ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.06.2016Справа №910/32648/15
За позовом Військової частини НОМЕР_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Градострой”
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер-Преміал”
про визнання майнових прав
Судді: Селівон А.М. (головуючий)
Спичак О.М.
Чебикіна С.О.
Представники сторін:
Від позивача: Мітлицька О.О. - представник, довіреність № 5/3/348Б від 21.04.2016;
Від відповідача: не з'явились.
Від третьої особи: не з'явились.
В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Градострой” про визнання права власності на майнові права на 21 квартиру, що розташовані у п'ятисекційному двадцяти п'яти поверховому жилому будинку у м. Києві, по вул. Здолбунівська, 11в, а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 89 959,48 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами Договором про пайову участь у будівництві за адресою: м. Київ, по вул. Здолбунівська, 11в, № 6/1/28 від 21.12.05р., а також порушення прав останнього, яким вчинено необхідні і достатні дії для набуття права власності на майнові права на об'єкт будівництва, зокрема, відповідачем не вжито заходів щодо закінчення будівництва об'єкту та введення його в експлуатацію, фактичної передачі позивачу 21 квартири за вказаною адресою, в односторонньому порядку змінено умови укладеного договору шляхом передачі функцій замовника будівництва об'єкту іншому суб'єкту господарювання без попередньої згоди на те позивача. Враховуючи вказані обставини позивач вважає, що його права як інвестора були порушені, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом про захист майнових прав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/32648/15 та призначено до розгляду на 02.02.2016.
У судовому засіданні 02.02.2016р. та 25.02.2016р. судом оголошувалась перерва до 25.02.2016р. та 01.03.2016р. відповідно.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.03.2016 р. за ініціативою суду залучено до участі у розгляді справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтер-Преміал”, призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.
Відповідно до Протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 03.03.2016 р. для розгляду справи № 910/32648/15 визначено колегію суддів у складі: Селівон А.М. (головуючий), судді Демидов В.О., Спичак О.М.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.03.2016 справу № 910/32648/15 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Градострой” про визнання права власності прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено до розгляду на 06.04.2016 р.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.04.2016р. розгляд справи відкладено на 21.04.2016 р.
Судове засідання призначене на 21.04.2016р. не відбулось у зв'язку з прийманням судді Демидова В.О. участі у тренінгу.
Відповідно до Протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 27.04.2016 р. для розгляду справи № 910/32648/15 визначено колегію суддів у складі: Селівон А.М. (головуючий), судді Спичак О.М., Чебикіна С.О., у зв'язку з перебуванням судді Демидова В.О. на лікарняному.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.04.2016 р. справу №910/32648/15 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Градострой” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер-Преміал” про визнання права власності прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено розгляд справи на 19.05.2016 р.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.05.2016 розгляд справи відкладено на 15.06.2016 та зобов'язано в порядку підготовки справи до розгляду згідно ст. 65 Господарського процесуального кодексу України Державну архітектурно - будівельну інспекцію у м. Києві надати інформацію щодо забудовника об'єкта будівництва за адресою: м. Київ, по вул. Здолбунівська, 11в (будівельна адреса: м. Київ. вул. Здолбунівська, 13) в Дарницькому районі м. Києва, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:146:0027 (документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, (повідомлень, дозволів, декларацій, сертифікатів тощо).
У судове засідання 02.02.2016 та 25.02.2016 з'явились уповноважені представники сторін.
У судове засідання 01.03.2016 з'явився уповноважений представник позивача.
Уповноважений представник відповідача у судове засіданні 01.03.2016 не з'явився.
Про дату, час і місце розгляду даної справи 01.03.2016 відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника ТОВ «Градострой» про оголошення перерви б/н від 25.02.2016.
У судове засідання 19.05.2016р. з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.
Уповноважений представник третьої особи у вказане судове засіданні не з'явився.
Копії ухвал суду від 28.04.2016 р., які направлялись третій особі на адресу: 02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, буд. 6-А, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в якості місцезнаходження товариства, та 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 3-г, яка повідомлена позивачем, на час проведення судового засідання 19.05.2016 р. повернулись на адресу Господарського суду м. Києва з відміткою “за закінченням встановленого строку зберігання”, “вибули”, “не зареєстровано” та адресату не вручено.
В судове засідання 15.06.2016р. з'явився уповноважений представник позивача, представники відповідача та третьої особи у вказане судове засідання не з'явились.
Про дату, час і місце судового розгляду справи 15.06.16 р. відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника ТОВ «Градострой» б/н від 19.05.16р.
Копія ухвали суду від 19.05.2016, яка направлялась відповідачу на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 3-г, на час проведення судового засідання 15.06.2016 на адресу Господарського суду м. Києва не повернулась.
Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103038513374, в якому зазначено, що станом на 15.06.2016 поштове відправлення вручено адресату особисто 03.06.2016.
Копія ухвали суду від 19.05.2016, яка направлялась третій особі на адресу: 02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, 6а, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в якості місцезнаходження товариства, на час проведення судового засідання 15.06.2016 на адресу Господарського суду м. Києва не повернулась.
Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103038513390, в якому зазначено, що станом на 15.06.2016 поштове відправлення повернуто за зворотною та адресату не вручено.
Копія ухвали суду від 19.05.2016, яка направлялась третій особі на адресу: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 3-г на час проведення судового засідання 15.06.2016 повернулась на адресу Господарського суду м. Києва з відміткою «не зареєстровано» та адресату не вручено.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання 02.02.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 29.01.2016, яке судом долучено до матеріалів справи.
Також судом повідомлено, що до початку судового засідання 02.02.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшли наступні документи:
1. Відзив на позовну заяву б/н від 02.02.2016, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволені позовних вимог оскільки вважає, що позивачем виконанні грошові зобов'язання за договором пайової участі в будівництві, повністю сплачена вартість об'єкта будівництва, установлена договором, тобто вчинено дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних для набуття права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва або для набуття майнових прав на цей об'єкт. Проте у позивача право власності на спірні квартири не виникло. Порядок оформлення права власності на об'єкт інвестування після прийняття такого об'єкта до експлуатації врегульовано чинним на час укладення договору купівлі-продажу майнових прав Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" та Законом України "Про інвестиційну діяльність". Тобто, на думку відповідача, за змістом договору пайової участі в будівництві позивач отримав лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно. Виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення вказаними нормативними актами та нормою ст. 331 ЦК України не передбачено, при цьому визначено порядок оформлення права власності (здійснення державної реєстрації права власності) на об'єкт інвестування після прийняття такого об'єкта до експлуатації.
Таким чином, позивач фактично набув майнове право на об'єкт будівництва, тобто можливість в майбутньому у передбачений законом спосіб отримати право власності на вказані квартири після введення будинку в експлуатацію.
2. Клопотання про зупинення провадження у справі б/н від 02.02.2016, в якому останній просить суд зупинити провадження у справі до розгляду господарським судом міста Києва справи № 910/31548/15 за позовом ТОВ «Градострой» до Служби зовнішньої розвідки України про розірвання спірного Договору про пайову участь у будівництві № 6/1/28 від 21.12.05р.
Вище перелічені документи долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 02.02.2016 представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 02.02.2016, яке судом задоволено, документи долучено судом до матеріалів справи.
До початку судового засідання 25.02.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання б/н від 22.02.2016 про долучення документів до матеріалів справи, серед яких, зокрема, письмові пояснення позивача, в яких останній зазначає про виконання своїх зобов'язань за договором в повному обсязі, оплативши вартість об'єкта будівництва, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних для набуття майнових прав на квартири, однак оцінюючі за своєю сукупністю протиправні дії відповідача, на даний час це майнове право ним не тільки не визначається, а й порушується. Позивач вважає, що на сьогоднішній день відповідач не вживає жодних заходів щодо закінчення будівництва об'єкту та прийняття його в експлуатацію, а навпаки - ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань по договору, не приймає в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт, до теперішнього часу не передав 21 квартиру позивачу, намагається розірвати договірні відносини з позивачем, не визнає право власності позивача на майнові права на зазначені квартири, а також в односторонньому порядку змінив умови укладеного договору про пайову участь, передавши функції замовника будівництва об'єкту іншому суб'єкту господарювання без попередньої згоди на те позивача.
Саме такі фактичні обставини перешкоджають та перешкоджатимуть позивачу набути у власність свої профінансовані квартири, користуватися та розпоряджатися ними відповідно до законодавства у майбутньому.
Клопотання судом задоволено, документи долучено судом до матеріалів справи.
Також судом повідомлено, що до початку судового засідання 01.03.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання б/н від 26.02.2016 про долучення документів до матеріалів справи, а саме уточнення позовних вимог, в якому позивач просить суд визнати за позивачем майнові права на 21 (двадцять одну) квартиру, які розташовані у п'ятисекційному двадцяти п'яти поверховому житловому будинку у місті Києві по вул. Здолбунівська, 11в (будівельна адреса - Здолбунівська, 13), а саме: на 19 квартир у першій секції зазначеного будинку, щодо яких проведена технічна інвентаризація (за уточненими даними щодо кожної квартири: її номеру і поверху розташування, номеру секції будинку, кількості кімнат, загальної та житлової площі - після проведеної технічної інвентаризації):
1-кімнатну квартиру № 6 (секція № 1, поверх № 2), площею 20,3/49,2 кв.м.; 2-кімнатну квартиру № 7 (секція № 1, поверх № 2), площею 20,8/49,8 кв.м.; 1-кімнатну квартиру № 8 (секція № 1, поверх № 2), площею 34,6/71,8 кв.м.; 1-кімнатну квартиру № 10 (секція № 1, поверх № 3), площею 20,6/50,1 кв.м.; 1-кімнатну квартиру № 11 (секція № 1, поверх № 3), площею 20,9/50,6 кв.м.; 1-кімнатну квартиру № 14 (секція № 1, поверх № 4), площею 20,8/50,3 кв.м.; 1-кімнатну квартиру № 15 (секція № 1, поверх № 4), площею 20,8/50,4 кв.м.; 2-кімнатну квартиру № 16 (секція № 1, поверх № 4), площею 36,6/74,7 кв.м.; 2-кімнатну квартиру № 20 (секція № 1, поверх № 5), площею 35,9/74,1 кв.м.; 2-кімнатну квартиру № 36 (секція № 1, поверх № 9), площею 36,1/73,7 кв.м.; 2-кімнатну квартиру № 40 (секція № 1, поверх № 10), площею 36,3/75,5 кв.м.; 1-кімнатну квартиру № 42 (секція № 1, поверх № 11), площею 21,/51,1 кв.м.; 1-кімнатну квартиру № 43 (секція № 1, поверх № 11), площею 21,0/51,0 кв.м.; 2- кімнатну квартиру № 44 (секція № 1, поверх № 11), площею 37,0/74,9 кв.м.; 1-кімнатну квартиру № 46 (секція № 1, поверх № 12), площею 21,1/50,5 кв.м; 1- кімнатну квартиру № 47 (секція № 1, поверх № 12), площею 20,7/49,9 кв.м.; 2-кімнатну квартиру № 48 (секція № 1, поверх № 12), площею 36,1/73,9 кв.м.; 1-кімнатну квартиру № 50 (секція № 1, поверх № 13), площею 20,8/49,7 кв.м.; 1-кімнатну квартиру № 51 (секція № 1, поверх № 13), площею 21,0/50,5 кв.м.; на 2 квартири зазначеного будинку, щодо яких не проведена технічна інвентаризація (за даними щодо кожної квартири: її номеру і поверху розташування, кількості кімнат, загальної та житлової площі - що визначені сторонами додатковою угодою від 28 вересня 2007 року № 1 до Договору): 3- кімнатну квартиру № 109 (поверх № 6), площею 51,43/94,12 кв.м.; 3- кімнатну квартиру № 397 (поверх № 12), площею 62,70/105,41 кв.м.
Уточнення позовних вимог судом долучено до матеріалів справи.
Судом повідомлено, що у судовому засіданні 19.05.2016 р. представник відповідача подав клопотання б/н від 19.05.2016 р. про долучення документів до матеріалів справи, яке судом задоволено, документи долучені до матеріалів справи.
За результатами розгляду в судовому засіданні 19.05.16 р. подане позивачем до початку судового засідання 01.03.2016р. уточнення позовних вимог б/н від 26.01.2016 р., відповідно до якого позивач просить визнати за ним майнові права на 21 квартиру, що розташовані у п'ятисекційному двадцяти п'яти поверховому житловому будинку у м. Києві по вул. Здолбунівська, 11в (будівельна адреса - вул. Здолбунівська, 13), розцінене судом як заява про зміну предмету позову, та ухвалою суду від 19.05.16р. прийняте судом до розгляду і спір вирішується з його врахуванням.
Розглянувши в судовому засіданні 19.05.16 р. клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/31548/15 про розірвання спірного Договору про пайову участь у будівництві суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Як зазначено пунктом 3.16 Постанови № 18, статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Отже, обов'язок господарського суду щодо зупинення провадження у справі виникає у разі пов'язаності справи, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом, а також неможливості розгляду справи до вирішення взаємопов'язаного спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
За приписами ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Згідно ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість їх настання у майбутньому припиняється.
Таким чином враховуючи вищевикладене, з огляду на наявний у справі предмет спору суд зазначає, що на відміну від спору щодо визнання недійсним правочину, за результатами розгляду справи № 910/31548/15 спірний Договір у випадку розірвання рішенням суду буде вважатись таким тільки з моменту набрання чинності відповідним рішенням суду, а не з моменту його укладення, а тому майнові права підлягають захисту у разі доведення факту їх порушення саме на момент звернення з позовом до господарського суду.
В свою чергу, зважаючи на наявність на час розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у справі згідно даних з Єдиного державного реєстру судових рішень результатів розгляду справи № 910/31548/15 зі спору про розірвання спірного Договору про пайову участь у будівництві, а саме рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.16 р., яким в задоволенні позовних вимог відмовлено, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 22.03.16 р. та Вищого господарського суду України від 01.06.16 р., суд доходить висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у даній справі.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 15.06.2016 сторонами суду не надано.
Відповідно до 2.3 Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Про поважні причини неявки представника третьої особи в судове засідання суд не повідомлено.
Заяв та клопотань процесуального характеру від третьої особи на час проведення судового засідання 15.06.16 р. до суду не надходило.
Документів, витребуваних ухвалами суду від 03.03.16 р., 06.04.16 р, 28.04.16 р. та 19.05.16 р. третьою особою суду не надано.
Станом на час проведення судового засідання по розгляду даної справи 15.06.16 р. інформація, витребувана ухвалою суду від 19.05.16 р., Державною архітектурно - будівельною інспекцію у м. Києві не надана.
Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників відповідача та третьої особи в судові засідання обов'язковою не визнавалась, сторони не скористались належним їм процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, беручи до уваги, що представник позивача проти розгляду справи за відсутності представників відповідача та третьої особи не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноважених представників відповідача та третьої особи, виключно за наявними у справі матеріалами.
Судом прийнято до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи та оголошував перерву в судових засіданнях по розгляду справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.
Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.
Перед початком розгляду справи представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Представники сторін в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.
Відводу судді представниками позивача та відповідача не заявлено.
У судових засіданнях 02.02.16р., 25.02.16р., 19.05.16р. та 15.06.16р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням уточнення позовних вимог (заяви про зміну предмету позову), відповів на питання суду.
Представник відповідача в судових засіданнях 02.02.16р., 25.02.16р. та 19.05.16р. заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, відповів на питання суду.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Службу зовнішньої розвідки України" Служба зовнішньої розвідки України (далі - СЗР) є державним органом, який здійснює розвідувальну діяльність у політичній, економічній, військово-технічній, науково-технічній, інформаційній та екологічній сферах, підпорядкована Президентові України та підконтрольна Президентові України і Верховній Раді України. СЗР є військовим формуванням.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про розвідувальні органи України" Служба зовнішньої розвідки України як розвідувальний орган України, є юридичною особою, має дійсне та умовне найменування, відповідні емблеми, печатки і штампи, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, рахунки, у тому числі валютні, в банках та інших фінансових установах.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за організаційно-правовою формою СЗР є органом державної влади.
При цьому як зазначено позивачем в довідці № 5/3/3048дскПБ від 23.12.15 р., СЗР присвоєно умовне найменування «Військова частина К 1410», від імені якої СЗР укладає договори, угоди та контракти, здійснює іншу господарську діяльність та фінансування через Державну казначейську службу України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 1999 р. № 2166 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2010 р. № 1191) затверджено Комплексну програму забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби та членів їх сімей, відповідно до якої СЗР є державним виконавцем і замовником вказаної програми.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В межах зазначеної вище програми та затверджених на 2005 рік цільових асигнувань за результатами проведених відкритих конкурсних торгів 21 грудня 2005 р. між Військовою частиною НОМЕР_1 (позивач у справі, сторона 2 за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Градострой” (відповідач у справі, сторона 1 за договором) укладено Договір № 6/1/28 про пайову участь у будівництві (далі - Договір), відповідно до умов якого сторона-1 приймає сторону-2 у пайове будівництво житлового будинку по вул. Здолбунівській, 13, в Дарницькому районі м. Києва (далі - Будинок) шляхом фінансування стороною-2 цього будівництва на загальну суму 5 997 298,32 грн. в т.ч. ПДВ (20%) 999 549,72 грн., для забезпечення житлом співробітників сторони-2.
Відповідно до п. 1.2. Договору сторона 1 передає стороні 2 в рахунок пайової участі 21 квартиру загальною площею 1298,96 кв. м. згідно з наявним в договорі переліком квартир (№№ кв. 2, 3, 6, 7, 10, 11, 38, 39, 42, 43, 46, 47, 1, 4, 5, 37, 40, 41, 44, 378, 398). Квартири передаються з проектним варіантом облаштування та оздоблення («під ключ»), зазначеним у технічній характеристиці відповідного житлового будинку.
Розділами 2 - 9 Договору сторони узгодили вартість договору, прийом - передачу житла, відповідальність сторін, порядок внесення змін до договору та розірвання останнього тощо.
Згідно п. 9.1 Договору розірвання договору можливе лише за згодою сторін або рішенням господарського суду.
Договір діє з дати підписання уповноваженими особами до 30 вересня 2007 року. У разі невиконання зобов'язань в установлений сторонами термін, цей договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що не звільняє сторони від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань та відшкодування збитків (п. 11.1 Договору).
Вказаний Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторони 1 та сторони 2.
Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є інвестиційним договором, який підпадає під правове регулювання норм Закону України "Про інвестиційну діяльність", та яким визначені загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності в Україні.
Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики. Воно визначається показниками економічного і соціального розвитку України, республіканськими і регіональними програмами розвитку народного господарства, республіканським і місцевими бюджетами, передбачуваними в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про інвестиційну діяльність").
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди в усіх галузях економіки та об'єкти власності.
Так, згідно ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" в редакції, яка діяла на момент укладення вказаного договору, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності. Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.
За змістом ст. 2 вказаного Закону інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність здійснюється на основі, зокрема, інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності.
Відповідно до ст. 4 Закону об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.
Як визначено умовами Договору об'єктом інвестицій є будівництво житлового будинку по вул. Здолбунівській, 13 в Дарницькому районі м. Києва.
Частина 2 ст. 4 цього Закону забороняє інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.
При цьому суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.
Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності (ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).
Згідно з ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.
За результати аналізу вищезазначених правових норм, які діяли на момент укладення вказаного договору, суд приходить до висновку, що інвестиційний договір є правовою формою взаємовідносин між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності. Отже, інвестиційним договором є договір, укладений з метою реалізації будь-яких видів і форм інвестицій з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту.
При цьому судом встановлена відсутність заборони інвестування в визначений Договором об'єкт - будівництво житлового будинку, а суб'єктний склад сторін укладеного Договору відповідає приписам чинного законодавства.
Згідно з п. 2.1. Договору загальна вартість квартир по договору складає 5 997 298,32 грн. в т.ч. ПДВ (20%) 999 549,72 грн. при вартості одного метра квадратного загальної площі квартир 4617,00 грн.
Остаточна ціна одного метра квадратного загальної площі квартир розраховується після введення житлового будинку в експлуатацію шляхом врахування індексу інфляції, але не повинна перевищувати ціну, передбачену "Порядком використання коштів державного бюджету на будівництво (придбання) житла для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої системи та органів і підрозділів цивільного захисту", затвердженого постановою КМ України від 26.05.2005 №385.
Індекс інфляції для розрахунків визначається сторонами у відповідності до даних, що публікуються Держкомстатом про рівень цін.
Відповідно до п. 2.2 Договору сторона-2 здійснює фінансування в частині вартості 1 (одного) квадратного метра загальної площі квартир, шляхом перерахування суми, вказаної у п. 2.1, на поточний рахунок сторони-1 протягом 5 (п'яти) робочих днів після підписання сторонами цього договору.
За умовами п. 2.3 Договору оплата проводиться стороною 2 в національній валюті України шляхом перерахування платними дорученнями відповідної суми на розрахунковий рахунок сторони 1.
Відповідно до п. 5.1 Договору сторона 1 забезпечує виконання цього договору шляхом перерахування стороні 2 5 % загальної вартості квартир за договором, відповідно до чинного законодавства, протягом січня 2006 року. Ці кошти будуть використовуватись для гарантування виконання фінансових зобов'язань сторони-1 протягом строку будівництва житлового будинку (сплати санкцій та відшкодування стороні-2 збитків зумовлених невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором; повернення переплачених сум тощо) та будуть повернуті стороні-1 протягом 10 днів після виконання останнього своїх зобов'язань за п. 3.1 Договору без індексації.
Як встановлено судом за матеріалами справи, на виконання умов Договору №6/1/28/143 від 21.12.2005р. позивачем на рахунок відповідача було сплачено грошові кошти у розмірі 5 997 298,32 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №4837 від 21.12.2005 р. на вказану суму.
Таким чином, позивачем за рахунок цільових бюджетних коштів у повному обсязі виконані зобов'язання за Договором в частині здійснення фінансування будівництва шляхом оплати будівництва визначених Договором 21 квартир загальною площею 1 298,96 кв.м. у житловому будинку по вул. Здолбунівській, 13 у Дарницькому районі м. Києва.
Вказаний факт підтверджений представником позивача та відповідачем не заперечувався.
Пунктом 2.4 Договору передбачено, що після введення будинку в експлуатацію на підставі даних технічних паспортів, виданих БТІ м. Києва, визначається фактична загальна площа квартир.
У випадку, якщо фактична загальна площа квартир по вул. Здолбунівській, 13, виявиться:
- більшою ніж зазначена загальна площа у п. 1.2 сторона 2 здійснює доплату у розмірі різниці між сплаченою сумою та вартістю переданих квартир протягом 5 робочих днів після отримання акта приймання-передачі квартир, підписаного уповноваженими особами сторін;
- меншою ніж зазначена загальна площа у п. 1.2 сторона 2 здійснює повернення коштів у розмірі різниці між сплаченою сумою та вартістю переданих квартир протягом 5 робочих днів після отримання акта приймання-передачі квартир, підписаного уповноваженими особами сторін.
Відповідно до п. 3.1. Договору після виконання сторонами п. 2.4 Договору сторона 1 протягом 15 днів передає зазначені квартири за тристороннім актом прийому-передачі Дарницькій районній у м. Києві державній адміністрації для подальшого оформлення ордерів співробітникам сторони 2.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що сторона 2 здійснює реєстрацію акта прийому-передачі в Головному управлінні житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації.
Окрім того, 28.09.2007 р. та 29.09.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 та Додаткову угоду №2 до Договору, згідно змісту яких сторони визначили перелік квартир, що передаються в рахунок пайової участі (з закріпленням номерів квартир, поверхів, на яких вони розташовані, кількості кімнат, жилої та загальної площі кожної квартири, вартості одного квадратного метра тощо), змінено термін дії Договору, а саме до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором та доповнено терміном введення житлового будинку в експлуатацію - 30 квітня 2009 року.
Також сторонами 30.04.2009р., 29.06.2010р., 29.06.2011р., 25.06.2012р. та 31.03.2013р. було підписано Додаткові угоди №3, №4, №5, №7 та №8 відповідно, згідно з якими переносився термін введення житлового будинку в експлуатацію з 2007 року на 2009, 2010, 2011, 2012, 2013 роки. Сторони п. 1 додаткової угоди №8 від 31.03.2013 встановили терміном введення житлового будинку в експлуатацію другий квартал 2014 року.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Проте, всупереч умовам Договору та приписам чинного законодавства договірні зобов'язання в частині введення будинку в експлуатацію та фактичної передачі позивачу як інвестору квартир відповідачем не виконані.
Окрім того, як встановлено судом, 01.10.2007р. сторонами підписано Акт №1/307 згідно якого відповідач передав, а позивач прийняв 21 квартиру з відображенням щодо кожної квартири її номеру (у тому числі окремо будівельний), поверху, кількості кімнат, загальної та житлової площі, що разом становить 1 298,18 кв.м., згідно з Договором та Додатковою угодою №1 від 28.09.2007 р. до Договору. Вказаний акт зареєстровано в Головному управлінні житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 28.12.2007, про що в Акті проставлено відповідний штамп.
При цьому як свідчать матеріали справи та зазначено позивачем, з метою доведення факту існування заборгованості ТОВ «Градострой» перед військовою частиною К 1410 за договірними зобов'язаннями з фактичної передачі квартир як окремих об'єктів (оскільки не здані в експлуатацію квартири чи інше житло не вважаються окремими житловими об'єктами) та відновлення облікової заборгованості у бухгалтерському обліку і реєстрі зобов'язань Військової частини НОМЕР_1 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Градострой» про визнання вказаного акту № 1/307 від 01.10.07р. недійсним.
За результатами розгляду поданого позову судом 08.10.14 р. прийнято рішення у справі № 910/16845/14, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки акт, недійсність якого була предметом розгляду у справі, не є правочином в розумінні Цивільного кодексу України, й не може бути визнаний судом недійсним за правилами недійсності правочинів, встановленими чинним законодавством України, тобто вказаний акт прийому-передачі не є обов'язковим для сторін, оскільки не створює для останніх правових наслідків.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.14 р. у вказаній справі рішення першої інстанції залишено без змін.
Як зазначено судом у вказаному рішенні, оскаржуваний позивачем акт не є тристороннім, та не підтверджує передачу квартир Дарницькій районній у місті Києві державній адміністрації для подальшого оформлення ордерів співробітникам сторони-2 (Військової частини К 1410), як те обумовлено п. 3.1 договору № 6/1/28/143 від 21.12.2005р..
В той же час складення між сторонами акту № 1/307 від 01.10.2007р. підтверджує досягнення згоди щодо передачі 21 квартири на користь позивача шляхом закріплення відповідних площ за Військовою частиною К 1410 внаслідок здійсненого фінансування за договором, тобто, його складання здійснено сторонами відповідно до умов п. 1.2 договору (а не п. 3.1 договору).
Згідно з п. 3.3 Договору за письмовою згодою сторін в процесі будівництва житлового будинку по вулиці Здолбунівській 13 у м. Києві сторона 1 (ТОВ «Градострой») може запропонувати стороні 2 (Військовій частині К 1410) іншу структуру та перелік квартир, в тому числі і на інших об'єктах м. Києва, в межах заявленої ціни тендерної пропозиції.
У листі ТОВ «Градострой» за вих. № 42 від 27.08.2014 р. повідомлено позивача про те, що у зв'язку з відмовою Військової частини НОМЕР_1 у підписанні додаткової угоди № 9 до Договору щодо продовження строків будівництва до 4 кварталу 2014 р., компанія шукає можливість заміни придбаних квартир у будинку по вул. Здолбунівській, 13 на квартири більш високого ступеню готовності, для чого звернулися до інших забудовників. Тобто, як зазначено судом, відповідачем не заперечувався факт невиконання зобов'язання щодо передачі фактичної площі квартир у відповідності до проведеного фінансування.
Таким чином, судом встановлено під час розгляду справи № 910/16845/14 факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за спірним Договором в частині внесення коштів, а також досягнення сторонами згоди щодо передачі 21 квартири на користь позивача шляхом закріплення відповідних площ за інвестором внаслідок здійсненого фінансування за спірним Договором та невиконання відповідачем зобов'язання щодо передачі фактичної площі квартир у відповідності до проведеного фінансування згідно договору № 6/1/28/143 від 21.12.2005р. (зобов'язань ТОВ «Градострой» обумовлених п. 3.1 договору).
Між тим, аналогічні обставини викладені також у рішенні Господарського суду міста Києва від 25.01.16р. у справі № 910/31548/15 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Градострой" до Служби зовнішньої розвідки України про розірвання договору про пайову участь у будівництві № 6/1/28/143 від 21.12.2005p., яким в задоволенні позову відмовлено. Вказане рішення залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду України від 22.03.16 р. та постановою Вищого господарського суду України від 01.06.16р. у даній справі.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Аналогічна положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови № 18, згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
За таких обставин суд вважає встановленою рішенням господарського суду міста Києва № 910/16845/14 від 08.10.14 р. обставину досягнення між сторонами згоди щодо передачі 21 квартири на користь позивача шляхом закріплення відповідних площ за військовою частиною К 1410 внаслідок здійсненого фінансування. При цьому вказаний факт відповідно до норм ГПК та роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України є преюдиційним і доказування не потребує.
Також судом за матеріалами справи встановлено, що позивачем протягом 2006-2014 рр. вживалися заходи щодо позитивного вирішення питання завершення будівництва та отримання квартир.
14.01.2009 р. набрав чинності Закон України «Про запобігання впливу світової кризи на фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким передбачено заходи подолання кризових явищ у будівельній галузі та житловому будівництві, до яких зокрема, віднесено надання фізичним та юридичним особам пільгових кредитів на будівництво житла та компенсацій процентної ставки за цими кредитами.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про запобігання впливу світової кризи на фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» кошти на здійснення заходів, визначених ч. 1 ст. 1 цієї статті, спрямовуються в першу чергу на завершення будівництва об'єктів, що відповідають визначеним Кабінетом Міністрів України вимогам та мають такий ступінь будівельної готовності: у 2009 році - на добудову житла, яке має ступінь готовності більш як 70 відсотків; у 2010 році - на добудову житла, яке має ступінь готовності більш як 50 відсотків.
При цьому, за змістом ч. 4 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової кризи на фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін. Повернення коштів, внесених фізичними та юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, здійснюється після наступної реалізації такого об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва.
Так, листом ТОВ “Градострой” від 28.05.2009 № 297/09 Військову частину НОМЕР_1 було повідомлено, що у зв'язку з фінансовою кризою та з метою залучення додаткових фінансових ресурсів ТОВ “Градострой” надало до Київської міської державної адміністрації інформацію про об'єкт (Будинок) по вул. Здолбунівській, 13 у м. Києві для включення в перелік багатоквартирних житлових будинків, що потребують надання кредиту державними банками на завершення будівництва і тому терміном введення Будинку в експлуатацію є другий квартал 2010 року.
Також ТОВ “Градострой” листом від 29.06.2010 № 07/106 зверталось до позивача у зв'язку із важким становищем, що склалося на ринку будівництва житла та невизначеністю у сфері кредитування житлового будівництва, з проханням про перенесення строку введення Будинку в експлуатацію шляхом підписання додаткової угоди до Договору.
Крім того, СЗР листом відповідача № 07/10-102 від 09.09.2010 було інформовано про стан будівництва Будинку та зазначалося, що житловий комплекс “Приозерний”, що будується ТОВ “Градострой”, згідно з протоколом Мінрегіонбуду від 06.08.2010 включено до участі у державній програмі будівництва (придбання) житла, завдяки чому ТОВ “Градострой” отримає кошти необхідні для завершення будівництва вказаного об'єкта і введення його в експлуатацію орієнтовно у другому кварталі 2011 року.
У подальшому, Товариством з обмеженою відповідальністю “Градострой” 26.10.2010 за вихідним № 07/10-179 на адресу Військової частини К 1410 направлявся Гарантійний лист щодо повного та безумовного виконання відповідачем своїх зобов'язань перед інвесторами будівництва Будинку і введення його в експлуатацію у другому кварталі 2011 році, копія якого міститься в матеріалах справи.
Також, відповідач листом від 27.06.2011 №07/10-439/1 зазначав, що будівництво Будинку виконано на 77,9 %. Однак, в зв'язку з вирішенням питання щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, на якій ведеться будівництво Будинку, ТОВ “Градострой” було запропоновано в Додатковій угоді до Договору перенести строк введення Будинку в експлуатацію на другий квартал 2012 року.
Окрім того, за результатами опрацювання чисельних звернень інвесторів та інших державних установ, якими профінансовано придбання майнових прав на квартири у спірному житловому будинку, Кабінетом Міністрів України було видано низку доручень з цього питання.
Так, у листі Мінрегіону України від 08.01.2013 № 7/17-201 на адресу Військової частини К 1410 зазначено, що через невиконання забудовником ТОВ “Градострой” своїх зобов'язань в частині своєчасного введення Будинку в експлуатацію та з метою його добудови, Мінрегіоном України запропоновано створити житлово-будівельний кооператив на базі цього об'єкта, і оскільки Військовою частиною К 1410 придбані майнові права на квартири на суму 6,0 млн. грн. запропоновано надати кандидатуру від В/Ч К 1410 для участі у роботі цієї Робочої групи.
Враховуючи доручення Уряду, наказом Мінрегіону України від 25.02.2013 № 67 було створено робочу групу щодо введення в експлуатацію житлового будинку на вул. Здолбунівська, 11-В у м. Києві у 2013 році, рішеннями засідання вказаної Робочої групи, оформленого протоколами, № 1 від 28.02.2013, б/н від 15.12.2014, № 3 від 30.04.2015, визначалися форми, способи, завдання і плани по завершенню будівництва будинку, надання ТОВ “Градострой” відповідних звітів стосовно приведення проектно-кошторисної документації у відповідність із законодавством, погашення заборгованості, дотримання строків будівництва, визначення реального стану будівництва тощо (завірені копії додаються).
Оскільки незважаючи на численні пропозиції Робочої групи, роботи відповідачем на зазначеному об'єкті будівництва не виконувалися, Мінрегіон України листом від 01.08.2014 № 12/20-17-1687 звернувся до Кабінету Міністрів України з проханням доручити КМДА вжити невідкладних заходів для завершення будівництва житлового комплексу “Приозерний” по вул. Здолбунівській, 13 у м. Києві.
В свою чергу, ТОВ “Градострой” листом від 25.06.2014 № 28 звернулося до позивача з проханням перенести термін введення об'єкту в експлуатацію на четвертий квартал 2014 року шляхом підписання додаткової угоди № 9 до Договору. Проте, листом від 09.07.2014 № 16/1768 в укладенні такої угоди позивачем було відмовлено, з посиланням на незадовільний стан виконання відповідачем умов укладеного Договору та повну сплату інвестором коштів в строки, визначні Договором.
Також позивач листом від 27.08.2014 № 42 повідомлений, що у зв'язку з відмовою в/ч К 1410 укладати із Товариством Додаткову угоду № 9 до Договору, ТОВ "Градострой" шукає можливість заміни придбаних Військовою частиною К 1410 квартир у Будинку (як це передбачають умови Договору) на квартири більш високого ступеня готовності, а також листом від 25.11.2014 № 09/14 позивачу було запропоновано укласти додаткову угоду про розірвання Договору з зв'язку з виникненням об'єктивних труднощів в реалізації інвестиційного проекту.
У своїй відповіді від 24.12.2014 за вих. № 5/3/587/Б з наведенням обґрунтувань необхідності дотримання вимог чинного законодавства та з посиланням на умови укладених між сторонами (СЗР та ТОВ “Градострой”) домовленостей за Договором, а також на встановлені рішенням Господарського суду м. Києва від 08.10.2014 (справа № 910/16845/14) і постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 (справа № 910/16845/14) обставини щодо взаєморозрахунків зазначених сторін за Договором, позивачем у розірванні Договору відповідачу було відмовлено.
Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві, всупереч численним вжитим заходам відповідач не виконав своїх зобов'язань за Договором в частині завершення будівництва, введення об'єкту в експлуатацію та передачі інвестору 21 квартири відповідно до здійсненого позивачем фінансування та фактичної загальної площі квартир, а також зазначає про порушення майнових прав. Зокрема, як стверджує позивач, на сьогоднішній день відповідач не вживає жодних заходів щодо закінчення будівництва об'єкту та прийняття його в експлуатацію, а навпаки - ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань по договору, не приймає в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт, до теперішнього часу не передав 21 квартиру позивачу, намагається розірвати договірні відносини з позивачем, не визнає право власності позивача на майнові права на зазначені квартири, а також в односторонньому порядку змінив умови укладеного договору про пайову участь, передавши функції замовника будівництва об'єкту іншому суб'єкту господарювання без попередньої згоди на те позивача..
При цьому, наголошуючи про виконання своїх зобов'язань за Договором в повному обсязі шляхом оплати вартості об'єкта будівництва, тобто вчиненням дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних для набуття майнових прав на квартири, та посилаючись на вищевказані фактичні обставини, які перешкоджають останньому набути у власність як у даний час, так і у майбутньому профінансовані квартири, користуватися та розпоряджатися ними відповідно до законодавства у майбутньому, позивач звернувся до суду з даним позовом.
У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 Господарського процесуального кодексу України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.
Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 6/1/28 про пайову участь у будівництві від 21.12.05 р. та Додаткових угод до нього або їх окремих положень суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку укладення та досягнення згоди по всіх істотних умовах Договору, на час його підписання з боку Військової частини НОМЕР_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой» відсутні.
Суд зазначає, що відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.
Майнові права на нерухомість - об'єкт будівництва (інвестування) не вважаються речовими правами на чуже майно, оскільки об'єктом цих прав не є “чуже майно”, а також не вважаються правом власності, оскільки об'єкт будівництва (інвестування) не існує на момент укладення договору пайової участі, а тому не може існувати й право власності на нього.
Майнове право, що є предметом договору пайової участі в будівництві - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.
Майновими визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.
При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини від 1 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України» та від 24 липня 2003 року у справі «Стретч проти Сполученого Королівства», у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право.
Отже майнове право, яке визначене як право очікування (законні сподівання) підлягає захисту в розумінні положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та, в свою чергу є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Приписами статті 331 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.
За правилами статті 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав та у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 Цивільного кодексу України.
Як встановлено судом за матеріалами справи, позивач виконав свої грошові зобов'язання за спірним Договором пайової участі в будівництві, повністю сплативши вартість об'єкта будівництва (21 квартири в житловому будинку), встановлену цим Договором, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття права власності на об'єкт будівництва.
В свою чергу порядок оформлення права власності на об'єкт інвестування після прийняття такого об'єкта до експлуатації врегульовано чинним на час укладення договору Законом України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” та Законом України “Про інвестиційну діяльність”. При цьому за змістом Договору про пайову участь у будівництві позивач отримав лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно (21 квартиру).
Статтею 392 цього Кодексу встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватись на встановленому судом в ході розгляду справи існуючому юридичному факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів.
Окрім того, передумовою для застосування ст. 392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.
Натомість позивачем не надано належних та допустимих доказів створення відповідачем неможливості реалізації ним свого права у передбаченому законом порядку та позбавлення/оскарження майнових прав Військової частини К 1410 на 21 квартиру за адресою будівництва вул. Здолбунівська, 13 в м. Києві, фінансування яких здійснено за Договором.
Також суд звертає увагу, що судовими рішеннями та нормами цивільного законодавства, зокрема, приписами статті 331 Цивільного кодексу України, передбачено виникнення права власності саме на новостворений об'єкт нерухомості (житлові будинки, будівлі, споруди тощо). При цьому зазначеними актами визначено порядок оформлення права власності (здійснення державної реєстрації права власності) на об'єкт інвестування після прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Тобто за висновками суду, за умови дії спірного Договору про пайову участь у будівництві та відсутності доказів фактичного порушення відповідачем майнових прав позивача на об'єкт інвестицій, позивач в момент укладення Договору набув майнове право на об'єкт будівництва (21 квартиру), тобто можливість в майбутньому у передбачений законом спосіб отримати право власності на вказані квартири за адресою по вул. Здолбунівській, 13, в Дарницькому районі м. Києва.
При цьому судом враховано неодноразову сталу практику Верховного Суду України з аналогічних спорів, та правову позицію, викладену в постановах від 18.11.15 р. у справі № 6-1858цс15, від 10.02.16 р. у справі № 6-2124цс15, від 16.03.16 р. у справі № 6-290цс16.
Судом прийнято до уваги правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 13.04.16 р. у справі № 6-2981цс15, згідно з якою законодавством визначено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.
Невизнання цивільного права полягає у пасивному запереченні наявності в особи суб'єктивного цивільного права, яке безпосередньо не завдає шкоди суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб'єктивного права.
Отже, згідно вказаної правової позиції право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України, у тому числі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України та статтями 1, 3, 15 Цивільного процесуального кодексу України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право не визнається. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, у тому числі й про усунення перешкод у здійсненні невизнаного права, особа має суб'єктивне матеріальне право на їх задоволення.
Приймаючи до уваги зазначену правову позицію суд доходить висновку про правомірність обраного позивачем способу захисту як такого, що ґрунтується на нормах статей 15, 16 Цивільного кодексу України, проте наявні у справі докази не свідчать про наявність перешкод з боку відповідача у реалізації позивачем майнового права, зокрема, пасивного заперечення наявності у Військової частини К 4110 майнових прав на 21 квартиру у м. Києві по вул. Здолбунівська, 13, та не є безумовною підставою для визнання існування майнових прав в судовому порядку, за умови відсутності на час звернення з позовом до суду належних та допустимих доказів порушення, оспорення або невизнання.
Окремо суд звертає увагу на умови п. 11. Договору про пайову участь у будівництві, згідно якого договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, отже у разі виявлення позивачем порушень умов спірного Договору про пайову участь з боку відповідача та наявності достатніх належних і допустимих доказів останніх, позивач не позбавлений можливості реалізації своїх прав за договором в межах окремих позовних проваджень.
Окрім того, як стверджує позивач, укладенням господарських договорів з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Преміал", яке не погоджувалось з Військовою частиною НОМЕР_1 як інвестором об'єкта будівництва, відповідач в односторонньому порядку звільнився від своїх зобов'язань за спірним Договором про пайову участь у будівництві та надав ТОВ "Інтер-Преміал" безумовні права на об'єкт будівництва з питань його подальшого проектування, забезпечення проведення підрядних робіт, прийняття в експлуатацію, залучення коштів інших фізичних та юридичних осіб для його подальшого фінансування та можливого продажу.
Так, як встановлено судом за матеріалами справи, ТОВ «Градострой» укладені: 01.12.2014 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Преміал" договір №13-10/15-ПР про участь у будівництві та передачі функцій Замовника, відповідно до умов якого відповідач передає ТОВ «Інтер-Преміал» усі функції замовника будівництва об'єкту, надає земельну ділянку площею 0,6902 га за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Здолбунівська, 13 для повного користування ТОВ "Інтер-Преміал".
При цьому за умовами п. 2.5 вказаного Договору ТОВ «Градострой» несе зобов'язання перед інвесторами об'єкту по договорах, укладених на дату підписання цього договору, крім обов'язку введення об'єкту в експлуатацію. ТОВ «Інтер-преміал» за письмовим погодженням з ТОВ «Градострой» може нести відповідальність по окремим зобов'язанням останнього перед інвесторами об'єкту, по договорах, укладених на дату підписання цього договору.
Також ТОВ «Градострой» 26.09.2014 укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Преміал" договір №26/09/14 купівлі-продажу майнових прав, відповідно до умов якого продавець (відповідач) продає, а ТОВ "Інтер-Преміал" як покупець купує майнові права на об'єкти нерухомості, а саме квартири, офісні приміщення, місця для паркування, розташовані в об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Здолбунівська, 13.
Як визначено сторонами у вказаному Договорі № 26/09/14 купівлі - продажу майнових прав від 26.09.14 р., майнові права - це будь - які права, пов'язані з об'єктами нерухомості, і які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Градострой». Майнові права відчужуються покупцю (ТОВ «Інтер - Преміал»), який у зв'язку з цим набуває у майбутньому право власності на об'єкти нерухомості.
Поряд із цим об'єктами нерухомості в розумінні положень даного Договору, є квартири, офісні приміщення, місця для паркування тощо, розташовані в об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: вул. Здолбунівська, 13, у Дарницькому районі міста Києва, детальна характеристика яких зазначається сторонами у відповідному додатку до Договору (п.2.2 Договору № 26/09/14 купівлі - продажу майнових прав від 26.09.14 р.).
Відповідно до п. 3.1 Договору № 26/09/14 майнові права на об'єкти нерухомості за цим договором в повному обсязі, що дає право покупцю розпоряджатися об'єктами нерухомості на власний розсуд, закріплюються за покупцем в момент підписання договору та відповідно до Акту приймання - передачі об'єктів нерухомості, який є невід'ємною частиною договору.
На виконання п. 3.1 Договору №26/09/14 купівлі-продажу майнових прав від 26.09.2014, 31.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Градострой" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Преміал" (покупець) підписано Акт приймання-передачі №1 згідно якого продавець передає у власність покупцю об'єкти нерухомого майна, а покупець приймає такі об'єкти. Копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.
Таким чином, враховуючи умови вказаних укладених відповідачем з ТОВ «Інтер-Преміал» Договорів, зокрема, в частині їх предметів, визначених об'єктів нерухомості та порядку визначення сторонами їх прав та обов'язків за даними договорами, за висновками суду заміна забудовника та передача майнових прав, належних ТОВ «Градострой», не впливає на майнові права Військової частини К 1410 на 21 квартиру як інвестора за спірним Договором про пайову участь в будівництві та не позбавляє останнього прав на профінансовані об'єкти, в зв'язку з чим вказані докази судом оцінюються критично та посилання позивача як на обставини, що виключають можливість виникнення у Військової частини НОМЕР_2 як інвестора майбутнього права власності на профінансовану частку об'єкта будівництва (21 квартиру по вул. Здолбунівська, 13, в Дарницькому районі м. Києва) після завершення будівництва, прийняття об'єкта в експлуатацію та відповідної державної реєстрації на факти укладення відповідачем вказаних господарських договорів судом до уваги не приймаються.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 “Про судове рішення” рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, які за висновками суду свідчать про відсутність у даному судовому розгляді передбачених законодавством підстав для визнання за позивачем майнових прав на об'єкт інвестування згідно ст. ст. 391, 392 Цивільного кодексу України, та доказів порушення, оспорення або невизнання відповідачем належних позивачу майнових прав та можливості їх реалізації, як в теперішній час, так і в майбутньому, тобто позивачем в розумінні приписів ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, в зв'язку з чим суд вважає за необхідне відмовити останньому у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення складений та підписаний 17 червня 2016 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Головуючий суддя А.М.Селівон
Судді О.М.Спичак
С.О.Чебикіна