Справа № 489/1340/16-ц
Номер провадження 2/489/1192/16
Іменем України
21 червня 2016 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
при секретарі Недавній А. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» (далі-позивач або ОСОБА_1) до ОСОБА_2 (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» про визнання частково недійсним кредитного договору,
встановив
В березні 2016 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідачу було надано кредит у розмірі 6500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем основного зобов'язання у розмірі 40391,65 грн. та судовий збір.
26.05.2016 від відповідача до суду надійшла заява про застосування строків позовної давності.
Відповідачем подано до суду зустрічну позовну заяву про визнання недійсними умов кредитного договору щодо пені та штрафів.
Ухвалою суду від 21.06.2016 вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з вимогами за первісним позовом.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду не заперечує.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні первісного позову, задовольнити зустрічний позов.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та відповідні правовідносини.
26.08.2008 позивачем було надано відповідачу кредит, у вигляді встановлення кредитного ліміту на карті, розмір якого було збільшено до 6500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем була надана суду заява, яка засвідчила факт укладення даного договору. Згода відповідача підтверджується його підписом.
На основі укладеного між позивачем та відповідачем договору суд робить висновок про виникнення зобов'язальних правовідносин між сторонами, відповідно до яких позивач зобов'язувався надати грошові кошти відповідачу в розмірі та на умовах, встановлених в договорі, а відповідач зобов'язувався повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідач просить визнати пункти договору про встановлення пені та штрафів недійсними, оскільки вони порушують п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", бо встановлюють відповідальність, що перевищує 50 % розміру кредиту.
Договором встановлено розмір пені 1% та штрафи 250 грн. та 5 % від суми позову. Встановлена у договорі неустойка у вигляді проценту від суми невиконаного зобов'язання не перевищує розміру встановленого Законом України "про захист прав споживачів", оскільки розмір неустойки залежить від строку невиконання стороною своїх зобов'язань. Штраф в розмірі 250 грн. не перевищує 50 % встановленого первісного розміру кредиту (500 грн.)
Виходячи з наведеного суд вважає, що в задоволенні вимог за зустрічним позовом належить відмовити у звязку з необґрунтованістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
В ч. 1 ст. 527 ЦК України зазначається, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно з ч. 1 ст. 530 цього кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З розрахунку заборгованості за договором б/н від 26.08.2008 вбачається, що відповідач має заборгованість за даним договором, що підтверджує факт порушення ним умов кредитного договору та не виконання зобов'язань, що випливають з нього.
В ч. 1 ст. 610 ЦК України вказується, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з розрахунку заборгованість станом на 09.03.2016 становить 40391,65 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 5946,87 грн., заборгованості за відсотками 29346,94 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань 2936,33 грн., штрафу (фіксована частина) 250,00 грн., штрафу (процентна складова) 1911,51 грн.
В своїй заяві відповідач просив суд застосувати строки позовної давності щодо заявлених вимог.
Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. ст. 257, 258 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна позовна давність в один рік.
Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до викладеної Верховним Судом України правової позиції в постанові № 6-14цс від 19.03.2014, згідно правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України.
Відповідно до заяви по рахунку №4581222279721186 строк дії картки до 08/12.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що останній платіж погашення заборгованості за кредитом було здійснено 16.07.2013 в сумі 900 грн., що перевищує місячний платіж. Сплата відповідачем частини заборгованості після закінчення строку дії картки є обставиною, яка перериває перебіг строку позовної давності.
Проте, строк позовної давності підлягає застосуванню до вимог про стягнення пені та штрафу, оскільки з моменту переривання строку позовної давності до звернення до суду пройшло більше одного року.
Відповідно до розрахунку заборгованості наданого банком, після погашення відповідачем 16.07.2013 суми в 900 грн. у нього залишились зобов'язання по сплаті тіла кредиту 5946,87 (5116,69+830,18) грн. та процентів 353,2 грн.
Договором встановлено відсоткову ставку 1,9 % на місяць. Позивачем не надано доказів дотримання процедури підвищення відсоткової ставки, тому суд вважає безпідставним застосування банком ставки 43,2 % річних.
З 16.07.2013 по 16.03.2016 відповідачем ані тіло кредиту, ані відсотки не сплачувались. Відсотки за цей період складають 5946,87 грн. (тіло)*1,9%*32 місяці=3615,69 грн.
Загалом з відповідача на користь позивача підлягають стягненню тіло кредиту 5946,87 грн. та відсотки 3968,89 (3615,69+ 353,2) грн.
Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову належить відмовити.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору, що були понесені позивачем у справі і документально підтверджені пропорційно до розміру задоволених вимог.
На підставі ст. ст. 525, 526, 530, 549 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212-214 ЦПК України, суд
вирішив
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
В задоволенні вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» про визнання частково недійсним кредитного договору відмовити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2, 24.05.1980 р. н., ідент. код - НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» заборгованість в сумі 9916 (дев'ять тисяч дев'ятсот шістнадцять) грн. 76 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом 5946,87 грн., заборгованості за відсотками 3968,89 грн. за кредитним договором б/н від 26.08.2008.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» судовий збір у розмірі 338,3 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі оскарження особою, яка не була присутня під час проголошення рішення - з моменту отримання копії рішення.
Суддя В. В. Кокорєв