79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.06.2016р. Справа№ 914/333/16
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши матеріали справиза позовом ОСОБА_2 міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м.Львів
до відповідача ОСОБА_2 комунального підприємства “Балатон-409”, м.Львів
про стягнення заборгованості в сумі 26727,8 грн.
За участі представників:
від позивача: ОСОБА_3- представник ( довіреність б/н від 04.05.2016р.);
від відповідача: ОСОБА_4- представник № 01-17/37 від 20.01.2016р.).
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” до ОСОБА_2 комунального підприємства “Балатон-409” про стягнення заборгованості в сумі 26727,8 грн., з яких 15 990,48 грн. основний борг, 1237,04 грн. 3% річних та 9 464,28 грн. інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.02.2016 р. у складі судді Фартушка Т.Б. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 01.03.2016р. З метою належного з'ясування всіх обставин спору розгляд справи неодноразово відкладався, в судових засіданнях оголошувались перерви. Зокрема в судовому засіданні 19.04.2016р. оголошувалась перерва до 22.04.2016р.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Фартушка Т.Б., за розпорядженням керівника апарату господарського суду Львівської області №305 від 21.04.2016р. призначено повторний автоматичний розподіл справи №914/333/16, в результаті якого справу передано для розгляду судді Сухович Ю.О.
Ухвалою суду від 22.04.2016р. розгляд справи відкладенона 23.05.2016р.
У судовому засіданні 23.05.2016р. оголошено перерву до 06.06.2016р.
У судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав, просив стягнути заборгованість відображену в акті звірки складеному на 15.04.2016р., а саме 11 441,88 грн. основного боргу, 1273,04 грн. 3% річних та 9 464,28 грн. інфляційних втрат.Як пояснив представник позивача, сума основного боргу зменшилась у зв"язку з оплатою відповідачем 12.02.2016р. 4548,60 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві. Зазначив, що заявлений позивачем до стягнення борг сплачений відповідачем, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.За розрахунками відповідача позивач не зарахував кошти в сумі 18 380,41 грн. в рахунок погашення заборгованості за теплову енергію, мотивуючи тим, що ці кошти комп"ютерна програма зарахувала в рахунок погашення пені, з чим категорично не погоджується відповідач, оскільки у платіжних дорученнях вказано конкретно призначення платежу, що це оплата за теплову енергію згідно угоди №345-Ш від 01.11.2012р.та вказано період за який вона оплачується. Відповідач посилається на порушення позивачем вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.20004р. №22 та принципів ведення бухгалтерського обліку.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників позивача та заперечення відповідача, господарський суд встановив:
01.11.2002р. між ОСОБА_2 міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (надалі - енергопостачальна організація) та ОСОБА_2 комунальним підприємством «Балатон-409» (надалі - споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №345/111
За цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов»язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов»язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Згідно п.2.1. договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року згідно графіка, затвердженого органами місцевої влади.
Відповідно до п.2.2. договору початок та закінчення опалювального сезону встановлюється відповідними органами влади.
Згідно п.6.1. - п.6.3 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими не забороненими чинним законодавством формами. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість спожитої теплової енергії.
Позивач стверджує, що у зв»язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов»язань по оплаті теплової енергії, за розрахунками позивача, у відповідача виникла заборгованість за період з 01.02.2013р. по 31.12.2015р.в сумі 15 990,48 грн.
У зв»язку порушенням відповідачем своїх зобов»язань, позивач просить стягнути 3% річних в сумі 1 237,04 грн. та інфляційні втрати в сумі 9 464,28 грн.
На дату подання позову позивач просив стягнути з відповідача 26 727,8 грн. з яких 15 990,48 грн. основний борг, 1 237,04 грн. 3% річних, 9 464,28 грн. інфляційні втрати.
Однак, у судовому засіданні 06.06.2016р. позивач підтримував позовні вимоги в частині стягнення 11 441,88 грн. основного боргу, 1273,04 грн. 3% річних та 9464,28 грн. Мотивуючи це оплатою 12.02.2016р. відповідачем заборгованості в сумі 4548,60 грн.
При прийнятті рішення суд виходить з наступного.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.
Згідно з положеннями п.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов”язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Згідно з ч.6 ст.275 ГК України розрахунки за договором енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів) встановлених відповідно до вимог закону.
Відносини між сторонами щодо поставки теплової енергії в гарячій воді виникли та регулюються договором №345/111 від 01.11.2002р.
Як вбачається зі предмету договору, споживач зобов”язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Передбачено постачання теплової енергії до об”єктів споживача, перелічених у додатку №1.
Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 16.05.2014р. №518 яка набрала чинності з 01 червня 2014р.), від 28.11.2014 №646, (набрала чинності з 01 грудня 2014р.), №518 від 16.05.2014р. (набрала чинності з 01.06.2014р.), №275 від 27.02.2015р. (набрала чинності з 01.03.2015р. ), №1136 від 31.03.2015р. (набрала чинності з 01.04.2015р.) встановлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ОСОБА_2 міському КП “Львівтеплоенерго”.
Двоставковий тариф на теплову енергію визначає грошовий вираз двох окремих частин: умовно-змінної як вартості одиниці (1Гкал) спожитої теплової енергії та умовно-постійної як абонентської плати за одиницю (Гкал/год) теплового навантаження, застосування яких забезпечує плановий річний дохід від реалізації на рівні суми планової річної повної собівартості та відповідного планового річного прибутку, що забезпечується застосуванням одно ставкового тарифу, розрахованого відповідно до вимог чинного законодавства.
При цьому, до умовно-змінної частини тарифу включаються планові прямі витрати на технологічне паливо і технологічну електроенергію для виробництва теплової енергії власними котельнями, покупну теплову енергію, встановлену НКРЕ повну планову собівартість теплової енергії, виробленої власними теплоелектроцентралями, тепловими і атомними електростанціями, когенераційними установками та відповідна частина планового прибутку.
До умовно-постійної частини тарифу включаються решта витрат планової собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, крім перелічених вище і віднесених до умовно-змінних витрат, та відповідна частина планового прибутку.
Таким чином, плата за приєднане теплове навантаження входить до складу скоригованого тарифу на послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, являє собою абонентську палату за Гкал/год теплового навантаження, а також плата за приєднане теплове навантаження є складовою ціни, яку споживач зобов”язаний сплатити теплопостачальній організації за надані йому послуги теплопостачання.
За період з 01.02.2013р. по 31.12.2015р. позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді з врахуванням складових тарифу на загальну суму 82 807,53 грн.
Факт постачання позивачем теплової енергії в гарячій воді на вказану суму підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Як вбачається із наданих відповідачем платіжних доручень за період з березня 2013р. по січень 2016р. відповідач сплатив 84353,51 грн., з яких позивач зарахував як оплату за теплову енергію 65973,12 грн., решту коштів в сумі 18 380,39 грн. ЛМКП «Львівтеплоенерго» не зарахувало в рахунокпогашеннязаборгованості за тепловуенергію, мотивуючицетим, щочастинукоштівпрограмнезабезпеченнязарахувало в оплату пені.
Суд не погоджуєтьсяізвказаноюпозицією, оскільки у платіжнихдорученнях за період з 01.02.2013р. по 31.12.2015р. чіткозазначено по якійугодісплачується боргу та за якийсамеперіод.
Позивач, отримавшивідвідповідачачасткові оплати, керуючисьприписами ст. 534 ЦК України, першочергово перед погашеннямнаступноїчастини основного боргу погашав пеню.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно зі ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.
Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, нарахував пеню, яку, як він як вбачається із розрахунку позовних вимог, погасив за рахунок сум платежів, що надійшли від відповідача на виконання грошового зобов'язання до звернення позивача до суду з позовом у цій справі. Проте, як вбачається з матеріалів справи, про такий порядок погашення та зарахування пені позивач повідомив лише під час розгляду справи. Більше того, позивач не довів суду того, що нарахована ним пеня є безспірною, визнаною відповідачем та за його згодою може бути погашеною за рахунок інших платежів.
До того ж, усі проведені відповідачем платежі мають цільову спрямованість, в них йде посилання на договір №354ш від 01.11.2002р. та період за який проводиться оплата. При цьому доказів зміни фінансовими службами позивача напрямків, (цільового призначення) їх зарахування останній не надав. Не надано позивачем також доказів погодження відповідачем зміни підстав проведених останнім платежів.
Відповідно до ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;
3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 року.
Нормами зазначеної Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі і платіжних доручень.
Так, згідно з п. 3.8 Інструкції встановлено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Відповідно до п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 господарські операції відтворюються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, вчинених відповідно до вимог цього Положення.
Беручи до уваги викладене, відповідач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.
Матеріали справи не містять доказів або вказівок відповідача про віднесення сплачених коштів в частину погашення пені. Договором не було встановлено вимог щодо черговості зарахування платежів відповідача та вимог щодо зазначення останнім призначення платежів.
Отже, черговість погашення вимог за грошовими зобов'язаннями, передбачена ст. 534 ЦК України, може застосовуватись при недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання, отриманого без реквізиту "Призначення платежу".
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що за наявності чіткого призначення здійснених відповідачем платежів в рахунок оплати спожитої теплової енергії за період з 01.02.2013р. по 31.12.2015р., позивач не мав права самостійно змінювати призначення цих платежів та спрямовувати їх на погашення пені.
Зазначенаправовапозиціяузгоджується з позицієюВищогогосподарського суду України, щовикладена упостановівід 19.04.2010 року у справі № 8/266/09 та постановівід 03.12.2014 року у справі № 920/1172/14.
Відповідно до ст.ст.598,599 ЦК України зобов”язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених законом або договором. Припинення зобов”язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В розумінні ст.1 ГПК України, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто, в контексті цієї норми має значення лише суб”єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Водночас за змістом зазначеної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд повинен відмовити в позові.
Станом на дату звернення позивача із вказаним позовом до суду заборгованість за спожиту відповідачем теплову енергію за період з 01.02.2013р. по 31.12.2015р.була сплачена, відтак в частині стягнення основного боргу в сумі 11 441,88 грн. слід відмовити.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання слід з'ясувати: чи існує зобов'язання між сторонами, чи це зобов'язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.
Як вбачається із наявного у матеріалах справи розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, позивач нараховував їх за періоди коли була відсутня прострочка, крім того рахував їх від сум боргу, які не підтверджуються матеріалами справи.
Слід зазначити, що суд розглядаєспір у межах заявленихпозовнихвимог, в тому числі й у межах періодівнарахування 3% річних та інфляційнихвтрат та не можевийти за їхмежі, а позивачемтаказаява не подавалась.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Підсумовуючи вищенаведене, слід зазначити, що позивачем всупереч положенням ст.33 ГПК України, не доведено належними та допустимими доказами наявність заборгованості та права на стягнення інфляційних та 3% річнихза вказані ним у розрахунках періоди, та на вказані ним суми боргу. Відтак, у задоволенні позовних вимог про стягнення 1273,04 грн. 3% річних та 9464,28 грн. слід відмовити.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Сплачений позивачем судовий збір відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 87 ГПК України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судовий збір покласти на позивача.
3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до ОСОБА_2 апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Повний текст рішення
виготовлено 13.06.2016р.
Суддя Сухович Ю.О.