15.06.16р. Справа № 904/3810/16
За позовом Комунального підприємства "Центр народної творчості "Дивокрай" Дніпропетровської обласної ради", село Лобойківка, Петриківський район, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр народного мистецтва "Петриківка", смт. Петриківка, Петриківський район, Дніпропетровська область
про визнаня неукладеним договору від 27.12.2012 року
Суддя Колісник І.І.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 01.03.2016 року, представник; ОСОБА_2, довіреність № б/н від 15.03.2016 року, представник.
Комунальне підприємство "Центр народної творчості "Дивокрай" Дніпропетровської обласної ради" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр народного мистецтва "Петриківка" про визнання неукладеним договору відповідального зберігання (з правом користування) від 27.12.2012 року.
В обґрунтування позовної заяви позивач, посилаючись на статтю 180 Господарського кодексу України та статті 207, 632, 638 Цивільного кодексу України, вважає договір відповідального зберігання (з правом користування) від 27.12.2012 року неукладеним. При цьому зазначає, що сторони договору не дійшли згоди з усіх істотних умов, у тому числі стосовно предмету, ціни та відповідальності сторін. Крім того, звертає увагу суду на наявні розбіжності у примірниках договорів сторін у справі.
У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, аналогічні за змістом позову.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що у додатку № 1 до спірного договору міститься опис кожного виробу мистецтва народних майстрів Петриківки, переданих позивачеві на зберігання у кількості 135 одиниць загальною вартістю 163 036,00 грн.
Відповідач також вказує на те, що підтвердження і визнання позивачем факту приймання-передачі матеріальних цінностей та обов'язку їх повернення викладені у його листах № 1 від 06.01.2016 року та № 28 від 15.03.2016 року.
У судовому засіданні представники відповідача підтримали заперечення на позов з підстав, зазначених у відзиві.
Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2016 року з призначенням її до розгляду на 08.06.2016 року.
03.06.2016 року представник відповідача подав відзив на позов та клопотання про зупинення судового провадження у справі до розгляду Дніпропетровським апеляційним господарським судом справи № 904/9735/15, посилаючись на те, що розгляд цих справ пов'язаний між собою та має значення для об'єктивного розгляду заявлених позовних вимог.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2016 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено. Цією ж ухвалою було відкладено розгляд справи на 15.06.2016 року.
У судове засідання 15.06.2016 року представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся господарським судом належним чином. Зазначене підтверджується протоколом судового засідання від 08.06.2016 року (а.с. 38 том 1).
За таких обставин неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 15.06.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
27.12.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр народного мистецтва «Петриківка» (далі - Депонент, Відповідач) та Обласним комунальним підприємством «Центр «зеленого» туризму та народних ремесел Дніпропетровщини», правонаступником якого є Комунальне підприємство "Центр народної творчості "Дивокрай" Дніпропетровської обласної ради" (далі - Виконавець, Позивач), був укладений договір відповідального зберігання (з правом користування) /далі - Договір/.
Відповідно до пункту 1.1 договору депонент передає, а виконавець приймає на відповідальне зберігання наступне майно (матеріали, речі): виставку виробів ЦНМ «Петриківка».
Депонент передає майно виконавцю за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.2 договору).
Вартість майна, переданого на зберігання, складає 163 036,00 грн. (пункт 1.3 договору).
Термін зберігання - 6 місяців з дати підписання договору (пункт 1.4 договору).
Згідно з пунктом 4.1 договору виконавець несе відповідальність за збереження і цілісність майна з дати передачі на зберігання і до дати повернення депоненту. У випадку знищення, втрати або ушкодження майна, яке зберігається або його частини, виконавець повинен за свій рахунок повернути депоненту повну вартість знищеного, пошкодженого або втраченого майна за власний рахунок.
Пунктом 6.2 договору встановлено, що усі додатки до цього договору є його невід'ємними частинами.
Відповідно до пункту 6.5 договору невід'ємною частиною договору є підписаний керівниками сторін і скріплений їх печатками додаток на 6 аркушах, зміст якого стосується прийнятих позивачем на зберігання від відповідача виробів народного мистецтва (а.с. 46 - 51 том 1).
Пунктом 6.1 договору, який кореспондується з пунктом 7.1 договору, передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 01.07.2013 року.
Позивач вважає даний договір неукладеним проти чого відповідач заперечує, що і є причиною виникнення спору.
У своїй відповідній частині стаття 179 Господарського кодексу України, окрім іншого, передбачає, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України).
За частинами другою, третьою статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до частини першої статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (частина перша статті 938 Цивільного кодексу України).
За приписами частини четвертої статті 946 Цивільного кодексу України договором зберігання може бути передбачено безоплатне зберігання речі.
Як вбачається із спірного договору сторони погодили предмет договору, підписавши додаток до договору на 6-ти аркушах, який містить опис кожного виробу народного мистецтва, його назву, авторів, техніку виконання, ціну, кількість, вагу (у кг).
Доказом погодження сторонами строку дії договору є зміст пунктів 6.1, 7.1 договору.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмові й формі.
Частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Враховуючи викладене, сторонами досягнуто усіх істотних умов договору, які передбачені для даного виду договорів. При цьому спірний договір підписаний уповноваженими представниками та засвідчений відтисками печаток сторін. Отже, він є укладеним.
Надаючи правову оцінку спірному договору, слід враховувати також роз'яснення, що викладені у пункті 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними». Зокрема, судом касаційної інстанції зазначено, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо).
Не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. При цьому позовна вимога про визнання правочину неукладеним не відповідає передбаченим законом способам захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, і тому в задоволенні відповідної вимоги має бути відмовлено.
Аналогічний висновок міститься також у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".
Зі змісту листів позивача № 1 від 06.01.2016 року, № 28 від 15.03.2016 року, надісланих на адресу відповідача, вбачається визнання позивачем факту отримання на відповідальне зберігання виробів народного мистецтва, які були використані останнім для експозиції у Республіці Хорватія та щодо яких у межах спірного договору сторонами велися перемовини стосовно строків повернення.
За таких обставин оспорювання позивачем договору має місце далеко за стадією його укладення, що свідчить про неналежний спосіб захисту, обраний позивачем у цій справі.
З урахуванням викладеного позов задоволенню не підлягає.
За частиною першою статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1378,00 грн. покладається на позивача.
Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У позові відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.06.2016 року.
Суддя ОСОБА_3