15 червня 2016 року Справа № 876/9889/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Святецького В.В.,Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання Гнідець Р.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області та просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 липня 2014 року №0000441702 та №0000451702. В суді першої інстанції залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідачем неправомірно застосовано розмір податку з доходів фізичних осіб, що складається з зобов'язань за основним платежем - 168476,82грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 42119,21 грн., а також позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що справляється фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 170 грн.. Позивач вважає, що сума анульованої банком заборгованості по нарахованих відсотках за користування кредитом не підлягає декларуванню, а відповідно сплаті податку на доходи з фізичних осіб, оскільки анульовані банком відсотки за кредит не є доходом.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2014 року позовні вимоги задоволені. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 23 липня 2014 року №0000441702 та №0000451702. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 421,53 грн.(чотириста двадцять одна грн. 53 коп.) судового збору.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції повноважний представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд апеляційної інстанції вимоги останньої задовольнити повністю.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, наголошуючи на обґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-головуючого, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити , а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що податковою інспекцією проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, за результатами якої складено Акт від 08.07.2014р. №1485/17-20/НОМЕР_1.
Як вбачається з даного акту, податковим органом встановлено порушення:
- абз. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п. 167.1 ст.167, п.179.7 ст.179 ПК України в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік та не сплачено до бюджету податок в розмірі 168 476,82 грн.;
- п.179.1 ст.179, п.49.18.4 п.49.18 ст.49 гл.2 ПК України за 2012 рік не подано декларацію про і майновий стан і доходи.
На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 23.07.2014 року:
-№ 0000441702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що справляється фізичними особами за результатами річного декларування на 201596,03 грн., із них за основним платежем - 168 476,82грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 42 119,21 грн.
-№ 0000451702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що справляється фізичними особами за результатами річного декларування на 170 грн. .
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відсотки за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню. Матеріалами справи підтверджується, що позивачем 27.12.2012 року сплачено борг в сумі 1 450 000 грн., а тому сума анульованої банком заборгованості в розмірі 992 302,49 грн. по нарахованих відсотках за користування кредитом не підлягає декларуванню, а відповідно сплаті податку на доходи з фізичних осіб, оскільки анульовані банком відсотки за кредит, не є доходом позивача.
Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції необґрунтованими та такими, що не відповідають матеріалам справи.
З матеріалів справи встановлено, що 28.12.2007 року між позивачем та ВАТ «Кредобанк» укладений кредитний договір №1097/ЗЛ на суму 430 000 дол. США.
29.11.2011 року між ПАТ «Кредобанк» та ТзОВ «ФК Приватні інвестиції» укладено договір факторингу, згідно з яким 14.12.2011 року відбулося відступлення права вимоги всіх грошових зобов'язань до позивальника та поручителів за кредитним договором та прав за таким договором, що забезпечують виконання зобов'язань.
27.12.2012 року Іпотекодавцем -ТзОВ «Резонанс» зі згоди Іпотекодержателя -ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» було продано третій особі предмет іпотеки, а кошти скеровані на погашення зобов'язання позивача за кредитним договором №1097 ЗЛ від 28.12.2007 року.
25.12.2012 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» та позивачем укладений договір №80-1097/зл/12 про порядок виконання грошових вимог та прощення боргу в сумі 992 302,49 грн..
До матеріалів справи долучено лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» за №832 від 15.04.2014 року ( а.с. 81), з якого видно, що позивач протягом 2012 року отримав дохід в сумі 992 302,49 грн. - анулювання боргу за кредитним договором, ознака доходу для форми 1-ДФ « 126», виплата одноразова.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо прощення всієї суми заборгованості, а значить відсутності підстав щодо нарахування податкового зобов'язання на частину суми, яка складається з розміру штрафів, неустойки , пені.
Матеріали приєднаної справи за № 2-671/11 засвідчують про те, що за даними банківського розрахунку розмір заборгованості позивача становить 2 274 530,59 грн. ( а.с. 87). За умовами договору № №80-1097/зл/12 про порядок виконання грошових вимог та прощення боргу загальний розмір заборгованості боржника становив 2 442 302,49 грн., з яких 1 450 000,00 грн. боржник - ОСОБА_1 зобов'язується погасити самостійно, а кредитор в виду виконання цієї умови здійснює прощення боргу у розмірі 992 302,49 грн..
Колегія суддів не погоджується з твердженням позивача, що за умовами вказаного договору, вказана сума складається з розміру штрафів, неустойки, пені.
На момент звернення до суду з вимогами щодо дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором, сума заборгованості позивача становила 313 840,89 дол.США, , що було еквівалентно сумі у розмірі 2 487 189, 05 грн. та складалась з :
- 229 324,00 дол. США , що еквівалентно 1 817 392, 70 грн. станом на 31.05.2010 року - суми строкової заборгованості за кредитним договором;
- 57 213, 17 дол. США, що еквівалентно 453 889, 87 грн. - суми простроченої заборгованості за кредитом;
- 14 738,92 дол. США, що еквівалентно 116 805,94 грн. - розміру прострочених відсотків за кредитною угодою;
- 4 179,54 дол. США, що еквівалентно 33 122,85 грн. - суми нарахованих відсотків;
- 8 325,26 дол. США, що еквівалентно 65 977,69 грн. - пені за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків;
- 100 грн. - простроченої комісії за управління кредитом ;
- 50,00 грн. - нарахованої комісії за управління кредитом.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб встановлено розділом ІV ПКУ, згідно із п. 163.1 ст. 163 якого об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу), у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.
При цьому кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті), якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.
Таким чином, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається основна сума боргу (кредиту), анульованого (прощеного) за самостійним рішенням кредитора, не пов'язаним з процедурою банкрутства до закінчення строку позовної давності. При цьому у разі дотримання кредитором умов щодо повідомлення боржника про прощення (анулювання) боргу, визначених п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, такий боржник відображає суму такого доходу у річній декларації та самостійно сплачує податок на доходи фізичних осіб. Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (далі - податкова декларація) визначено ст. 179 ПКУ, відповідно до п. 179.1 якої платник податку зобов'язаний подавати податкову декларацію відповідно до ПКУ.
Так, згідно із п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПКУ податкові декларації, крім випадків, передбачених ПКУ, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV ПКУ.
Таким чином, наведеною нормою Закону прямо передбачено обов'язок платника відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Наведене правило цілком відповідає економічній сутності доходу, оскільки при списанні заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.
Подальша зміна редакції статті 164 Податкового кодексу України згідно із Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», відповідно до якої до складу оподатковуваного доходу платника включається лише основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором, не може застосовуватись до обставин, які не існували на час розгляду справи судом першої інстанції.
Згідно ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку колегії суддів про те, що постанову суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити..
Керуючись ч. 3 ст.160, ст. ст. 195, 196, 198, 202, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2014 року у справі № 813/5357/14 - скасувати.
Прийняти нову постанову якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк
Судді В.В. Святецький
Р.Й. Коваль
Повний текст
виготовлено 13.06.2016 року.