Дата документу Справа № 336/5293/15-к
Провадження № 11-кп/778/982/16
Єдиний унікальний № 336/5293/15-к Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Категорія - ст. 289 ч. 2 КК України Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_2
15 червня 2016 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
представника потерпілого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_11 ,
обвинуваченого ОСОБА_12 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12014080040005011, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні та представника потерпілого ОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_11 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 квітня 2016 року, якою
обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно:
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК України;
ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого, за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України;
ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимого, за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України,
повернуто прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК України.
Згідно зі змістом оскаржуваного рішення, до суду після скасування судом апеляційної інстанції відповідно до ухвали від 23.03.2016 року попереднього вироку від 22.12.2015 року відносно обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , надійшли матеріали кримінального провадження на новий розгляд.
У підготовчому судовому засіданні встановлено, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України.
Так, всупереч п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті викладені фактичні обставини всіх кримінальних правопорушень, а після цього підсумовуюча правова кваліфікація усіх цих дій з посиланням на статті і їх частини КК України, без конкретизації, яким саме фактичним обставинам дана правова кваліфікація за кожною зі статей і їх частин КК України (які дії по яким епізодам кваліфіковані за ч. 1 ст. 289 КК України, які - за ч. 2 ст. 289 КК України, а які - за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України), що обумовлює неможливість ефективного захисту від обвинувачення та забезпечення швидкого та повного судового розгляду кримінального провадження.
Крім того, в порушення вимог ст. 55 КПК України, органом досудового розслідування не встановлене коло осіб, (окрім тих, що звернулись із заявами про вчинення злочинів), яким даними кримінальними правопорушеннями завдано моральної або майнової шкоди, з огляду на те, що в підготовчому судовому засідання потерпілі зазначали, що не всі вони є власниками викрадених транспортних засобів, а власників не встановлювали і не опитували щодо можливого завдання ним кримінальними правопорушеннями шкоди.
За таких обставин, суд повернув обвинувальний акт прокурору.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні вважаючи ухвалу суду незаконною зазначає, що обвинувальний акт відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, що зокрема було встановлено і під час попереднього розгляду цього кримінального провадження, за наслідками якого було ухвалено обвинувальний вирок, який в подальшому скасовано судом апеляційної інстанції. Крім того, що під час попереднього розгляду провадження було встановлено, що потерпілі керували транспортними засобами на підставі переданих їм реєстраційних документів за попередньою домовленістю із власником, в тому числі довіреностей, а тому виходячи з примітки до ст. 289 КК України вони є користувачами транспортних засобів, внаслідок чого обґрунтовано визнані потерпілими у провадженні, враховуючи, що на стадії досудового розслідування заяв чи клопотань від інших осіб про визнання їх потерпілими не надходили. Окрім цього, що скасовуючи попередній вирок у провадженні, колегія суддів в своїй ухвалі від 23.03.2016 року визнала такими, що не відповідають вимогам ст. 16 ЦК України та ч.ч. 1-3 ст. 55 КПК України, саме дії місцевого суду, який був зобов'язаний визначити в якості потерпілих і цивільних позивачів осіб, від яких на стадії судового розгляду надійшли відповідні клопотання. Тому прокурор просить ухвалу скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
В апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_16 - адвокат ОСОБА_11 просить скасувати оскаржуване рішення як незаконне посилаючись на те, що суд не приділив уваги тому, що під час попереднього розгляду кримінального провадження учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини справи та правову кваліфікацію вчинених правопорушень, а тому судовий розгляд було проведено в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, що вказувало на відповідність обвинувального акту вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України. Крім того, безпідставно зазначив на те, що під час досудового розслідування не було визначено коло осіб, яким завдано шкоду кримінальними правопорушеннями, оскільки такі особи були встановлені наявними у провадженні технічними паспортами транспортних засобів. Окрім того, що виходячи з положень ст. 55 КПК України, особа визнається потерпілою, зокрема з моменту подачі нею заяви про залучення її до провадження, як потерпілої, враховуючи, що особи, яким завдано шкоду, і які виявили бажання бути визнані потерпілими такі заяви надали на стадії судового розгляду, що не суперечить нормам КПК України, адвокат вважає, що підстави для повернення обвинувального акту у тому числі і з цих підстав у суду були відсутні.
Заслухавши в засіданні апеляційної інстанції доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарг, прокурора, який підтримав апеляційні скарги, потерпілих, які підтримали доводи апеляційних скарг і просили скасувати ухвалу суду першої інстанції, представника потерпілого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_11 який підтримав свою скаргу і просив призначити новий розгляд в суді першої інстанції, обвинуваченого ОСОБА_12 , захисників ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які заперечували проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарг, колегія суддів, вважає, що апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та представника потерпілогоОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_11 підлягають задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно до вимог ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Разом з тим, виходячи з норм закону, викладених в ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд зобов'язаний перевірити матеріали кримінального провадження, з'ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття судових рішень, передбачених ч. 3 цієї статті, вирішити питання, пов'язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду. При цьому у підготовчому провадженні не вирішується питання про доведеність вини обвинуваченого, оскільки це прерогатива суду під час судового розгляду, завдання цього провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.
Згідно тексту обвинувального акту, орган досудового розслідування виклав всі необхідні обставини, які необхідні для прийняття судового рішення, зокрема вказав, місце, час, дату та дії обвинувачених, які, на думку органа досудового розслідування, мають ознаки кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону, тобто виклав всі необхідні для прийняття судового рішення, фактичні обставини і правову кваліфікацію інкримінованих обвинуваченим злочинів.
Колегія суддів вважає, що вказівки суду щодо невідповідності обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України суперечать нормі вказаного закону, а підстави, на які послався суд першої інстанції у своїй ухвалі, не чинять перешкод для розгляду обвинувачення щодо ОСОБА_12 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 в судовому засіданні.
Суд апеляційної інстанції вважає, що приймаючи рішення про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, суд першої інстанції вийшов за межі наданих йому повноважень на стадії підготовчого судового засідання, зазначивши про невдале оформлення формулювання обвинувачення і необхідність встановлення кола осіб, яким завдана шкода злочином. Колегія суддів вважає, що зміст обвинувального акту має виклад фактичних обставин і формулювання обвинувачення, як того вимагає закон, якщо ж висунуте обвинувачення не ґрунтується на доказах, суд повинен прийняти рішення про виправдання обвинувачених у відповідних стадіях процесу, що і є реалізацією права на захист. Суд апеляційної інстанції також вважає, що визначення кола осіб, яким спричинена шкода злочинними діями обвинувачених може бути виконано в підготовчому судовому засіданні.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами скарг і приходить до висновку про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції і направлення матеріалів провадження на новий судовий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання.
Захисник ОСОБА_15 звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про заміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_17 з тримання під вартою на домашній арешт, обґрунтовуючи її тим, що обвинувачений тривалий час утримується під вартою, страждає на декілька захворювань, має місце постійного проживання.
Колегія суддів ознайомившись з доводами клопотання, вислухавши думку учасників процесу, вважає за необхідне відмовити у його задоволенні, оскільки ОСОБА_17 обвинувачується у скоєні тяжкого злочину, а ризики, які встановлені при обранні запобіжного заходу не відпали.
З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та представника потерпілогоОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_11 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 квітня 2016 року відносно ОСОБА_12 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 скасувати. Призначити новий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого засідання.
Клопотання захисника - адвоката ОСОБА_15 про заміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_17 залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4