15 червня 2016 р. Справа № 902/23/16
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001)
до: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012)
про стягнення 3 379 136,61 грн.
Суд:
Головуючий суддя Кожухар М.С.
Судді Говор Н.Д.
ОСОБА_1
Cекретар судового засідання Матущак О.В.
Представники :
позивача: ОСОБА_2 - за дорученням
відповідача: ОСОБА_3 - за дорученням
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" 3 379 136,61 грн., з яких: 67 666,21 грн. пені, 2 858 459,19 грн. інфляційних, 453 011,21 грн. - 3 % річних - що нараховані, у зв"язку з порушенням відповідачем грошових зобов"язань за договором 13-409-ПР на купівлю-продаж природного газу від 31.01.2013 р.
Ухвалою від 06.01.2016р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 21.01.2016р.
19.01.2016р. до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 07-15-171 від 19.01.2016р., в якому відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, з огляду на те, що додатковою угодою № 2 від 31.12.2013р. внесено зміни до п. 7.2. договору 13-409-ПР на купівлю-продаж природного газу від 31.01.2013 р., який викладено в новій редакції, а саме: "...у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу (Розділ XI Договору) покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за Договором природного газу, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.1. Договору)".
В свою чергу, за умовами Розділу XI договору (з урахуванням змін, внесених додатковою № 15 від 19.06.2015 року), договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 30 червня 2015 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного виконання.
Отже, нарахування пені може бути здійснено лише починаючи з 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на складові суми боргу, які існували станом на дату закінчення строку дії договору, тобто з 20 липня 2015 року (тобто саме починаючи з 20 липня 2015 року у Відповідача настає відповідальність за невиконання умов договору в частині розрахунку за поставлений природний газ).
Право у позивача на нарахування трьох відсотків річних та індексу інфляції також виникло з 20 липня 2015 року.
Як вбачається із розрахунку позивача, нарахування пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних проводилось за період дії договору в 2013-2014 роках, тобто до моменту настання у відповідача зобов'язання з проведення остаточного розрахунку за договором.
Станом на дату припинення дії договору № 13-409-ПР заборгованість у відповідача перед позивачем по сплаті вартості природного газу була відсутня, що не заперечується позивачем (а.с. 70-71 т.1).
Ухвалою суду від 21.01.2016р. розгляд справи відкладено на 15.02.2016 р.
11.02.2016р. до суду від відповідача надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву № 07-15/449 від 11.02.2016р., в якому позивач вказує на неправильність здійснених позивачем розрахунків трьох відсотків річних та інфляційних; та окрім іншого зазначає, що у відповідача, враховуючи приписи ст. 612 Цивільного кодексу України, було відсутнє зобов'язання сплачувати кошти саме на 20-е число місяця наступного за звітним, оскільки підписані та скріплені печатками акти приймання-передачі газу, яки і є підставою для проведення розрахунків у Товариства були відсутні (а.с. 111-113 т.1).
Ухвалою суду від 15.02.2016р. розгляд справи відкладено на 23.02.2016 р.
22.02.2016р. до суду від відповідача надійшло письмове пояснення № 07-15-570 від 22.02.2016р. щодо запланованого та фактично отриманого природного газу від НАК "Нафтогаз України" за період з 2013 по 2015 роки згідно договору № 13-409-ПР від 31.01.2013р.
23.02.2016р. до суду від представника позивача надійшло заперечення на відзив відповідача № 14/2-115/7 від 19.02.2016р., в якому позивач зазначає, що посилання відповідача на дію додаткової угоди №2 від 31.12.2013р., якою вносилися зміни до редакції пункту 7.2. Договору щодо відкладання строку настання відповідальності, зокрема сплати неустойки (пені) до 20 липня 2015 року, є безпідставним та надуманим, оскільки додатковою угодою №8 від 22.12.2014р. вносено зміни до редакції пункту 7.2. Договору і Сторони погодили, що у разі порушення Покупцем строків оплати, передбачених пунктом 6.1. умов цього Договору, з Покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. При цьому, пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки газу з урахуванням положень п.6.2 Договору.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі (а.с. 90-91 т. 2).
В судовому засіданні 23.02.2016р. оголошено перерву до 03.03.2016р.
Ухвалою суду від 03.03.2016р. задоволено клопотання представника відповідача, продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 24.03.2016р.
16.03.2016р. до суду від відповідача надійшло уточнення до відзиву № 07-15/963 від 16.03.2016р.(а.с. 136-139 т.2), в якому відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що оплата за газ відповідно до п. 6.1 Договору мала здійснюватись на підставі обопільно підписаних актів приймання-передачі газу. Відповідач згідно з розділом 3 Договору направив позивачу акти приймання-передачі газу на підпис, однак останній всупереч умовам договору ці акти відповідачу не повернув. А відтак, відсутній факт порушення відповідачем строків оплати газу та немає підстав для задоволення вимог позивача.
21.03.2016 р. суддею Кожухар М.С. подано заяву про створення судової колегії для розгляду справи № 902/23/16.
Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 21.03.2016 р. за вказаною заявою створено колегію для розгляду даної справи у складі головуючого судді Кожухар М.С., суддів: Банаська О.О. та Колбасова Ф.Ф..
Ухвалою від 21.03.2016р. справа прийнята до провадження судовою колегією та призначена до розгляду на 24.03.2016р.
Ухвалою суду від 24.03.2016р. розгляд справи відкладено на 05.05.2016р.
05.05.2016р. до суду від представника відповідача надійшло додаткове пояснення б/н від 05.05.2016р. (а.с. 75 т.3).
05.05.2016р. від представника позивача надійшло додаткове пояснення № 14/2-115/7 від 04.05.2016р., в якому окрім іншого зазначено, що відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження факту неотримання актів приймання-передачі. Умовами Договору не передбачено зв'язок між датою надсилання стороні актів приймання-передачі газу та порядком або строками розрахунку. Водночас, матеріали справи містять підписані обома сторонами спору та скріплені печатками установ копії актів приймання-передачі природного газу за спірний період (а.с. 84-89 т.4).
Ухвалою суду від 05.05.2016 р. розгляд справи відкладено на 17.05.2016 р.
За заявою головуючого судді Кожухар М.С., у в зв'язку з перебуванням у щорічній відпустці суддів Банаська О.О. та Колбасова Ф.Ф., розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 16.05.2016 р. на підставі автоматизованої системи авторозподілу до зі складу колегії суддів виведено суддів Банаська О.О. та Колбасова Ф.Ф. та введено суддів: Говор Н.Д. та Матвійчука В.В.
Ухвалою від 17.05.2016р. справа прийнята до провадження судовою колегією та призначена до розгляду на 06.06.2016р.
02.06.2016р. від представника відповідача надійшло письмове пояснення № 07-15-2587 від 02.06.2016р. (а.с. 103-104 т.4).
В судовому засіданні 06.06.2016р. оголошено перерву до 08.06.2016р., у зв"язку з ненаданням сторонами витребуваних доказів.
В судовому засіданні 08.06.2016р. за клопотанням представникка відповідача оголошено перерву до 15.06.2016р., у зв"язку з ненаданням сторонами витребуваних доказів.
В судове засідання 15.06.2016р. з"явились представники обох сторін. Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених в доповненнях до відзиву та додаткових письмових поясненнях.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
31.01.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (Покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 13-409-ПР, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ (далі - газ), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору, газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами газу (далі - споживачі Покупця).
Продавець передає Покупцю у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України з Російською Федерацією, та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (п. 3.1. Договору).
Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3. Договору).
Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами (п. 3.4. Договору).
Відповідно до п. 5.1. Договору, ціна (граничний рівень ціни) на природний газ установлюється НКРЕ.
Відповідно до п. 5.2. Договору, ціна за 1000 куб.м газу становить 3509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того податок на додану вартість за ставкою - 20 %. До сплати ціна за 1000 куб.м. газу - 3 509,00 гривень, крім того ПДВ - 20% - 701,80 грн., усього з ПДВ - 4 210,80 гривень.
Відповідно до п. 5.3. Договору, у разі зміни НКРЕ ціни на природний газ вона є обов'язковою для Сторін за Договором з моменту введення її в дію, про що Сторонами підписується додаткова угода до Договору.
Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2 Договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі.
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця виключно в день надходження коштів від споживачів Покупця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ. За наявності заборгованості Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця.
Сторони погоджуються, що Покупець не зазначає призначення платежу лише у випадку перерахування коштів з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця. У всіх інших випадках посилання на призначення платежу та розрахунковий період є обов'язковими (п. 6.4. Договору).
У разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.2. Договору).
Згідно з п. 9.2. Договору, строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.
Усі зміни і доповнення до Договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками Сторін, крім випадків, зазначених в п. 10.3. (п. 10.2. Договору).
Згідно з п. 10.3 Договору, сторони зобов"язуються повідомляти одна одну про зміни своїх банківських реквізитів, місцезнахолження, номерів телефонів, факсів у 5-ти денний строк з дня виникнення відповідних змін рекомендованим листом з повідомленням.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п. 11 Договору) (а.с. 9-13 т.1).
В подальшому сторонами до договору на купівлю-продаж природного газу № 13-409-ПР від 31.01.2013р. укладено ряд додаткових угод, якими внесено зміни до договору щодо ціни газу, обсягів його передачі покупцю та строку дії договору.
Зокрема, 31.12.2013р. сторонами підписано додаткову угоду № 2 до договору на купівлю-продаж природного газу № 13-409-ПР від 31.01.2013р., якою окрім іншого, викладено пункт 7.2. статті 7 "Відповідальність сторін" Договору у наступній редакції: "7.2. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу (Розділ XI Договору), Покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за Договором природного газу, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.1. Договору)."; викладено статтю 11 "Строк дії Договору" Договору у наступній редакції: "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення." (а.с. 76 т.1).
28.04.2014р. між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору на купівлю-продаж природного газу № 13-409-ПР від 31.01.2013р., якою окрім іншого, викладено пункт 6.1. Договору у наступній редакції: "6.1. Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного Сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць" (а.с. 77 т.1).
22.12.2014р. між сторонами укладено додаткову угоду № 8 до договору на купівлю-продаж природного газу № 13-409-ПР від 31.01.2013р., якою окрім іншого, викладено пункт 7.2. статті 7 "Відповідальність сторін" у наступній редакції: "7.2. У разі порушення Покупцем строків оплати, передбачених пунктом 6.1. Договору, з Покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу."; викладено статтю 11 "Строк дії Договору" Договору у наступній редакцій: "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 березня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення." (на звороті а.с. 79-80 т.1).
23.03.2015р. між сторонами укладено додаткову угоду № 11 до договору на купівлю-продаж природного газу № 13-409-ПР від 31.01.2013р., якою окрім іншого, викладено статтю 11 "Строк дії Договору" Договору у наступній редакції: "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 30 листопада 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення." (на звороті а.с. 81-82 т.1).
19.06.2015р. між сторонами укладено додаткову угоду № 15 до договору на купівлю-продаж природного газу № 13-409-ПР від 31.01.2013р., якою сторони визначили вважати договір № 13-409-ПР від 31.01.2013р. таким, що припинив дію в частині поставки природного газу з 01 липня 2015 року; та виклали статтю 11 "Строк дії Договору" Договору у наступній редакції: "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 30 червня 2015 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення." (на звороті а.с. 83-84 т.1 ).
Посилаючись на те, що відповідачем, на думку позивача, платежі за отриманий природний газ здійснювались з порушенням умов п.п. 1.1., 6.1. Договору, позивач пред'явив до стягнення з відповідача 3 379 136,61 грн., з яких: 67 666,21 грн. пені, 2 858 459,19 грн. інфляційних, 453 011,21 грн. - 3 % річних.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.
В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Як випливає з Договору, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору купівлі-продажу.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 9 Закону України, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Статтею 1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У правовідносинах сторін у справі первинним документом є акт приймання-передачі природного газу, який має підтверджувати факт здійснення господарської операції з отримання природного газу за місяць.
Враховуючи особливості функціонування єдиної газотранспортної системи України (надалі ЄГТСУ), яка повязана з безперервністю її роботи, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №420 від 19.04.2012 року "Про порядок доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України" (чинною на час укладення договору та складання актів приймання-передачі природного газу) введено термін балансування обсягів природного газу в ЄГТСУ, який забезпечується фізичним та комерційним балансуванням (п.2.9 постанови №420 від 19.04.2012). Головною метою комерційного балансування є встановлення на підставі документально оформлених даних відповідності між фактичним надходженням і фактичним розподіленням газу за звітний місяць по кожному постачальнику газу (п.2.9.2. постанови №420 від 19.04.2012).
Таким чином, сама процедура з надходження та реалізації газу вимагає належного оформлення актів приймання-передачі для встановлення точного обсягу поставленого газу від певного постачальника у звітному місяці.
Пунктом 3.3. Договору № 13-409-ПР від 31.01.2013р. сторони визначили, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Пунктом 3.4. Договору № 13-409-ПР від 31.01.2013р. визначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.
Відповідно до п. 6.1. Договору № 13-409-ПР від 31.01.2013р. (зі змінами внесеними додатковою угодою № 3 від 28.04.2014р. а.с. 77 т.1) оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного Сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
Таким чином, сторони в договорі визначили взаємні права та обов'язки щодо порядку обліку природного газу та його оплати. Обов'язком відповідача було надати підписані та скріплені печаткою акти приймання-передачі природного газу, а обов'язок позивача полягав у перевірці зазначених в актах даних щодо об"єму переданого газу та поверненні підписаних зі своєї сторони примірників актів або наданні обгрунтованої письмової відмови від підписання акта.
Отже, виходячи з наведеного вище, сторони визначили акти приймання-передачі природного газу - невід"ємними частинами договору на купівлю-продаж природного газу № 13-409-ПР від 31.01.2013р., як суттєвий елемент встановлених між сторонами правовідносин, а тому договір як джерело матеріального права при вирішенні спору підлягав застосуванню у повному обсязі згідно зі статтями 6, 11 ЦК України.
Такої думки притримується Верховний суд України у постанові від 08.04.2014р. у справі № 3-7гс14 (реєстр. № в ЄДРСР 38285955).
Як свідчать матеріали справи, відповідач надсилав підписані зі свого боку акти приймання-передачі природного газу позивачу, що стверджується супровідними листами відповідача з доказами їх відправки, записами в книгах вихідної кореспонденції (а.с. 101-126 т.2, 119-127 т.2).
Обопільно підписані сторонами акти приймання-передачі природного газу долучені позивачем до позовної заяви, що також підтверджує факт їх отримання від відповідача (а.с. 31-37 т. 1).
При цьому, відповідач заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що на його адресу підписані позивачем акти приймання-передачі природного газу чи мотивована відмова від підписання цих актів не надходили. На підтвердження вказаних доводів суду надано копії журналів вхідної кореспонденції за 2013, 2014 роки (а.с. 128-249 т. 4, 1-180 т. 5, 1-249 т.6, 1-98 т.7).
Позивач на вимогу суду не надав доказів повернення відповідачу обопільно підписаних актів приймання-передачі природного газу, як то передбачено п. 3.4. Договору № 13-409-ПР. Його представник в судовому засіданні пояснив, що акти могли передаватись наручно представнику відповідача, а дата підписання обома сторонами міститься на самих актах.
Разом з тим, як зазначено вище, відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, обов"язок доказування належними і допустимими доказами тих обставин, на які посилається сторона, лежить на ній. Рішення суду не може грунтуватись на припущеннях.
Доводи позивача про те, що дата підписання є на актах приймання-передачі, судом не приймаються, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи а зазначені на актах приймання-передачі дати, вже в силу положень п.3.4 Договору не можуть бути датою обопільного підписання актів сторонами, тим більше, що деякі з цих дат припадають на вихідні дні (наприклад: 30.06.2013 р. -неділя, 31.08.2013 р. -субота).
З наведеного випливає, що обов'язок провести остаточний розрахунок виникає не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним за умови, якщо до цього часу Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" отримає підписані обома сторонами акти приймання-передачі природного газу.
Згідно п. 1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. При цьому, подання кредитором позовної заяви, адресованої господарському суду (а не боржнику) і надіслання останньому як відповідачеві копії такої заяви є складовими судової процедури, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні зазначеної норми ЦК України.
Тому, факт подання позовної заяви до суду із долученням підписаних актів приймання-передачі природного газу не є підтвердженням їх повернення ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", що стало б підставою для проведення остаточних розрахунків, що передбачено п. 6.1. Договору.
Відповідно до частини 4 статті 612 Цивільного Кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Згідно з частиною 2 статті 613 Цивільного Кодексу України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Отже, у зв'язку з невиконанням позивачем свого обов'язку за Договором щодо повернення підписаних актів приймання-передачі природного газу, у нього не виникло право вимоги виконання зустрічного зобов'язання - здійснення відповідачем остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, оскільки такий розрахунок здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу, а такі акти позивач відповідачеві не повернув.
Такої думки притримується Вищий господарський суд України зокрема у постановах від 02.04.2013р. у справі № 33/5005/7554/2012 (реєстраційний номер рішення 30436403), від 25 лютого 2015 року у справі № 924/940/14, від 01.03. 2016 р. у справі № 917/1799/14, від 05.04.2016 р. у справі № 921/889/15-г/8.
Судом не приймаються доводи відповідача стосовно того, що у позивача право вимоги на сплату пені, відсотків та інфляційних виникло з 20 липня 2015 року, а саме починаючи з 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на складові суми боргу, які існували станом на дату закінчення строку дії договору, оскільки такі доводи спростовуються подальшими змінами до договору № 13-409-ПР на купівлю-продаж природного газу від 31.01.2013р., внесеними додатковими угодами до цього договору.
З урахуванням наведеного, та виходячи з принципів законності, розумності і справедливості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати з розгляду даної справи відповідно до положень ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-4, 33, 43, 49, 82, 84, 115 ГПК України,-
В позові відмовити в повному обсязі.
Повне рішення складено 21 червня 2016 р.
Головуючий суддя Кожухар М.С.
Судді Говор Н.Д.
ОСОБА_1
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001) - згідно заяви представника позивача б/н та дати (вх.№ 06-52/5626/16 від 15.06.2016р.)