"21" червня 2016 р.
справа № 903/1152/13
Суддя господарського суду Волинської області Гарбар І.О., вивчивши матеріали за скаргою Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" про визнання дії (бездіяльність) державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України неправомірними у справі за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Континіум-Галичина" про стягнення 58 870,80 грн.
16 червня 2016 року на адресу господарського суду надійшла скарга від 03.06.2016р. №ЦХП-20/10 Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" із клопотанням про відновлення строків в яких скаржник просить:
- визнати дії (бездіяльність) державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України неправомірними;
- відновити строк на подання скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб органу державної виконавчої служби.
В клопотанні скаржник зазначає, що з ухвали господарського суду Волинської області від 03.03.2016р. у справі №903/1152/13 йому стало відомо, що 18.12.2015р. виконавче провадження було закінчене на підставі п. 7 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки Постановою господарського суду Рівненської області від 15.10.2015р. №903/861/15 боржника ТОВ "Торговий дім "Континіум-Галичина" визнано банкрутом. Вважає, що посадові особи другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції своєю бездіяльністю та зловживаючи своїм посадовим становищем порушили права стягувача, оскільки не направили постанову про відкриття виконавчого провадження, згідно якої можна було б відслідковувати хід виконавчих дій та не направили постанови про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Як визначено ст. 53 ГПК України господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк або відмовити у відновленні строку. Разом з тим, виходячи із змісту вказаної статті, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.
Зі змісту клопотання про відновлення строків вбачається, що Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" дізналось про винесені державним виконавцем постанови про відкриття та закінчення виконавчого провадження з ухвали господарського суду Волинської області від 03.03.2016р. у справі №903/1152/13 (ухвала суду від 03.03.2016р. направлена на адресу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" 04.03.2016р. за номером 4301033834769 та вручена за довіреністю 09.03.2016р.), тоді як відповідну скаргу підприємство направило до суду 13.06.2016р.
Наведені Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" підстави для поновлення процесуального строку на оскарження дій ДВС (вчасного неотримання постанов про відкриття виконавчого провадження, закінчення) не можуть бути розцінені судом як поважні, будь-які інші підстави для поновлення пропущеного строку, скаржником не зазначено.
Крім того, при вирішенні відновлення строку судом враховується позиція Вищого господарського суду України у п. 9.7 постанови Пленуму від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», який роз'яснив, що встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.
При цьому у вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.
Якщо ж обов'язок органу Державної виконавчої служби вчинити певну дію прямо передбачено законом, але строк її вчинення не зазначений, то бездіяльність даного органу може бути оскаржена в будь-який час, коли скаржник дійде висновку про порушення у зв'язку з цією бездіяльністю його прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки правопорушення є таким, що триває в часі.
Враховуючи викладене вище суд вважає, що у задоволенні клопотання Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" від 03.06.2016р. про відновлення строку на подання скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб органу Державної виконавчої служби слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 53, 1212 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
В задоволенні заяви Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" від 03.06.2016р. про відновлення строку на подання скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб органу Державної виконавчої служби відмовити.
Скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" про визнання дії (бездіяльність) державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України неправомірними у справі за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Континіум-Галичина" про стягнення 58 870,80 грн. залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І. О. Гарбар