Справа № 466/4712/16-ц
(заочне)
15 червня 2016 року
Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого - судді Невойта П.С.
при секретарі с/з - ОСОБА_1І
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, -
19.05.2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, в якому просить визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: м.Львів, вул. Щурата, 11/13.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником квартири № 13 на вул. Щурата, 11 в м. Львові на підставі договору купівлі-продажу від 17.02.2015 р. Колишнім власником квартири є ОСОБА_5, а відповідач по справі ОСОБА_3 її син. Відповідно до п.5.7 укладеного між сторонами по справі договору продавець зобов'язується до 28.03. 2015 р. оплатити заборгованість з комунальних послуг, провести зняття з реєстраційного обліку всіх осіб, зареєстрованих в проданій нею за цим Договором квартирі, звільнити квартиру та передати ключі від цієї квартири Покупцю. Проте відповідач, незважаючи на законні вимоги позивача, не знявся з реєстрації місця проживання за цією адресою. Вважає, що дії ОСОБА_3 порушують її законні права, як власника квартири щодо володіння, користування та розпоряджання майном, а тому змушена звернутись до суду, та просить усунути перешкоди шляхом позбавлення його права користування даним житловим приміщенням.
У судовому засіданні позивач вимоги підтримала, покликаючись на мотиви викладені в позові та просить позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не прибув повторно з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлялись про час та місце слухання справи, що стверджується оголошенням в газеті «Високий Замок» від 31.05.2016 року №61 (5461), заперечень на позовну заяву відповідачем до суду подано не було, а тому, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст.169,224 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.
Заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач є власником квартири № 13 в будинку №11 на вул. Щурата в м. Львові, це стверджується долученими до матеріалів справи копією договору купівлі-продажу квартири від 17.02.2015 р. та копією витягу про державну реєстрацію прав (а.с.6-9).
Відповідно до п. 5.7 укладеного між сторонами по справі договору продавець зобов'язується до 28.03. 2015 р. оплатити заборгованість з комунальних послуг, провести зняття з реєстраційного обліку всіх осіб, зареєстрованих в проданій нею за цим Договором квартирі, звільнити квартиру та передати ключі від цієї квартири Покупцю.
Однак, у термін вказаний в договорі відповідач не знявся з реєстрації місця проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2.
З наданої позивачем довідки ЖБК - 221 від 17.05.2016 року №962 вбачається, що кв.13 на вул. Щурата, буд. 11 у м.Львові складається з 3-х житлових кімнат площею 40,5 кв.м. з комунальними вигодами і у ній як член сім'ї колишнього власника зареєстрований ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).
Згідно актів ЖБК - 221 від 03.11.2015 р., 05.02.2016 р. та 11.05.2016 р. вбачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у квартирі №13 за адресою вул. Щурата, буд.11 у м.Львові зареєстрований але не проживає (10-12).
Згідно ст. 319 ч.1 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
У відповідності до ст. 321 ч.1 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 9 ч.4 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ст. 7 ч.1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі в тому числі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Стаття 391 ЦК України зазначає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, оскільки в судовому засіданні доведено, що відповідач ОСОБА_3 без поважних причин більше одного року не проживає у квартирі №13 за адресою вул.Щурата, буд.1 у м.Львові, не цікавиться нею та не надає коштів на утримання даної квартири.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.405 ЦК України, -
позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: м.Львів, вул. Щурата, 11 (одинадцять) квартира 13 (тринадцять) зі зняттям такого з реєстрації за даною адресою.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя ОСОБА_6