Справа № 466/5902/15-к Головуючий у 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/553/16 Доповідач - ОСОБА_2
14 червня 2016 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши кримінальне провадження № 466/5902/15-к про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львова, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 128 КК України,
з участю обвинуваченої ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
потерпілої ОСОБА_9
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_10
прокурора ОСОБА_11 ,
за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 15 березня 2016 року,
Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 15 березня 2016 року ОСОБА_7 визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, без призначення покарання.
ОСОБА_7 визнана винною в тому, що вона 16 січня 2015 року близько 16.00 год., перебуваючи в брамі входу у внутрішнє подвір'я будинку АДРЕСА_2 , під час конфлікту з ОСОБА_9 , який виник на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, не маючи прямого умислу на заподіяння тілесних ушкоджень, пальцями правої руки схопила останню за праву руку, яку сильно стиснула, та штовхнула ОСОБА_9 , внаслідок чого потерпіла впала правою частиною тіла на тротуарне покриття з керамічної плитки, при цьому правою рукою вдарилася об бетонний бордюр. У результаті цього потерпілій ОСОБА_9 заподіяно перелом правої променевої кістки, який відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я; синці на правій руці та правому стегні, які відносяться до легкого тілесного ушкодження. Своїми діями ОСОБА_7 заподіяла необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
На вирок суду обвинувачена ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати і кримінальне провадження закрити. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що вона жодного правопорушення щодо ОСОБА_9 не вчиняла. Вона потерпілу ніколи не зачіпала і не штовхала на бордюр. Визнаючи її винною у вчиненні правопорушення, суд покликався на показання потерпілої ОСОБА_9 , проте інших об'єктивних доказів її вини представлено не було й для визнання винуватості не достатньо лише показань потерпілої. Між нею та ОСОБА_9 як сусідами виникали конфлікти, які провокувала ОСОБА_9 ; свідок ОСОБА_12 часто плутався у своїх показаннях, не міг зазначити точної дати, часу, коли він бачив їх біля брами; інші докази, на які покликається суд, не є доказами, які свідчать про її вину, вони лише констатують факт тілесних ушкоджень в ОСОБА_9 .
В ході апеляційного розгляду обвинувачена ОСОБА_7 та її захисник - адвокат ОСОБА_8 апеляційну скаргу підтримали, покликаючись на викладені в ній доводи, просять апеляційну скаргу задоволити.
Обвинувачена ОСОБА_7 пояснила, що 16 січня 2015 року вона потерпілу ОСОБА_9 не бачила й провини за собою не відчуває.
Прокурор вважає винуватість обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України, доведеною, а апеляційну скаргу необґрунтованою. Просить вирок залишити без зміни.
Потерпіла ОСОБА_9 та її представник - адвокат ОСОБА_10 апеляційну скаргу заперечили, просять вирок залишити без зміни.
Потерпіла ОСОБА_9 пояснила, що 16 січня 2015 року близько 16.00 год. внаслідок неправомірних дій ОСОБА_13 вона впала, вдарилась правою рукою об бордюр, отримавши травму руки. На відстані менше 10 м у дверях брами (де відбувалась подія) знаходився ОСОБА_12 , який візуально знає ОСОБА_13 . У брамі горіло світло. Коли вона ( ОСОБА_9 ) впала, ОСОБА_12 підійшов до неї й допоміг піднятись.
Заслухавши доповідь судді, сторону захисту та сторону обвинувачення, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України, за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим, вмотивованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку й навів у вироку, зокрема: показаннями потерпілої ОСОБА_9 про вчинення щодо неї злочину ОСОБА_7 ; показаннями свідка ОСОБА_12 в судовому засіданні щодо обставин події, очевидцем якої він був; висновком судово-медичної експертизи № 102 від 23.01.2015, згідно з яким в ОСОБА_9 виявлено перелом правої променевої кістки, синці на правій руці та на правому стегні, які утворились від дії тупих предметів, могли виникнути 16 січня 2015 року, перелом відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, синці відносяться до легкого тілесного ушкодження; випискою з медичної карти амбулаторного хворого № 795, в якій 16 січня 2015 року зафіксовано наявні в ОСОБА_9 тілесні ушкодження.
Суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив усі обставини справи в їх сукупності й дав оцінку доказам відповідно до ст. 94 КПК України.
З урахуванням наведеного колегія суддів визнає правильним висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України, і викладені в апеляційній скарзі доводи про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, невинуватість обвинуваченої та відсутність достатніх доказів для доведення її винуватості в суді не бере до уваги як безпідставні.
У ході судового розгляду суд першої інстанції з'ясував усі обставини, які мали істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. На виконання вимог ст. 370 КПК України судом у вироку наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Показання ОСОБА_7 про те, що злочину вона не вчиняла, суд обґрунтовано не взяв до уваги, давши їм оцінку, й своє рішення мотивував у вироку.
Зібрані у справі належні й допустимі докази в їх сукупності, в тому числі й показання свідка ОСОБА_12 , були достатніми для встановлення винуватості ОСОБА_7 у заподіянні потерпілій ОСОБА_9 необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження та для ухвалення обвинувального вироку.
Колегія суддів не ставить під сумнів достовірність показань потерпілої ОСОБА_9 в суді першої інстанції та в апеляційному суді, які є логічними, послідовними та узгоджуються між собою. Висновок судово-медичної експертизи № 102 від 23.01.2015 підтверджує показання потерпілої щодо характеру, способу та давності заподіяних їй тілесних ушкоджень.
Будь-яких підстав вважати, що потерпіла ОСОБА_9 (яка несе кримінальну відповідальність за дачу суду завідомо неправдивих показань) оговорює обвинувачену, немає. Отже суд першої інстанції підставно покликався у вироку на дані докази, оскільки вони беззаперечно доводять вину ОСОБА_7 у вчиненні злочину.
Визнавши ОСОБА_7 винуватою у вчиненні злочину, суд першої інстанції з врахуванням положень ст.ст. 56, 57, 61 КК України щодо заборони призначення покарань у виді громадських робіт, виправних робіт, обмеження волі особам, які досягли пенсійного віку, обґрунтовано дійшов висновку про неможливість призначення обвинуваченій покарань, передбачених санкцією ст. 128 КК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, допущено не було.
Апеляційна скарга не містять правових підстав для зміни чи скасування вироку.
Вирок суду ухвалений з дотриманням вимог глави 29 КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, і підстав для його зміни чи скасування немає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 15 березня 2016 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4