15 червня 2016 року К/800/49068/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ємельянової В.І.
Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року по справі № 539/2914/15-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському
районі Полтавської області (далі - Управління)
про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання
вчинити певні дії,
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління про визнання дій протиправними та зобов'язання винити певні дії.
Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 7 вересня 2015 року позов задоволено.
Визнано дії Управління щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до довідки від 6 травня 2015 року №2 та розрахунково-платіжної відомості від 6 травня 2015 року № 4, виданих Товариством з додатковою відповідальністю «Госпрозрахункова автоколона» (далі - ТДВ «Госпрозрахункова автоколона») неправомірними.
Скасовано рішення Управління від 18 червня 2015 року № 269 про відмову позивачу у перерахунку пенсії згідно заяви від 8 травня 2015 року та довідки, виданої ТДВ «Госпрозрахункова автоколона» від 6 травня 2015 року № 2.
Зобов'язано відповідача перерахувати та виплачувати позивачу пенсію відповідно до довідки від 6 травня 2015 року №2, виданої ТДВ «Госпрозрахункова автоколона», згідно якої перераховано заробітну плату ОСОБА_1 за роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за період із 1 липня 1986 року по 31 липня 1986 року в сумі 1935,53 крб., починаючи з 8 травня 2015 року з урахуванням сплачених сум.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 7 вересня 2015 року залишити в силі.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 працював у ОСОБА_2 автоколоні, правонаступником якої є ТДВ «Госпрозрахункова автоколона», звідки був призваний на військові збори та направлений на роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, де перебував з 1 червня 1986 року по 27 серпня 1986 року.
Згідно архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 23 квітня 2007 року № 37218, виданої по архівних документах військової частини № НОМЕР_1 , позивач перебував у складі вч НОМЕР_1 , виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у різних населених пунктах (а.с.6).
Після виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС позивач повернувся до попереднього місця роботи, де йому була нарахована та виплачена заробітна плата за роботу по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
23 березня 2006 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію по інвалідності.
ОСОБА_1 стало відомо, що заробітна плата на підприємстві за роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС йому була нарахована та виплачена без врахування документів, які на той час були під грифом «таємно» та «для службового користування».
З питання отримання довідки про заробітну плату за час перебування на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС для подачі її до Управління, позивач звернувся до ТДВ «Госпрозрахункова автоколона», звідки 1 червня 1986 року призивався на роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Вказаним підприємством заробітна плата за час перебування позивача на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС була перерахована з урахуванням нормативних документів, які діяли на час його перебування на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видана 6 травня 2015 року довідка №2.
ОСОБА_1 звернувся до Управління із заявою про здійснення перерахунку та виплати йому пенсії, з врахування зазначеної довідки.
Відповідач рішенням від 18 червня 2015 року № 260 відмовив позивачу у задоволенні заяви про перерахунок пенсії. Відмова мотивована тим, що подана довідка та відомість складені з порушенням норм законодавства, оскільки застосування кратності до тарифної ставки, підвищеної на 100 % відсотків, є неправильним. Крім того сума премії у розмірі 60 % безпідставно розрахована та включена до довідки, оскільки згідно з особовим рахунком за 1986 рік премія у розмірі 60 % положенням на підприємстві в 1986 році за роботу в зоні ЧАЕС не була передбачена.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв з порушенням закону, а саме Управління неправомірно вказало, що розмір заробітної плати позивача за липень 1986 року (1935 крб 53 коп.) не підтверджується первинними документами.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вказав на неможливість застосування для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 довідки, яку він надав відповідачу для перерахунку пенсії, оскільки інформація в ній щодо заробітної плати позивача у липні 1986 року не знайшла свого підтвердження.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до вимог статті 15 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України від 28 грудня 1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ).
Згідно зі статтею 54 Закону № 796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
Відповідно до частини першої статті 43 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-ІV) перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-ІV врегульовано Порядком. За змістом підпункту «в» пункту 7 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» заробітна плата для призначення пенсії за період роботи до 1 липня 2000 року підтверджується довідкою підприємства, установи, організації (форма і зміст довідки визначено в додатку 1 Порядку).
Така довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами (пункт 17 Порядку).
Проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 17 березня 2015 року № 21-11а15 та від 15 грудня 2015 року у справі №2-а/576/29/14.
Судами встановлено, що довідка про заробітну плату ОСОБА_1 за липень 1986 року в розмірі 1935 крб 53 коп. за час перебування у відрядженні з 1 липня по 31 липня 1986 року не підтверджена первинними документами.
Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Управлінням доведено правомірність прийняття рішення від 18 червня 2015 року про відмову ОСОБА_1 здійснити перерахунок пенсії, з урахуванням довідки від 6 травня 2015 року № 2, виданої ТДВ «Госпрозрахункова автоколонна».
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій, а тому у відповідності до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року - без змін.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ємельянова В.І.
Судді Рецебуринський Ю.Й.
Стародуб О.П.