15 червня 2016 року К/800/7619/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ємельянової В.І.,
Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року по справі № 815/6263/15
за позовом ОСОБА_4
до Судді Одеського окружного адміністративного суду Танцюри Катерини
Олексіївни
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до судді Одеського окружного адміністративного суду Танцюри К.О. про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року, у відкритті провадження відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про надання роздруківки аудіо записів судових засідань по справі № 815/3383/15, що перебуває у провадженні судді Танцюри К.О. У задоволенні вимог вказаної заяви позивачу відмовлено.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати протиправними дії судді Танцюри К.О. та зобов'язати її видати роздруківки аудіо записів судових засідань по справі №815/3383/15.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спірні правовідносини, не відносяться до компетенції адміністративного судочинства.
Суд касаційної інстанції погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій та зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Проте, в даному випадку між позивачем та суддею (відповідачем) такі правовідносини не виникають, тому такі справи не можуть бути підсудні суду адміністративної юрисдикції.
Такі спори не пов'язані із захистом прав, свобод чи інтересів у публічно-правових відносинах від порушень з боку органів державної влади, оскільки оскаржені позивачем дії вчинені при здійсненні правосуддя, а тому законність таких дій може перевірятись лише судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
За змістом частини 1 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вбачається, що суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як службова особа, до якої можна звернутися з позовом.
Відповідно до статті 125 Конституції України в Україні діють місцеві, апеляційні, вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України.
Особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві.
Питання притягнення судді до відповідальності врегульовано законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду юстиції».
Таким чином, діюче законодавство дає можливість громадянину повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення та дій судді під час здійснення правосуддя.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади» роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» роз'яснено, що у розумінні положень частини 1 статті 2, пунктів 1, 7, 9 частини 1 статті 3, статті 17, частини 3 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
У зв'язку із викладеним розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій та судових рішень судді (суду), пов'язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами Кодексу адміністративного судочинства України чи іншими законами України не передбачено.
Зі змісту вимог позовної заяви ОСОБА_4 вбачається, що їх предметом є виключно процесуальні дії при здійсненні правосуддя.
Відповідно до статей 126, 129 Конституції України законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя й посяганням на процесуальну незалежність.
Таке законодавче врегулювання відповідає вимогам статтей 6, 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Посилання позивача у касаційній скарзі на те, що дії судді Одеського окружного адміністративного суду Танцюри К.О. не є діями пов'язаними із відправленням правосуддя, а є здійсненням адміністративних повноважень, суд касаційної інстанції вважає помилковими, оскільки порядок відтворення та роздрукування технічного запису судового засідання визначено статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України, який не передбачає та не встановлює порядку здійснення публічно-правових відносин.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ємельянова В.І.
Судді Амєлін С.Є.
Кобилянський М.Г.