суд зазначає, що позивач в процесі укладення договору купівлі-продажу від 29.02.2016 вправі був запропонувати збільшити ціну продажу об'єкта нерухомого майна та, у випадку досягнення згоди обох сторін, укласти договір купівлі-продажу з відповідними бажаними для позивача умовами щодо ціни продажу об'єкта, або у випадку непогодження сторонами ціни продажу об'єкта - відмовитись від укладення договору купівлі-продажу. Однак сторонами було укладено договір купівлі-продажу від 29.02.2016, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрований у реєстрі за №342, саме на визначених у ньому умовах, в тому числі, щодо ціни.
З огляду на вищенаведене, у суду відсутні підстави вважати, що в момент укладення договору купівлі-продажу від 29.02.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрованого у реєстрі за №342, існували обставини неправильного сприйняття/розуміння дійсної ціни договору позивачем, тобто наявна була помилка щодо обставин, які мають істотне значення, а отже, відсутні і підстави для визнання недійсним такого договору в порядку ст. 229 Цивільного кодексу України.
Крім того, щодо викладених у позові доводів про виникнення у продавця гострої потреби у поверненні об'єкта, який було відчужено іншій особі за оспорюваним договором купівлі-продажу, суд наголошує, що такі обставини в будь-якому разі не можуть слугувати підставою для визнання правочину (договору купівлі-продажу) недійсним, в тому числі у зв'язку з його вчиненням під впливом помилки, так як в момент вчинення такого правочину особа повинна усвідомлювати, що з укладенням договору купівлі-продажу, право власності на об'єкт такого договору переходить до іншої особи (покупця) та, відповідно, в силу ст. 346 Цивільного кодексу України, припиняється у продавця, а тому останній повинен розуміти наслідки вчинення ним правочину щодо продажу належного йому майна, тим більше, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Саммит-04" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллегро-Ексклюзив" про визнання договору купівлі-продажу від 29.02.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрованого у реєстрі за №342, недійсним не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою в позові, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 22.06.2016
Суддя І.М. Отрош