Справа: № 826/2277/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
Іменем України
14 червня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Зубрицькому Д.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2016 у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними дій, скасування рішення про коригування митної вартості -
ПАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:
- визнати протиправними дії Київської міської митниці Державної фіскальної служби України з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалося відповідно до вантажної митної декларації № 100250002/2015/059034 від 18.09.2015;
- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №100250002/2015/000083/2 від 18.09.2015, прийняте відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці Державної фіскальної служби;
- скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 100250002/2015/00121 від 21.09.2015, складену відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці Державної фіскальної служби.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2016 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаною постановою відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 13.01.2015 між приватним акціонерним товариством «Індустріальні та дистрибуційні системи» та товариством з обмеженою відповідальністю «Айдіес Боржомі Тбілісі» укладений контракт № СТ20-001/1501 від 13.01.2015 на поставку мінеральної води «Боржомі» в асортименті (далі - контракт).
02.03.2015 між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Айдіес Боржомі Тбілісі» укладено додаткову угоду №1 від 02.03.2015 до контракту, якою змінено ціну товару за контрактом.
Згідно змісту додаткової угоди №1 від 02.03.2015 підставою, що слугувала для зміни ціни товару була суттєва девальвація гривні з дати останнього перегляду договірних цін, зниження платоспроможності покупців внаслідок тяжкої економічної ситуації, яка склалася.
Як зазначає позивач, 18.09.2015 на виконання вимог контракту, товариством з обмеженою відповідальністю «Айдіес Боржомі Тбілісі» здійснено поставку товару за цінами відповідно до контракту з урахуванням укладеної додаткової угоди №1 до контракту.
З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, уповноваженим приватним акціонерним товариством «Індустріальні та дистрибуційні системи» декларантом 18.09.2015 до митниці була подана вантажна митна декларація за №1000250002/2015/059034.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару та визначення її вартості за основним методом декларантом 18.09.2015 подано до митного органу наступні документи: міжнародна автомобільна накладна (CMR) №0761067 від 09.09.2015; рахунок-фактура (інфойс) GE20150263 від 04.09.2015, пакувальний лист б/н від 04.09.2015; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 02.03.2015; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 10.06.2015; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 12.06.2015; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються №СТ-20-001/1501 від 13.01.2015; договір про надання послуг митного брокера №Т822/15 від 25.06.2015, інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягаю екологічному контролю) №2730 від 09.09.2015; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу) №2730 від 07.09.2015; сертифікат походження товару форми СТ-1 №GEО201501/003024 від 07.09.2015, копія митної декларації відправлення С2094 від 09.09.2015; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №100250002/2015059034 від 18.09.2015
За результатами перевірки поданих документів, відповідачем встановлено, зокрема, що в наданій міжнародній товарно-транспортній накладній в графі 14 зазначений номер документа який, також, зазначений у наданій експортній декларації країни відправлення, про що не зазначено у перекладі, який наданий до митного оформлення. Разом з цим, в графі 14 зазначено умови оплати, що документально не підтверджені, та не встановлено всіх складових митної вартості, розрахунок здійснено за первинною контрактною ціною.
З огляду на вказане, декларанту запропоновано надати основні та додаткові (за наявності) документи відповідно до статті 53 Митного кодексу України, а саме:
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
- виписку з бухгалтерської документації;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару;
- копію митної декларації країни відправлення;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як зазначає позивач, ним на виконання вимог митниці подано додаткові документи, зокрема, страховий поліс, прайс - лист виробника товару, копія виписки з бухгалтерської документації та копія митної декларації країни відповідача.
Разом з цим, листом вих. №001-1 від 18.09.2015 позивачем повідомлено митний орган про неможливість підтвердження надання інших додаткових документів відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, крім тих, що були надіслані у попередньому повідомленні.
Враховуючи подані документи, Київською міською митницею ДФС України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100250002/2015/000083/2 від 18.09.2015, відповідно до якого розрахунок митної вартості здійснено за первинною контрактною ціною: 0, 58 USD *26520пл = 15381, 6 USD/19890 л = 0, 77 USD/л.
В графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що підставою для коригування митної вартості є наявність прайс - листа, який виданий на умовах поставки СІР Одеса Західна, що вказує на суб'єктивну спрямованість та свідчить про надання спеціальних пільг ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (суперечить ст. 7 ГАТТ), що підтверджується пунктом 1 додаткової угоди від 02.03.2015 №1 до контракту. Окрім того, відповідачем зазначено, що декларант не надав всіх основних та додаткових документів для підтвердження митної вартості, про що зазначено в листі.
В зв'язку з вищевикладеним, митну вартість товарів визначено із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка, на переконання митного органу, щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних відомостях по товарам.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем надані всі необхідні документи для визначення митної вартості товарів для їх митного оформлення, а митним органом, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів щодо правомірності дій при витребувані додаткових документів та винесені оскаржуваних рішень про визначення митної вартості товару і картки відмови у митному оформлені товару.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що у декларації митної вартості декларантом заявлено недостовірні відомості, що стало підставою для коригування заявленої митної вартості ввезених товарів за резервним методом, оскільки надані позивачем документи не підтверджували задекларовану митну вартість товару.
Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як зазначив відповідач, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, приводом для висновку останнього про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною контракту (договору) щодо товарів, які імпортуються та витребування від декларанта додаткових документів і, як наслідок, прийняття рішення про коригування митної вартості стало те, що документально не підтверджено та не встановлено всіх складових митної вартості, з огляду на що, розрахунок здійснено було за первинною контрактною ціною.
Як було встановлено судом першої інстанції у зовнішньоекономічному договорі (контракті) купівлі - продажу СТ20-001/1501 від 13.01.2015 визначена ціна за одну скляну пляшку мінеральної води «Боржомі» на рівні 0, 51 доларів США. Додатковою угодою №1 від 02.03.2015 до зазначеного контракту встановлено ціну на вказаний товар на рівні 0, 44 доларів США.
Аналіз графи 33 оскаржуваного рішення дає суду підстави стверджувати, що митницею не прийнято ціну на рівні 0, 44 доларів США, оскільки документально не підтверджено та не встановлено всіх складових митної вартості.
Колегія суддів звертає увагу, що митний орган посилається на те, що з наданих декларантом страхових документів не можливо обрахувати вартість страхування, яка включена до митної вартості.
Окрім того, як стверджує відповідач у відкритому полісі страхування зазначено страховий період з 28.01.2015 - 04.03.2015. За таких обставин, на думку митного органу, відкритий страховий поліс є не дійсним на поставку оцінюваної партії товару. Однак, колегія суддів вважає необґрунтованим вказані вище посилання відповідача, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи ПАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» було подано митному органу відкритий страховий поліс страхування вантажу, який містить повну інформацію щодо страхової суми, розміру страхової премії та порядку її розрахунку. Даний відкритий поліс страхування вантажу № 00837 колегія суддів вважає єдиним документом, що підтверджує витрати на ввезення та страхування поставки товару, виходячи з наступного.
Так, п. 5.2. контракту передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах CIP Одеса Західна, згідно Інкотермс - 2010.
Відповідно до Інкотермс (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі - продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін термін CIP (CARRIAGE AND INSURANCE PAID TО (...named place of destination) ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТА СТРАХУВАННЯ ОПЛАЧЕНО ДО) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. Однак, за умовами терміна CIP на продавця покладається також обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.
Згідно відкритого полісу страхування № 00837 страхувальником є продавець товару, а саме товариство з обмеженою відповідальністю «Аі ді ес Боржомі Грузія» із зазначенням способу перевезення - змішаний згідно інвойсу.
Відповідно до п. 6 статті А.3 Інкотермс продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.
Договір страхування має бути укладений із страховиками або страховою компанією, що користуються доброю репутацією, та, за відсутності прямої домовленості сторін про інше, на умовах мінімального страхового покриття відповідно до Умов страхування вантажів (Institute Cargo Clauses) Інституту Лондонських Страховиків (Institute of London Underwriters) або будь-якого подібного зводу правил. Тривалість періоду страхового покриття обумовлюється статтями Б.4 і Б.5.
Разом з цим, статтею Б4 Інкотермс встановлено обов'язок покупця прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтею А.4, та одержати товар від перевізника в названому місці.
Покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4. У випадку невиконання свого зобов'язання дати повідомлення у відповідності з статтею Б.7, покупець повинен нести всі ризики втрати чи пошкодження товару від настання погодженої сторонами дати чи від дати закінчення періоду, встановленого для поставки, але за умови, що товар був належним чином індивідуалізований за договором, тобто явно відокремлений або іншим чином визначений як товар, що є предметом цього договору.
Аналіз викладеного свідчить, що тривалість періоду страхового покриття пов'язана до дати прийняття покупцем товару.
В той же час, як вбачається з копії відкритого полісу страхування вантажу страховий період становить 28.01.2015 - 04.03.2015. При цьому, 04.03.2015 товариством з обмеженою відповідальністю «Аі ді ес Боржомі Грузія» (продавцем) укладено угоду № ICG/AG 15/026+1 стосовно внесення змін до відкритого полісу № 00837 із страхування вантажу, яким продовжено строк дії договору страхування та виданого на його основі вищевказаного полісу до 04.03.2016.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи міститься лист №LT32 - 591/1503 від 27.03.2015, яким товариством з обмеженою відповідальністю «Айдіес Боржомі Тбілісі» повідомлено про здійснення страхування експортних вантажів під один відкритий поліс на всі стандартні ризики.
При цьому, як слідує з інформаційного листа №LT32-589/1503 від 26.03.2015, останнім проінформовано про собівартість мінеральної поди «Боржомі», зокрема, 1 пляшка 0,5 л скло - ціна при реалізації СІР Одеса, Західна Україна становить 0, 44 USD, яка включає в себе 0,0613 логістичні витрати (завантаження, розвантаження, експертне оформлення, страховка) і транспортні витрати, 0, 3700 USD на покупку товару.
Водночас, колегія суддів не бере до уваги доводи митного органу про подання декларантом недостовірних відомостей, зокрема, щодо сплати роялті або інших ліцензійних умов, оскільки про вказані обставини в графі 33 оскаржуваного рішення не зазначено.
Що стосується тверджень відповідача про обставини, які вказують на суб'єктивну спрямованість та свідчать про надання спеціальних цін приватному акціонерному товариству «Індустріальні та дистрибуційні системи», що суперечить ст. 7 ГАТТ, що підтверджується пунктом 1 додаткової угоди до контракту, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статей 627 і 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять: умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Слід зазначити, що згідно зі статтею 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Тобто, ціна договору та наявність знижок за умови погодження сторонами здійснюється ними шляхом укладання певного договору. При цьому, сторони вільні у визначені умов договору.
За тиках обставин, колегія суддів не вбачається в даному випадку обставин надання контрагентом спеціальних цін позивачу.
Більш того, колегія суддів зазначає, що відповідач фактично ставить під сумнів можливість контрагента позивача змінювати (знижувати) вартість поставленого товару.
На думку колегії суддів, зниження продавцем товару його вартості не знаходиться в причинному зв'язку з коригуванням митної вартості до тих пір, поки митний орган не доведе, що ціна проданого товару, фактично, всупереч зміненим умовам контракту, залишилась не змінною.
Не береться колегією суддів до уваги посилання відповідача в графі 33 оскаржуваного рішення на наявну інформацію щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, оскільки наявна інформація відносно рішень про визначення митної вартості за подібним товаром як позивача так і інших суб'єктів без врахування поданих документів приватним акціонерним товариством «Індустріальні та дистрибуційні системи» не може мати першочергове значення при визначенні методу, що застосовуються до визначення митної вартості.
Більш того, надання бухгалтерської документації, яка мала підтвердити факт сплати вартості товару, що декларується, саме за митною вартістю під час проведення митного оформлення товару було неможливим, оскільки згідно з п. 3.1 контракту покупець (позивач) здійснює повну оплату кожної партії товару продавцю (ТОВ «Айдіес Боржомі Тбілісі») протягом 75 днів з моменту митної очистки вантажу в Одесі, Україна.
Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що посилання митного органу на зазначення в міжнародній товаро-транспортній накладній в графі 14 номеру документа, який також зазначений у наданій експортній декларації країни відправлення, про що не зазначено у перекладі, який наданий до митного оформлення по своїй суті не впливає на визначення митної вартості та не є її складовою.
Отже, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем були надані всі необхідні документи, які містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Згідно з приписами ст. 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документ статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.
При цьому, в силу вимог ст. 55 Митного кодексу України у оскаржуваному рішенні повинна бути наведена інформація, зокрема, щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка і призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття відповідного рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, проте такої інформації оскаржуване рішення не містить.
Водночас, незважаючи на те, що митний орган не обмежений у виборі додаткових документів, які ним можуть витребовуватися для підтвердження митної вартості товару, їх використання повинне узгоджуватися з правовою суттю правовідносин, які склалися між контрагентами договору.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.03.2012 у справі № К/9991/89900/11.
Таким чином, витребовуючи додаткові документи відповідач має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом, однак, відповідачем такого зроблено не було.
Зі змісту частин 1-5 статті 266 Митного кодексу України випливає, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6.) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому, як це прямо зазначено у ч. 6 ст. 266 Митного Кодексу, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до статті 266 Митного кодексу України, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
З матеріалів справи вбачається, що жодних таких консультацій митний орган з позивачем не проводив, а одразу виніс рішення за резервним методом.
Згідно з п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. При цьому відповідно до ч. 4 ст. 266 МК України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався, також, на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів.
Однак, такий висновок відповідача є незаконним, оскільки згідно з п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. При цьому відповідно до ч. 4 ст. 266 МК України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
При цьому, відповідач не обґрунтував чому митна вартість товарів не може бути визначена шляхом попередніх п'яти методів.
Крім того, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, а формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Також, колегія суддів зазначає, що за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. А ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі № 21-91а12 та від 11.09.2012 у справі № 21-262а12.
Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли відповідачу визначити митну вартість товару за першим методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи апелянта про те, що неможливо визначити митну вартість товару за першим методом, у зв'язку з тим, що з відкритих джерел, зокрема, ЄДРПОУ та сайту IDS BORJOMI INTERNATIONAL, позивач та IDS BORJOMI GEORGIA LLC є пов'язаними між собою особами в значенні ч. 16 ст. 58 МК України, також, не беруться колегією суддів до уваги, з огляду на наступне.
Згідно ч. 12 ст. 58 МК України, той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Водночас, відповідно до ч. 14 ст. 58 МК України у разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Отже, сам по собі факт пов'язаності осіб між собою не може бути підставою для невизнання заявленої митної вартості. При цьому, митний орган зобов'язаний надати відповідне обґрунтування щодо того, що саме такий взаємозв'язок вплинув на митну вартість товару, однак такого обґрунтування відповідачем суду не надано.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з апелянта судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015).
Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 розмір мінімальної заробітної плати; фізичною особою 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру; у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» становив 1 378 грн.
З позовної заяви позивача вбачається, що позивачем заявлено три вимоги немайнового характеру (визнати протиправними дії Київської міської митниці Державної фіскальної служби України з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалося відповідно до вантажної митної декларації № 100250002/2015/059034 від 18.09.2015; скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №100250002/2015/000083/2 від 18.09.2015; скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 100250002/2015/00121 від 21.09.2015). Отже, ставка судового збору за подачу позову становила: 1 378 х 3 = 4 134 грн.
Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2016 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то у відповідності до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» відповідачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі (4 134, 60 х 110 %) = 4 547, 40 грн.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2016 - без змін.
Стягнути з Київської міської митниці Державної фіскальної служби на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030101) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 4 547, 40 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Василенко Я.М
Судді: Кузьменко В.В.
Шурко О.І.
Головуючий суддя Василенко Я.М.
Судді: Шурко О.І.
Кузьменко В. В.