16 червня 2016 року Справа № 876/11670/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,
за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,
представника відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі за позовом Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Козівська ОДПІ 09.07.2015 року звернулася в суд з адміністративним позовом до фізичної особи ОСОБА_2, в якому просила стягнути з відповідача на користь Козівської ОДПІ суму податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 11554,62 грн.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_2 податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в сумі 11 554,62 грн.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що інспекцією безпідставно нараховано податковий борг, оскільки сума списаної банком заборгованості не підлягає оподаткуванню. Апелянт зазначає, що згідно ПК України основною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податку з доходу фізичних осіб і в тому числі у вигляді додаткового блага є фактичне отримання такого доходу чи блага платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі. Також, застосування кредитором пені, а потім своїм рішенням анулювання такої, жодним чином не є доходом (додатковим благом), а забезпеченням гарантування виконання зобов'язань щодо повернення основної суми заборгованості, а також сплати відсотків за користування такої.
При апеляційному розгляді представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в органах Державної податкової служби як платник податків.
Судом встановлено, що Козівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб за №147/19-01-17-02 від 24.09.2014 року (далі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено, що фізична особа-платник податків ОСОБА_2 декларацію про майновий стан та отримані доходи за 2012 р. в Бережанське відділення Козівської ОДПІ не подавав.
Згідно листа АТ "Райффайзен Банк Аваль" №04-2-0/993 від 07.05.2014 р. фізичній особі-платнику податків ОСОБА_2 АТ "Райффайзен Банк Аваль" у ІІІ кварталі 2012 р. було нараховано дохід у вигляді анулювання (прощення) заборгованості. Зазначене прощення здійснювалося з повідомленням боржника про таке анулювання боргу та включенням суми прощення до податкового розрахунку за формою 1 ДФ за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено). АТ "Райффайзен Банк Аваль" відобразив суму боргу 60718,01 грн., відшкодованого за рахунок страхового резерву в "Податковому розрахунку сум доходу , нарахованого (сплаченого ) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку " (далі 1-ДФ) за підсумками звітного періоду , у якому такий борг було відшкодовано за рахунок резерву, а саме в звітності за ІІІ квартал 2012 року з ознакою доходу "126" - додаткове благо 2012 р.
Перевіркою також встановлено що фізична особа-платник податків ОСОБА_2 (граничний термін подачі 01.05.2013 р.) податкові зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за 2012 р. в сумі 9107,70 грн. не задекларував і відповідно до п. 179.7 ст. 179 Податкового Кодексу України до 01.08.2013 р. самостійно не сплатив суму податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб за 2012 р. до 01.08.2013 р.
Таким чином, в акті перевірки зроблено висновок про неподання ОСОБА_2 податкової декларації про майновий стан і доходи одержані в 2012 р. до Бережанського відділення Козівської ОДПІ, чим порушено вимоги п.п 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 , п.п. "в" п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України та неперахування до бюжету до 01.08.2013 р. податку на доходи фізичних осіб за отримані доходи у 2012 р. в сумі - 9107,70 грн., чим порушено п.п."е" п. 176.1 ст. 176, абз.1. п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України.
Задовольняючи адміністративний позов Козівської ОДПІ, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем податковий борг по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 11554,62 грн. добровільно не сплачено, то така підлягає стягненню в судовому порядку.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є помилковим, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України), базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Так, відповідно до п.п."д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Згідно з п.п. 14.1.47, 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:
а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Згідно з п.п. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
В силу положень п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.
Відповідно до п.п. 165.1.49 п. 165.1 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
Борг у вигляді пені за кредитним договором, прощений кредитором, не є додатковим благом, з якого боржник повинен сплатити податок у розумінні абз. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.п. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України борг у вигляді пені, комісії чи процентів за кредитним договором, прощений кредитором, не є додатковим благом, з якого боржник повинен сплатити податок.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З представленого при апеляційному розгляді листа АТ "Райффайзен Банк Аваль" № 126 від 27.09.2014 року фізичній особі-платнику податків ОСОБА_2 АТ "Райффайзен Банк Аваль" у ІІІ кварталі 2012 р. було анульовано (прощено) заборгованість за пенею в розмірі 60718,01 грн.
За змістом ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд при розгляді справи повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при розгляді даної справи не встановив природу прощеної заборгованості за кредитом, з огляду на те, що вказана сума може включати в себе тіло кредиту, відсотки та пеню, що відповідно, зумовлює настання для ОСОБА_2 різних правових наслідків у межах спірних правовідносин.
На підставі зазначених положень законодавства України колегія суддів вважає, що прощена позивачу пеня не є його доходом та додатковим благом, так як нарахування пені є засобом забезпечення виконання договірних зобов'язань, проте сума нарахованої пені не отримується боржником в грошовій формі, а банк вправі як стягувати її, так і не стягувати.
Таким чином, суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, прийшов до помилкового висновку, оскільки не взяв до уваги зазначені обставини та не надав їм належної оцінки.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстави для постановлення висновків, які спростовують правову позицію суду першої інстанції.
Відповідно до п. 4 ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову з вищевикладених мотивів.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, враховуючи задоволення апеляційної скарги, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області судовий збір в розмірі 1473,78 грн.
Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198 п. 3, 202 п. 4, 205 ч. 2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі №819/1953/15 скасувати та прийняти нову, яку в задоволенні позовних вимог Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області відмовити повністю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області на користь фізичної особи ОСОБА_2 1473,78 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят три гривні сімдесят вісім копійок) судового збору.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
А.І. Рибачук
Постанова у повному обсязі складена 21.06.2016 року.