Справа № 464/11988/14 Головуючий у 1 інстанції: Дулебко Н.І.
Провадження № 22-ц/783/115/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 І. І.
Категорія:44
15 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого судді Кабаля І.І.,
суддів: Монастирецького Д.І., Шандри М.М.,
секретаря: Юзефович.Ю.І.,
з участю: представника ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів»-
ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради та ОСОБА_3 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 травня 2015 року у справі за позовом Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3, Вабіщевич - ОСОБА_4, за участі третіх осіб: ТзОВ «ЖЕП «Стимул-Сихів», Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Публічного акціонерного товариства «Іскра», про виселення, зустрічним позовом ОСОБА_3, Вабіщевич - ОСОБА_4 до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, за участю третьої особи: ТзОВ «ЖЕП «Стимул-Сихів», про визнання права користування житловим приміщенням, зобов'язання здійснити реєстрацію місця проживання,-
Оскаржуваним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 22 травня 2015 року у позові Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3, Вабіщевич - ОСОБА_4, за участі третіх осіб: ТзОВ «ЖЕП «Стимул-Сихів», Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Публічного акціонерного товариства «Іскра» про виселення, та у зустрічному позові ОСОБА_3, Вабіщевич - ОСОБА_4 до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, за участю третьої особи: ТзОВ «ЖЕП «Стимул-Сихів», про визнання права користування житловим приміщенням, зобов'язання здійснити реєстрацію місця проживання- відмовлено.
Рішення суду оскаржили Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, Львівська міська рада та ОСОБА_3.
В апеляційних скаргах Сихівська районна адміністрація Львівської міської радита Львівська міська рада посилаються на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Зазначають, що ордер на вселення у спірну квартиру відповідачами не представлено, також у ТзОВ ЖЕП «Стимул - Сихів», який обслуговує вказаний будинок ордер не реєструвався. Крім того, з матеріалів справи та пояснень представника третьої особи Галицької районної адміністрації ЛМР вбачається, що розпорядженням № 502 від 14.06.1999 року закріплено спірну квартиру за ОСОБА_5 за умови вивільнення квартири № 116 на вул. Лисеницькій, 13 у м. Львові. Відповідачам було запропоновано для отримання ордеру на спірну квартиру подати відповідний пакет документів, зокрема і довідку про вивільнення квартири на вул. Лисеницькій, проте документи для видачі ордера не було подано. Згідно довідки ф.2 з місця проживання про склад сім'ї і прописку ЛКП «Дім» від 19.11.2014 року № 8131, у кв. № 116 на вул. Лисенецькій, 13 зареєстровані зокрема, Вабіщевич - ОСОБА_6 та Вабіщевич - ОСОБА_4
Згідно акта комісії ЛКП «Дім» від 19.11.2014 року вбачається, що дані громадяни зареєстровані у квартирі № 116 на вул. Лисеницькій, 13 у м. Львові, тобто на вимогу розпорядження Галицької районної адміністрації, квартира на вул. Лисеницькій ними не вивільнена. Крім цього, в акті ТзОВ ЖЕП «Стимул - Сихів» від 11.10.2014 року зазначено та судом встановлено, що відповідачі мають значну заборгованість за житлово-комунальні послуги та не оплачують її, посилаючись на відсутність у них документів на право проживання у даній квартирі.
Просять скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні первісного позову про виселення Вабіщевич - ОСОБА_6 та Вабіщевич - ОСОБА_4 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов Сихівської районної адміністрації задовольнити.
Вабіщевич - ОСОБА_6 в своїй апеляційній скарзі вказує, що неодноразово зверталась в Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради із вимогою видати ордер на спірне житлове приміщення, проте адміністрація жодним чином не реагувала на її звернення. Крім того, вона не могла виписатись із квартири АДРЕСА_1 та виписати своїх дітей, оскільки не мала куди приписатись, хоча протягом десяти років проживає у спірній квартирі АДРЕСА_2. Просить рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати та винести нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради,Львівської міської ради таВабіщевич - ОСОБА_6 до задоволення не підлягають із наступних підстав.
Згідно з вимогами ст.ст.11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.
Судом встановлено, що Вабіщевич - ОСОБА_6 та Вабіщевич - ОСОБА_4 проживають без реєстрації у квартирі № 85 у будинку № 21 на вул. Кавалерідзе у м. Львові та залишаються зареєстрованими за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12, 13, т.1).
Спільним рішенням адміністрації і профкому ВАТ «Іскра» № 41 від 18.03.1998 року вищевказана квартира закріплена за ОСОБА_5 та членами його сім'ї з обов'язком звільнення квартири № 116 на вул. Лисеницькій, 13 у м. Львові ( а.с. 60, 98, 100, 101, т.1).
Відповідно до розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 502 від 14.06.1999 року, на підставі документів ВАТ «Іскра» про закріплення квартир будинку № 21 на вул. Кавалерідзе та пропозицій громадської комісії з житлових питань від 05.04.1999 року, вирішено закріпити квартири та оформити ордери черговикам ВАТ «Іскра», серед яких ОСОБА_5 - робітнику ВАТ «Іскра», черговику за місцем праці з 1978 року за № 1 на квартиру № 85 в будинку № 21 на вул. Кавалерідзе на сім'ю з чотирьох осіб (він, дружина, дочка, син), які проживають та прописані з 1998 року у квартирі № 116 на вул. Лисеницькій, 13, що вивільняється. З квартирного обліку зняти (а.с.61, т1).
Судом встановлено, що відповідачі - ОСОБА_3 та ОСОБА_7 квартиру № 116 на вул. Лисеницькій, 13 у м. Львові залишили та переселилися у квартиру № 85 на вул. Кавалерідзе, 21 у м. Львові.
Із матеріалів справи вбачається, що будинок № 21 на вул. Кавалерідзе у м. Львові на час вселення відповідачів не був добудований, введений в експлуатацію лише у 2003 році та завершення будівництва здійснювалося частково за кошти черговиків, серед яких ОСОБА_5
Відповідно до листа Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 11.04.2008 року, для отримання розпорядження на квартиру № 85 на вул. Кавалерідзе, 21 у м. Львові, сім'ї відповідачів запропоновано звернутися до районної адміністрації з довідкою про те, що квартира № 116 на вул. Лисеницькій, 13 у м. Львові звільнена їх сім'єю та з паспортами всіх членів сім'ї, хто вписаний в ордер.
Також матеріали справи встановлено, що в офіційному листуванні неодноразово зазначалося про необхідність ініціювання відміни спільного рішення адміністрації та профкому, виселення відповідачів із квартири №116 на вул. Лисеницькій, 13 у м. Львові (а.с.163,175, 177, 179, 186, т.1)
Встановлено, що відповідач ОСОБА_3 із зверненнями про видачу ордера на квартиру № 85 на вул. Кавалерідзе, 21 у м. Львові до відповідних органів місцевого самоврядування зверталася неодноразово.
Так, відповідно до листа виконавчого комітету Львівської міської ради від 16.08.2007 року ОСОБА_3 у відповідь на таке звернення рекомендовано, у зв'язку з тим, що змінився склад сім'ї, звернутися до ВАТ «Іскра» для внесення змін в рішення адміністрації та профкому від 18.03.1998 року щодо надання квартири № 85 на вул. Кавалерідзе, 21 у м. Львові (а.с.180, т.1).
Згідно з листом Галицької районної адміністрації від 23.05.2008 року ОСОБА_3 серед іншого повідомлено, що районна адміністрація не має правових підстав видати ордер лише на неї та дітей, оскільки не виконане розпорядження № 502 про звільнення квартири №116 на вул. Лисеницькій, 13 у м. Львові (а.с.186, т1).
Відмовляючи в задоволенні первісного позову Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про виселення, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що спільне рішення адміністрації та профкому ВАТ« Іскра» № 41 від 18.03.1998 року та розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 502 від 14.06.1999 року, якими вирішено закріпити квартири та оформити ордери черговикам ВАТ «Іскра», серед яких ОСОБА_5 надано квартиру № 85 в будинку № 21 на вул. Кавалерідзе на сім'ю з чотирьох осіб (він, дружина - ОСОБА_3, дочка - ОСОБА_8, син - ОСОБА_7) не є скасованими, а є такими, що набрали законної сили, в зв'язку з чим суд прийшов висновку, що в органу місцевого самоврядування виникло право на пред'явлення позову до відповідачів щодо виконання в повному обсязі зобов'язання про звільнення квартири № 116 на вул. Лисеницькій, 13 та зняття останніх з реєстрації за цією адресою.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_7В про визнання права користування, розпорядження житловим приміщенням, зобов'язання здійснити реєстрацію місця проживання, суд виходив з тих підстав, що вони ордер на квартиру № 85 на вул. Кавалерідзе, 21 у м. Львові не отримали, хоча і намагалися це зробити, однак до суду з позовом про вирішенням цього питання не зверталися.
Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Верховний Суд України у пункті 11 «Правових позиціях щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право)» 26 травня 2001 року роз'яснив, що у випадках, коли згідно із законодавством жиле приміщення надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та профкому або за спільним рішенням громадської організації та її профспілкового органу з наступним повідомленням виконкому місцевої ради або місцевої державної адміністрації (статті 52, 53 ЖК), право на жиле приміщення виникає з часу його надання, тому в разі відмови у видачі ордера може бути заявлено позов про його видачу.
Відповідно до ст. 58 ЖК Української РСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Таким чином, у разі відмови органу місцевої влади в видачі стороні ордеру на квартиру, особа вправі звернутися до суду з позовом за захистом свого права, а саме, з позовом про зобов'язання видати ордер, що ОСОБА_3 та ОСОБА_7 зроблено не було, так як помилково вважали достатнім для захисту свого права звернення до суду з позовом про визнання за ними права користуватися та розпоряджатися квартирою АДРЕСА_3, по вул. Кавалерідзе у м. Львові, а також з вимогами зобов'язати ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» здійснити їх реєстрацію.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_7 - ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» не є відповідачем у справі, а зазначений третьою особою, а тому вимоги про зобов'язання ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» здійснити їх реєстрацію безпідставні.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до спільного рішення адміністрації та профкому ВАТ« Іскра» № 41 від 18.03.1998 року та розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 502 від 14.06.1999 року, на підставі документів ВАТ «Іскра» про закріплення квартир будинку № 21 на вул. Кавалерідзе та пропозицій громадської комісії з житлових питань від 05.04.1999 року, вирішено закріпити квартири та оформити ордери черговикам ВАТ «Іскра», серед яких ОСОБА_5 - робітнику ВАТ «Іскра», черговику за місцем праці з 1978 року за № 1, на квартиру № 85 в будинку № 21 на вул. Кавалерідзе на сім'ю з чотирьох осіб (він, дружина, дочка, син), надана на законних підставах у порядку черговості, рішення про надання такої ніким не оскаржені та не визнані недійними, та є підставою для проживання у спірному житлі.
Що ж до покликання Вабіщевич - ОСОБА_6, Вабіщевич - ОСОБА_4 в зустрічному позові та Вабіщевич - ОСОБА_6 в апеляційній скарзі, що на підставі ст. 344 ЦК України вони набули право користування та розпорядження спірною квартирою, оскільки безперервно володіють спірним нерухомим майном протягом десяти років, не заслуговують на увагу, оскільки зазначеною статтею передбачено визнання права власності на таке майно в порядку набувальної давності, а не набуття права користування, розпорядження спірною квартирою за набувальною давністю, та відсутні необхідні умови передбачені цією статтею. Разом з тим, слід зазначити, що між сторонами виникли спірні правовідносини, які регулюються ЖК України.
Окрім цього, підставою для відмови у видачі ордеру відповідачам стало невиконання всіх умов, на підставі яких ОСОБА_5 надано квартиру № 85 в будинку № 21 на вул. Кавалерідзе на його сім'ю з чотирьох осіб (на нього, дружину, дочку та сина), в той час як станом з 2010 року актами посадових осіб Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради неодноразово встановлено, що члени сім'ї ОСОБА_5- відповідачі за первісним позовом не проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, а є там лише прописаними. Невиконання згаданих умов не може бути підставою для позбавлення членів сім'ї ОСОБА_5, на яких видавалася квартира, права на неї. Згадані обставини дають право відповідній юридичній особі, на балансі якого перебуває будинок № 13 по вул. Лисеницькій в м. Львові, звернутися до суду з позовом про зобов'язання до вчинення дій, а саме з позовом про виселення осіб за якими було вирішено закріпити спірну квартиру та оформити ордери, які проживають та/чи є прописані у квартирі №116 на вул. Лисеницькій, 13, яка повинна була бути вивільненою після розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 502 від 14.06.1999 року.
Що ж до строку позовної давності, про застосування якого просили позивачі за зустрічним позовом, слід зазначити, що такий Сихівською районною адміністрацією не пропущений, оскільки про встановлені факти, які стали підставою для звернення до суду з позовом, став лист ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» від 17.10.2014 року № 484, яким проінформовано Сихівську районну адміністрацію, що сім'я ОСОБА_5 проживає в спірній квартирі без реєстрації та ордеру.
З врахуванням вищенаведеного, ні первісний, ні зустрічний позови не підлягають до задоволення. Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що районний суд повно та всебічно дослідив та оцінив обставини у справі, подані сторонами докази та правильно визначив характер спірних правовідносин.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради,Львівської міської ради,Вабіщевич - ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 травня 2015 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Кабаль І.І.
Судді: Монастирецький Д.І.
ОСОБА_9