Справа № 487/9306/15-ц
Провадження № 2/487/590/16
Іменем України
13.06.2016 року Заводський районний суд м. Миколаєва
у складі: головуючого судді - Щербини С.В., при секретарі - Шевиряєвої К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_4, третьої особи - ОСОБА_5, Служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом виселення, об'єднаного з цивільною справою за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання права власністю, -
21.12.2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом виселення з житлового будинку №75-А по вул. Залізничне селище в м. Миколаєві з посиланням на вимоги ст.ст. 71,72 ЖК України ст. 391 ЦК України.
11.01.2016 року позивач уточнив свої позовні вимоги та просив про виселення відповідача з підстав передбачених ст..ст. 150, 156 ЖК України ст. ст.ст. 383, 391 ЦК України.
25.03.2016 року остаточно визначившись зі своїми позовними вимогами, позивач уточнив свої вимоги в частині залучення до участі у справі в якості відповідачів ОСОБА_3, яка також діє в інтересах малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та просив про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 і малолітнього ОСОБА_4 з житлового будинку №75-А по вул. Залізничне селище в м. Миколаєві з посиланням на вимоги ст.ст. 150, 156 ЖК України ст.ст. 383, 391, 405 ЦК України.
В позові позивач посилався на те, що він є власником житлового будинку №75-А по вул. Залізничне селище в м. Миколаєві, на підставі договору купівлі-продажу від 17.11.2015 року укладеного з ОСОБА_6, зареєстрованого у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно. Зі згоди колишнього власника будинку - ОСОБА_6, з 07.11.2008 року у спірному будинку був зареєстрований та в подальшому вселився відповідач ОСОБА_2, як член сім'ї власника. Відповідач ОСОБА_3 є дружиною ОСОБА_2 та разом з малолітній сином ОСОБА_4 також мешкають у спірному будинку без реєстрації. Користуючись вказаним будинком відповідачі порушують його права як власника житла на вільне володіння, користування та розпорядження своїм нерухомим майном, позбавляють його можливості використовувати будинок для власного проживання та членів його сім'ї.
Ухвалою суду від 13.05.2016 року було об'єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом виселення зі справою за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу від 17.11.2015 року житлового будинку №75-А по ул. Залізничне селище в м. Миколаєві, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_6 недійсним, здійснити поділ спільного сумісного майна та визнати за нею право власності на ? частку вищевказаного житлового будинку.
В подальшому позивач ОСОБА_5 уточнила свої вимоги з посиланням на ст.ст. 217, 369 ЦК України, в частині визнання недійсним договір купівлі-продажу від 17.11.2015 року в частині ? частки житлового будинку №75-а по вул. Залізничне селище, що належить їй на праві спільної сумісної власності.
В позові позивач ОСОБА_5 на підтвердження своїх вимог зазначила, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 з 1989 року по 12.06.2007 року, від шлюбу мають сина ОСОБА_2 В період спільного життя перебуваючи у шлюбі, ОСОБА_6 придбав 25.06.1996 року житловий будинок №75-А по ул. Залізничне селище в м. Миколаєві та всією сім'єю вони проживали у вказаному будинку. При цьому, між нею та ОСОБА_6 існувала домовленість про користування майном, а саме ОСОБА_2 буде проживати в у спірному будинку однією сім'єю з батьком, всі платежі по утриманню спірного майна сплачувались нею та сином ОСОБА_2 Оскільки спірний будинок придбаний ОСОБА_8 в період їхнього шлюбу, він є спільним сумісним майном подружжя та після розірвання шлюбу здійснення права спільної сумісної власності не припиняє власності на майно, набуте за час шлюбу. Але ОСОБА_6 у листопаді 2015 року без її згоди відчужив спірне нерухоме майно чим порушив її права як співвласника. Про порушення її права вона дізналась лише на початку 2016 року з позову ОСОБА_1 про виселення з будинку сина ОСОБА_2
В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримали, підтвердили викладені обставини, просили позов задовольнити.
В задоволенні позову ОСОБА_5 просили відмовити у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, підтвердив викладені обставини, просив про задоволення вимог позову.
В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_2 та його представник, ОСОБА_3 в задоволенні позову ОСОБА_1 просили відмовити, посилаючись на те, що ОСОБА_2 у спірному будинку зареєстрований та проживає тривали час разом зі своєю сім'єю, у тому числі з малолітнім сином ІНФОРМАЦІЯ_2, сплачують всі комунальні платежі. Між його батьками існувала домовленість, що він буде проживати у будинку. Але у листопаді 2015 року ОСОБА_6 в супереч домовленості продав спірний будинок, про що він дізнався лише з даної позовної заяви. У спірному будинку він проживає з дозволу свого батька - ОСОБА_6. Позивач ОСОБА_1 ніколи не пред'являв своїх вимог щодо проживання його разом зі сім'єю у будинку. Вказаний будинок є єдиним місцем його проживання та реєстрації, а також проживання його дружини та малолітнього сина, іншого житла у них немає.
В судове засідання представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_9 позовні вимоги ОСОБА_5 не визнала, просила в їх задоволенні відмовити, у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю.
В судове засідання представник третьої особи Служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської не з'явився, надали до суду заяву, просили слухати справу за їхньою відсутністю та ухвалити рішення на розсуду суду, виходячи з інтересів дитини.
В судове засідання третя особа ОСОБА_5 не з'явилась, про час та місце слухання справи була повідомлена, причини неявки суду не повідомила.
В судове засідання третя особа ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений, причини неявки суду не повідомив.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно до вимог ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як встановлено в судовому засіданні, 24.11.1989 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 (дівоче прізвище Шахурдіна) О.І. та ОСОБА_6, актовий запис №558, який було розірвано 08.02.1994 року, актовий запис № 22, згідно ОСОБА_9 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб №00016684941 від 24.05.2016 року.
В подальшому 30.08.1996 року було повторно зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, актовий запис №299, який було розірвано 12.06.2007 року, актовий запис № 271, згідно ОСОБА_9 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб №00016231050 від 22.01.2016 року.
25.06.1996 року ОСОБА_6, на підставі договору купівлі-продажу №4671, зареєстрованого Південною товарною біржею, придбав житловий будинок №75-А по вул. Залізничне селище в м. Миколаєві, право власності за ОСОБА_6 за вказаним договором зареєстровано в ММБТІ 16.07.1996 року. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.12.2008 року договір купівлі-продажу №4671 від 25.06.1996 року, зареєстрованого Південною товарною біржею, визнано дійсним.
Позивач ОСОБА_5 просила суд визнати житловий будинок №75-а по вул.. Залізничне селище в м. Миколаєві спільним сумісним майном подружжя, оскільки було придбано ОСОБА_6 за час шлюбу та виходячи із рівності часток майна дружини та чоловіка у спільній сумісній власності також просила визнати за нею право власності на ? частку вищевказаного будинку.
Так, відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, придбане сторонами в період шлюбу, є їх спільною сумісною власністю.
Статтею 69 ч.1 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ст. 57 ч.1 п. 1 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно набуте нею, ним до шлюбу.
Отже, судом встановлено, що спірний житловий будинок придбаний ОСОБА_6 25.06.1996 року під час припинення шлюбних відносин з ОСОБА_5, у зв'язку з чим не є спільною сумісною власністю подружжя.
Таким чином, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_5 щодо поділу спільного сумісного майна подружжя є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Не підлягає задоволенню і вимога ОСОБА_5 про визнання за нею права власності на 1/2 частку житлового будинку №75-А по вул.. Залізничне селище в м. Миколаєві, оскільки вказана вимога є похідною від вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя та наслідує її процесуальну долю.
Що стосується вимоги ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.11.2015 року, згідно якого ОСОБА_6 продав ОСОБА_1 належній йому на праві власності спірний житловий будинок, в частині відчуження ? частки спірного будинку, суд приходить до наступного:
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно роз'яснень п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вбачається, що відповідно до ст.ст. 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушені вчиненням правочину.
Отже, на підставі викладено суд приходить до переконання, що вказана вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.11.2015 року, не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_5 не є стороною оспорюваного договору купівлі-продажу та як встановлено судом вчиненням вказаного договору права та законні інтереси ОСОБА_5 не порушені.
Також судом встановлено, що 17.11.2015 року було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку №75-А по вул. Залізничне селище в м. Миколаєві, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим №1234 та зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, згідно якого ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_1 придбав вказаний вище житловий будинок.
Згідно довідки адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради №1089 від 21.12.2015 року за адресою: м. Миколаїв вул. Залізничне селище, 75-а, з 07.11.2008 року зареєстрований відповідач ОСОБА_2
В квітні 2013 року, зі згоди колишнього власника житлового будинку - ОСОБА_6, його син як член сім'ї власника - ОСОБА_2 вселився у спірний житловий будинок разом зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_3, без її реєстрації, шлюб між якими було зареєстровано 17.01.2015 року, а 18.07.2015 року у подружжя народилась дитина - син ОСОБА_4, який також проживає разом з батьками за вказаною адресою без реєстрації.
На теперішній час відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 чинять перешкоди власнику спірного житлового будинку, не допускають його до своєї власності, відмовляються надати квитанції на оплату комунальних послуг, що підтверджується висновком інспектора Заводського ВП ГУ НП в Миколаївській області від 04.12.2015 року, за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_9
11.02.2016 року ОСОБА_1 направив ОСОБА_11 письмову вимогу про виселення з будинку №75-а по вул..Залізничне селище в м. Миколаєві, яка отримана особисто ОСОБА_2 16.02.2016 року, згідно повідомлення про вручення.
Згідно положенням ч.2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають права власника використовувати житло для власного проживання, прроживання членів його сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Права власності власника не можуть бути обмежені, за виключенням передбаченим законом.
У випадку порушення права власника, не пов'язанного з позбавленням права власності, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні.
В разі коли такі перешкоди полягають у неправомірному користуванні житлом власника або іншим належним йому приміщенням для цілей проживання, останній вправі, відповідно до положень житлового законодавтва, вимагати виселення із належного йому приміщення.
Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника житлового будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містять також ст.. 405 ЦК України.
У правової позиції Верховного Суду України, викладеного в постанові від 05.11.2014 року (спрва№6-158цс14), яка відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, зазначено, що аналіз вищенаведених правових норм (ст.ст. 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 150, 156 ЖК України) дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок особи, членами сім'ї якого вони є (або буди). Із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
Виникнення у членів сім'ї власника житлового будинку право на користування цим будинком є похідним від виникнення у власника права власності на будинок, а відтак - припинення права власності особи на будинок, припиняє право членів його сім'ї на користування жилим будинком (квартирою).
Так, дійсно відповідач ОСОБА_2 вселився у спірний житловий будинок зі згоди колишнього власника ОСОБА_6 як член його сім'ї, а відповідач ОСОБА_3 та їхній малолітній син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 також вселилися у будинок вже як члени сім'ї ОСОБА_2
Проте, у ОСОБА_6 з 17.11.2015 року припинилось право власності на спірний будинок.
Отже, на теперішній ча, після зміни власника спірного жилого будинку, відовідачі продовжують проживати в спірному будинку без згоди нового власника ОСОБА_1, будь-яких угод щодо користування спірним житлом не укладали, вони не є членами його сім'ї, тому правових підстав для продовження проживання відповідачів в спірному житлому приміщенні немає.
Таким чином, на підставі викладенного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 і малолітнього ОСОБА_4 з житлового будинку №75-А по вул. Залізничне селище в м. Миколаєві є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Одночасно відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по спліт судового збору у розмірі 551,20 грн., судові витрати за позовом ОСОБА_5 віднести за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 10,11, 212-215 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_4, третьої особи - ОСОБА_5, Служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом виселення - задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні власністю, шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з житлового будинку №75-А по вул.. Залізничне селище в м. Миколаєві.
В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання права власністю - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по 243,60 грн.
Рішення набирає законної сили через 10 днів після його проголошення та може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва в строк і порядок, встановлений ст.ст. 294,296 ЦПК України.
Суддя: С.В. Щербина