08 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 1570/1324/2012
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Домусчі С.Д.,
- Кравець О.О.,
за участю: секретар судового засідання - Курманова І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Державне підприємство «Ізмаїльський морський торговельний порт» (далі - позивач, або ДП «ІМТП») звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби (далі - відповідач, або СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001211530 від 06.10.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 272504,01 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 року, вказаний адміністративний позов позивача було задоволено в повному обсязі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.01.2016 року касаційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді даної справи постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року вказаний позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням № 0001211530 від 06.10.2011 року, винесеним на підставі висновків акту № 384/15-3/10 від 19.09.2011 року за результатами проведення камеральної перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2011 року, позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 181669,34 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 90834,67 грн.
Підставою для винесення вказаного податкового повідомлення - рішення стали встановлені відповідачем обставини щодо порушення позивачем пункту 199.5 статті 199 Податкового кодексу України та пункту 4.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.
Так, за висновками податкового органу позивачем частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями відображена в спеціальному розділі рядка 15.1 при розрахунку частини, що включається до складу податкового кредиту (рядок 15.1, колонки А) у розмірі 81% замість 81,4%, визначеної розрахунком від 19.08.2011 року № 9006987050 (додаток №7 до Декларації), що призвело до завищення суми податкового кредиту за липень 2011 року у розмірі 74206 грн.
Також, виставляючи позивачу оскаржуване податкове повідомлення - рішення, відповідач дійшов висновку, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 107463,34 грн. згідно податкової накладної № 1857/053, яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За правилами ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.01.2016 року, якою дану справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, висновки і мотиви якої за приписами наведеної ст. 227 КАС України є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді даної справи, вбачається, що з урахуванням положень ст. 199 Податкового кодексу України та встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо визначення позивачем частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями у розмірі 81,4%, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не було занижено суму податкового кредиту за липень 2011 року на суму 74206 грн.
Також, суд касаційної інстанції, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин стосовно того, що позивачем було проведено коригування податкового кредиту за липень 2011 року у поточній декларації за серпень 2011 року, а саме знято податковий кредит у сумі 106287,78 грн. за липень 2011 року, сформований за податковою накладною від 31.07.2011 року № 1857/053, яка фактично була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних 16.08.2011 року, та відображено відповідну суму ПДВ у складі податкового кредиту серпня 2011 року, дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі податкової накладної від 31.07.2011 року № 1857/053 на суму ПДВ 106287,78 грн.
Разом з тим, направляючи дану справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що судами попередніх інстанцій не перевірено обставин справи щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за липень 2011 року на суму 1175,56 грн. по взаємовідносинам з ВАТ «Одесаобленерго».
Так, суд касаційної інстанції зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що позивачем у податковій декларації за липень 2011 року відображено податковий кредит у сумі 107463,34 грн. на підставі податкової накладної від 31.07.2011 року № 1857/053 на суму ПДВ 106287,78 грн.
Як зазначив суд касаційної інстанції, за посиланнями податкового органу фактично позивачем було отримано від ВАТ «Одесаобленерго» дві податкові накладні: від 31.07.2011 року № 1857/053 на суму ПДВ 106287,78 грн. та від 31.07.2011 року № 1293/053 на суму ПДВ 1175,56 грн., проте податкова накладна від 31.07.2011 №1293/053 на суму ПДВ 1175,56 грн. в податковій звітності позивача відображена не була.
Суд касаційної інстанції вказав, що судами попередніх інстанцій зазначені доводи відповідача залишено поза увагою, правової оцінки їм надано не було, як і не перевірено обставин справи щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за липень 2011 року на суму 1175,56 грн. по взаємовідносинам з ВАТ «Одесаобленерго».
При новому розгляді даної справи, перевіряючи вказані судом касаційної інстанції обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за липень 2011 року на суму 1175,56 грн. на підставі податкової накладної № 1293/053 від 31.07.2011 року на суму ПДВ 1175,56 грн. по взаємовідносинам з ВАТ «Одесаобленерго».
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на викладене.
За правилами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, податковий кредит за липень 2011 року на суму 1175,56 грн. позивачем був сформований на підставі належним чином оформленої податкової накладної № 1293/053 від 31.07.2011 року на вказану суму ПДВ, отриманої від ВАТ «Одесаобленерго».
Вказана податкова накладна № 1293/053 від 31.07.2011 року на суму ПДВ 1175,56 грн. на момент її виписки не підлягала реєстрації в ЄРПН, згідно вимог пункту 11 Підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за липень 2011 року на суму 1175,56 грн. на підставі податкової накладної № 1293/053 від 31.07.2011 року на суму ПДВ 1175,56 грн. по взаємовідносинам з ВАТ «Одесаобленерго».
Посилання апелянта на порушення позивачем вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту за липень 2011 року по взаємовідносинам з ВАТ «Одесаобленерго» на підставі податкової накладної не зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, при цьому, на суму 107463,34 грн., спростовуються наступним.
Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в липні 2011 року фактично позивачем отримано від ВАТ «Одесаобленерго» дві податкові накладні: № 1293/053 від 31.07.2011 року на суму ПДВ 1175,56 грн. та № 1857/053 від 31.07.2011 року на суму ПДВ 106287,78 грн.
Проте, у розділі II Реєстру виданих та отриманих податкових накладних відображена загальна сума по контрагенту ВАТ «Одесаобленерго» - 107463,34 грн., яка складається з ПДВ по двох податкових накладних: № 1293/053 від 31.07.2011 року на суму ПДВ 1175,56 грн. та № 1857/053 від 31.07.2011 року на суму ПДВ 106287,78 грн. (1175,56 грн. + 106287,78 грн. = 107463,34 грн.), хоча позивач повинен був відобразити ці податкові накладні окремими рядками.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зазначене порушення, за наявності у позивача належним чином оформленої податкової накладної № 1293/053 від 31.07.2011 року на суму ПДВ 1175,56 грн., яка на момент її виписки не підлягала реєстрації в ЄРПН, згідно вимог пункту 11 Підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту на підставі цієї податкової накладної.
Колегія суддів звертає уваги на те, що за правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, саме не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Також, згідно вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) саме відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
В той же час, за наявності у позивача належним чином оформленої податкової накладної № 1293/053 від 31.07.2011 року на суму ПДВ 1175,56 грн., яка на момент її виписки не підлягала реєстрації в ЄРПН, згідно вимог пункту 11 Підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, позбавлення відповідачем позивача права на формування податкового кредиту на підставі цієї податкової накладної є безпідставним.
При цьому, доходячи такого висновку, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно взято до уваги, що після отримання акту камеральної перевірки позивачем були надані відповідачу заперечення, до яких додані належним чином завірені копії первинних документів із формування податкового кредиту по ВАТ «Одесаобленерго», а саме: дві податкові накладні від 31.07.2011 року: № 1293/053 на суму ПДВ 1175,56 грн., що не підлягає реєстрації у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, і № 1857/053 на суму ПДВ 106287,78 грн., яка фактично була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних 16.08.2011 року, проте, контролюючим органом зазначені документи не були розглянуті та не були прийняті до уваги при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
Враховуючи вищенаведені висновки Вищого адміністративного суду України, з урахуванням встановлених обставин у даній справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0001211530 від 06.10.2011 року.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: С.Д. Домусчі
Суддя: О.О. Кравець