07 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/3320/15
Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Милосердного М.М.
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Мишевській О.В.,
з участю: представника товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" - Землякова О.А., ОСОБА_3 та його представника Івкової Л.В., представника Міністерства юстиції України - Нероденко М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" Танащука Максима Володимировича на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної реєстраційної служби України (у теперішній час Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України), Міністерства юстиції України, державного реєстратора Державної реєстраційної служби України (у теперішній час державний реєстратор Департамента державної реєстрації Міністерства юстиції України) Марченка Олександра Анатолійовича, 3-тя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", про визнання дій протиправними та скасування рішень,
У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, з урахуванням додаткових письмових пояснень, до Державної реєстраційної служби України (далі ДРС України) (у теперішній час Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України), державного реєстратора Державної реєстраційної служби України (у теперішній час державний реєстратор Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України) (державний реєстратор) Марченка О.А., третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Кей-Колект" про:
· визнання дій державного реєстратора Марченка О.А., щодо прийняття рішень №18284618 від 24 грудня 2014 року та №18458340 від 29 грудня 2014 року протиправними;
· визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора Марченка О.А. №18284618 від 24 грудня 2014 року та №18458340 від 29 грудня 2014 року щодо державної реєстрації прав стосовно нерухомого майна у вигляді домоволодіння та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що 14 листопада 2006 року між ним та АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", був укладений договір про надання споживчих кредитів №11077287000 та №11214180000, предметами яких є надання позивачу грошових коштів у кредит в іноземної валюті (долари США). У якості забезпечення кредитних договорів, між зазначеним банком та Позивачем були укладені іпотечний договір домоволодіння від 14 листопада 2006 року та договір іпотеки нерухомого майна від 13 вересня 2007 року, предметом вказаних договорів є домоволодіння та земельна ділянка, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2. Крім того, у якості забезпечення вказаних кредитних договорів, було також укладено договір поруки між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_9 від 14 листопада 2006 року. 06 грудня 2010 року Київським районним судом м. Одеси по справі №2-6447/2010 за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_3 та ОСОБА_9 було постановлено рішення про стягнення заборгованості в розмірі 212 711,41 доларів США, що еквівалентно 1 680 781,77 грн., та в розмірі 100 161,24 доларів США, що еквівалентно 791 444,06 грн.
29 серпня 2011 року Першим Київським ВДВС Одеського МУЮ за заявою ПАТ "УкрСиббанк" були відкриті виконавчі провадження ВП №28388758 та ВП №28389006 про стягнення коштів з позивача. 29 грудня 2012 року зазначені виконавчі провадження були завершені, а виконавчі листи повернуті стягувачу на підставі ч.7 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження". Позивач зазначає, що жодного виконавчого провадження відносно позивача на підставі виконавчих листів, виданих на виконання рішення суду Київського районного суду м. Одеси по справі №2-6447/2010 від 06 грудня 2010 року, не існує.
26 травня 2015 року невідомі позивачу особи увійшли до його домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 з вимогою залишити зазначене домоволодіння та в обґрунтування вимог невідомими особами позивачу був наданий витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №31719715 від 26 грудня 2014 року, відповідно до якого власником домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, є ТОВ "Кей-Колект". Того ж дня, згідно даних інформаційної довідки №38061067 від 26 травня 2015 року, виданої на запит адвоката позивача, йому стало відомо, що його домоволодіння та земельна ділянка, які він передав в іпотеку у якості забезпечення його кредитного зобов'язання вибуло з його власності, а право власності на домоволодіння та земельну ділянку перейшло поза його волею до ТОВ "Кей-Колект".
Позивач зазначив, що РС ОМУЮ Одеської області в особі державного реєстратора Бабіч А.В. спільно з ДРС України в особі державного реєстратора Марченко О.А. було здійснено нову реєстрацію/перереєстрацію права власності на нерухоме майно у вигляді земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) та домоволодіння, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, та які належали ОСОБА_3 на TOB "Кей-Колект". Підставою виникнення права власності у TOB "Кей-Колект" слугував іпотечний договір домоволодіння, серія та номер: 4565 від 14 листопада 2006 року та договір іпотеки нерухомого майна, серія та номер: 4404 від 13 вересня 2007 року. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень по відношенню до домоволодіння має індексний номер 18284618 від 24 грудня 2014 року, по відношенню до земельної ділянки має індексний номер 18458340 від 29 грудня 2014 року.
Крім того, позивач зазначає, що перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій є арешт майна боржника, та оголошення заборони його відчуження, однак, арешт майна ОСОБА_3 був вилучений на підставі заяви TOB "Кей-Колект" від 04 червня 2014 року вже після перереєстрації права власності за ним.
Враховуючи, що 07 червня 2014 року набув чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03 червня 2014 року №1304-VII (далі Закон України №1304-VII), позивач вважає що станом на момент прийняття оскаржуваних рішень державний реєстратор Марченко О.А. був обмежений у праві щодо здійснення дій, направлених на відчуження нерухомого майна (домоволодіння 218,6 кв.м. та земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1), наданого позивачем банку як забезпечення споживчих кредитів в іноземній валюті. Крім того, позивач зазначив, що відчуження його майна відбулось без його згоди, що є порушенням встановленого мораторію.
Представник відповідача ДРС України, в судове засідання для розгляду справи по суті не з'явився, про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином та своєчасно, заяв про відкладення розгляду справи не надав.
Відповідач, державний реєстратор Марченко О.А., позов не визнав, зазначив, що відповідно до ч.4 ст. 9 Закону України №1952-IV від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі Закон України №1952-IV) державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Згідно з Порядком взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України №607/5 від 02 квітня 2013 року, державні реєстратори ДДР Міністерства юстиції України проводять державну реєстрацію права власності або інших речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у п. 1 Наказу, зокрема: у разі виникнення речових прав на нерухоме майно на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Так, заявником ТОВ "Кей-Колект", при зверненні із заявами про реєстрацію прав власності були надані всі необхідні документи для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме: домоволодіння та земельної ділянки, що розташовані за адресою: Одеська обл., АДРЕСА_2. Заявником, відповідно до п.46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17 жовтня 2013 року, надане іпотечне повідомлення (вимогу) від 09 грудня 2013 року та документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя. Державним реєстратором Марченко О.А. також була встановлена відсутність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону, оскільки подача заяви про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, є підставою для прийняття державним реєстратором рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень згідно п.5 ч.1 ст. 24 Закону України №1952-IV. Враховуючи, що підстав для відмови у державній реєстрації прав не було, у встановленому законодавством порядку, державним реєстратором Марченко О.А. були прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №18284618 від 24 грудня 2014 року та №18458340 від 29 грудня 2014 року.
Крім того, вважає безпідставним посилання позивача на необхідність застосування норм Закону України №1304-VII до спірних правовідносин, оскільки вказаний Закон стосується примусового стягнення нерухомого житлового майна, проте, згідно ч.2 ст. 9 Закону України №1952-IV, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема: наявність факту виконання умов правочину з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав, а відтак, на його думку, реєстраційне законодавство не регулює правові норми щодо примусового стягнення. Якщо сторонами кредитних відносин обрано саме такий спосіб звернення стягнення як перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитних зобов'язань позичальника (передбачений ст. 37 Закону України "Про іпотеку"), то вважається, що саме на державного реєстратора права власності на нерухоме майно як єдину державну (позасудову) інстанцію та представника суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок перевірки дотримання вимог чинного законодавства в ході реалізації переходу права власності. Спростовуючи твердження позивача про те, що згоди на перехід права власності він не давав, зазначив, що дана згода підтверджується наявністю договору іпотеки, з умовами якого позивач погодився, підписуючи його. Крім того, додаткового зауважив, що згідно п.1 цього Закону визначено вичерпний перелік нерухомого майна на яке розповсюджуються норма вказаного Закону, та земельні ділянки до вище визначеного переліку не входять. Крім того, на його думку, позивачем не надано доказів, що у нього відсутнє інше нерухоме майно, а нерухоме майно, що було предметом іпотеки використовувалось позивачем як місце постійного проживання.
Таким чином вважає, що ним не вчинялись будь-які незаконні дії щодо позивача, а спірні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За формою та змістом рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень повністю відповідають вимогами законодавства, відповідно відсутні підстави для скасування вищевказаних рішень.
Ухвалою суду, занесеною до журналу судового засідання, від 13 жовтня 2015 року, за результатом розгляду клопотання представника Міністерства юстиції України про заміну неналежного відповідача ДРС України на належного відповідача Міністерство юстиції України, у зв'язку із висловленою в судовому засіданні незгодою позивача на здійснення такої заміни, суд, керуючись приписами ч.3 ст. 52 КАС України, залучив до участі у справі у якості співвідповідача Міністерство юстиції України
В судовому засіданні представник Міністерства юстиції України заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, просив в задоволенні позову відмовити з підстав, вказаних у письмових запереченнях на адміністративний позов (т.1 а.с. 159-163).
Представник третьої особи ТОВ "Кей-Колект" в судовому засіданні просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити з підстав, викладених в письмових поясненнях по суті заявлених позовних вимог (т.1, а.с. 72-74) та зазначив, що 14 листопада 2006 року між позивачем укладено з ПАТ "Укрсиббанк" кредитний договір № 11077287000, а 13 вересня 2007 року кредитний договір №11214180000 (надалі Кредитні договори). З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитними договорами між Банком та Позичальником було укладено договір іпотеки від 13 вересня 2007 року та іпотечний договір від 14 листопада 2006 року. Предметом цих договорів є домоволодіння та земельна ділянка розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (надалі Іпотечні договори). 12 грудня 2011 року між Банком та TOB "Кей-Колект" був укладений договір факторингу №1, 13 лютого 2012 року між Банком та TOB "Кей-Колект" був укладений Договір факторингу №2. За вищезазначеними договорами до TOB "Кей-Колект" перейшли всі права вимоги за Кредитними договорами (в тому числі і права вимоги за Іпотечними договорами). У зв'язку із порушенням позивачем умов Кредитних договорів, ТОВ "Кей-Колект" звернулось до органів державної реєстрації з метою звернення стягнення шляхом набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: домоволодіння та земельна ділянка розташовані за адресою: АДРЕСА_2. При зверненні до державного реєстратора ТОВ "Кей-Колект" були надані в повному обсязі всі документи, передбачені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17 жовтня 2013 року, та у встановлений чинним законодавством порядок набуто право власності на спірні об'єкти нерухомо майна, а саме: домоволодіння та земельна ділянка, що належали позивачу та були передані у якості застави відповідно до умов Кредитних договорів. Третя особа вважає, що дія норм Закону України №1304-VII не може поширюватися на спірні правовідносини, оскільки реєстрація права власності на спірні об'єкти нерухомого майна за TOB "Кей-Колект", що була здійснена ними через органи ДРС України, не є примусовим та таким, що здійснене без згоди власника (а саме позивача).
Третя особа зауважила, що відповідно до приписів чинного законодавства рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем в суді, якщо він доведе, що основне зобов'язання і умови іпотечного договору не були порушені. Проте, позивачем умови основного зобов'язання були порушені, що підтверджується рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2010 року по справі №2-6447/2010 про стягнення заборгованості з ОСОБА_3
Справа розглянута у письмовому провадженні, відповідно до ч.6 ст. 128 КАС України.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_3 до ДРС України, Міністерства юстиції України, державного реєстратора ДРС України Марченка О.А., третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Кей-Колект" про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішень задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправними дії державного реєстратора ДРС України Марченка О.А. щодо прийняття рішення №18284618 від 24 грудня 2014 року та №18458340 від 29 грудня 2014 року.
Визнано протиправними та скасовано рішення державного реєстратора ДРС України Марченка О.А. №18284618 від 24 грудня 2014 року та №18458340 від 29 грудня 2014 року щодо державної реєстрації прав стосовно нерухомого майна у вигляді домоволодіння та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.
В апеляційній скарзі представника ТОВ "Кей-Колект" Танащука М.В. ставиться питання про скасування рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника ТОВ "Кей-Колект" Танащука М.В., перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
14 червня 2006 року між позивачем (далі також Позичальник) та АКІБ "УкрСиббанк" укладено договір про надання споживчого кредиту №110077287000 (т.1 а.с. 11-19), відповідно якого банк зобов'язаний надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 195 000 доларів США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених вказаним договором. Відповідно до п.1.4 умов вказаного договору кредит надається Позичальнику для його особистих потреб (безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника), а саме: придбання нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.11). Відповідно до п.2.1 умов вказаного договору у забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за даним договором банком приймається застава нерухомості, а саме: будинок, що знаходиться за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_2 а також порука ОСОБА_9 (т.1 а.с.12).
На виконання умов кредитного договору, 14 лютого 2006 року між Позивачем, ОСОБА_11 (далі також Іпотекодавець) та АКІБ "УкрСиббанк" укладено іпотечний договір (домоволодіння) (т.1 а.с.28-29) про передачу в іпотеку нерухомого майна домоволодіння, що знаходиться за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_2 розташований на земельній ділянці площею 606 кв.м., а також земельної ділянки, площею 606 кв.м., на якій розташоване домоволодіння, що знаходиться у фактичному користуванні Іпотекодавців та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (далі земельна ділянка).
Крім того, зазначене домоволодіння є власністю Іпотекодавців на праві приватної спільної часткової власності в рівних частках кожному: ОСОБА_11 та ОСОБА_3
Умовами договору також передбачено, що у відповідності до ст. 6 Закону України "Про іпотеку" іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку. У зв'язку з тим, що право власності на земельну ділянку не зареєстроване та державний акт не видався, сторони за цим договором домовилися, що до 14 лютого 2007 року Іпотекодавці зареєструють право власності на земельну ділянку, що буде підтверджуватись відповідним державним актом. Після одержання державного акту про право власності за земельну ділянку, яка в цьому договорі є предметом іпотеки як майнові права на земельну ділянку, Іпотекодержатель реєструє обтяження прав власності на земельну ділянку у встановленому законом порядку, а зареєстроване право власності на земельну ділянку продовжує бути предметом іпотеки відповідно до цього іпотечного договору без додаткової угоди до нього.
У зв'язку з продажем ОСОБА_11 позивачу 1/2 частки нерухомого майна (домоволодіння), що знаходиться за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_2 14 грудня 2006 року між позивачем та АКІБ "УкрСиббанк" укладено додатковий договір №1 до іпотечного договору №4565 від 14 листопада 2006 року (т.1 а.с. 199-201).
04 липня 2007 року позивачем отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №660487, виданого на підставі рішення Одеської міської ради від 04 липня 2007 року, №1515-V та зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі №010750501253 від 14 серпня 2007 року (т.2 а.с. 12).
13 вересня 2007 року між позивачем та Банком укладено договір про надання споживчого кредиту №11214180000, відповідно до якого Банк зобов'язаний надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 100 000 доларів США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених вказаним Договором.
Відповідно до п.1.4 умов вказаного договору кредит надається Позичальнику для його особистих потреб (безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника), а саме: кредит на поточні потреби (т.1 а.с. 21). Відповідно до п.2.1 умов вказаного договору у забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за даним договором Банком приймається застава нерухомості (земельної ділянки), а саме: земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарчих споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та є власністю ОСОБА_3; застава нерухомості (будівлі/споруди/приміщення), а саме: жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та є власністю ОСОБА_3; порука, а саме: порука ОСОБА_9 (т.1 а.с.21).
13 вересня 2007 року між позивачем, як іпотекодавцем та Банком, як Іпотекодержателем, укладено іпотечний договір домоволодіння (т.1 а.с. 30-31) про передачу в іпотеку нерухомого майна, а саме: домоволодіння що знаходиться за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_2 розташований на земельній ділянці площею 606 кв.м. та земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1.
На виконання умов кредитного договору, 13 вересня 2008 року між позивачем та банком укладено іпотечний договір нерухомого майна (т.1, а.с.30-31) про передачу в іпотеку домоволодіння, що знаходиться за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_2 розташованого на земельній ділянці площею 596 кв.м., а також земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарчих споруд, що знаходиться за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_2 площею 596 кв.м.
Факт отримання коштів за вищевказаними кредитними договорами позивачем не заперечується.
Як вбачається з письмових пояснень ТОВ "Кей-Колект" та підтверджується даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна №38061067 від 26 травня 2015 року (т.1 а.с.32-35), 12 грудня 2011 року та 13 лютого 2012 року ПАТ "УкрСиббанк", який є правонаступником АКІБ "УкрСиббанк", відступив ТОВ "Кей-Колект", свої права вимоги до ОСОБА_3 за зобов'язаннями по кредитним та іпотечним договорам.
09 грудня 2013 року ТОВ "Кей-Колект" на ім'я позивача складені повідомлення вих. №135-12214 та №165-12214про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: домоволодіння, загальною площею 218,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_2 розташоване на земельній ділянці площею 596 кв.м., а також на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарчих споруд, що знаходиться за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_2 площею 596 кв.м.
22 грудня 1014 року представник ТОВ "Кей-Колект" ОСОБА_12 звернувся до РС ОМУЮ із заявою про реєстрацію права власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_2 на підставі іпотечного договору. Для реєстрації права власності представником ТОВ "Кей-Колект" подано наступні документи:
· заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності);
· документи суб'єкта права та проплата від 22 грудня 2014 року;
· технічний паспорт, оригінал та копія від 18 вересня 2014 року, виготовлений TOB "Бюро технічної інвентаризації";
· іпотечний договір (оригінал та копія), №4565 від 14 листопада 2006 року, завірений приватним нотаріусом ОМНО Савченко С.В.;
· додатковий договір (оригінал та копія) №1 від 14 листопада 2006 року, завірений приватним нотаріусом ОМНО Савченко С.В.;
· довідка-розрахунок (оригінал та копія) №135-14991 від 28 жовтня 2014 року, видавник: TOB "Кей-Колект";
· рекомендоване повідомлення про вручення (оригінал та копія) від 10 січня 2014 року, видавник: Одеса-88;
· повідомлення про намір звернути стягнення (оригінал та копія), №135-12214 від 09 грудня 2013 року, видавник: ТОВ "Кей-Колект", договір (оригінал та копія) №11077287000 від 14 листопада 2006 року, укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3;
· додаткова угода (оригінал та копія) №1 від 15 грудня 2008 року, укладений між АКІВ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 (т.1, а.с. 180-230).
За результатом розгляду поданих документів, державний реєстратор Марченко О.А. із посиланням на ч.2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п. 20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17 жовтня 2013 року, прийняв рішення № 18284618 від 24 грудня 2014 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого вирішено провести державну реєстрацію права власності форма власності: приватна, на домоволодіння, що розташований Одеська обл., АДРЕСА_2, за суб'єктом: ТОВ "Кей-Колект" (т.1, а.с.244).
26 грудня 1014 року представник ТОВ "Кей-Колект" ОСОБА_12 звернувся до РС ОМУЮ із заявою про реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_2 на підставі іпотечного договору. Для реєстрації права власності представником ТОВ "Кей-Колект" подано наступні документи:
· заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності);
· документи суб'єкта права та проплату (копія паспорту, ІНН, довіреність), серія та номер: б/н, виданий 26 грудня 2014 року;
· рекомендоване повідомлення про вручення (оригінал та копія) від 10 січня 2014 року, видавник: Одеса-88;
· повідомлення про намір звернути стягнення (оригінал та копія) №135-12214 від 09 грудня 2013 року, видавник: TOB "Кей-Колект";
· довідка-розрахунок (оригінал та копія) №135-14991 від 28 жовтня 2014 року, видавник: TOB "Кей-Колект";
· договір іпотеки (оригінал та копія) №4404 від 13 вересня 2007 року, укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3;
· іпотечний договір (оригінал та копія) №4565 від 14 листопада 2006 року, завірений приватним нотаріусом ОМНО Савченко С.В.;
· додаткова угода (оригінал та копія) №1 від 15 грудня 2008 року, укладена між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3;
· договір споживчого кредиту (оригінал та копія) №11077287000, від 14 липня 2006 року, укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3;
· додатковий договір (оригінал та копія) №5016 від 14 грудня 2006 року, завірений приватним нотаріусом ОМНО Савченко С.В. (т.2 а.с.2-37).
За результатом розгляду поданих документів, державний реєстратор Марченко О.А., із посиланням на ч.2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п. 20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17 жовтня 2013 року, прийняв рішення №18458340 від 29 грудня 2014 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого вирішено провести державну реєстрацію права приватної власності форма на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_2 за суб'єктом: ТОВ "Кей-Колект".
Не погоджуючись з діями державного реєстратора Марченко О.А. щодо прийняття оскаржуваних рішень, вважаючи зазначені рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки відповідачами не доведено законності прийняття рішення про державну реєстрацію прав та здійснення реєстраційних дій по реєстрації прав за ТОВ "Кей-Колект". Крім того, оскаржувані дії та прийняті рішення вчинені ДРС України, державним реєстратором ДРС України Марченко О.А. без врахування норм Закону України №1304-VII.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст. ст. 4, 15 Закону України №1952-IV, ст. 4 Закону України "Про заставу", ст. 5 Закону України "Про іпотеку", п.1 ч.1 Закону України №1304-VII, Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17 жовтня 2013 року.
В апеляційній скарзі представника ТОВ "Кей-Колект" Танащука М.В. вказується, що копія попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки направлена позивачу в встановленому Законом порядку та вручена іпотекодавцю. Також, дія норм ст. 1 Закону України №1304-VII не розповсюджується на спірні правовідносини, оскільки реєстрація права власності за товариством не є примусовим та таким, що здійснене без згоди власника.
Крім того, апелянт зазначає, що з умисним не зазначення позивачем, які саме його права порушені, вирішення цього спору є безперспективним. Так, апелянт вважає, що відкривши провадження за позовом ОСОБА_3 та розглянувши заявлені ним вимоги, Одеський окружний адміністративний суд лише витратив час і зусилля на прийняття рішення, яке завідомо не призвело до ефективного поновлення порушеного права та не виконало свою основну функцію, а саме: здійснення правосуддя.
Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ст. 4 Закону України №1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Так, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження (ч.1 ст. 15 Закону України №1952-IV).
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України №1952-IV, перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна закріплена Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" від 17 жовтня 2013 №868 (далі - Порядок № 868).
Відповідно до п.4 Порядку №868, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на об'єкти нерухомого майна, а саме на земельну ділянку, підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення.
Згідно із п.8 Порядку №868, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. Заява подається окремо щодо кожного об'єкта нерухомого майна.
Відповідно до п.36 Порядку №868, для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.
В п.37 Порядку № 868, зазначено, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат; інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.
Відповідно до п.39 Порядку №868, для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке набувається у зв'язку з настанням або ненастанням певної події, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає документ, що підтверджує факт настання або ненастання такої події.
В п. 40 Порядку № 868, зазначено, що для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає документ, що підтверджує факт надання іпотекодержателем або контролюючим органом згоди на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна. Дія цього пункту не поширюється на випадки внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно, реєстрація яких проведена до 01 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
Згідно із п.46 Порядку №868, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:
1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;
2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Відповідно до п.63 Порядку №868, під час проведення державної реєстрації іпотеки заінтересованою особою є іпотекодержатель. У разі проведення державної реєстрації припинення іпотеки заінтересованою особою також є особа, якою припинена іпотека, особа, в інтересах якої припинено іпотеку, та у випадку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", - державний виконавець.
Таким чином, з наведених норм Порядку №868 вбачається, що обов'язковою умовою для проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості, що перебуває в іпотеці є подання заявником документу, що підтверджує перехід права власності на предмет іпотеки, технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна та копії письмової вимоги про усунення порушень разом із документом, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги.
Відповідно до п. 15 Порядку №868, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Згідно із п. 20 Порядку № 868, за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.
22 грудня та 26 грудня 2014 року РС ОМУЮ зареєстровано заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), що надійшла від представника ТОВ "Кей-Колект" ОСОБА_12 про реєстрацію права власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_2 на підставі іпотечного договору та про реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за цією ж адресою.
За результатом розгляду поданих документів, державний реєстратор Марченко О.А. із посиланням на ч.2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п. 20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17 жовтня 2013 року, прийняв рішення № 18284618 від 24 грудня 2014 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого вирішено провести державну реєстрацію права власності форма власності: приватна, на домоволодіння, що розташований Одеська обл., АДРЕСА_2, за суб'єктом: ТОВ "Кей-Колект" (т.1, а.с. 244) та рішення №18458340 від 29 грудня 2014 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого вирішено провести державну реєстрацію права приватної власності форма на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_2 за суб'єктом: ТОВ "Кей-Колект" (т.2, а.с. 51).
З матеріалів справи вбачається, що перереєстрація права власності на об'єкт нерухомості відбулась на підставі договорів іпотеки нерухомого майна, з АКІБ "УкрСиббанк" задля забезпечення кредитів в іноземній валюті, з урахуванням заміни сторони за договорами.
Так, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитними договорами, між Банком та Позичальником було укладено договір іпотеки від 13 вересня 2007 року (нерухоме майно) (ОСОБА_3 - Іпотекодавець та АКІБ "УкрСиббанк"- Іпотекодержатель) та іпотечний договір від 14 листопада 2006 року (домовлодіння) (ОСОБА_3 та його майновий поручитель ОСОБА_11 - Іпотекодавці та АКІБ "УкрСиббанк"- Іпотекодержатель). Предметом цих договорів є домоволодіння та земельна ділянка розташовані за адресою: АДРЕСА_2.
Згідно п.1.1. яких Іпотекодавці - ОСОБА_3 та ОСОБА_11 для забезпечення виконання усіх грошових зобов'язань за договорами про надання споживчого кредиту №110077287000 від 14 червня 2006 року, та за договором про надання споживчого кредиту №11214180000 від 13 вересня 2007 року ОСОБА_3 передали в іпотеку вищезазначене нерухоме майно.
В розділі 5 договорів іпотеки зазначено, що сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що містяться в цьому договорі. Іпотекожержатель самостійно визначає один із наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки:
- передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку";
- право Іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, у порядку встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку".
У разі настання обставин, зазначених в п. 4.1 цього договору іпотеки, Іпотекожержатель надсилає рекомендованим листом Іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя.
В повідомленні про яке йдеться в п.5.2, Іпотекодержатель зазначає, який із способів задоволення вимог Іпотекодержателя, що передбачені ч.3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку", застосовується Іпотекодержателем для задоволення своїх вимог.
Апелянт зазначає, що він є Іпотекодержателем на підставі договорів-факторінгу з ПАТ "УкрСиббанк", та має право, в порядку ст. 37 Закону України "Про іпотеку" набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 12 грудня 2011 року між Банком та TOB "Кей-Колект" був укладений договір факторингу №1, 13 лютого 2012 року між Банком та TOB "Кей-Колект" був укладений договір факторингу №2. За вищезазначеними договорами до TOB "Кей-Колект" перейшли всі права вимоги за Кредитними договорами (в тому числі і права вимоги за Іпотечними договорами).
Так, копія актів приймання-передачі прав вимоги, договір відступлення прав вимоги від 13 лютого 2012 року та копії договорів факторингу №1 від 12 грудня 2011 року, договору факторингу №2 від 13 лютого 2012 року між Банком та TOB "Кей-Колект" з додатками, надані товариством лише до суду апеляційної інстанції.
З договорів факторингу №1 від 12 грудня 2011 року та №2 від 13 лютого 2012 року вбачається, що між ПАТ "УкрСиббанк" (клієнт) та ТОВ "Кей-Колект" (фактор) було укладено договори факторингу , відповідно до якого п.п.1.1., 1.2, 1.4 п.1 клієнт зобов'язується передати у власність фактору, а фактор - прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за оплату та умовах, визначених цим договором. Обсяг (сума) прав вимоги станом на дату укладання цього договору визначений у додатку 1 до цього договору. Одночасно з відступленням прав вимоги до фактора переходять усі права клієнта за усіма договорами забезпечення.
У виписці з додатку 1 до договору факторингу №1 від 12 грудня 2012 року зазначено кредитний договір №11214180000 від 13 вересня 2007 року, у виписці з додатку 1 до договору факторингу №2 від 13 лютого 2012 року зазначений кредитний договір №11077287000 від 14 листопада 2006 року.
12 грудня 2011 року та 13 лютого 2012 року між ПАТ "УкрСиббанк" (цедент) та ТОВ "Кей-Колект" (цесіонарій) було укладено договори відступлення прав вимоги за вищевказаними договорами іпотеки.
Однак, до суду першої інстанції, як і до державного реєстратора, ТОВ "Кей-Колект" не були надані будь-яки документи, які б підтверджували передачу заборгованості позивача від ПАТ "УкрСиббанк".
Відповідно копії картки прийому заяви копії договорів факторингу щодо відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від ПАТ "Укрсиббанк" до ТОВ "Кей-Колект" державному реєстратору Марченко О.А. надано не було, отже право ТОВ "Кей-Колект" як право набувача не було підтверджено.
Отже, у зв'язку з цим, у державного реєстратора були відсутні передбачені Законом підстави для прийняття заяви та проведення реєстрації.
В той же час, і відсутні докази про отримання позивачем повідомлення ТОВ "Кей-Колект" №135-12214 від 09 грудня 2013 року про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, як і не надало доказів про завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем (позивачем) ОСОБА_3 письмової вимоги ТОВ "Кей-Колект".
Так, на дотримання заявником вимог п.46 Порядку №868 щодо надання для цілей державної реєстрації прав документу, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, відповідачі посилаються на наявність повідомлення позивача.
Однак, в матеріалах реєстраційної справи відсутні докази надіслання цього повідомлення позивачу ОСОБА_3 ТОВ "Кей-Колект" відповідно до вимог п. 5.3 договору іпотеки.
У матеріалах реєстраційної справи наявне поштове зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення, надісланого іншою особою ТОВ "Укрборг", яке не є стороною угод за участі позивача та із зазначеного повідомлення не вбачається, що позивачу було надіслано саме вищезгадане повідомлення ТОВ "Кей-Колект" від 09 грудня 2013 року.(відсутній і фіскальний чек). Позивач ОСОБА_3 категорично заперечує отримання цього повідомлення від ТОВ "Кей-Колект".
За таких обставин, судова колегія вважає, що державним реєстратором не дотримано вимоги п. 46 Порядку № 868 при прийнятті спірного рішення та проведенні реєстраційних дій, що у свою чергу, вказує на протиправність оскаржуваного рішення та вчинених реєстраційних дій.
Щодо застосування норм Закону Украйни №1304-VII до спірних правовідносин, судова колегія зазначає наступне.
Підставою для звернення позивача до суду слугувала та обставина, що 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України №1304-VII, відповідно до якого встановлені певні обмеження щодо порядку примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави (згідно із ст. 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України "Про іпотеку").
Встановлено, що апелянт для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень (щодо права власності на нерухомі об'єкти) не надав згоди власника (позивача) на відчуження спірного нерухомого майна або доказів, що дане домоволодіння не використовується позивачем як місце постійного проживання, оскільки у позивача у власності є інше нерухоме житлове майно.
Навпаки, домоволодіння, жилий будинок, який виступає предметом іпотеки, є єдиним та є постійним місцем проживання ОСОБА_3 Вказаний факт не заперечується відповідачами та апелянтом. При цьому, жилий будинок нерозривно пов'язаний із землею, на якій розташований та яка призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарчих споруд, а тому суд розглядає вказані предмети іпотеки: домоволодіння та земельну ділянку, як складники одного об'єкту нерухомого майна.
Крім того, відповідно до ч.4 Закону України №1304-VII , протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Таким чином, судова колегія вважає, що ч.1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" необхідно застосовувати з урахуванням п.1 ч.1 Закону України №1304-VII, а не навпаки, апелянт посилається на ст. 37 Закону України "Про іпотеку" як на підставу незастосування п.1 ч. 1 Закону України №1304-VII.
Судова колегія вважає, що якщо нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України "Про іпотеку" та виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку,то це майно не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника), незважаючи на наявність в іпотечному договорі застереження щодо передачі іпотекодержателю права власності на нерухоме майно.
Таким чином, судова колегія вважає, що підпис власником іпотечного договору з застереженням щодо передачі іпотекодержателю права власності на нерухоме майно не є згодою власника на відчуження нерухомого житлового майна, у розумінні п.1 ч. 1 Закону України №1304-VII.
Враховуючи все вищевикладене та приписи ст. ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку", ч.4 Закону України №1304-VII, судова колегія вважає,що при вчиненні дій з реєстрації права власності об'єктів нерухомої власності на підставі договору іпотеки, державний реєстратор Марченко О.А. мав певні обмеження щодо застосування норм Закону України №1304-VII.
Викладені в апеляційній скарзі доводи представника ТОВ "Кей-Колект" Танащука М.В., висновків суду першої інстанції не спростовують.
За таких підстав, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ДРС України, державного реєстратора ДРС України Марченка О.А., третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Кей-Колект" є правильними.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" Танащука Максима Володимировича залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 14 червня 2016 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Милосердний М.М.
Суддя: Ступакова І.Г.