13 червня 2016 р.Справа № 820/794/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Кононенко З.О.
Суддів: Калитки О. М. , Бондара В.О.
за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2016р. по справі № 820/794/16
за позовом ОСОБА_1
до Відділу державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області
про визнання дій незаконними,
Позивачка, ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції в Харківській області в якому з урахуванням уточнень просила суд:
- визнання такою, що суперечить її законним інтересам та скасування постанови державного виконавця Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області від 13.11.2015 про розшук майна боржника - автомобіля ЗАЗ DAEWOO 1299Т13110 Sens - 2005 року випуску, об'єм - 1299, синього кольору, ДАЗ - АХ 2591 АВ;
- визнання такою, що суперечить її законним інтересам та скасування постанови державного виконавця Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області від 13.11.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - автомобіля ЗАЗ DAEWOO 1299T13110 Sens - 2005 року випуску, об'єм - 1299, синього кольору, ДАЗ - АХ 2591 АВ;
- визнання такою, що суперечить її законним інтересам та скасування акту опису та арешту майна державного виконавця Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області від 02.10.2015 про арешт автомобіля ЗАЗ DAEWOO 1299T13110Sens- 2005 року випуску, об'єм - 1299, синього кольору, ДАЗ - АХ 2591 АВ.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2016р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, ОСОБА_1, зазначає, що оскаржувана постанова прийнята без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, в порушення норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованою та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що дії державного виконавця щодо винесення оскаржуваних постанов та складання акту описку майна порушують її права та законні інтереси інваліда ІІ групи, який згідно наказу МОЗ № 13 від 23.01.1995р. п. 3. д. має право на забезпечення автотранспортом.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
10.09.2015 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Лозівського МРУЮ відкрито провадження № ВП 48671346 за виконавчим написом нотаріуса № 704 від 14.07.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, боргу у сумі 528740 грн.
13.11.2015 року винесено постанови про арешт транспортного засобу ЗАЗ DAEWOO Т13110 хетчбек, номер шасі Y6DT1311050235120, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1 та оголошено розшук майна.
16.11.2015 року відповідачем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату (доходи) боржника шляхом утримання у розмір 20 % в рахунок погашення боргу на користь ОСОБА_2Ф.в сумі 528740,00 грн., виконавчого збору в сумі 52874,00 грн. та 10 % від фактично стягнутої суми, першочергових витрат на проведення виконавчих дій -78,60 грн.
02.10.2015 року у присутності позивачки державним виконавцем складено акт опису та арешту мана.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що при вчиненні оскаржуваних дій та прийнятті відповідних рішень відповідач діяв у відповідності до норм діючого законодавства, яким врегульовано порядок проведення виконавчого провадження, оскільки як було встановлено судом та не заперечувалось позивачем по справі, що спірний автомобіль належить їй на праві власності, жодних заборон на відчуження спірного автомобілю на час вчинення оскаржених виконавчих дій не існувало, а отже жодних прав позивачки порушено не було.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступних підстав.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені в Законі № 606-ХІV.
Положеннями статті 1 Закону № 606-ХІV передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно із статтею 11 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, не заперечується той факт, що у строк наданий державним виконавцем для добровільного виконання виконавчих документів, останні не виконанні, заборгованість перед боржниками не сплачена, а відтак, у державного виконавця відповідно до частини першої статті 27 Закону № 606-ХІV були підстави розпочати примусове виконання рішень.
Пунктом 1 частини першої статті 32 Закону № 606-ХІV передбачено, що заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.
Відповідно до положень статті 52 Закону № 606-ХІV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах(частина друга статті 52 Закону).
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем (частина п'ята статті 52 Закону).
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Відповідно до статті 57 Закону № 606-ХІV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;
- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;
- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (частина друга статті 57 Закону).
Відповідно до частини п'ятої статті 57 Закону № 606-ХІV про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Отже, виходячи з аналізу вищезазначених норм Закону № 606-ХІV слід прийти до висновку, що з метою примусового виконання рішень, державний виконавець має право проводити опис майна боржника і накладати на нього арешт, черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем у кожному конкретному випадку. При цьому боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення.
При цьому, при розгляді справи судом апеляційної інстанції з'ясовано питання щодо дотримання права боржника, передбаченого частиною п'ятою статті 52 Закону № 606-ХІV, а саме права боржника запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів звернення боржника до державного виконавця з переліком майна, яке на яке можливо звернути стягнення в першу чергу для погашення заборгованості по виконавчих документах. Тобто будь-яких доказів того, що боржником пропонувалось відповідачу майно першої черги, а також доказів, які б підтверджували, що станом на час прийняття рішень у боржника було інше, в достатній кількості майно, на яке можливо звернути стягнення з метою погашення заборгованості перед кредитором позивачем як боржником у виконавчому провадженні суду не надано.
Процедуру та послідовність дій державного виконавця по опису та арешту майна боржника більш детально врегульовано пунктом 4.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5.
Відповідно до пункту 4.2 Інструкції опис та арешт майна боржника здійснюються в такій послідовності.
Після виявлення майна боржника державний виконавець проводить опис та арешт цього майна, про що складає акт. В акті опису та арешту майна боржника повинні бути вказані:
а) назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);
б) якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються державним виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису;
в) якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;
г) прізвище, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач);
ґ) відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт;
д) якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження;
е) зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.
Акт опису та арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також може бути підписаний іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в акті.
З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем Гапон Є.В. у присутності боржника, стягувача та двох понятих, проведено опис майна, що належить боржнику, про що складено оскаржуваний акт опису й арешту майна від 02.10.2015р. зміст якого відповідає положенням п. 4.2 Інструкції опис та арешт майна боржника.
Судом встановлено, що акт опису й арешту майна від 02.10.2015р. підписано державним виконавцем, боржником, стягувачем та двома пойнятими без зауважень або заяв стягувача, боржника та осіб, що були присутні при описі.
Як вбачається з положень Закону України "Про виконавче провадження", такий вид майна громадян, як автомобіль, не включено до Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами (Додаток до Закону), а тому суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо незаконності дій державного виконавця по арешту автомобіля ЗАЗ DAEWOO 1299T13110Sens- 2005 року випуску, об'єм - 1299, синього кольору, ДАЗ - АХ 2591 АВ, який перебував у користуванні ОСОБА_1.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та наведені положення законодавства України, суд приходить до висновку, що державний виконавець у спірних правовідносинах на час вчинення окремних процесуальних дій діяв правомірно та вживав передбачені Законом № 606-XIV заходи примусового виконання рішень, які необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішень, зазначених у виконавчих документах, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Отже, відповідачем доведено правомірність дій державного виконавця на час вчинення окремих процесуальних дій, а відтак, позовні вимоги задоволення не підлягають.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2016р. по справі № 820/794/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5
Повний текст ухвали виготовлений 21.06.2016 р.