09 червня 2016 року м. Київ К/800/32906/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Борисенко І.В.
Островича С.Е.
секретаря судового засідання Орєшко Ю.О.
представника позивача Стеценка О.Л.
представника відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015
у справі № 826/20519/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс-Груп»
до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Астерс-Груп» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Астерс-Груп») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м.Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2014 №0003472204.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2015 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість позивача за квітень 2014 року, за результатами якої складено акт від 19.06.2014 №4864/26-51-22-04/35995595 «Про результати камеральної (електронної) перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Астерс Груп» за період - квітень 2014 року», у якому встановлено порушення позивачем вимог пунктів 184.6, 184.7 статті 184, пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за квітень 2014 року.
На думку податкового органу, податкові накладні, виписані підприємством та отримані ним за період з 21.03.2014 по 31.03.2014, повинні бути відображені за звітний податковий період - квітнень 2014 року.
На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 14.07.2014 №0003472204, яким ТОВ «Астерс Груп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 8766386,30 грн., у тому числі за основним платежем на 7013109,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1753277,30 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до статті 33 ПК України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів. Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.
Пункт 203.1 статті 203 ПК України встановлює, що податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до п. 202.1 ст. 202 ПК України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей: а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.
Судом встановлено, що 23.04.2014 позивач отримав лист відповідача від 13.03.2014 №1688/10/26-51-15-01-127 про анулювання свідоцтва платника ПДВ. Відповідно до змісту вказаного листа позивача повідомлено, що керуючись абз. «г» п. 184.1 ст.184 ПК України відповідачем анульовано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ підпорядкованого йому підприємства. Окрім цього, зобов'язано протягом 20 днів з дня прийняття рішення про анулювання повернути свідоцтво платника ПДВ, та запропоновано здійснити умовний продаж залишків протягом квітня 2014 року та надати цю інформацію в декларації за березень 2014 року з терміном подачі до 21.04.2014.
Також, до вищевказаного листа відповідачем надано рішення №7 від 13.03.2014 №1688/10/26-51-15-01-127, згідно якого на підставі абз. «г» п.184.1 ст.184 ПК України анульовано реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Астерс Груп», у зв'язку з наданням декларацій з ПДВ за останні послідовні 12 календарних місяців з відомостями, що свідчать про відсутність постачання/придбання товарів та послуг.
Згідно п. 184.10 ст. 184 ПК України про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов'язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.
Відповідно до п. 5.7 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.01.2014 №26, протягом трьох робочих днів після дня анулювання один примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ надсилається контролюючим органом особі, реєстрацію якої анульовано, за місцезнаходженням або місцем проживання такої особи або за наявності відомостей про комісію з припинення (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію) або ліквідатора такої особи - за місцезнаходженням комісії. Примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ уважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано листом з повідомленням про вручення або передано під розписку самому платнику податків - фізичній особі або відповідальній особі платника податків - юридичної особи чи будь-якій особі за наявності належним чином оформленої довіреності від платника податків.
Пунктом 42.2 ст. 42 ПК України передбачено, що, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
В порушення вищевказаних норм відповідачем направлено поштою супровідний лист №1688/10/26-51-15-01-127 від 13.03.2014 з рішенням №7 про анулювання реєстрації платника ПДВ лише 10.04.2014, що підтверджується штампом пошти про отримання листа, та який був отриманий позивачем 23.04.2014, тобто рішення було направлене лише через 20 робочих днів. Вказане недотримання відповідачем порядку повідомлення позивача про анулювання реєстрації платника податку в подальшому призвело до порушень, викладених податковим органом в акті перевірки.
22.04.2014 позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за березень 2014 року за реєстраційним номером 9022251054 із задекларованими сумами податкових зобов'язань (ряд. 9 декларації) у розмірі 25327582,00 грн. та податкового кредиту (ряд. 17 декларації) у розмірі 25075851 грн., сума податку до сплати (ряд. 25 декларації) становить 251721,00 грн.
У зв'язку з відсутністю у позивача на момент подачі декларації рішення №7 про анулювання реєстрації платника ПДВ позивач не знав чи дійсно йому скасовано реєстрацію та з якого дня, а тому не застосовував визначене в п. 202.1 ст.202 ПК України правило та відобразив в декларації з ПДВ за березень 2014 року показники фінансово - господарських операцій за період з 01.03.2014 по 31.03.2014.
20.05.2014 позивачем подано відповідачу податкову декларацію з ПДВ за квітень 2014 року за реєстраційним номером 9029038597 із задекларованими сумами податкових зобов'язань (ряд. 9 декларації) у розмірі 20840506,00 грн. та податкового кредиту (ряд. 17 декларації) у розмірі 20577633,00 грн., сума податку до сплати (ряд. 25 декларації) становить 262873,00 грн. У декларації з ПДВ за квітень 2014 року позивачем відображені здійснені фінансово - господарські операції за період з 01.04.2014 по 30.04.2014, при цьому податкові накладні виписані за період з 21.03.2014 по 31.03.2014 в сумі 18732429,00 грн. та отримані податкові накладні від постачальників (податковий кредит) за період з 21.03.2014 по 31.03.2014 в сумі 11719320,00 грн. позивач в декларації не декларував, так як вони були вже задекларовані в березні 2014 року.
Відповідно до акту перевірки податкової декларації з ПДВ за квітень 2014 року позивачем перенесено суми податкового кредиту за обсягами придбання товарів/послуг на суму ПДВ у розмірі 11719320,00 грн. та суму податкового зобов'язання за обсягами реалізації на суму ПДВ - 18732430,00 грн. - за період з 21.03.2014 по 31.03.2014 що, на думку відповідача, призвело до збільшення позитивного значення різниці між сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту у розмірі 7013109,00 грн.
Оскільки сума податкового зобов'язання у розмірі 7013109,00 грн. визначена відповідачем виключно з урахуванням положень пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України та без процедури умовного продажу за наслідками анулювання реєстрації платником податку на додану вартість, відтак відповідачем неправильно застосовано правила умовного продажу відповідно до пунктів 184.6, 184.7 статті 184 Податкового кодексу України.
Так, в межах спірних правовідносин відповідач не визначав ТОВ «Астерс Груп» податкових зобов'язань по товарах/послугах, необоротних активах, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності у зв'язку із анулюванням реєстрації платником податку на додану вартість.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не повинен застосовувати правил умовного продажу відповідно до п. 184.6, 184.7 ст. 184 ПК України та встановив, що відповідач не застосовував дане правило на залишки податкового кредиту за березень 2014 року у сумі 6761378,00 грн.
З розрахунку, який застосував суд першої інстанції та відповідач, а саме переміщуючи податкові зобов'язання в сумі 18732429,00 грн. та податковий кредит в сумі 11719320,00 грн. з декларації з ПДВ за березень 2014 року до декларації за квітень 2014 року, то в декларації за березень 2014 року виникає від'ємне значення у розмірі 6761378,00 грн., а саме податкові зобов'язання 6595152,00 грн. (25327582,00 грн. - 18732429,00 грн.) - податковий кредит 13356530,00 грн. (25075851,00 грн. - 11719320,00 грн.).
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Отже, відповідач при переміщенні податкових зобов'язань в сумі 18732429,00 грн. та податкового кредиту в сумі 11719320,00 грн. з декларації з ПДВ за березень 2014 року до декларації за квітень 2014 року, повинен був на виконання п. 200.3 ст. 200 ПК України також задекларувати в декларації з ПДВ за квітень 2014 року від'ємне значення за березень 2014 року у розмірі 6761378,00 грн.
Тобто, правильна математична сума податкових зобов'язань з ПДВ за квітень 2014 року повинна складати 39572935,00 грн. (20840506,00 грн. + 18732429,00 грн.), сума податкового кредиту - 39058331,00 грн. (20577633,00 грн. + 11719320,00 грн. + 6761378,00 грн.), та, відповідно, сума, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет - 514604,00 грн. (39572935,00 грн. - 39058331,00 грн.), а не 7275982,00 грн. як визначено відповідачем.
Таким чином, відповідач повинен був винести податкове повідомлення-рішення на суму 251731,00 грн. При цьому, дані зобов'язання повинні були зменшитися переплатою в розмірі 215731,00 грн., яка виникла у зв'язку з зменшенням відповідачем податкового зобов'язання позивача по декларації з ПДВ за березень 2014 року з 251731,00 грн. до 0 грн. Тобто, після переміщення сум в деклараціях з ПДВ за березень 2014 року в квітень 2014 року у позивача не виникає додаткових грошових зобов'язань перед бюджетом.
Враховуючи те, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для визначення грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 7013109,00 грн. та винесення відповідного податкового повідомлення-рішення від 14.07.2014 №0003472204.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)І.В.Борисенко
(підпис)С.Е. Острович