07 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 521/19038/14-а
Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Мирончук Н.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: судді Домусчі С.Д.
суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.
за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, третя особа ОСОБА_2, про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 28 липня 2014 року ВП №44212130 та №44212195, скасування вказаних постанов, -
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 15 грудня 2014 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити його позов у повному обсязі.
Постановою від 15 грудня 2014 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Малиновський районний суд м. Одеси відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 28 липня 2014 року ВП №44212130 та №44212195, скасування цих постанов.
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що при розгляді справи суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, а також не повно з'ясував обставини справи, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.
Апелянт зазначає, що рішення Малиновського районного суду м.Одеси по справі №521/5597/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки станом на 28.07.2014р. не вступило в законну силу, у зв'язку з чим відповідач незаконно відкрив виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Малиновського районного суду м.Одеси №521/5597/14-ц від 23.07.2014р.
Порушенням норм процесуального права апелянт вважає залучення судом першої інстанції в якості третьої особи ОСОБА_2, оскільки вказане питання в судовому засіданні не вирішувалося, а в позовній заяві вона не вказана як третя особа.
Також, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції строків розгляду справи, встановлених частиною 4 статті 181 КАС України.
Перший Київський відділ Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначив, що виконавчі листи, що надійшли до відділу, відповідають вимогам ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» і у відповідача не було підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Ухвалюючи постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що 07 липня 2014 року Малиновський районний суд м. Одеси ухвалив рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3, у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму та про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору в сумі 243,60 грн. Рішення суду набрало законної сили 18.07.2014р.
Суд першої інстанції встановив, що на виконання зазначеного судового рішення 23.07.2014р. Малиновським районним судом м. Одеси виданий виконавчий лист №521/5597/14-ц, за яким постановами Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 28.07.2014р. відкрито виконавчі провадження ВП №44212130 про стягнення аліментів та ВП №44212195 про стягнення судового збору.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що, при винесенні 28.07.2014р. спірних постанов про відкриття виконавчих проваджень, державний виконавець Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції діяв на підставі і в межах повноважень, визначених ст.ст.5, 25 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд першої інстанції відхилив доводи позивача про те, що виконавчі провадження ВП №44212130 про стягнення аліментів та ВП №44212195 про стягнення судового збору відкриті відповідачем 28.07.2014р. за рішенням суду, яке не могло набрати законної сили, і що Малиновський районний суд м. Одеси помилково видав 23.07.2014р. виконавчий лист №521/5597/14-ц, зазначивши, що позивач не надав жодного належного доказу в підтвердження обставин, на які він посилається.
Посилання позивача на те, що державний виконавець, отримавши виконавчий лист від 23.07.2014р. №521/5597/14-ц, повинен був до винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень від 28.07.2014р. ВП №44212130 та ВП №44212195 витребувати ще і судове рішення, суд першої інстанції визнав безпідставними оскільки Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено такого обов'язку відповідача.
За висновками суду першої інстанції, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладений обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, довів правомірність своїх дій при винесенні 28.07.2014р. постанов про відкриття виконавчих проваджень ВП №44212130 та ВП №44212195, а позов ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та скасування вказаних постав є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення апелянта та його представника, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Предметом спору є законність дій державного виконавця Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції щодо винесення 28.07.2014р. постанов про відкриття виконавчих проваджень ВП №44212130 та ВП №44212195, а також законність зазначених постанов.
Апеляційний суд встановив, що спірні постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП №44212130 та ВП №44212195 винесено Першим Київським відділом Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на виконання виконавчого листа Малиновського районного суду м.Одеси №521/5597/14-ц від 23.07.2014р., виданого на виконання рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму та стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору у сумі 243,60 грн.
В оскарженій постанові суд першої інстанції виходив з того, що спір є публічно-правовим та його належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком Малиновського районного суду м. Одеси.
Відповідно до ч.4 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Положеннями ч.1 та ч.2 ст.17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
Згідно п.7 ч.1 ст.3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на відповідні спірні правовідносини, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Відповідно до ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ .(ст.384 ЦПК України)
Враховуючи те, що позивач є стороною виконавчого провадження (боржник), а виконавчий лист №521/5597/14-ц від 23.07.2014р. видано на виконання рішення суду від 07.07.2014р. у цивільній справі №521/5597/14-ц, апеляційний вважає, що компетенція адміністративних судів, встановлена статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, не поширюється на даний спір, оскільки він має розглядатися в порядку, передбаченому нормами Цивільного процесуального кодексу України.
Зазначені висновки також узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року (справа №6-3077цс15).
Відповідно до ч.1 ст.203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Оскільки встановлено, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, відповідно до п.1 ч.1 ст.157, ч.1 ст.203 КАС України, апеляційна скарга має бути задоволена частково, оскаржена постанова має бути скасована, а провадження по справі - закрито.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-72, п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. 195, ст. 196, п. 4 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 203, ст. ст. 206, 211, 212, 244-2, ч.5 ст.254 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2014 року скасувати.
Закрити провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, третя особа ОСОБА_2, про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 28 липня 2014 року ВП №44212130 та №44212195, скасування вказаних постанов.
Роз'яснити ОСОБА_1 його право на звернення з позовом до Малиновського районного суду м. Одеси в порядку цивільного судочинства.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 14 червня 2016 року.
Головуючий: суддя С.Д.Домусчі
суддя М.П.Коваль
суддя О.О.Кравець