ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/8126/16-к
провадження № 1-кп/753/500/16
"21" червня 2016 р.
Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12016100020000058 від 04.01.2016 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, з середньою освітою, не одруженої, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимої, востаннє: 26.04.2016 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 395 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
3 квітня 2015 року відносно ОСОБА_4 встановлено адміністративний нагляд строком на 1 рік та встановлено наступні обмеження: заборонити вихід з квартири за місцем проживання по АДРЕСА_1 з 20.00 години до 04.00 години ранку наступного дня; заборонити виїзд за межі м. Києва в особистих справах без дозволу на це начальника Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві; зобов'язати явкою до Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві на реєстрацію і розписку в реєстраційному листі 1-й, 2-й, 3-й, 4-й четверги кожного місяця з 10.00 по 12.00 годину або з 16.00 до 18.00 години.
Так, ОСОБА_4 у визначеному законом порядку повідомлено про обмеження, встановлені ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 03.04.2015 року про встановлення адміністративного нагляду відносно останньої та попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання вимог, покладених на неї судом.
Однак, всупереч вказаним в ухвалі суду обмеженням, ОСОБА_4 без поважних причин, самовільно, з метою ухилитися від адміністративного нагляду з 3 грудня 2015 року по 12 лютого 2016 року залишила місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , чим умисно порушила правила адміністративного нагляду, встановлені вищевказаною ухвалою суду.
Будучи допитаною в судовому засіданні обвинувачена визнала себе винуватою повністю, щиро розкаялася та суду показала, що була ознайомлена з ухвалою суду про встановлення їй адміністративного нагляду. Період коли її не було вдома, вона працювала неофіційно в м. Бровари. Обвинувачена вказала, що дуже шкодує про свій вчинок, просить суд її суворо не карати.
Показання обвинуваченої є логічними, послідовними та не викликають у суду сумніву щодо їх щирості.
Дослідження інших доказів щодо тих обставин матеріалів кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , які ніким не оспорюються, судом за згодою учасників судового провадження та на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним. Судом з'ясовано, що обвинувачена правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності її позиції не має, а також сторонам роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у самовільному залишенні місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду та кваліфікує її дії за ст. 395 КК України.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_4 згідно ст. 66 КК України є щире каяття. З урахуванням наявності на утриманні обвинуваченої неповнолітньої дитини ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. 47) з якою вона разом проживає та утримує її, суд, керуючись вимогами ч. 2 ст. 66 КК України, визнає вказану обставину такою, що пом'якшує покарання. Обставиною, яка обтяжує покарання, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України є рецидив злочинів.
Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який кримінальний закон відносить до злочину невеликої тяжкості, обставини, які пом'якшують покарання, обставину, що його обтяжує, а також дані, що характеризують особу обвинуваченої.
Водночас, ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».
З урахуванням наведеного, а також згідно з приписами ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Враховуючи наявність двох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченій, відсутність за місцем проживання у зв'язку з роботою, що, на думку суду, істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням даних про її особу: інвалід третьої групи з травмою обличчя, формально позитивної характеристики за місцем реєстрації та проживання в м. Києві (а. 45), суд, відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, вважає за можливе перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин та призначає ОСОБА_4 покарання у виді громадських робіт.
Дані про обвинувачену в частині її неодноразового притягнення до кримінальної відповідальності (а. 39-42), відбування покарання реально за вчинення інших злочинів, перебування на спеціальному обліку у лікаря нарколога (а. 43), на думку суду, є підставою для призначення обраного обвинуваченій виду покарання в межах близьких до максимальних Загальної частини КК України. Саме таке покарання буде пропорційним, необхідним, справедливим і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів, а також відповідатиме принципу індивідуалізації кримінального покарання.
Обґрунтовуючи дане рішення суд виходить з того, що правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у Рішенні № 15-рп/2004, в якому, зокрема, зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
На думку суду, обраний вид та міра покарання є домірні злочину та перебувають у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою обвинуваченої.
Крім цього, суд враховує, що ОСОБА_4 26.04.2016 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України засуджена до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.
Разом з цим, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановлення вироку у першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
З урахуванням призначення обвинуваченій ОСОБА_4 покарання за даний злочин, яке підлягає реальному виконанню, вирок Дарницького районного суду м. Києва від 26.04.2016 р. слід виконувати самостійно.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 395 КК України та призначити їй покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України вирок Дарницького районного суду м. Києва від 26.04.2016 р. виконувати самостійно.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 395 КПК України, до Апеляційного суду міста Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно вручити прокурору та засудженій.