26 травня 2016 року м. Київ К/800/2780/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Островича С.Е.
Сіроша М.В.
секретаря судового засідання Орєшко Ю.О.
представника позивача Корха О.С.
представника відповідача Піддубки Є.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2015
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016
у справі № 826/22142/15
за позовом Торгово-промислової палати України
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Торгово-промислова палата України (далі по тексту - позивач, ТПП України) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.09.2015 №0006972208, №0006982208, №0006992208, №0007012208, №0007002208.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТПП України з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 14.08.2015 №384/26-59/22-08/00016934, у якому встановлено порушення позивачем вимог: 1) пп.136.1.13 п. 136.1 ст. 136, пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 6481901,00 грн. та до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на суму 3540997,00 грн.; 2) п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 278926,00 грн. та до завищення суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів на загальну суму 227819,00 грн., а також до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту поточного звітного періоду за грудень 2014 року у сумі 82291,00 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.09.2015: №0006972208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із податку на прибуток у розмірі 8102376,00 грн.; №0006982208, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3540997,00 грн.; №0006992208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 334995,00 грн.; №0007012208, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 82291,00 грн.; №0007002208, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 284774,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
На думку податкового органу в порушення приписів пп. 136.1.13 п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій внесення ТПП України до статутного фонду Міжнародної академії фінансів та інвестицій у якості внеску основні засоби (приміщення 3-го (579 м.кв.) та 4-го (564,9 м.кв.) поверхів у будівлі, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Велика Житомирська, 33) в обмін на корпоративні права в сумі 1750000,00 грн. та отримання на баланс ТПП України основних засобів (приміщення 3-го (579 м.кв.) та 4-го (564,9 м.кв.) поверхів у будівлі, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Велика Житомирська, 33) в обмін на корпоративні права у зв'язку із зменшенням статутного капіталу Міжнародної академії фінансів та інвестицій до 2000000,00 грн., позивачем занижено задекларовані показники у рядку 03 Декларації «Інші доходи» за 2014 рік на загальну суму 39373717,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що ТПП України передала до статутного капіталу Міжнародної академії фінансів та інвестицій, у якості внеску основні засоби, а саме: приміщення 3-го (579 м.кв.) та 4-го (564,9 м.кв.) поверхів у будівлі, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Велика Житомирська, 33 в обмін на корпоративні права у еквівалентному розмірі залишкової вартості вказаних приміщень 1750000 грн.
Рішенням Президії ТПП України від 23.01.2014, (протокол №37(11)) зменшено розмір Статутного фонду та прийнято зміни до Статуту Міжнародної академії фінансів та інвестицій, ТПП України прийнято рішення про зменшення розміру статутного фонду Міжнародної академії фінансів та інвестицій з 1750000,00 грн. до 200000,00 грн. Зміни до Статутного фонду Міжнародна академія фінансів та інвестицій зареєструвала в Головному управлінні Міністерства юстиції у місті Києві 30.04.2014.
Судами попередніх інстанцій вірно не взято до уваги доводи контролюючого органу стосовно того, що внаслідок зменшення розміру статутного капіталу Міжнародної академії фінансів та інвестицій до 200000,00 грн. відбулася операція з отримання на баланс ТПП України основних засобів, а саме приміщень 3-го (579 м.кв.) та 4-го (564,9 м.кв.) поверхів у будівлі, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Велика Житомирська, 33 в обмін на корпоративні права, ринкова вартість яких, згідно висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи станом на I квартал 2014 року становить 41123717,00 грн., а тому згідно вимог підпункту 136.1.13 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України сума у розмірі 39373717,00 грн. (41123717,00 грн. - 1750000,00 грн.) підлягає декларуванню.
В рішенні Президії ТПП України від 23.01.2014, протокол №37(11) «Про зменшення розміру Статутного фонду та прийняття змін до Статуту Міжнародної академії фінансів та інвестицій» не зазначено про повернення на баланс ТПП України приміщень 3-го (579 м.кв.) та 4-го (564,9 м.кв.) поверхів у будівлі, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Велика Житомирська, 33 в обмін на корпоративні права.
Коригування бухгалтерських записів були здійсненні не у зв'язку зі зменшенням розміру статутного капіталу Міжнародної академії фінансів та інвестицій, а на підставі висновків аудиту фінансової звітності Міжнародної академії фінансів та інвестицій, проведеного ТОВ «Міжнародна аудиторська группа» та рекомендацій наданих цією аудиторською компанією за наслідками проведеної аудиторської перевірки.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п.6.1 розділу 6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно № 7/5 від 07.02.2002 оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками).
Таким чином, доказом, яким може підтверджуватись передача нерухомого майна у статутний капітал підприємства, є свідоцтво про право власності, яке підлягає державній реєстрації.
Поняття «баланс» визначено у «Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»», затвердженому Наказом Мінфіну від 31.03.1999 №87 (далі - Положення №87).
Згідно з Положенням №87 балансом є документ, у якому відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підприємства.
Відповідно до п. 16 Положення №87 у статті «Основні засоби» наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів згідно з відповідними положеннями, а також вартість основних засобів, отриманих у довірче управління або на праві господарського відання чи праві оперативного управління. У цій статті також наводиться вартість інших необоротних матеріальних активів.
Таким чином, баланс підприємства є звітністю підприємства, яка виникає під час його створення або в результаті його діяльності.
Доводи відповідача про те, що належним доказом переходу права на нерухоме майно є акт прийому-передачі майна, судами попередніх інстанцій вірно не взято до уваги, оскільки не відповідають вищезазначеним вимогам законодавства щодо належності та допустимості доказів.
Щодо відносин між ТПП України та ТОВ «Делькар груп», колегія суддів зазначає наступне.
Між ТПП України (замовник) та ТОВ «Делькар групп» (підрядник) укладено договори підряду на ремонтно-будівельні роботи від 27.08.2013 №8, від 25.12.2013 №25/12, від 09.01.2014 №б/н, від 01.11.2014 №б/н, від 01.12.2014 №б/н, відповідно до яких підрядник зобов'язується виконати ремонтно-будівельні роботи за завданням замовника у відповідному приміщенні за адресою: місто Київ, вулиця Велика Житомирська, 33, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.
З метою підтвердження факту виконаних робіт та їх передачі, після виконання кожного етапу робіт сторонами підписується акт приймання виконаних підрядних робіт.
Підрядник за кошти замовника постачає всі необхідні для виконання роботи матеріали, обладнання конструкції та комплектуючі вироби. Роботи можуть виконуватись також і з матеріалів замовника.
На підтвердження виконання договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано первинні документи, а саме копії: договорів підряду на ремонтно-будівельні роботи; актів прийому виконаних робіт (послуг); податкових накладних; платіжних доручень; видаткових накладних; кошторисів до відповідних договорів.
Твердження податкового органу стосовно того, що у торгово-промислової палати України відсутні кошториси виконаних робіт спростовуються матеріалами справи, які містять копії кошторисів до кожного договору.
Крім того, судами попередніх інстанцій вірно відхилено доводи контролюючого органу про те, що акти прийому-передачі виконаних робіт не містять номера та дати договорів відповідно до яких такі роботи здійснювались та перелік кожного етапу робіт з їх вартістю, з огляду на наступне.
Судами встановлено, що акти прийому виконаних робіт (послуг) відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Оскільки, чинним законодавством не передбачено вимог щодо зазначення в актах дат та номерів договорів відповідно до яких вони виписані.
Надані позивачем акти прийому виконаних робіт (послуг) дають змогу ідентифікувати до яких саме договорів вони відносяться. Кожен акт містить найменування робіт з їх вартістю.
Придбані будівельні матеріали самим виконавцем доставлялися на об'єкти проведення ремонтно-будівельних робіт силами підрядника чи постачальника будівельних матеріалів, або найнятим перевізником.
Також, між ТПП України (замовник) та ТОВ «Делькар груп» (виконавець) укладено договір про надання послуг від 15.04.2014 №15, відповідно до якого за завданням замовника виконавець надає замовнику послуги помиття вікон та фонарів в обсязі та на умовах, визначених цим договором.
На підтвердження виконання договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано первинні документи, а саме копії: договору про надання послуг від 15.04.2014 №15; акта прийому-передачі виконаних робіт (послуг); платіжних доручень; податкових накладних.
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження в Україні та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України (на час формування спірних сум валових витрат), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п. 138.4, 138.6 - 138.9, пп.пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п.п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПК України, під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.
Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
В контексті наведеного, п. 137.1 ст. 137 ПК України передбачено, що дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
У той же час, згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами, які на момент здійснення господарської діяльності були зареєстровані як платники податку на додану вартість, то податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно та необґрунтовано.
Щодо порушення порядку заповнення податкових накладних та порядку реєстрації їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379, усі примірники податкових накладних підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Платник податку - покупець, який склав запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та надіслав його засобами телекомунікаційного зв'язку Державній податковій службі, повинен отримати автоматично сформований витяг з Реєстру, у якому наводяться відомості щодо податкової накладної/розрахунку коригування, та який містить відомості про те, якій особі належить електронний цифровий підпис, що накладається на податкову накладну/розрахунок коригування.
Також необхідно зауважити, що платник податку, крім витягу з Єдиного реєстру податкових накладних, не має іншої можливості ідентифікації підписанта.
Враховуючи наведене та ту обставину, що усі суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість належним чином задекларовані ТОВ «Рекламно-інформаційне агентство «ЯНКО», що підтверджується матеріалами справи, а всі суми податку на додану вартість, включені позивачем до податкового кредиту, підтверджені належним чином складеними та підписаними у визначеному законодавством порядку податковими накладними, а також на фактичну наявність у торгово-промислової палати України автоматично сформованого витягу з реєстру з відомостями, зокрема, про особу, якій належить електронний цифровий підпис, що співпадає з прізвищем, вказаним у паперових податкових накладних, то твердження посадових осіб відповідача про порушення позивачем порядку заповнення податкових накладних є необґрунтованими.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
З відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 222217,79 грн. (двісті двадцять дві тисячі двісті сімнадцять грн. 79 коп.), сплату якого було відстрочено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.04.2016.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в сумі 222217,79 грн. (двісті двадцять дві тисячі двісті сімнадцять грн. 79 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)».
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.В. Сірош