16 червня 2016 р. Справа № 820/1658/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Тацій Л.В.
Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2016р. по справі № 820/1658/16
за позовом ОСОБА_1
до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС України в Харківській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 07.05.2015 року № 00230/1704.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2016р. по справі № 820/1658/16 позов задоволено.
Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2016р. по справі № 820/1658/16, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, посилаючись на те, що зазначає, що вищевказана постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки ОСОБА_2 України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи”, від 28.12.2014 року №71-VIII, не змінює вид податку, а запроваджує новий податок.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.
Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги позивача та наполягав на залишенні її без задоволення.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач є власником легкового автомобіля "VolksvagenTouaregNF", 2012 року випуску (реєстрація 17.03.2012 p.), об'єм двигуна 4134, державний номер НОМЕР_1 (а.с. 13).
Контролюючим органом прийнято та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення від 07.05.2015 року № 00230/1704, яким ОСОБА_1 нараховане зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 25000,00 грн. (а.с. 14).
Позивач, не погодившись із вказаним податковим повідомленням - рішенням оскаржив його до суду.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України та з урахуванням приписів ст. 195 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
З 01 січня 2015 року набрав чинності ОСОБА_2 України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, згідно з яким статтею 267 Податкового кодексу України запроваджено транспортний податок.
Згідно з приписами ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1. ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Підпунктом 267.2.1 п. 267.2. ст. 267 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
При цьому, згідно з пп. 14.1.251 п. 14.1 ст. 14 ПК України, транспортні засоби, що використовувалися, - це транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.
Таким чином, об'єктами оподаткування у розумінні ст. 267 Податкового кодексу України є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., а використання транспортного засобу пов'язується з його реєстрацією.
За приписами п.п. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, автомобіль "VolksvagenTouaregNF", 2012 року випуску (реєстрація 17.03.2012 p.), об'єм двигуна 4134, державний номер НОМЕР_1 перебуває у власності позивача.
Вказаний автомобіль підпадає під критерії, визначені пунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, а відтак, є об'єктом оподаткування транспортним податком, у зв'язку з чим позивач по справі як власник даного автомобіля повинен сплачувати транспортний податок
Згідно з п.п.14.1.163 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, перша реєстрація транспортного засобу - реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.
Підпунктом 267.5.1 п 267. 5 ст. 267 Податкового кодексу України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Таким чином, враховуючи дату реєстрації автомобіля, а об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років, з урахуванням того, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року, колегія суддів приходить до висновку, що у 2015 році автомобіль позивача є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 267 ПК України.
Відповідно до підпунктів 267.6.1, 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
На виконання вищезазначених норм закону, відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Щодо доводів позивача про те, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, що податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, колегія суддів зазначає наступне.
Підпунктом 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України визначено, що до місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, в склад якого, відповідно до пп. 265.1.2 п. 265.1 ст. 265 ПКУ входить транспортний податок.
Згідно з п.10.2 ст.10 ПК України, місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Відповідно до п. 10.3 ст. 10 ПК України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” від 28.12.2014 року № 71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
В перехідних положеннях Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи ” від 28.12.2014 року № 71-VIII, яким були внесені зміни до Податкового кодексу України, щодо особливостей справляння транспортного податку, зазначені особливості прийняття рішення щодо встановлення місцевих податків, зокрема транспортного податку, на 2015 рік.
Як зазначено в пункті 4 Прикінцевих положень цього закону органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міськими радами) необхідно в місячний термін, тобто до 01.02.2015 року, прийняти відповідне рішення.
На виконання вимог податкового законодавства Харківська міська рада прийняла рішення від 21.01.2015 року № 1793/15 "Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 р. № 126/11 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України", яким встановлено у 2015 році на території м. Харкова податок на майно, зокрема транспортний податок, а також затверджене "Положення про транспортний податок у м. Харкові".
Зазначене рішення набрало чинності 01.01.2015 року (пункт 2 рішення).
Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Цей принцип треба розуміти так, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 9 лютого 1999 року).
Водночас, відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, обов'язок із сплати транспортного податку покладено на його платників, починаючи із 2015 року (рік набрання чинності Законом).
Отже, обов'язок сплачувати транспортний податок покладено на позивача після набрання чинності Законом № 71-VІІІ від 28 грудня 2014 року.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України визначена ставка транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а отже, відсутні підстави для скасування даних податкових повідомлень-рішень.
Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду та повністю спростовують висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
За таких обставин, з урахуванням положення ст.202 КАС України, з огляду на помилковість висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, надання невірної правової оцінки таким обставинам справи та правозастосування, привело суд першої інстанції до безпідставного задоволення позовних вимог. В наслідок чого, постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС України в Харківській області - задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2016р. по справі № 820/1658/16- скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України в Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді ОСОБА_4 ОСОБА_2
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16.06.2016 р.