21 червня 2016 року Справа № 904/9574/15
Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Селіваненко В.П.
розглянув касаційну скаргу Дніпропетровського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", м. Дніпропетровськ,
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2016
зі справи № 904/9574/15
за позовом державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро" Інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України", селище Дослідне Дніпропетровської області,
до Дніпропетровського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", м. Дніпропетровськ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - реєстраційна служба Дніпропетровського районного управління юстиції (далі - Служба), м. Дніпропетровськ,
про визнання права власності на майно та зобов'язання вчинити певні дії,
за зустрічним позовом Дніпропетровського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" (далі - Установа), м. Дніпропетровськ,
до державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро" Інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України" (далі - Підприємство), селище Дослідне Дніпропетровської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом - товариство з обмеженою відповідальністю "Центр молодіжного будівництва" (далі - Товариство), м. Дніпропетровськ,
про визнання недійсним договору.
Судове засідання проведено за участю представників:
Підприємства - Довгий Г.І. предст. (дов. від 12.01.2016)
Установи - не з'явився
Служби - не з'явився
Товариства - не з'явився
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
Підприємство звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Установи про визнання права власності на об'єкти нерухомості, розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище Дослідне, вул. Наукова, 54-Б, а саме на: квартиру № 11 загальною площею 60,4 кв. м, розташовану на 3 поверсі; квартиру № 10 загальною площею 59,6 кв. м, розташовану на 3 поверсі; квартиру № 23 загальною площею 42,6 кв. м, розташовану на 1 поверсі; квартиру № 27 загальною площею 44,9 кв. м, розташовану на 2 поверсі; спонукання Установи передати Підприємству за актом приймання-передачі дане нерухоме майно. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Установою умов договору від 03.10.2011 про дольову участь в проектуванні та будівництві 2-ї черги житлового комплексу за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище Дослідне, вул. Наукова, 54-А (в районі котельні) в частині передачі чотирьох квартир та необхідністю захисту права власності на нерухоме майно.
Установа звернулася до Підприємства із зустрічним позовом про визнання недійсним договору від 03.10.2011 про дольову участь в проектуванні та будівництві 2-ї черги житлового комплексу за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище Дослідне, вул. Наукова, 54-А (в районі котельні), оскільки останній не спрямований на реальне настання правових наслідків для Установи.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2016 у справі № 904/9574/15 (суддя Ніколенко М.О.) відмовлено як у задоволенні первісного, так і у задоволенні зустрічного позовів.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 (судді Чоха Л.В. - головуючий, Дмитренко Г.К., Антонік С.Г.) рішення місцевого господарського суду скасовано частково: первісний позов задоволено повністю. В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Установа просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваного судового акта з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У запереченні на касаційну скаргу Підприємство просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
21.06.2016 судом одержано клопотання від Установи та від Товариства про відкладення розгляду касаційної скарги, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку у судове засідання 21.06.2016 уповноважених представників Установи та Товариства.
У судовому засіданні 21.06.2016 клопотання Установи та Товариства про відкладення розгляду касаційної скарги судом не задоволено, з огляду на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника Підприємства, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:
- 03.10.2011 Підприємство (господарство) та Установа (замовник) уклали договір про дольову участь у проектуванні та будівництві другої черги житлового комплексу за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище Дослідне, вул. Наукова, 54-А, в районі котельні (далі - Договір);
- у відповідності до пунктів 1.1, 1.2 Договору сторони беруть дольову участь в проектуванні та будівництві другої черги житлового комплексу зі всією інженерною інфраструктурою на земельній ділянці за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище Дослідне, вул. Наукова, 54-А (в районі котельні); Установа зобов'язується своїми та/або залученими силами і технічними засобами з використанням своїх матеріалів виконати комплекс робіт з будівництва 2-ї черги житлового будинку загальною площею 2240 кв. м. за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище Дослідне, вул. Наукова, 54-А (в районі котельні), а також встановити, прокласти, змонтувати і підключити необхідні до нормальної експлуатації вказаного житлового будинку інженерні мережі та обладнання;
- відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору внеском Установи як замовника є повне фінансування робіт з будівництва об'єкту відповідно до кошторису. Частка замовника по цьому договору складає 90% від загальної проектної площі квартир, що складає 2016 кв.м. Вказана частка розподіляється між учасниками замовника. Кількість квартир спільно з кількістю кімнат та поверховість, в межах частки замовника, визначається сторонами додатково, про що підписується між сторонами додаткова угода;
- пунктами 2.3, 2.4 Договору передбачено, що внеском Підприємства є погодження з замовником (Установою) забудови другої черги будівництва на земельній ділянці за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище Дослідне, вул. Наукова, 54-А (в районі котельні), а також підключення до інженерних мереж, які знаходяться на балансі і обслуговуванні господарства. Частка Підприємства по цьому договору складає 10% від загальної площі квартир, що складає 224 кв.м. Вказана частка розподіляється Підприємством самостійно. Кількість квартир спільно з кількістю кімнат та поверхонь, в межах частки Підприємства визначається сторонами додатково, про що підписується між сторонами додаткова угода;
- 03.10.2011 сторони уклали додаткову угоду № 1 до Договору, пунктами 1.1, 1.2 якої сторони передбачили, що пункт 3.4 основного договору слід читати в наступній редакції: "Доля Господарства (Підприємства) за цим договором складає від загальної проектної площі квартир, яка складає 224,0 кв.м, а саме: 2-х кімнатна квартира загальною площею 58,53 кв.м - 3 штуки; 2-х кімнатна квартира загальною площею 48,4 кв.м - 1 штука. Умови цієї угоди не можуть бути змінені без письмового укладання додатку за згодою сторін";
- 15.01.2015 Установа подала до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області декларацію про готовність до експлуатації об'єкта другої черги будівництва відповідно до затвердженого проекту будівництва. Генеральним підрядником будівництва являлося товариство з обмеженою відповідальністю "Строй-Експрес". Дата початку будівництва: 17.05.2012, дата закінчення будівництва: 12.12.2014. Строк введення об'єкта в експлуатацію: 14.01.2015. Перелік інженерного обладнання: водопостачання, водовідведення, газопостачання, опалення від індивідуальних опалювальних установок;
- у вказаній декларації директором Установи засвідчено, що на об'єкті виконано всі передбачені проектною документацією згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами роботи. Обладнання встановлено згідно з актами про його прийняття після випробування у визначеному порядку. Роботи з оздоблення фасаду через несприятливі погодні умови на момент прийняття в експлуатацію будівлі не були виконані, строки їх виконання були перенесені до 01.06.2015;
- 01.07.2015 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до якої були змінені пункти 1.2, 2.1, 2.2, 2.3 та 2.4 основного договору. Так, пунктом 1.2 у новій редакції передбачено, що замовник (Установа) зобов'язується своїми або/та залученими силами і технічними засобами з використанням своїх матеріалів виконати комплекс робіт з будівництва другої черги житлового будинку загальною площею 2238 кв.м за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище Дослідне, вул. Наукова, 54-А (в районі котельні), фактична адреса - вул. Наукова, 54-Б;
- згідно пункту 2.1 у новій редакції передбачено, що внеском замовника є повне фінансування робіт з будівництва об'єкту відповідно до кошторису, крім встановлення, прокладання, монтування і підключення необхідних для нормальної експлуатації вказаного житлового будинку інженерних мереж та обладнання;
- пунктом 2.2 у новій редакції передбачено, що частка замовника (Установи) по цьому договору складає 90,73 % від загальної проектної площі квартир, що складає 2030,5 кв.м. Вказана частка розподіляється між учасниками замовника. Кількість квартир спільно з кількістю кімнат та поверхонь, в межах частки замовника, визначається сторонами додатково, про що підписується між сторонами додаткова угода;
- згідно з пунктом 2.3 у новій редакції внеском Підприємства є погодження з замовником забудови другої черги будівництва на земельній ділянці за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище Дослідне, вул. Наукова, 54-А (в районі котельні), фактична адреса - вул. Наукова, 54-Б, підключення до інженерних мереж, які знаходяться на балансі і обслуговуванні Господарства (Підприємства), а також встановлення, прокладання і підключення, необхідних для нормальної експлуатації вказаного житлового будинку, інженерних мереж та обладнання;
- згідно пункту 2.4 у новій редакції частка Підприємства складає 9,27 % від загальної площі квартир, що складає 207,5 кв.м, а саме:
2-х кімнатна квартира загальною площею - 120 кв. м. - 2 штуки, з яких:
квартира № 11 (згідно технічного паспорта на будинок) загальною площею 60,4 кв. м, розташована на 3 поверсі;
квартира № 10 (згідно технічного паспорта на будинок) загальною площею 59,6 кв. м, розташована на 3 поверсі;
1-но кімнатна квартира загальною площею - 87, 5 кв. м. - 2 штуки, з яких:
квартира № 23 (згідно технічного паспорта на будинок) загальною площею 42,6 кв. м, розташована на 1 поверсі;
квартира № 27 (згідно технічного паспорта на будинок) загальною площею 44,9 кв. м, розташована на 2 поверсі.
Причиною виникнення спору зі справи за первісним позовом стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання за Підприємством права власності на чотири квартири (№№ 10, 11, 23, 27) та спонукання Установи передати Підприємству за актом приймання-передачі дане нерухоме майно.
Таким чином, Підприємством в одному позові об'єднано як зобов'язально - правовий, так і речево - правовий способи захисту.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, за своєю правовою природою укладений сторонами Договір є договором про спільну діяльність.
Так, відповідно до статей 1130, 1131 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з приписами частин першої та другої статті 620 ЦК України, у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.
Кредитор втрачає право на витребування у боржника речі, визначеної індивідуальними ознаками, у разі, якщо ця річ вже передана третій особі у власність або в користування.
За наведених обставин, у вирішенні спору в частині спонукання Установи передати Підприємству нерухоме майно (чотири квартири) за актом приймання-передачі судам, насамперед, належало встановити, чи передбачена така умова у Договорі, який укладений сторонами, а саме чи зобов'язана Установа за умовами Договору передати нерухоме майно Підприємству за актом приймання-передачі, відповідно, чи існують підстави для спонукання Установи до вчинення відповідних дій. Крім того, оскільки згідно з пунктом 8.4 Договору у випадках, не передбачених цим договором, сторони користуються діючим законодавством України, судам належало встановити, чи передбачено підписання такого акту приймання-передачі приписами чинного законодавства України та чи є його наявність обов'язковою умовою для реєстрації права власності на спірне майно за Підприємством. Проте, наведені обставини судами попередніх інстанцій не досліджені.
Крім того, у вирішенні даного спору судами не досліджено, чи не було зареєстровано право власності на спірні об'єкти (квартири) за іншими особами, відповідно, чи не стосується даний спір прав та обов'язків осіб, яких не залучено до участі у справі. У вирішенні зазначеного питання суд апеляційної інстанції обмежився виключно посиланням на пояснення представника Установи про те, що всі виділені Підприємству квартири є вільними, без дослідження питання - чи не виникло права власності на спірне майно у інших осіб.
У частині вирішенні спору за первісним позовом про визнання права власності на спірне майно, Вищий господарський суд України зазначає наступне.
Згідно з приписами частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно з приписами статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Отже, за правила статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлений, по - перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по - друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.
Позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно.
Приписами статті 331 ЦК України не передбачено виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення.
Такий чином, враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд, при застосуванні цієї норми, повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач (за первісним позовом) набув право власності на спірні об'єкти та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному приписами статті 392 ЦК України.
При цьому, передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.
Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах.
Права, у тому числі право власності осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права (аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 23.12.2014 у справі № 5011-74/9393-2012).
Проте, судами попередніх інстанцій не встановлювалися обставини щодо набуття Підприємством права власності на спірні об'єкти нерухомості (якщо останнє мало місце) та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному приписами статті 392 ЦК України.
Касаційна ж інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (частина друга статті 1115 ГПК України).
Відповідно до статті 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене справа у частині вирішення спору за первісним позовом має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір у переданій на новий розгляд частині відповідно до вимог закону.
В частині вирішення спору за зустрічним позовом судові акти попередніх інстанцій жодною із сторін спору не оскаржені.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Дніпропетровського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 зі справи № 904/9574/15 скасувати в частині вирішення спору за первісним позовом державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро" Інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України" до Дніпропетровського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" про визнання права власності на майно та зобов'язання вчинити певні дії.
Справу у відповідній частині передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
3. У решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 зі справи № 904/9574/15 залишити без змін.
Суддя В. Палій
Суддя І. Васищак
Суддя В. Селіваненко