ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.06.2016№910/7019/16
За позовом Військової частини НОМЕР_1 (Командування Повітряних Сил Зброєних Сил України)
до Державного підприємства завод «Генератор»
про стягнення 747 891,43 грн.
Суддя Літвінова М.Є.
Представники сторін:
від позивачa: Кучинський А.О. - представ. за довір.№350/153/840/пс від 30.12.15р.;
від відповідача: Кравчук О.І. - представ. за довір.№50/464 від 05.05.16р.
У судовому засіданні 15.06.2016 року на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду міста Києва передана позовна вимоги Військової частини НОМЕР_1 (Командування Повітряних Сил Зброєних Сил України) до Державного підприємства завод “Генератор” про стягнення штрафних санкцій у розмірі 747 891,43 грн. на підставі Договору про закупівлю послуг за державні кошти №76/14 від 08.07.2014 року.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з надання послуг за Договором про закупівлю послуг за державні кошти №76/14 від 08.07.2014 у строк, ним передбачений, а саме не пізніше 01.12.2014 року згідно Специфікації Послуг (додаток №1 до Договору), у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути на підставі п. 7.2. договору про закупівлю послуг за державні кошти №76/14 від 08.07.2014 року пеню у розмірі 549 479,43 грн. та штраф у розмірі 198 412,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 року порушено провадження у справі №910/7019/16, розгляд справи призначено на 16.05.2016 року.
10.05.2016 року через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву.
У судовому засіданні 16.05.2016 року на підставі статті 77 ГПК України, оголошено перерву до 25.05.2016 року.
У судовому засіданні 25.05.2016 року на підставі статті 77 ГПК України, оголошено перерву до 08.06.2016 року.
У судовому засіданні 08.06.2016 року на підставі статті 77 ГПК України, оголошено перерву до 13.06.2016 року.
У судовому засіданні 13.06.2016 року на підставі статті 77 ГПК України, оголошено перерву до 15.06.2016 року.
У судовому засіданні 15.06.2016 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповдача заперечував проти позову, посилаючись на обставини, викладені у запереченнях на позов та додаткових поясненнях щодо них.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення господарський суд повідомляє, коли буде складено повне рішення. Повне рішення повинно бути складено у строк не більше п'яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.
Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
08.07.2014 року між Військовою частиною НОМЕР_1 (Командування Повітряних Сил Зброєних Сил України) (далі - позивач, замовник) та Державним підприємством завод “Генератор” (далі - відповідач, виконавець) було укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти №76/14 від 08.07.2014 року (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується надати послуги, зазначені у Специфікації Послуг (Додаток 1 до Договору), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.
Згідно з п. 1.2. Договору, найменування послуг: ремонтування та технічне обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності, код 33.12.2 - згідно Державного класифікатора продукції та послуг ДК016-2010, а саме регенерація приладів КИУ-43, КГ-3, КУ-137, обсяг послуг згідно Специфікації Послуг (додаток 1 до Договору).
Відповідно до пункту 1.3. Договору, замовник може зменшити обсяги закупівлі послуг, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника на цілі, що передбачені Специфікацією Послуг (Додаток 1 до Договору). Замовник у 10-ти денний строк з дня отримання інформації про зменшення бюджетних призначень на цілі, передбачені умовами цього Договору(у межах загального обсягу закупівлі за Договором), письмово повідомляє виконавця про зменшення обсягу закупівлі Послуг, на підставі якого сторони вносять відповідні зміни до Договору, підписуючи додаткову угоду.
Сума договору становить 4 535 131,52 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 755 855,25 грн.(п.3.1. Договору), та встановлена сторонами на підставі розрахунково-калькуляційних матеріалів з визначення ціни, яка затверджена протоколом погодження договірної ціни, що є додатком №2 до Договору (п.3.2. Договору).
Пунктом 4.1. Договору сторонами визначено, що розрахунки проводяться замовником шляхом прямого переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця через відповідні реєстраційні рахунки військової частини НОМЕР_1 , відкриті в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Вінницькій області.
Згідно з п. 4.2. Договору, розрахунки за надані послуги здійснюються після їх надання протягом бюджетного 2014 року, після надання представнику замовника (командиру військової частини НОМЕР_1 м.Вінниця) виконавцем наступних документів: рахунку-фактури, акту приймання наданих Послуг (форма акту наведена в додатку 3 до Договору) та акту прийому-переді приладів (форма акту наведена в додатку 4 до Договору), затверджених виконавцем та замовником.
Як передбачено пунктом 5.1. Договору, послуги можуть надаватись частинами в термін, визначений Спеціфікацією Послуг регенераціїї приладів КИУ-43, КГ-3, КУ-137 (додаток №1 до Договору), а саме до 01.12.2014 року.
Пунктом 5.6. Договору сторони погодили, що зобов'язання Виконавця по наданню послуг за договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання і затвердження Замовником Акту (актів) приймання наданих Послуг (форма акту наведена в додатку 3 до договору), Актів прийому-передачі приладів (форма акту наведена у додатку 4 до Договору) та повернення приладів, що не підлягають регенерації. Датою виконання зобов'язань виконавцем є остання дата затвердження замовником акту приймання наданих послуг за всіма виданими відповідно пункту 5.3 нарядами та Актів прийому-передачі Виробів (форма акту наведена у додатку 4 до Договору). Датою виконання зобов'язань Замовником є дата повного розрахунку з Виконавцем з умовами даного договору.
Як визначено пунктом 7.2. Договору, за порушення строків (термінів) виконання зобов'язань, зазначених Специфікації Послуг (додаток №1 до Договору), з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Додатком 1 «Специфікація послуг» до договору №76/14 від 08.07.2014 року сторони погодили найменування приладів, які підлягають регенерації: КИУ-43Р, КГ-3Р, КУ-137Р; ціна 4 535 131,52 грн., в тому числі ПДВ 20% - 755 855,25 грн., та визначили термін надання послуг до 01.12.2014 року.
Згідно з п. 10.2. Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2014 року, за виключенням дії гарантійних зобов'язань, які діють до повного їх виконання.
Позивач зазначає, що порушення Державним підприємством завод «Генератор» умов Договору про закупівлю послуг за державні кошти №76/14 від 08.07.2014 року стало підставою для звернення до суду із позовом про стягнення з останнього пені та штрафу за прострочення надання послуг згідно умов Договору.
Проаналізувавши зміст Договору про закупівлю послуг за державні кошти №76/14 від 08.07.2014 року, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
На виконання умов Договору №76/14 від 08.07.2014 року позивачем та відповідачем були підписані: Акт №245 приймання наданих послуг від 24.12.2014 року на загальну суму 492 952,73 грн. та сплачено згідно платіжного доручення 1375 від 26.12.2014 року (копії наявні в матеріалах справи); Акт приймання наданих послуг №2 від 29.12.2014 року на загальну суму 479 458,79 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1412 від 29.12.2014 року та Акт приймання наданих послуг №3 від 29.12.2014 року на загальну суму 268 073,86 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1411 від 29.12.2014 року, отже послуги з ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності відповідно до Специфікації Послуг виконано не в повному обсязі (копії наявні в матеріалах справи).
16.01.2015 року позивачем та відповідачем було підписано Акт звірки взаєморозрахунків між військовою частиною НОМЕР_1 та ДП завод «Генератор» за Договором №76/14 від 08.07.2014 року, в якому сторонами підтверджено виконання зобов'язань за Договором станом на 01.01.2015 року на суму 1 240 485,37 грн.
04.02.2015 року позивачем було виставлено відповідачу претензію №35/129/138/270/ПС про сплату пені та штрафу за порушення терміну надання послуг відповідно до умов Договору про закупівлю послуг за державні кошти №76/14 від 08.07.2014 року, з урахуванням наданих послуг на суму 1 240 485,38 грн., в якій визначив обсяг ненаданих послуг на суму 2 834 457,20 грн. (копія якої міститься в матеріалах справи).
У відповідь на претензію №35/129/138/270/ПС про сплату пені та штрафу за порушення терміну надання послуг від 04.02.2015 року відповідно до умов Договору про закупівлю послуг за державні кошти №76/14 від 08.07.2014 року, відповідач звернувся до позивача з листом №45/157 від 05.02.2015 року з проханням сповісти йому номер Військової частини, в якій будуть прийматись послуги з регенерації зазначених приладів і забезпечити готовність матеріальної частини до проведення цих робіт.
Разом з тим, як зазначає позивач, у зв'язку із подальшим невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, 29.09.2015 року позивач звернувся до відповідача з претензією №35/129/138/2257/ПС про сплату пені та штрафу за порушення терміну надання послуг відповідно до умов Договору про закупівлю послуг за державні кошти №76/14 від 08.07.2014 року.
Оскільки, відповіді або грошових коштів від відповідача так і не надійшло, позивач звернувся із даним позовом до суду.
В обгрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначає суду про те, що в порушення умов Договору, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо надання послуг у встановлений Договором термін до 01.12.2014 року, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути на підставі п. 7.2. Договору про закупівлю послуг за державні кошти №76/14 від 08.07.2014 року пеню у розмірі 549 479,43 грн. та штраф у розмірі 198 412,00 грн., за обсяг ненаданих послуг на суму 2 834 457,20 грн. та визначивши при цьому період нарахування пені з 01.12.2014 року по 01.06.2015 року.
Відповідач заперечуючи проти позову зазначив, що дійсно позивачем прийняті, а відповідачем надані послуги з ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціального призначення згідно до Акту приймання наданих послуг №245 від 24.12.2014 року на суму 492 952,73 грн., згідно Акту приймання наданих послуг № 2,3 від 27.12.2014 року на загальну суму 747 532,65 грн. відповідно до Договору про закупівлю послуг за державні кошти №76/14 від 08.07.2014 року.
Водночас, відповідач звертає увагу суду на те, що згідно ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), а відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а тому на думку відповідача, позивачем пропущений спеціальний строк позовної давності, оскільки на момент підписання Актів приймання наданих послуг від 24.12.2014 року та 27.12.2014 року йому було достеменно відомо про пропущення строку надання послуг за Договором відповідачем.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК Кодексу цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.2 ст. 11 ЦК України).
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Як встановлено судом, 08.07.2014 року між Військовою частиною НОМЕР_1 та Державним підприємством завод “Генератор” було укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти №76/14 від 08.07.2014 року, відповідно до п. 1.1. якого сторони погодили обсяг та термін надання послуг, визначений Специфікацією Послуг (Додаток 1 до Договору).
На виконання умов Договору №76/14 від 08.07.2014 року позивачем та відповідачем були підписані Акт №245 приймання наданих послуг від 24.12.2014 року на загальну суму 492 952,73 грн. та сплачено згідно платіжного доручення 1375 від 26.12.2014 року; Акт приймання наданих послуг №2 від 29.12.2014 року на загальну суму 479 458,79 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1412 від 29.12.2014 року та Акт приймання наданих послуг №3 від 29.12.2014 року на загальну суму 268 073,86 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1411 від 29.12.2014 року.
Як встановлено судом, відповідно п. 5.1. Договору про закупівлю послуг за державні кошти №76/14 від 08.07.2014 року, послуги можуть надаватись частинами не пізніше 01.12.2014 року, що передбачено п. 1.2. Договору, згідно з яким замовник визначає обсяг надання послуг у Специфікації Послуг (додаток 1 до Договору).
Згідно пункту 7.2. Договору за порушення термінів виконання зобов'язання, зазначених у Специфікації Послуг (додаток 1 до Договору), з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що Акт наданих послуг №245 складено та підписано 24.12.2014 року, Акт наданих послуг №2 складено та підписано 27.12.2014 року та Акт наданих послуг №3 складено та підписано 27.12.2014 року відповідно.
Відтак, враховуючи прострочення відповідачем строку надання послуг, позивач керуючись п.7.2 Договору, заявив до стягнення з відповідача за Актом приймання наданих послуг №245 від 24.12.2014 року на загальну суму 492 952,73 грн. - пеню у розмірі 11 337,91 грн. за період з 01.12.2014 року по 24.12.2014 року; за Актами приймання наданих послуг №2 та №3 від 27.12.2014 року на загальну суму 479 458,79 грн. та 268 073,86 грн. відповідно, позивач заявив пеню у розмірі 19 435,85 грн. за період з 01.12.2014 року по 27.12.2014 року. Також, позивач нараховує та заявляє до стягнення пеню на загальну суму 2 834 457,20 грн. ненаданих послуг відповідно до Договору в період з 01.12.2014 року по 01.06.2015 року.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 550 ЦК України визначені підстави виникнення права на неустойку. Отже, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно положень статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно п.4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором). Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін, тому, зокрема, умови договору, за якими сторони встановили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати пред'явлення вимоги, суперечать вимогам закону і не застосовуються судом.
Пунктом 4.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013, визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду). Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку
За загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати один рік (пункт перший частини другої статті 258 ЦК України). При цьому виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Оскільки право на стягнення пені у позивача виникло з наступного дня після 01 грудня 2014 року, а до суду він звернувся лише - 12 квітень 2015 року, то пеня підлягала стягненню лише в межах одного року до дня пред'явлення позову.
Зазначена правова позиція також висловлена в постанові Верховного Суду України судової палати у цивільних справах №6-100 цс 14 від 03.09.2014 року.
Відтак, проаналізувавши зазначені норми та умови Договору, суд зазначає про порушення відповідачем строків надання послуг, у зв'язку із чим вимога позивача є обґрунтованою.
Водночас, відповідач у запереченнях на позовну заяву, звертає увагу суду на те, що згідно ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), а відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а тому на думку відповідача, позивачем пропущений спеціальний строк позовної давності, оскільки на момент підписання Актів приймання наданих послуг від 24.12.2014 року та 27.12.2014 року йому було достеменно відомо про пропущення строку надання послуг за Договором відповідачем, отже, вимоги позивача щодо стягнення пені та штрафу з відповідача не підлягають задоволенню, оскільки сплили строки спеціальної позовної давності.
Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що строк позовної давності за Актом приймання наданих послуг №245 від 24.12.2014 року та за Актами приймання наданих послуг №2 та №3 від 27.12.2014 року є таким, що сплив станом на момент звернення позивачем із даним позовом до суду.
Відтак, враховуючи відсутність поважних причин для визнання строку позовної давності поновленим, суд, керуючись ч.ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України зазначає про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Викладене узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.111-16 ГПК України, за І півріччя 2014 року, у яких Верховний Суд України зауважує, що коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушено, а стороною у спорі до винесення рішення заявлено про застосування позовної давності, та встановлено, що цей строк пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності.
Враховуючи вищевикладене та здійснивши власний перерахунок позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, у заявлений позивачем період з 01.12.2014 року по 01.06.2015 року у сумі 518 705,67 грн., з огляду на сплив строку спеціальної позовної давності, суд вважає за можливе задовольнити заявлену позивачем вимогу про стягнення пені частково, а саме у період з 12.04.2015 року по 01.06.2015 року, в сумі 130 885,55 грн., тобто в межах одного року до дня подачі позову до суду.
Щодо заявленої позивачем вимоги на підставі п.7.2. Договору про закупівлю послуг за державні кошти №76/14 від 08.07.2014 року, стосовно стягнення з відповідача за відмову від надання послуг - штрафу у розмірі 7% вартості ненаданих послуг, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Отже, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 258 ЦК України, встановлено, що спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення штрафу.
За таких обставин, враховуючи зауваження відповідача про сплив строку спеціальної позовної давності, суд також дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача у частині стягнення штрафу у розмірі 7% вартості ненаданих послуг з відповідача.
Також, відповідачем висловлено прохання про зменшення розміру пені заявленої позивачем до стягнення, в порядку статті 83 ГПК України.
Статтею 83 ГПК України, передбачено, Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 року (зі змінами, внесеними згідно з Постановами Вищого господарського суду № 3 від 23.03.2012, № 10 від 17.10.2012, № 2 від 16.01.2013, № 3 від 16.01.2013, № 7 від 21.02.2013, № 9 від 29.05.2013, № 13 від 17.12.2013, № 6 від 10.07.2014, № 2 від 24.11.2014, № 3 від 05.03.2015, № 2 від 16.12.2015), суд вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У зазначеній нормі ГПК України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (ст.22 гл.82 Цивільного кодексу України).
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надано належним чином засвідчену копію Акту приймання наданих послуг №1 від 26.02.2015 року, як додаток №3 до Договору про закупівлю послуг за державні кошти №76/14 від 08.07.2014 року, на підтвердження подальшого виконання своїх зобов'язань, а отже поведінка відповідача свідчить про вжиття ним заходів подальшого виконання зобов'язання за вказаним Договором.
Також відповідач, звертає увагу суду на те, що відносно ДП заводу «Генератор» відкрито провадження у справі про банкрутство, а розмір кредиторських вимог складає 67 470 713,95 грн., що підтверджується інформаційною довідкою з Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство. На думку відповідача, даний факт свідчить про скрутне фінансове становище підприємства.
Додатково відповідач зазначає, що ДП завод «Генератор» є єдиним виробником надвисокочастотних приладів для систем протиповітряної оборони, що використовуються протиповітряними силами України для захисту територіальної цілісності держави і значне погіршення фінансово-економічної ситуації на підприємстві призведе до неможливості виробництва унікальної продукції і захисту держави від повітряних сил держави агресора. Даний факт підтверджується довідкою Торгово-промислової палати України, що додається до пояснень відповідача, які залучені до матеріалів справи. Відповідач наголошує про його особливий статус та роль у забезпеченні Збройних Сил України унікальними надвисокочастотними приладами, що використовуються у складі систем протиповітряної оборони для виконання ними покладених на них завдань.
Стосовно наслідків порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором про закупівлю послуг за державні кошти №76/14 від 08.07.2014 року, слід зазначити, що такі не є значними, оскільки позивач не заявляв про спричинені йому збитки, внаслідок наявності відповідного прострочення за вказаним Договором.
Приймаючи до уваги зазначене, суд дійшов висновку про можливість застосування положень частини 83 ГПК України та зменшення розміру пені заявленої позивачем до стягнення на п'ятдесят відсотків.
Відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України судовий збір покласти на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 75, 82, 82-1, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства завод «Генератор» (04080, м.Київ, вул. Новокостянтинівська, 18, код 14312453) на користь Військової частини НОМЕР_1 (Командування Повітряних Сил Зброєних Сил України) (21007, м.Вінниця, вул. Червоноармійська, 105, код НОМЕР_2 ) пеню у розмірі 65 442 (шістдесят п'ять тисяч чотириста сорок дві) грн. 78 коп. та судовий збір у розмірі 1 963 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят три) грн. 28 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Дата підписання
повного тексту рішення: 21.06.2016
Суддя М.Є. Літвінова