Справа № 460/900/16-ц
Провадження №2/460/839/16
(ЗАОЧНЕ)
15.06.2016 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючої судді - Швед Н.П.
при секретарі - Кондратюк М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Яворові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтуванні своїх позовних вимог покликається на те, що шлюб між нею та відповідачем було укладено 14 вересня 1996 року в Домажирській сільській раді Яворівського району Львівської області, актовий запис №9.
Від спільного подружнього життя 19 січня 1998 року у них народився син, ОСОБА_3.
Подружнє життя з відповідачем не склалося, постійно виникають сварки та непорозуміння, через різні погляди на життя, несумісність характерів та повне нерозуміння одне одного. Останні тринадцять років вони не проживають разом, не підтримують подружніх відносин, спільного господарства не ведуть. Просить розірвати шлюб, оскільки такий існує лише формально.
В судове засідання позивач не з'явилася, надіслала заяву, у якій просить слухати справу у її відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, не повідомив про причини своєї неявки, хоч належно був повідомлений про час та місце слухання справи, клопотання щодо слухання справи у його відсутності суду не надіслав.
Як вбачається, з позовної заяви, відповідач проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, саме на цю адресу були скеровані виклики до суду, а тому слід вважати що рекомендоване повідомлення про виклик його в судове засідання вручене, що підтверджується підписом про отримання такого.
Відповідно до ч.5 ст.74 ЦПК України, у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
З матеріалів справи вбачаються права та взаємовідносини сторін, тому суд вважає за можливе справу слухати у його відсутності та згідно ст.ст. 169 ч.4, 224 ЦПК України, постановити заочне рішення, проти чого не заперечила позивач.
Відповідно до ч.3 ст.197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.
Судом встановлено, що шлюб між сторонами зареєстровано 14 вересня 1996 року в Домажирській сільській раді Яворівського району Львівської області, актовий запис №9,
що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серії І -СГ №173611 від 28 січня 2012 року.
Від даного шлюбу у них народився син, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серії І -СГ №027977 від 27 січня 1998 року.
Згідно ч. 1 ст. 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність неповнолітніх дітей та інші обставини життя подружжя.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка та припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. У відповідності із ст. 110 ч. 1 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Беручи до уваги п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року про практику застосування судами про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя, рішення про розірвання шлюбу суд приймає, якщо його подальше збереження є неможливим, суперечить інтересам одного з подружжя чи їхніх дітей, у той час як підставою для встановлення режиму окремого проживання подружжя є неможливість чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. За відсутності взаємної згоди подружжя на встановлення сепарації волевиявлення одного з них має бути обґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене, та те, що сторони проживають окремо, подружніх відносин не підтримують, спільного господарства не ведуть, позивач повністю втратив почуття любові до відповідача, а тому спільне подружнє життя з відповідачем є не можливе.
Суд приходить до висновку, що шлюб носить формальний характер подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому його слід розірвати.
Окрім того, відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Після розірвання шлюбу, прізвище позивачу залишити «Боровець».
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.3, 10, 27, 31, 74, 169, 174, 197, 208-209,212-215,224 ЦПК України, ст.ст.110-113 СК України, суд, -
Позов задовольнити.
Шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який зареєстрований 14 вересня 1996 року в Домажирській сільській раді Яворівського району Львівської області, актовий запис №9 - розірвати.
Після розірвання шлюбу, прізвище позивачу залишити «Боровець».
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням законної сили.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у загальному порядку встановленому процесуальним законодавством.
Рішення виготовлене в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя Швед Н.П.