21 червня 2016 року м. Київ К/800/39892/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Сіроша М.В.
Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року по справі № 818/1745/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екфіла» до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Екфіла» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000661502/5711 від 29.01.2015 року.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що співробітниками ДПІ у м. Сумах у період з 24.12.2014 року по 30.12.2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Екфіла» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Праус» за період з 1 квітня 2014 року по 30 вересня 2014 року, за результатами якої складено акт від 13.01.2015 року №46/18-19-15-02/37052447.
Під час перевірки встановлені порушення позивачем вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємству зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2014 року на суму 328261,00 грн.
На підставі вищезазначеного акту перевірки,ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.01.2015 року №0000661502/5711, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 328261,00 грн.
Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, провів процедуру його адміністративного оскарження, за наслідком якої скарги позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.
Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
У п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 цього Кодексу).
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).
При цьому, згідно з п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Як було вірно встановлено судами, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентом, а саме - договорами, податковими накладними, копіями актів приймання-передачі нафтопродуктів та листами ТОВ «Праус» про передачу на зберігання придбаних позивачем нафтопродуктів до ПАТ «Дніпронафтпродукт», у якому можуть бути отримані в будь-який час протягом дії договору.
Вартість отриманого товару була повністю сплачена позивачем у безготівковій формі на поточний рахунок ТОВ «Праус», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та виписок по особовому рахунку у банку.
Транспортування придбаного товару (нафтопродуктів) здійснювалось автотранспортом перевізника - ТОВ «ТД «Кременчукнафтопродуктсервіс», з яким ТОВ «Екфіла» уклало договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом №356 від 15.07.2010 року та додаткові угоди до нього.
Реальність перевезення вантажів автотранспортом підтверджується копіями акту здачі-прийому виконаних робіт №АР-0001671 від 30.06.2014 року, рахунку №СФ-0001674 від 30.06.2014 року, реєстру №6 за червень 2014 року до акту виконаних робіт. Оплата за послугу транспортування здійснена у безготівковій формі, що підтверджується копією журналу-ордеру і відомості по рахунку 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками та копіями платіжних доручень.
Зберігання придбаного товару здійснювалось ВАТ «Дніпронафтпродукт» (Зберігач) на підставі укладеного із позивачем (Поклажодавець) договору зберігання нафтопродуктів №3007/10-5 від 30.07.2010 року. Розрахунок за зберігання придбаних нафтопродуктів здійснено безготівково, що підтверджується копією журналу-ордеру і відомості по рахунку 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками та копією платіжного доручення.
На час укладання договорів із позивачем, його контрагент був платником ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мав достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.
Посилання відповідача, як на правомірність виявлених порушень, на висновки акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Праус» №627/223/37276126 від 11.06.2014 року, судами правомірно не прийнято до уваги, оскільки висновки вказаного акту спростовані судовими рішеннями (постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2014 року по справі №804/9005/14, що залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 року).
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області відхилити.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року по справі № 818/1745/15 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підпис Сірош М.В.
підпис Юрченко В.П.