21.06.16р. Справа № 904/3532/16
За позовом Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ
до Комунального підприємства "ПАВЛОГРАДТЕПЛОЕНЕРГО", м. Павлоград, Дніпропетровська область
про стягнення 1 002 869,15 грн.
Суддя Золотарьова Я.С.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 174/16 від 27.04.2016)
від відповідача: представник не з'явився
Дочірня компанія "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "ПАВЛОГРАДТЕПЛОЕНЕРГО" про стягнення заборгованості у розмірі 1 002 869,15 грн. за договором № 14/12-271 від 31.05.2012, з яких 688 825,20 грн. основний борг за період з липня 2014 по березень 2016,99 064,50 грн. пеня за період з 25.04.2015 по 25.04.2016, 27 552,96 грн. штраф за період з березня 2015 по лютий 2016, 164 828,03 грн. інфляційні втрати, 22 598,46 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про реструктуризацію заборгованості № 14/12-271 від 31.05.2012, в частині своєчасного та повного розрахунку.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 17.05.2016.
17.05.2016 представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з не направленням на їх адресу копії позовної заяви з додатками та просить суд зобов'язати позивача надіслати позов з доданими до нього документами.
Суд відмовив у задоволенні цього клопотання, оскільки позивачем при поданні позову були виконані вимоги ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, натомість відповідач має право знайомитися з матеріалами справи. Причини неявки в судове засідання відповідач суду не повідомив.
В судовому засіданні 17.05.2016, представник позивача виклав зміст своїх позовних вимог, просив їх задовольнити у повному обсязі, надав пояснення по справі.
У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 17.05.2016 на 02.06.2016.
02.06.2016 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову у повному обсязі, надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій на підставі ст. 233 ГК України.
Представник позивача заперечував проти задоволення заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.06.2016 оголошувалась перерва до 21.06.16р.
21.06.2016 представник позивача в судовому засіданні подав заяву про збільшення позовних вимог, якою просив суд прийняти вказану заяву до розгляду та стягнути з Комунального підприємства "ПАВЛОГРАДТЕПЛОЕНЕРГО" 688 825,20 грн. основний борг за період з липня 2014 по березень 2016, 99 064,50 грн. пеня за період з 25.04.2015 по 25.04.2016, 27 552,96 грн. штраф за період з березня 2015 по лютий 2016, 194 624 грн. інфляційні втрати, 22 598,46 грн. 3 % річних.
На підставі ст. 22 ГПК України зазначена заява про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.
Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.06.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -
31.05.2012 між Дочірньою компанією "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (кредитор-позивач) та Комунальним підприємством "ПАВЛОГРАДТЕПЛОЕНЕРГО" (боржник-відповідач) укладено договір про реструктуризацію заборгованості №14/12-271 відповідно до умов якого, кредитор та боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу ("реструктуризація"), що виникла у боржника перед кредитором за договором поставки природного газу від 14.10.2010 № 06/10-1280-ТЕ-3.
Відповідно до п. 2.1. договору, загальна сума основного боргу, що підлягає реструктуризації відповідно п. 1.1. цього договору, складає 3 936 144,11 грн., станом на 31.03.2012, що підтверджується актом звірки розрахунків.
Відповідно до п. 2.2. договору, боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у п. 2.1. цього договору, шляхом сплати зобов'язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості (графік), зазначеного у цьому пункті. Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з графіком повинні надходити від боржника на рахунок кредитора у сумі, визначеній цим графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню.
Пунктом 2.3. договору передбачено, що зобов'язання боржника по сплаті чергового платежу вважаються виконаними за умови надходження на рахунок кредитора грошових коштів в термін та сумі, встановлених у п. 2.2. цього договору на відповідний місяць.
За відсутності заборгованості (прострочення сплати) по платежах поточного місяця та попередніх місяців згідно графіку, передбаченого у п. 2.2. цього договору, боржник має право дострокового погашення заборгованості, строк погашення якої не настав (п. 2.4. договору).
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до 30.04.2022 року, а в частині виконання зобов'язань за Договором - до їх повного здійснення (п. 5.1. договору).
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про реструктуризацію заборгованості №14/12-271 від 31.05.2012, позивач неодноразово звертався до господарського суду з позовними вимогами про стягнення простроченої заборгованості, за результатами розгляду яких:
- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.13р. у справі №904/2002/13-г стягнуто з відповідача суму основного боргу, за період травень 2012 - січень 2013 у розмірі 295 210,91 грн., 16272,68 грн. - пені, 20664,76 грн. - штрафу, 918,43 грн. - заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3795,17 грн. - 3% річних.
- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.14р. у справі № 904/9809/13 стягнуто з відповідача суму основного боргу, за період лютий 2013 - жовтень 2013, у розмірі 295 210,80 грн., пені - 14 915,04 грн., штрафу - 20 664,75 грн., 3% річних - 3 891,98 грн.
У серпні 2014 року позивач звертався з позовом до відповідача про стягнення боргу, штрафних санкцій, інфляційних та трьох відсотків річних. За період прострочення - листопад 2013 по червень 2014 стягнуто з відповідача згідно з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.14р. у справі № 904/6346/14 (рішення суду не виконано) основний борг у розмірі 262409,60 грн., пеню у розмірі 17508,19 грн., штраф у розмірі 18368,67 грн., інфляційні втрати у розмірі 20 008,73 грн., 3% річних у розмірі 3 311,02 грн. При цьому, позивач у позовній заяві зазначає, що розрахунок суми боргу, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів здійснювався за період з грудня 2013 року по липень 2014 року, розрахунок трьох відсотків річних здійснювався за період з 01.12.13р. по 18.08.14р.
Разом з тим, 22.12.2014 відповідачем було здійснено часткову оплату на суму 772 675,97 грн., які були спрямовані на погашення суми основного боргу, що утворилась к результаті прострочення виконання зобов'язань та були зараховані наступним чином:
- на погашення суми основного боргу в розмірі 295 210,91 грн., стягнутої рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.13р. у справі №904/2002/13-г;
- на погашення суми основного боргу в розмірі 295 210,80 грн., стягнутої рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.14р. у справі №904/9809/13;
- на погашення суми основного боргу в розмірі 182 254,26 грн., стягнутої рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.14р. у справі № 904/6346/14.
Таким чином, станом на 01.04.16р. у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем за період з липня 2014р. по лютий 2016р. на загальну суму 688 825,20 грн., що і є причиною виникнення спору.
Приймаючи рішення, господарський суд виходив з наступного.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи встановлений п. 2.2. договору графік погашення заборгованості, строк оплати боргу є таким, що настав.
Зобов'язання відповідача передбачено умовами договору та нормами законодавства.
Станом на час розгляду справи доказів оплати у повному обсязі від представників сторін не надійшло.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми простроченого основного боргу, за період липень 2014р. - лютий 2016р., у розмірі 688 825,20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 3.1. договору, за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до цього договору та чинного законодавства України.
Згідно з п. 3.4. договору, за прострочення виконання зобов'язань, вказаних у п. 2.2. цього договору, боржник зобов'язується сплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу.
На підставі п. 3.4. договору, позивачем здійснено нарахування штрафу за прострочення платежів з березня 2015 по лютий 2016 на загальну суму 27 552,96 грн.
Перевіривши розрахунок позивача (а.с.14), судом встановлено, що розрахунок відповідача вимогам закону та договору.
Крім того, на підставі п. 3.4. договору, позивачем здійснено нарахування пені за період з 01.11.2014 р. по 25.04.2016 р. на загальну суму 99 064,50 грн.
Перевіривши розрахунок позивача (а.с.9-13), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 99 064,50 грн. є обґрунтованими на суму 98 835,62 грн., оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не було враховано, що 2016 рік містить 366 днів, в зв'язку із чим у розрахунку пені було допущено арифметичну помилку.
Одночасно суд приймає до уваги, заперечення відповідача на позов, в яких останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, в зв'язку із тяжким фінансовим становищем підприємства та з посиланнями на надмірно великим розміром заявлених позивачем штрафних санкцій (а.с.91-94).
Згідно з частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
При прийнятті судом рішення щодо зменшення розміру пені, суд врахував таке:
Відповідач є підприємством комунальної форми власності, основним напрямком діяльності якого є виробництво та постачання споживачам (переважно населенню та бюджетним організаціям) теплової енергії; діяльність відповідача є збитковою, взявши до уваги несвоєчасну оплату населенням, бюджетними установами та юридичними особами заборгованості за теплопостачання; відповідач намагається здійснити збільшення грошових надходжень шляхом проведення претензійної роботи, як з населенням так і з юридичними особами.
Крім того судом враховано, що відповідач здійснив оплату більшої частини основного боргу за спірним договором.
На підставі вищевикладеного, господарський суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшити розмір пені та штрафу на 50% від належної до стягнення суми, що буде становити суму пені - 49 417,81 грн., штрафу - 13 776,48 грн.
Аналогічна права позиція викладена у Постановах Вищого господарського суду України від 09 червня 2016 року у справа № 904/10506/15, від 10 травня 2016 року у справі №904/682/14 та від 01 червня 2016 року у справі № 911/4966/15.
Також, позивачем нараховано 3% річних за період з 01.08.2014 по 24.04.2016 у сумі 22598,46 грн. та інфляційні втрати в розмірі 194 624,82 грн. за період з серпня 2014 по січень 2016.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши розрахунок позивача (а.с.15), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 22598,46 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 194 624,82 грн. відповідають вимогам закону та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню пропорційно розміру задоволеним вимогам від суми, яка підлягає стягненню з відповідача, в тому числі й суми пені без урахування її зменшення на підставі п. 3 ст.83 ГПК України, так як зазначена сума нарахована правомірно і зменшена на підставі п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 14 987,94 грн.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "ПАВЛОГРАДТЕПЛОЕНЕРГО" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Промислова, буд. 13-А, код 03342250) на користь Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) основний борг за період з липня 2014 по березень 2016 в розмірі 688 825 грн. 20 коп., пеню за період з 25.04.2015 по 25.04.2016 у розмірі 49 417 грн. 81 коп., штраф за прострочення платежів з березня 2015 по лютий 2016 у розмірі 13 776 грн. 48 коп., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 194 624 грн. 82 коп., 3% річних у розмірі 22 598 грн. 46 коп. та суму судового збору у розмірі 15489 грн. 99 коп., про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 22.06.2016
Суддя ОСОБА_2