Справа № 755/9140/16-ц
Ухвала
"16" червня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого-судді Ластівки Н.Д.,
при секретарі Фузік Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність органу Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції, -
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність органу Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції.
Скарга обґрунтована тим, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17.10.2007 року ухвалено рішення, яким було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 5 249,50 грн., судовий збір в сумі 52,49 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн, а також моральну шкоду на користь ОСОБА_2 в сумі 500,00 грн. та моральну шкоду на користь ОСОБА_3 в сумі 500,00 грн. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 лютого 2008 року, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17.10.2007 року змінено, зменшено розмір сум, стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - на відшкодування матеріальної шкоди з 5 249,50 грн. до 5 075,94 грн., судового збору з 52,49 грн. до 51,00 грн., а також загальну суму з 5 331,99 грн. до 5 156,94 грн. Всі вищесказані суми були сплачені ОСОБА_1 у повному обсязі, що підтверджується відповідними квитанціями. Проте, постановою Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції від 14.03.2008 року забороною № 77 на нерухоме майно ОСОБА_1, а саме квартиру за адресою АДРЕСА_1. було накладено арешт. Про факт арешту скаржнику стало відомо випадково, 27.05.2016 року, коли він зустрівся з покупцем його нерухомого майна для офіційного отримання завдатку. На заяву скаржника від 30.05.2016 року з проханням зняти арешт з його нерухомого майна, Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції надало відповідь відповідно до якої виконавчий документ відносно ОСОБА_1 на виконанні у відділі не значиться. У зв'язку з вище викладеним, заявник просить зобов'язати ВДВС не пізніше 15.06.2016року зняти арешт з його нерухомого майна і надати офіційне підтвердження даного зняття.
Скаржник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, проте до суду надав заяву про розгляд скарги у його відсутність, вимоги скарги підтримав в повному обсязі, просив суд її задовольнити.
Державний виконавець ВДВС Дніпровського районного управління юстиції в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, заперечень до суду не надав.
Вивчивши доводи заявника, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17.10.2007 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 5 249,50 грн., судовий збір в сумі 52,49 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн, а також моральну шкоду на користь ОСОБА_2 в сумі 500,00 грн. та моральну шкоду на користь ОСОБА_3 в сумі 500,00 грн.(а.с.2-5).
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 лютого 2008 року, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17.10.2007 року змінено, зменшено розмір сум, стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - на відшкодування матеріальної шкоди з 5 249,50 грн. до 5 075,94 грн., судового збору з 52,49 грн. до 51,00 грн., а також загальну суму з 5 331,99 грн. до 5 156,94 грн.(а.с.6-8).
Всі вищесказані суми були сплачені ОСОБА_1 у повному обсязі, що підтверджується відповідними квитанціями.(а.с.9).
Реєстраційним посвідченням № НОМЕР_1 від 30.08.2006 року підтверджується, що квартира за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу та записано в реєстрову книгу № д. 809-133 за реєстровим № 1613. (а.с.12).
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції постановою від 14.03.2008 року забороною № 77 наклав арешт на нерухоме майно ОСОБА_1, а саме квартиру за адресою АДРЕСА_1.(а.с.11).
З листа Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції вбачається, що згідно перевірки Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень станом на 30.05.2016 року виконавчий документ відносно ОСОБА_1 на виконанні у відділі не значиться. Надати більш детальну інформацію щодо перебування на виконанні виконавчого документа відносно ОСОБА_1 та накладання арешту на майно у 2008 році Відділ не має можливості, у зв'язку зі знищенням документації Відділу до 2012 року, відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби затвердженого наказом № 2274/5 від 25.12.2008 року
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Згідно зі ст. 25 Закону, у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно із ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.
Державним виконавцем не надано жодного доказу на спростування доводів заявника про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена і отримана ним рекомендованим листом, отже, заслуговують на увагу доводи заявника про те, що державний виконавець не пересвідчився у тому, що боржником вжиті дії щодо добровільного виконання рішення суду, що підтвердив заявник наданими суду доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
-винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;
-винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;
-винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
-проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Згідно з ч. 2 ст. 57 ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження», - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна.
Проте, оскільки станом на 30.05.2016 року виконавчий документ відносно ОСОБА_1 на виконанні у відділі не значиться, надати більш детальну інформацію щодо перебування на виконанні виконавчого документа відносно ОСОБА_1 та накладання арешту на майно у 2008 році Відділ не має можливості, у зв'язку зі знищенням документації Відділу до 2012 року, відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби затвердженого наказом № 2274/5 від 25.12.2008 року, а також, враховуючи те, що сума боргу у розмірі 5 156,94 грн. була сплачена ОСОБА_1 у повному обсязі, про що свідчать відповідні квитанції, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги заявника в даній частині та скасувати постанову державного виконавця ВДВС Дніпровського району м. Києва від 14.03.2008 року про арешт майна боржника.
Вимоги заявника про зобов'язання державного виконавця ВДВС Дніпровського району м. Києва зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1, накладеного постановою про арешт майна боржника від 25.12.2008 року, заборона № 77, не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07.02.2014р. за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК.
Виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.
При цьому, суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Оскільки, вимоги скаржника стосовно зобов'язання державного виконавця вчинити дії, відповідно до ст.ст. 11, 57 Закону України «Про виконавче провадження» належать виключно до повноважень державного виконавця є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 20, 25, 57 Законом України "Про виконавче провадження", ст.ст. 383-389 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність органу Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови від 25.12.2008 року про арешт майна боржника.
Постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 25.12.2008 року про арешт майна боржника, заборона № 77 - скасувати.
У задоволенні решти вимог скарги ОСОБА_1 - відмовити.
Копію ухвали невідкладно направити сторонам виконавчого провадження, а також до ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві - для відома.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 5 днів з дня її проголошення, а учасниками судового розгляду, які не були присутні при оголошення протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.