"16" червня 2016 р. м. Київ К/800/10562/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)
СуддівМороз Л.Л.
Шведа Е.Ю.
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд
адміністративної справи за позовом Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Сумихімпром" до Сумської митниці Міністерства доходів і зборів України про скасування рішення, стягнення надмірно сплачених коштів за касаційною скаргою Сумської митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Сумська митниця) на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року
У вересні 2013 року ПАТ "Сумихімпром" в Сумському окружному адміністративному суді пред'явило позов до Сумської митниці про скасування рішення, стягнення надмірно сплачених коштів.
Просило:
- скасувати рішення Сумської митниці від 28 березня 2013 року
№ 805130000/2013/000064/1 про коригування митної вартості;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Сумихімпром" 218368,76 грн. в рахунок повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Сумихімпром" 2183,69 грн. в рахунок повернення судового збору.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року, залишеною без зміни ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року, позовні вимоги ПАТ "Сумихімпром" задоволено.
Скасовано рішення Сумської митниці Державної митної служби України від 28 березня 2013 року № 805130000/2013/000064/1 про коригування митної вартості.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ "Сумихімпром" 218368,76 грн. в рахунок повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ "Сумихімпром" 2183,69 грн. в рахунок повернення судового збору.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Сумська митниця подала касаційна скарга, в якій вказала на те, що оскаржувані рішення судів у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просять їх скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ "Сумихімпром".
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що між ПАТ "Сумихімпром" та ЗАТ "Білоруська калійна компанія" укладено зовнішньоекономічний контракт від 03 січня 2013 року № 2013-0004, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити калій хлористий на умовах поставки DAF кордон Білорусь/України за ціною 365 Євро за одну метричну тону протягом березня 2013 року.
Для здійснення митного оформлення товару за контрактом № 2013-0004, позивачем було подано митну декларацію (далі - МД) від 28 березня 2013 року
№ 805130000/2013/003319, до якої додано наступні документи: рахунки-фактури на оплату калію хлористого від 19 лютого 2013 року № 302-309, № 311-316 , від 18 березня 2013 року № 310, від 22 березня 2013 року № 329-343, платіжні доручення в іноземній валюті від 25 березня 2013 року № 159, від 28 березня 2013 року № 168, залізничні накладні.
Митна вартість пред'явлених до митного оформлення товарів (калій хлористий дрібний рожевий (ГОСТ 4568-95) сорт І, вагою 2 000000 кг. була визначена декларантом за основним методом (за ціною договору (контракту)) і становила загальну суму 5834890 грн. (при курсі долара США 7,993).
Після розгляду наданих для митного оформлення товару документів, Сумською митницею було запропоновано декларанту подати документи, що підтверджують митну вартість товарів, а саме: договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором, рахунки про оплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
На виконання вимоги щодо надання додаткових документів декларантом позивача додатково надано: лист ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 22 березня 2013 року, платіжне доручення від 28 березня 2013 року, листи ЗАТ "Білоруська калійна компанія" від 02 листопада 2012 року, від 29 січня 2013 року та копію Указу Президента Республіки Білорусь від 25 серпня 2005 року № 398.
Однак, відповідачем у зв'язку з ненаданням декларантом всіх запитуваних документів, 28 березня 2013 року прийнято рішення № 805130000/2013/000064/1 про коригування митної вартості товарів за другорядним методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Позивач, не погодившись із зазначеним рішенням, звернувся до суду із даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без зміни рішення суду першої інстанції, виходили з доведеності позивачем своїх вимог, оскільки Сумська митниця, відмовляючи ПАТ "Сумихімпром" в митному оформленні товару та коригуючи його митну вартість оскарженим рішенням, діяла з порушенням вимог законодавства. Крім того, зважаючи на незаконність рішення відповідача, суди дійшли висновку про необхідність стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених митних платежів.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України (далі - МК України) від 13 березня 2012 року
№ 4495-VI.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою та другою статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно із частинами першою та другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Отже, витребування митним органом додаткових документів, що передбачені частиною третьою статті 53 МК України, для підтвердження митної вартості товару допускається у випадку існування об'єктивних сумнівів щодо наявності у документах, зазначених у частині другій цієї статті, розбіжностей, ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в первинних документах, наданих декларантом до митного оформлення, були відсутні розбіжності.
Митна вартість товару правомірно заявлена ПАТ "Сумихімпром" до декларування, оскільки визначена на підставі первинних документів. Жодних обставин та доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів митним органом до прийняття оскарженого рішення не наведено.
Крім того, суди дійшли правильного висновку, що документи, які витребувані митним органом, не є необхідними для визначення митної вартості товарів, задекларованої в митній декларації від 28 березня 2013 року № 805130000/2013/003319, оскільки контракт від 03 січня 2013 року № 2013-0004 не містить положень стосовно третіх осіб (їх прав чи обов'язків), пов'язаних з його виконанням. ЗАТ "Білоруська калійна компанія" не є виробником товару. Свою діяльність продавець здійснює на підставі Указу Президента Республіки Білорусь від 25 серпня 2005 року № 398, що слідує з копії листа від 02 листопада 2012 року № 05-4098. Відповідно до зазначеного вище Указу ЗАТ "Білоруська калійна компанія" фактично є первинним ціноутворювачем при експорті калійний добрив виробництва ВАТ "Білоруськалій". Прейскурантів, каталогів, калькуляцій експортного ціноутворення ВАТ "Білоруська калійна компанія" на калійні добрива, що поставляються на експорт, не існує, оскільки експортна ціна визначається двохстороннім контрактом між ЗАТ "Білоруська калійна компанія" та закордонним покупцем і залежить виключно від умов і обсягу поставки, виду товару і кон'юнктури світового ринку.
Отже, рішення митниці ґрунтується лише на припущенні, яке не підтверджене належними доказами.
Такі обставини є достатніми підставами для визнання рішення митниці незаконним.
Разом з тим, щодо стягнення сум надмірно сплачених митних платежів, колегія суддів зазначає, що суди прийшли до помилкових висновків про задоволення позову в цій частині, оскільки вказані позовні вимоги заявлені передчасно.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним в постанові від 17 грудня 2013 року у справі № 21-439а13, суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.
Таким чином, встановлена судами неправомірність рішення митного органу, прийнятого з порушенням встановленої МК України процедури, не є достатньою підставою для підтвердження факту надмірної сплати позивачем митних платежів.
Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Вказана заява з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум, який перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати. А у разі підтвердження факту надмірно зарахованих до бюджету митних платежів складається Висновок.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не скористався такою процедурою.
Таким чином, доводи касаційної скарги є такими, що відповідають нормам матеріального права і ґрунтуються на правильно встановлених обставинах справи.
У зв'язку із цим наявні підстави для їх часткового задоволення.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції мас право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Керуючись статтями 220, 222, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Сумської митниці Міністерства доходів і зборів України задовольнити частково.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" до Сумської митниці Міністерства доходів і зборів України про скасування рішення, стягнення надмірно сплачених коштів, скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" 218 368,76 грн. в рахунок повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість і ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У решті постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді Горбатюк С.А.
Мороз Л.Л.
Швед Е.Ю.