Справа № 450/2819/15-ц Провадження № 2/450/406/16
14 червня 2016 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі :
головуючого-судді Мусієвського В.Є.
при секретарях Микитів Н.С., Зварич С.В.
з участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_8 сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_9, третіх осіб Міністерства оборони України, відділу Держземагенства у Пустомитівському районі Львівської області, обслуговуючого кооперативу «Міцний горіх» про визнання незаконним рішення сільської ради, скасування державного акту та визнання права власності, -
ОСОБА_6 звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_7 сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_8 сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_9, третіх осіб Міністерства оборони України, відділу Держземагенства у Пустомитівському районі Львівської області та обслуговуючого кооперативу «Міцний горіх», який у процесі розгляду було залучено до участі у справі, в якому просить визнати незаконним рішення ОСОБА_7 сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 08.04.1994 року щодо надання земельної ділянки площею 0,0990 га у с. Горішній Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_9, скасувати Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЛВ №044646, який зареєстрований у книзі записів Державних актів на право власності на землю №99 від 28.01.1995 року, виданий ОСОБА_9, а також визнати за ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку площею 0,0990 га в межах згідно з планом для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що розташована на території с. Горішній ОСОБА_8 сільської ради Пустомитівського району Львівської області.
Позивач свої вимоги мотивує тим, що як військовослужбовець на підставі рішення сільської ради від 03.05.1994 року отримав безкоштовно у приватну власність присадибну земельну ділянку площею 0,0990 га із земель оборони у с. Горішній, на той час ОСОБА_7 сільської ради Пустомитівського району Львівської області, на підставі чого йому мав бути виданий Державний акт на право приватної власності на землю. На даний час позивач вирішив належним чином оформити право власності на спірну земельну ділянку, проте дізнався, що на його земельну ділянку вже виданий Державний акт відповідачу ОСОБА_9 Вважає, що остання набула право власності на земельну ділянку на підставі незаконного рішення сільської ради від 08.04.1994 року, а тому рішення сільської ради та державний акт підлягають визнанню відповідно незаконним та не дійсним з огляду на те, що земельна ділянка знаходиться на території, яка надана для використання під індивідуальне будівництво військовослужбовців, а ОСОБА_9 ніколи не була військовослужбовцем, не входить у склад обслуговуючого кооперативу «Міцний горіх», який створений для реалізації та захисту соціальних потреб військовослужбовців.
Крім того зазначає, що серія державного акту на право власності на землю, яку виписали позивачу та номер реєстрації в книзі реєстрації Державних актів є ідентичним номеру реєстрації та серії Державного акту, що виданий ОСОБА_9 У книзі реєстрації Державних актів, при візуальному огляді вбачається, що в графі №4 (прізвище, ім'я, по-батькові власника земельної ділянки) витерте прізвище ОСОБА_6 (проглядаються залишки літери «С»), а поверх стертості вписано «Ільшик Віта Анатоліївна». Також у графі №15 підтерто та виправлено п'ятий місяць на четвертий, а день місяця з третього на восьмий: було 03.05.1994 року, а виправлено на 08.04.1994 року, тобто серед реєстрації Державних актів, які йдуть по-порядку і всі зареєстровані у п'ятому місяці поточного року, опинився запис за четвертий місяць, з чого чітко встановлюються неправомірні дії посадових осіб сільської ради щодо незаконної реєстрації спірного Державного акту на право власності.
Вважає, що земельна ділянка, яка була видана ОСОБА_9 є однією і тією ж земельною ділянкою, яка була надана позивачу, де площа земельних ділянок становить однаковий розмір - 0,0990 га, в яких конфігурація земельної ділянки, її межі та межування із земельними ділянками є абсолютно ідентичними та однаковими, згідно запроектованого у схемах розподілу земельних ділянок у с. Горішній Пустомитівського району Львівської області. Крім того посилається на розбіжності в документах та суперечливу інформацію, яка міститься у відповідях на листи - запити.
На підставі наведеного позов просить задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак з'явилися його представники ОСОБА_1 та ОСОБА_10, які заявлені позовні вимоги підтримали просили такі задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_7 сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_4 з'явився у судове засідання призначене на 25.05.2016 року, проти задоволення позовних вимог заперечив, оскільки вважає такі безпідставними.
Представник відповідача ОСОБА_8 сільської ради Пустомитівського району Львівської області в судове засідання не з'явився, не повідомив суд про причини своєї неявки, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, обґрунтованих клопотань про відкладення такого, суду не надав, в силу положень ст. 169 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності представника відповідача.
Відповідач ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилася, проте з'явився її представник ОСОБА_3, який проти позовних вимог заперечив, у задоволенні позову просив відмовити з підстав викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, крім того просив застосувати до вимог позивача строки позовної давності.
Представник третьої особи Міністерства оборони України в судове засідання не з'явився, не повідомив суд про причини своєї неявки, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, обґрунтованих клопотань про відкладення такого, суду не надав, в силу положень ст. 169 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності представника третьої особи.
Представник третьої особи відділу Держземагенства у Пустомитівському районі Львівської області в судове засідання не з'явився, не повідомив суд про причини своєї неявки, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, обґрунтованих клопотань про відкладення такого, суду не надав, в силу положень ст. 169 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності представника третьої особи.
Представник третьої особи, яку в процесі розгляду було залучено до участі у справі, обслуговуючого кооперативу «Міцний горіх» ОСОБА_5 в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити, а у судовому засіданні 08.06.2016 року останній був допитаний в якості свідка, та зокрема зазначив, що позовні вимоги є підставними, оскілки на позивача було виготовлено Державний акт про право власності на спірну земельну ділянку, а відповідачу ОСОБА_9 Державний акт про право власності видано неправомірно, оскільки остання ніколи не була членом обслуговуючого кооперативу «Міцний горіх», а тому не має права мати у власності землі, які виділені для користування колишнім військовослужбовцям.
В судовому засіданні 08.06.2016 року представник позивача ОСОБА_2 відмовився від допиту свідка ОСОБА_11, клопотання про допит якого заявлено у позовній заяві. Зазначена відмова була прийнята судом у судовому засіданні.
Заслухавши думку сторін та їх представників, які з'явились у судове засідання, розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, до суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Із протоколу №3 виконавчого комітету ОСОБА_7 сільської ради Пустомитівського району Львівської області вбачається, що прийнято рішення про безкоштовну передачу у приватну власність ОСОБА_9 під будівництво індивідуального житлового будинку земельної ділянки площею 0,10 га, яка розташована та території с. Горішній ОСОБА_7 сільської ради Пустомитівського району Львівської області.
Із протоколу №4 виконавчого комітету ОСОБА_7 сільської ради Пустомитівського району Львівської області вбачається, що прийнято рішення про безкоштовну передачу у приватну власність ОСОБА_6 присадибної земельної ділянки площею 0,10 га, яка розташована та території с. Горішній ОСОБА_7 сільської ради Пустомитівського району Львівської області.
Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ ЛВ №044646 від 28.01.1995 року, на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 08.04.1994 року, ОСОБА_9 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0990 га, що розташована на території с. Горішній ОСОБА_7 сільської ради Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку. Акт зареєстровано в книзі записів державних актів за №99 та видано ОСОБА_7 сільською радою Пустомитівського району Львівської області.
В обґрунтування позовних вимог позивач та його представники посилаються на те, що на підставі незаконного рішення сільської ради, відповідачу ОСОБА_9 було передано земельну ділянку, що належить позивачу із земель, які відведені для будівництва колишнім військовослужбовцям, а також, що у книзі реєстрації Державних актів щодо реєстрації права власності ОСОБА_9 містяться незаконні виправлення.
Відповідно до вимог ст. ст. 57, 58, 59, 64 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Однак, всупереч зазначеної норми, позивачем та його представниками не представлено перед судом жодного доказу про те, що земельна ділянка, яку рішенням сільської ради від 08.04.1994 року передано у приватну власність ОСОБА_9, площею 0,10 га, яка розташована та території с. Горішній ОСОБА_7 сільської ради Пустомитівського району Львівської області, є тою самою земельною ділянкою, яку рішенням сільської ради від 03.05.1994 року передано у приватну власність ОСОБА_6, площею 0,10 га, яка розташована та території с. Горішній ОСОБА_7 сільської ради Пустомитівського району Львівської області, відтак, покликання у позові, що земельна ділянка, яка була видана ОСОБА_9 є однією і тією ж земельною ділянкою, яка була надана позивачу, де площа земельних ділянок становить однаковий розмір - 0,0990 га, в яких конфігурація земельної ділянки, її межі та межування із земельними ділянками є абсолютно ідентичними та однаковими, згідно запроектованого у схемах розподілу земельних ділянок у с. Горішній Пустомитівського району Львівської області, є голослівними та такими, що не знайшли свого об'єктивного відображення у матеріалах справи.
Оскільки спірні правовідносини виникли у 1994-1995 роках, то до таких застосуванню підлягає законодавство, яке діяло на той час, зокрема Земельний кодекс України від 18.12.1990 року, Закон № 561-XII.
Відповідно до ст. 6 ЗК України громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка).
Згідно частин 2,3 ст. 3 ЗК України розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.
У ч.1 ст.9 ЗК України зазначено, що до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність.
Частиною 1 ст. 17 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.
Право власності на землю виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності посвідчується державним актом, який видається і реєструється сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст.ст. 22-23 ЗК України), а статтею 28 цього кодексу передбачено підстави припинення права власності.
У постанові Верховного суду від 22.05.2013 року (справа №6-33цс13) міститься висновок про те, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.
Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання ст. 13 ЦК України, захист прав і свобод людини і громадянина судом ч.1 ст.55 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Отже, оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.
Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.
У спірній ситуації, яка виникла, сільська рада прийняла рішення, що не було відмінено, визнано нечинним чи скасовано, про передачу у власність відповідачу ОСОБА_9 земельної ділянки, яка знаходилась на території відповідної сільської ради.
Сільська рада мала право розпоряджатись спірною земельною ділянкою, оскільки позивачем не доведено, що землі, з яких відповідачу видано спірну земельну ділянку площею 0,10 га, було відведено виключно для забудови військовослужбовцям.
Крім того, право власності на земельну ділянку в ОСОБА_9 виникло, що відповідно до вимог закону, який діяв на час здійснення спірний правовідносин, стверджується відповідним Державним актом, а також беручи до уваги те, що на час видачі спірного Державного акту були відсутніми підстави припинення права власності ОСОБА_9 на земельну ділянку площею 0,0990 га, що розташована на території с. Горішній ОСОБА_7 сільської ради Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, суд прийшов до переконання про те, що позовні вимоги позивача є недоведеними, безпідставними, а тому у їх задоволенні слід відмовити.
Доводи позивача та його представників про внесення незаконних виправлень відповідними посадовими особами у книгу реєстрації Державних актів під час реєстрації права власності ОСОБА_9 на спірну земельну ділянку є надуманими, оскільки самостійно суд зазначених обставин встановити не може, так як не володіє спеціальними знаннями у відповідній галузі, а жодного доказу на підтвердження такої обставини позивачем та його представниками не представлено, так само, як і не використано передбаченого вимогами ЦПК України та роз'ясненого судом у судовому засіданні права заявити клопотання про призначення відповідної експертизи.
Щодо клопотання представника відповідача ОСОБА_9 - ОСОБА_3 про застосування до позовних вимог наслідків пропуску строку позовної давності, то у задоволенні такого слід відмовити, оскільки строк позовної давності не пропущено, так як позивач довідався про порушення свого права у 2015 році, що об'єктивно стверджується матеріалами справи, а в суд звернувся 10.11.2015 року, відтак, строк визначений ст.257 ЦК України, до звернення в суд із цим позовом, не сплив.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідачів в користь позивача судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 16, 57, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 13, 15, 16 ЦК України, ст. 3, 6-7, 9, 17, 22-23, 28 ЗК України 1990 року, Прикінцевими та перехідними положеннями ЗК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд Львівської області, яка подається протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання копії.
СуддяОСОБА_12