26 травня 2016 року м. Київ К/800/32160/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Борисенко І.В.
Острович С.Е.
секретаря судового засідання Орєшко Ю.О.
представника позивача Руденка Є.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2014
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015
у справі № 804/5251/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРІ УКРАЇНА»
до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРІ УКРАЇНА» (далі по тексту - позивач, ТОВ «КАРІ УКРАЇНА») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2013 №0002822203.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «КАРІ УКРАЇНА» є юридичною особою, зареєстрованою 27.12.2011 виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області.
Основним видом діяльності позивача є діяльність із роздрібного продажу непродовольчих товарів у власних господарських одиницях (магазинах), які знаходяться у користуванні на умовах оренди та/або суборенди. Позивач відноситься до міжнародної торговельної мережі, що реалізує на території України товари непродовольчого призначення (взуття, одяг та аксесуари) для населення.
Як платник податків позивач перебуває на обліку в ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.
18.10.2013 ГУ Міндоходів у Хмельницькій області проведено фактичну перевірку господарської одиниці позивача, а саме магазину, розташованого за адресою: м.Хмельницький, вул. Маршала Рибалка, 2а щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За результатами перевірки складено акт від 18.10.2013, зареєстрований в ДПІ в Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 21.10.2013 №0130/22/01/22/37989494, в якому зафіксовані порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі по тексту - Закон №265/95-ВР), а саме порушено порядок ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 2672648,00 грн. згідно з додатком до акту перевірки №4, відсутні будь-які підтверджуючі документи на товар, що знаходиться у реалізації.
Згідно п. 4.3. акту перевірки керівнику ТОВ «КАРІ УКРАЇНА» необхідно прибути до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська у термін до 01.11.2013.
Пунктом 4.4. акту перевірки встановлено перелік документів, які необхідно надати для розгляду у вказаний термін, а саме накладні на товар та первинні документи, які підтверджують походження товару.
30.10.2013, не погоджуючись із висновками акту, позивач звернувся із запереченнями (поясненнями) на акт перевірки до ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська, до яких були додані належним чином завірені копії накладних на внутрішнє переміщення товару та результати інвентаризації по магазину станом на 10.10.2013. Додатково 07.11.2013 позивач звернувся до ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська із листом (вих.№02-01/11-13 від 01.11.2013), до якого повторно були додані копії накладних на внутрішнє переміщення товару та результати інвентаризації по магазину станом на 10.10.2013.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» від 07.11.2013 №0002822203, яким до ТОВ «КАРІ УКРАЇНА» застосовані штрафні санкції на суму 5345296,00 грн.
За результатами оскарження податкового повідомлення-рішення форми «С» від 07.11.2013 №0002822203 в порядку адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення рішення без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
За порушення цієї вимоги Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів громадян (стаття 20 даного Закону).
Статтею 6 Закону № 265/95-ВР встановлено, що облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
Таким національним положенням (стандартом) є затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 751/4044; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Положення (стандарт) 9), яким визначено методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.
Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі по тексту - Закон № 996-ХІV).
Відповідно до статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для такого правового висновку.
У розділі V Закону №265/95-ВР передбачена відповідальність за порушення вимог лише цього Закону.
Зокрема, фінансова санкція, встановлена статтею 20 зазначеного Закону, може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку, визначеного Положенням (стандартом) 9.
Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону №996-ХІV та Положення (стандарту) 9, не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95-ВР.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має всі необхідні первинні документи, на підставі яких проводиться бухгалтерський облік товарних запасів, починаючи з моменту їх ввезення на митну територію України, серед яких зокрема: вантажно-митні декларації, складські ордери, товарно-транспортні накладні, накладні на внутрішнє переміщення товарів, пакувальні листи, акти приймання ТМЦ на місцях та інші.
Факт передачі таких документів перевіряючим підтверджується зокрема актами приймання-передачі документів для проведення перевірки №01-12/12-13 від 12.12.2013, №01-16/12-13 та №03-16/12-13 від 16.12.2013, підписаних посадовими особами позивача та перевіряючими, які долучені до матеріалів справи. При цьому, порушень порядку ведення ТОВ «КАРІ УКРАЇНА» обліку ТМЦ під час проведення ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська позапланової виїзної документальної перевірки на підставі наказів №467 від 11.12.2013 та №508 від 25.12.2013 не виявлено.
З огляду на зазначене суди встановили, що позивач мав всі первинні документи на товари, що реалізовувались, а облік товарних запасів вівся відповідно до вимог чинного законодавства.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути особливу увагу на те, що отримання відповідачем таких документів до винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення підтверджується відповідним штампом, поставленого працівником податкового органу у нижній правій частині примірника заперечень позивача та листа вих.№02-01/11-13 від 01.11.2013 Однак, вказані документи не були враховані відповідачем під час винесення спірного податкового повідомлення-рішення №0002822203 від 07.11.2013.
Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.
Згідно положень частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, враховуючи той факт, що перевіряючими під час складання акта перевірки не враховані дані первинних документів та облікових регістрів, в яких відображено облік товарних запасів на підприємстві (складі) та внутрішнє переміщення товарів з дотриманням вимог ведення бухгалтерського обліку, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про його протиправність та наявність підстав для скасування винесеного на підставі акту перевірки податкового повідомлення-рішення, оскільки податкове повідомлення-рішення винесено без врахування усіх обставин у справі.
За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)І.В.Борисенко
(підпис)С.Е. Острович