Справа № 755/19554/15-ц
"13" червня 2016 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Чех Н.А.
за участю секретаря - Кузьменко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення з квартири та зняття з реєстраційного обліку,
Позивач звернулася до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що вона зареєструвала в квартирі АДРЕСА_1 своїх сина та двох онуків, вони попросилися тимчасово, оскільки в квартирі ремонт, і два місяці треба щоб діти були прописані, бо їм треба іти до школи. Вона погодилася і прописала їх тимчасово, про що є її заява в ЖРЕО-408. На даний час вона не може спокійно проживати, деякий час її взагалі не пускали до квартири, зараз вона проживає в соціальному житлі, хоча вона власник квартири. Раніше дітей (онуків) вона не виписувала, бо вони були неповнолітні, зараз вони вже дорослі, але покидати квартиру не хочуть, та перешкоджають проживати їй спокійно. Вона пенсіонерка, інвалід 2 групи і дуже хоче прожити залишок свого життя спокійно. За Розпорядженням №249 від 08.06.2011 року їй надано соціальне житло за адресою: АДРЕСА_3, яка являється будинком для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку. Для захисту своїх прав звернулася до суду та просила виписати відповідачів (онуків) із спірної квартири та зняти їх з реєстраційного обліку на підставі ст.99 ЖК України. В судовому засіданні позивач та її представник підтримали вимоги, просили їх задовольнити та просили врахувати викладені в позовній заяві обставини, підстави. Представник позивача зазначив, що між сторонами неприязні стосунки, було насилля в сім'ї, позивач не може вселитися до квартири. Дозволу на реєстрацію відповідачів на постійній основі позивач не давала.
Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні в повному обсязі та врахувати надані ними письмові заперечення проти позову. Зазначила, що викладені позивачем обставини не відповідають дійсності, що встановлено вже в судових рішеннях. В спірній квартирі зареєстровані відповідачі та їх батько - син позивача, а остання в квартирі не зареєстрована. Посилання позивача на тимчасову реєстрацію відповідачів не відповідає дійсності, що підтверджено наданими до справи документами. Відповідачі зареєстровані в спірній квартирі з 1995 року, вони не є тимчасовими жильцями, були зареєстровані неповнолітніми до свого батька, на що згода інших осіб взагалі не потрібна. Крім цього, просила врахувати, що позивач в спірній квартирі не зареєстрована і вона не має права подавати такий позов.
Вислухавши пояснення позивача, її представника та представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, справу №2-230/1 за 2008 рік, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в суді та не підлягають задоволенню.
В суді встановлено, що згідно ордеру НОМЕР_1 від 24.01.1968 року ОСОБА_1 була надана двокімнатна квартира АДРЕСА_2 на сім'ю з трьох осіб - вона, її чоловік ОСОБА_5, син ОСОБА_6
Встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_6 з 1987 року (син позивача) та його діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 1995 року (відповідачі - онуки позивача). Встановлено, що станом на 1995 рік - час реєстрації відповідачів в спірній квартирі, останні були неповнолітніми, мали відповідно вік шість та сім років.
Надана позивачем до справи копія заяви, датована вереснем 1995 року, адресована начальнику ЖРЕО-1008, в якій позивач пише про прохання сина зареєструвати в спірну квартиру своїх дітей (в тому числі - відповідачів), суд не може прийняти як доказ до позовних вимог, виходячи з наступного.
Як зазначалося вище, в 1995 році неповнолітні відповідачі були зареєстровані в спірну квартиру до свого батька і надання згоди інших зареєстрованих осіб, в такому випадку, законодавством не передбачено.
Безпідставним є і посилання позивача на причину реєстрації відповідачів в спірній квартирі - проведення капітального ремонту в іншому житлі, так як проживання і реєстрація є різні речі і проведення капітально ремонту не може бути підставою для зняття з реєстрації або неможливістю реєстрації в такому житлі.
Крім викладеного вище, враховується і те, що 21.10.2008 року Дніпровським районним судом міста Києва було постановлено судове рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про виселення на підставі ст.116 ЖК України. За результатами розгляду даної справи в задоволенні позовних вимог було відмовлено і встановлено факт того, що позивач знала про реєстрацію відповідачів (онуків), була з цим згодна, за всі роки на відповідачів нараховувалася квартплата і останні проживали в спірній квартирі.
Відповідно до ст.98 ЖК України наймач жилого приміщення та члени його сім'ї, які проживають разом з ним, можуть за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання в житловому приміщенні, що є в їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням (тимчасових жильців). Тимчасові жильці на вимогу наймача або членів сім'ї, які проживають разом з ним, зобов'язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Статтею 99 ЖК України визначено, що піднаймачі і тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання.
Вказані вище статті житлового законодавства, на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог, не мають жодного відношення до спірних правовідносин, що виникли між сторонами. Відповідачі є особи, які, будучи неповнолітніми, були зареєстровані до спірної квартири за місцем реєстрації свого батька, на що згода інших зареєстрованих осіб не потрібна; відповідачі більше 20 років зареєстровані та проживають в спірній квартирі, на них нараховується квартплата. Спірна квартира є державною, у власності позивача не перебуває, як зазначає остання в своєму позові. Відповідачі не були та не є тимчасовими жильцями в спірній квартирі, що свідчить про безпідставність позовних вимог позивача.
Згідно ст.65 ЖК України на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди всіх членів сім'ї не потрібно і вселені особи набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням.
Судом враховується і те, що позивач в спірній квартирі не зареєстрована, згідно до Розпорядження №249 від 08.06.2011 року їй надано АДРЕСА_3 в спеціалізованому будинку для ветеранів війни і праці, громадян похилого віку та інвалідів по ОСОБА_1. В даному розпорядженні зазначено, що позивач перебуває на квартирному обліку з 22.03.1999 року на загальних підставах, справа квартобліку №21800 і що при наданні житла згідно з чергою квартобліку, квартира в спеціалізованому будинку звільняється. В розпорядженні вказано і те, що КП по УЖГ Дніпровського району міста Києва на термін проживання позивача в спеціалізованому будинку має зберігати за нею право на проживання в спірній квартирі.
Викладене свідчить про наступне. Позивач після реєстрації в 1995 році відповідачів в спірній квартирі, враховуючи збільшення членів сім'ї, стала в 1999 році на квартоблік, на якому перебуває по цей час. Протягом останніх років відповідач проживає в виділеній їй квартирі в спеціалізованому будинку, в спірній квартирі не проживає, не зареєстрована (право користування збережене).
Все вищевикладене дає підстави суду для відмови в задоволенні позовних вимог позивача, які є безпідставні, необгрунтовані, недоведені, та які суперечать вимогам законодавства.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.65, 98, 99 ЖК України, ст.ст.60, 61, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення з квартири та зняття з реєстраційного обліку - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: