ЄУН № 337/1883/16-а
Провадження № 2-а/337/66/2016
21 червня 2016 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:
головуючого судді - Сидорової М.В.
за участю секретаря - Шварцер Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м.Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2016 року позивачка звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м.Запоріжжя (далі - УПФУ в Хортицькому районі м.Запоріжжя), в якому просила визнати дії відповідача щодо відмови в поновлені виплати пенсії по інвалідності ІІІ групи загального захворювання з 01.06.2015р. протиправними та зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії, починаючи з 01.06.2015р.
Ухвалою суду від 21.06.2016р. адміністративний позов ОСОБА_1 до УПФУ в Хортицькому районі м.Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 01.06.2015 року по 23.11.2015 року залишено без розгляду .
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що працює на посаді адміністратора відділу з надання адміністративних послуг по Ленінському та Хортицькому районах управління розвитку підприємництва та дозвільних послуг Запорізької міської ради, тобто перебуває на службі в органах місцевого самоврядування. З 08.07.1996р. вона перебуває на обліку у відповідача та отримувала пенсію по інвалідності як інвалід ІІІ групи згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 01.04.2015 року УПФУ в Хортицькому районі м.Запоріжжя припинив виплату їй пенсії по інвалідності. В зв'язку з цим, позивач 30.03.2016р. звернулась до УПФУ в Хортицькому районі м.Запоріжжя з заявою про поновлення виплатити пенсії по інвалідності за період з 01.06.2015р.
14.04.2016р. УПФУ в Хортицькому районі м.Запоріжжя листом за №72/М-9 відмовлено у поновленні виплати пенсії, посилаючись на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів стосовно пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (далі - Закон №213), яким, зокрема, доповнено ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» частиною наступного змісту: «у період роботи особи (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п.1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.
Разом з тим, відповідно до п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону №213, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Вказаний в п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону №213 закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії.
З цього часу особам, які підпадають под. дію Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», за наявності права на пенсію, пенсія призначається лише відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підставі викладеного, вважає відмову відповідача в поновленні виплати їй пенсії по інвалідності з 01 червня 2015 року неправомірною.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в адміністративному позові, просила позов задовольнити.
Представник відповідача Константинов А.В. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив та пояснив, що ОСОБА_1 з 08.07.1996 року перебуває на обліку та отримувала пенсію в УПФУ в Хортицькому районі м.Запоріжжя по інвалідності як інвалід ІІІ групи, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
01.04.2015р. виплата пенсії була припинена, оскільки позивач перебуває на службі в органах місцевого самоврядування, працює на посаді адміністратора відділу з надання адміністративних послуг по Ленінському та Хортицькому районах управління розвитку підприємництва та дозвільних послуг Запорізької міської ради, а відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів стосовно пенсійного забезпечення» №213 від 02.03.2015р., стаття 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» доповнена реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються.
Позивач не відноситься до вичерпного переліку осіб, щодо яких не застосовуються тимчасові обмеження щодо виплати пенсій, передбачених п.3 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону №213.
Таким чином, позивач у зазначений нею період не має права на жодний вид пенсії.
Вважає дії УПФУ правомірними і просить в задоволенні позову відмовити.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 08.07.1996 року перебуває на обліку в УПФУ в Хортицькому районі м.Запоріжжя та отримувала пенсію по інвалідності як інвалід ІІІ групи загального захворювання на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що сторонами не оспорюється та не спростовується.
У період з 01.04.2015р по теперішній час позивач перебуває на службі в органах місцевого самоврядування, а саме: з 06.05.2011р. працювала на посаді головного спеціаліста адміністративного відділу управління розвитку підприємництва та дозвільних послуг Запорізької міської ради, з 25.02.2016р. працює на посаді адміністратора відділу з надання адміністративних послуг по Ленінському та Хортицькому районах управління розвитку підприємництва та дозвільних послуг Запорізької міської ради.
З матеріалів справи вбачається, що з 01.04.2015р. позивачу було зупинено виплату пенсії по інвалідності як інваліду ІІІ групи.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо непоновлення виплати їй пенсії як інваліду ІІІ групи з 01.06.2015р., позивач 30.03.2016р. звернулась до УПФУ в Хортицькому районі м.Запоріжжя з заявою про поновлення її права на отримання з 01.06.2015р. по 31.12.2015р. призначеної пенсії по інвалідності як інваліду ІІІ групи.
На звернення позивача УПФУ в Хортицькому районі м.Запоріжжя надало відповідь від 14.04.2016р. за №72/М-9, в якій, з посиланням на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів стосовно пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», повідомило, що позивач не відноситься до категорії осіб, на яких поширюється порядок виплати пенсій, передбачений чинним законодавством України, тому з 01.04.2015 р. виплату пенсії припинена.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулася до суду.
Вирішуючи питання правомірності непоновлення позивачу виплати пенсії по інвалідності як інваліду ІІІ групи з 01.06.2015р., суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015р. (Закон №213-VIII), у абз.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 викладений в наступній редакції: «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів» пенсії, призначені відповідно до цього закону не виплачуються».
Відповідно до ч.7 ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III (в редакції на момент виникнення спірних відносин, з урахування змін, внесених Законом № 213-VIII) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу. Пенсія в частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України. Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються.
Аналогічні зміни внесені до ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993р.
Пунктом 17 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911 від 24.12.2015р., який набрав чинності з 01.01.2016 року, у частині 7 ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» цифри і слова "1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року" замінити цифрами і словами "1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року".
Аналогічні зміни внесені до ст.37 Закону України „Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993р.
Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Згідно п.2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Виходячи з наявних в матеріалах справи, ОСОБА_1 в розумінні Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» є посадовою особою місцевого самоврядування, тому на неї розповсюджується дія Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та дія Закону України «Про державну службу» в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», який, як зазначено вище, є спеціальним у даних правовідносинах.
Отже в даному випадку підлягає застосуванню саме ч.7 ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (в редакціях з урахування змін, внесених Законом №213-VIII від 02.03.2015р. та Законом №911 від 24.12.2015р.) якою прямо передбачено, що у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність в оскаржуваних діях відповідача ознак протиправності, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення вимог про визнання протиправними дій відповідача по відмові у поновленні позивачу пенсії за вислугу років з 01.06.2015р, і, відповідно, для задоволення вимог про зобов'язання відповідача поновити позивачу виплату пенсії по інвалідності.
Доводи позивача про наявність підстав для відновлення з 01.06.2015р. виплати пенсії з посиланням на п.5 Прикінцевих положень Закону №213, суд вважає необґрунтованими, оскільки зазначеним пунктом передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. При цьому вказаний пункт не містить приписів щодо відновлення виплати пенсії як такої, у тому числі, призначеної на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначена правова позиція також викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 25.02.2016 року у справі №К/800/40894/15.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для поновлення виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з 24.11.2015 року, а відтак у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 8,22,55,95,64, 124,152 Конституції України, Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», Законом України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», ст. 2,7,71,94,99,159-163,183-2,244-2 КАС України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м.Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо вона не скасована, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя: М.В. Сидорова
21.06.2016