16 червня 2016 року Справа № 876/1913/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Яворського І.О., Носа С.П.
з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.
позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Мисак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України у Львівській області № 831 о/с від 06.11.2015 в частині його звільнення з органів внутрішніх справ, зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУ НП у Львівській області) винести наказ про прийняття у зв'язку з переходом з посади слідчого СВ Франківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області на посаду слідчого Франківського відділу поліції м. Львова ГУ НП у Львівській області, з присвоєнням спеціального звання - капітан поліції та зобов'язати ГУ НП у Львівській області внести виправлення до його трудової книжки та особової справи щодо звільнення.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2016 в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, її оскаржив ОСОБА_1 Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд не встановив факту відсутності у розпорядчому акті органу державної влади обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Оскільки таке обґрунтування не наведене, то саме посилання на те, що особа ліквідується є недостатнім. Також, не перевірено дотримання трудового законодавства при прийнятті рішення про його звільнення та не з'ясована реальність ліквідації територіального органу. Окрім того, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідовується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) щодо працевлаштування працівників ліквідованої установи. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, апелянта ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу, представника відповідача Мисак О.В., яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.04.2008 ОСОБА_1 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ.
З 22.01.2009 лейтенанта міліції ОСОБА_1 було призначено на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Залізничного районного відділу ЛМУ ГУ МВС, а з 29.11.2011 призначено на посаду оперуповноваженого відділення кримінальної міліції у справах дітей Франківського районного відділу ЛМУ ГУМВС.
Наказом ГУ МВС у Львівській області № 831 о/с від 06.11.2015 відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, капітана міліції ОСОБА_1, слідчого відділення Франківського районного відділу ЛМУ МВС з 05.11.2015 звільнено у запас за п. 64 «г» (через скорочення штатів). Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби складає 07 років 07 місяців 04 дні, у пільговому обчисленні 09 років 09 місяці 01 день.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ МВС у Львівській області діяло на підставі та в межах повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу щодо звільнення є необґрунтованими. Крім того, враховуючи процес ліквідації органів міліції, відсутність волевиявлення позивача з приводу проходження служби в поліції, відсутність прямо передбачених обмежень щодо звільнення позивача через скорочення штатів, ГУ НП у Львівській області не зобов'язане було розглядати можливість подальшого використання позивача на службі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Відповідно до положень п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники МВС України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Зазначеного слідує, що апелянт попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу Закону, з приводу чого спору немає.
Працевлаштування працівника в новоутвореній установі не передбачено вказаним Законом, як обов'язок роботодавця.
Поряд з цим, пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Таким чином, Законом України «Про Національну поліцію» передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Відтак, працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції за умови виявлення ними відповідного бажання, та у спосіб визначений п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію».
Оскільки Закон України «Про Національну поліцію» опубліковано в газеті «Голос України» 06.08.2015, 3-х місячний термін для виявлення працівниками міліції бажання проходити службу в поліції сплив 06.11.2015.
Посилання апелянта на те, що він протягом визначеного Законом України «Про Національну поліцію» строку неодноразово звертався усно до керівництва з усним проханням надати йому можливість продовжити службу в поліції, однак йому усно у цьому було відмовлено, не можуть братись до уваги, оскільки будь-яких доказів, зокрема письмових рапортів (документів), які б підтверджували звернення апелянта щодо продовження служби у поліції ним не надано.
Зазначене вказує на те, що ОСОБА_1 не скористався наданим йому Законом України «Про Національну поліцію» правом на подання заяви про прийняття на службу до поліції, тобто в розумінні даного Закону не надав згоди на проходження служби в поліції.
Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Також, апелянт посилається на те, що ГУ МВС України у Львівській області в порушення пп. «г» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991 (далі - Положення № 114) не встановлено відсутності можливості подальшого його використання на службі.
Згідно п.п.«г» п.64 Положення № 114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Однак, постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» № 730 від 16.09.2015 ліквідовано як юридичні особи територіальні органи МВС. ГУ МВС України у Львівській області перебуває в стані припинення.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1388 від 06.11.2015 «Про організаційно-штатні питання» скорочено усі штатні посади, зокрема, ГУ МВС України у Львівській області, у кількості 7521 одиниця.
Одним з видів змін в організації виробництва, праці є ліквідація підприємства, установи, організації. Ліквідація логічно пов'язана із скороченням чисельності і штату працівників. У разі ліквідації чисельність працівників скорочується, а весь штат працівників ліквідується. Ліквідація - це така форма припинення юридичної особи, за якої припиняються її права та обов'язки, тобто вона знімається з реєстрації в усіх фондах та організаціях. Отже, у випадку повної ліквідації чисельність працівників скорочується, а весь штат працівників ліквідується, крім працівників, відносно яких діють обмеження на звільнення, тобто, пряма заборона на звільнення перелічених працівників, обумовлена в Законі.
Слід зазначити, що відносно апелянта не встановлено обмежень, які б перешкоджали ГУ МВС України у Львівській області (при дотриманні встановленої законодавством процедури) приймати рішення про його звільнення через скорочення штатів.
Відтак, враховуючи процес ліквідації органів міліції, відсутність волевиявлення апелянта з приводу проходження служби в поліції, відсутність прямо передбачених обмежень щодо звільнення апелянта через скорочення штатів, ГУ МВС України у Львівській області не зобов'язано було розглядати можливість подальшого використання апелянта на службі, а тому такі покликання ОСОБА_1 не можуть прийматись до уваги.
З цих же підстав, не можуть братись до уваги покликання апелянта на відповідність його вимогам щодо поліцейського, передбаченим ст.49 Закону України «Про Національну поліцію».
В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що ГУ МВС України у Львівській області подало інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці.
Враховуючи встановленні по справі обставини, колегія суддів констатує про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки ГУ МВС України у Львівській області при прийнятті оскаржуваного наказу діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перевіривши дійсні обставини справи та додатково проаналізувавши зібрані документальні докази по матеріалах справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків, викладених в оскаржуваній постанові. а тому відповідно до ст.200 КАС України відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року по справі №813/632/15 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : Р.В.Кухтей
Судді : І.О.Яворський
С.П.Нос
Повний текст ухвали складено та підписано 21.06.2016.