24 травня 2016 року Справа № 910/28815/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді суддів:Воліка І.М. (доповідача), Демидової А.М., Шевчук С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Київгаз"
на рішеннявід 15.02.2016
господарського суду міста Києва
та на постанову від 30.03.2016
Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 910/28815/15
господарського суду міста Києва
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
доПублічного акціонерного товариства "Київгаз"
простягнення 128 494,37 грн.
В судове засідання прибули представники сторін:
позивачаСорокін Є.М. (дов. від 21.04.2016 № 14-75);
відповідачаСтупак Т.О. (дов. від 19.07.2016 № Д-10/16);
У листопаді 2015 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ НАК "Нафтогаз України") звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (надалі - ПАТ "Київгаз") про стягнення пені у сумі 110 972,41 та 3 % річних у сумі 17 521,96 грн., нарахованих у зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язання по оплаті поставленого природного газу за Договором на купівлі-продажу природного газу № 14-450-ПР(Р) від 21.05.2014.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.02.2016 у справі №910/28815/15 (суддя Грєхова О.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 (колегія суддів: Калатай Н.Ф. - головуючий, судді - Рябуха В.І., Ропій Л.М.), позов задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Київгаз" на користь ПАТ НАК "Нафтогаз України" 92477,01 грн. пені та 14601,63 грн. 3 % річних; в решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанції, відповідач - ПАТ "Київгаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2016 скасувати в частині стягнення пені та прийняти в цій частині рішення про зменшення заявленої до стягнення пені. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано норми матеріального права, зокрема, ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та порушено процесуальні норми, зокрема, ст. ст. 22, 33, 34, 83 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), оскільки не спростовано доводи відповідача щодо наявності обставин для зменшення пені, що є підставою для скасування судових актів в оскаржуваній частині.
Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу відповідача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових актів.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 21.05.2014 між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та ПАТ "Київгаз" (Покупець) укладений Договір на купівлю-продаж природного газу № 14-450-ПР(Р) (надалі - Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця у 2014 році природний газ, (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00), ввезений на митну територію України Продавцем для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами газу, а Покупець - прийняти та оплатити цей природний газ в обсязі, зазначеному в п. 2.1 Договору.
В пункті 2.1. Договору сторони погодили, що Продавець передає Покупцю у травні 2015 року газ в обсязі 11 511,327 тис. куб.м., використаний відповідачем у квітні 2014 року.
На виконання умов Договору, ПАТ НАК "Нафтогаз України" (позивач) поставив ПАТ "Київгаз" (відповідачу) природний газ в обсязі 11 511,327 тис. куб.м., загальною вартістю 55 530 641,45 грн., що підтверджується копією підписаного сторонами та скріпленого їх печаткою акту приймання-передачі природного газу від 27.05.2014.
Згідно з пунктом 6.1 Договору оплата за газ, що передається згідно з пунктом 2.1 цього Договору, здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Продавця протягом п'яти банківських днів з дати підписання Договору.
Як вірно встановлено господарськими судами, відповідач за поставлений природний газ розрахувався повністю, проте з порушенням встановленого пунктом 6.1. Договору строку, що підтверджується довідкою "Реєстр прийнятих платежів на користь НАК "Нафтогаз України" від ПАТ "Київгаз" (ЄДРПОУ 03316331) через АТ "Ощадбанк" (код 300465 за період з 24.04.2012 по 31.07.2015 вкл", у зв'язку з чим позивачем за період з 28.05.2014 по 03.06.2014 згідно з пунктом 7.2. Договору нараховано пеню у загальній сумі 110 972,41 грн. та відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3 % річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 17 521,96 грн.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
В частині 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
В пункті 7.2. Договору сторони погодили, що у разі невиконання Покупцем (відповідачем) умов п. 6.1 Договору він зобов'язується сплатити Продавцю (позивачу), крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановивши факт прострочення оплати, місцевим господарським судом, з урахуванням вищенаведених законодавчих приписів, здійснено перевірку розрахунку пені та 3 % річних та встановлено, що у зазначений позивачем період враховано день оплати поставленого газу, що не відповідає законодавчим приписам, у зв'язку з чим судом здійснено перерахунок заявлених сум та задоволено до стягнення за період з 28.05.2014 по 03.06.2014 пені у розмірі 92 477,01 грн. та 3% річних у сумі 14 601,63 грн.
При цьому, місцевим господарським судом, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням частини 1 ст. 233 Господарського кодексу України, частини 4 ст. 551 Цивільного кодексу України, частини 3 ст. 83, ст. 33 ГПК України, відхилено клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені, виходячи з того, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами свої обґрунтування щодо фінансових ускладнень.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками попередніх судових інстанцій щодо відсутності правових підстав для зменшення розміру пені виходячи з наспутного.
Відповідно до частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
В силу приписів ст. 233 Господарського колексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно із пунктом 3 частини 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідач в обґрунтування наявності підстав для зменшення судом розміру нарахованої позивачем пені послався на важкий фінансовий стан, на те, що він не є кінцевим споживачем газу, що поставляється, що спірна заборгованість, фактично, є заборгованістю кінцевих споживачів, а не заборгованістю відповідача, та на те, що прострочення сплати основного боргу існувало нетривалий період часу.
В силу приписів частини ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Укладаючи з позивачем Договір, відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно оплачувати поставлений позивачем природній газ, в той час як несвоєчасне виконання контрагентами відповідача своїх зобов'язань перед ним становить один з можливих ризиків та, відповідно, не може бути підставою для звільнення повністю чи частково відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов'язання. До того ж, як вірно зауважено судами попередніх інстанцій, відповідачем не надано доказів того, що саме кінцеві споживачі, яким він постачав газ саме за спірним Договором, за вказані поставки не розрахувались.
Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині, так як вони ухвалені при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні, а тому рішення та постанову в оскаржуваній частині слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київгаз" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2016 у справі № 910/28815/15 залишити без змін.
Головуючий, суддя І.М. Волік
Судді : А.М. Демидова
С.Р. Шевчук