"06" червня 2016 р. м. Київ К/800/26541/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Веденяпіної О.А.
за участю секретаря Латишевої Л.П.
представника відповідача Гучка В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013
у справі №2а-7384/12/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елан-КМ»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління ДФС у м.Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.08.2012 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 01.02.2012 № 0000592308.
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції здійснено заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби правонаступником - Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Головного управління ДФС у м.Києві.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
ДПІ у Шевченківському районі м.Києва проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Елан-КМ» за операціями з ТОВ «Інтер Груп Союз» за червень, липень, серпень 2011 року, за результатами якої складено акт від 10.01.2012 № 21/2308/32107716. На підставі акта перевірки складено податкове повідомлення-рішення від 01.02.2012 № 0000592308.
Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 01.02.2012 № 0000592308 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 205193,00 грн. за основним платежем та в в сумі 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Інтер Груп Союз» за операціями з придбання товарів, що використовувались позивачем в господарській діяльності, а саме: для виготовлення та подальшої реалізації офісних меблів.
Податковий орган заперечує право позивача на податковий кредит з огляду на те, що засновником ТОВ «Інтер Груп Союз» є ОСОБА_4, який 29.10.2011 пояснив, що приблизно у 2009-2010 роках ним був втрачений паспорт і про те, що він є засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Інтер Груп Союз» він дізнався від працівників податкової міліції, до створення підприємства та ведення господарської діяльності не має стосунку.
При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки суд касаційної інстанції виходить з такого.
Платник податків при формуванні податкового кредиту повинен діяти у відповідності до вимог ст. 198 Податкового кодексу України.
Аналіз положень ст. 198 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.
У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, а податковий кредит обов'язково має бути підтверджено податковою накладною, виписаною платником податку на додану вартість.
Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
В основі оподаткування лежить фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов'язують формування податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.
Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.
З метою дослідження фактичного придбання товарів у межах господарської діяльності необхідно було встановити зміст господарських операцій, за якими сформовані оспорюваний податковий кредит, договірні умови поставки, мету придбання, належним чином досліджувати первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, з'ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.
Суд апеляційної інстанції цього не виконав.
Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно із ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.
При новому апеляційному розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. Також суд має з'ясувати, чи порушувалось кримінальне провадження щодо особи, яка значилась посадовою особою ТОВ «Інтер Груп Союз» на час здійснення господарських операцій, та результат такого провадження.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління ДФС у м.Києві задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В.Ланченко
О.А. Веденяпін