Справа № 755/8118/16-п
14.06.2016 року суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В. розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 (далі - особа, що притягається до адміністративної відповідальності) 10.05.2016 о 09 год. 00 хв. керував ТЗ «Daewoo», д.н.з. НОМЕР_1, по вул. Райджуна в м. Києві, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, невнятне мовлення. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку, відмовився у присутності двох свідків, у зв»язку з чим своїми діями порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
У судовому засіданні, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, свою вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення не визнала в повному обсязі, пояснивши, що наявні відомості у протоколі не відповідають дійсності, ПДР України його клієнт не порушував, а доведеність його вини ґрунтується на припущення, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України, а тому справа має бути закрита згідно ст. 247 КУпАП.
Так, того дня вони штовхали цей ТЗ разом із ОСОБА_2 по вулиці, бо останній був технічно несправним, та у певний момент до їх прибув патруль і склав на нього, як на власника протокол за порушення п. 2.5 Правил.
Він розповів поліцейським усе, як є та від огляду відмовився, бо не був у цій ситуації в статусі водія, тож положення пункту 2.5 Правил на нього не поширювалися.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
З положень ч. 1 ст. 130 КУпАП слідує, що адміністративна відповідальність у даному випадку передбачена за, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, за ст. 130 КупАП несе відповідальність лише особа, яка керує ТЗ, а саме водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі (п. 1.10 Правил).
В силу вимог п. 2.5 Правил вони передбачають, що тільки водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зокрема, згідно положень ч. 1 ст. 272 КУпАП, як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі.
Так, у цьому випадку, за клопотанням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, згідно ст. 272 КУпАП, було допитано свідка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (Бортничі) пояснив, що до подій, які відображені у протоколі ОСОБА_1 не керував ТЗ, вони просто штовхали його для ремонту так, як він був технічно не справним», а, на момент прибуття поліцейських він взагалі не знаходився у автомобілі, той просто штовхав ТЗ рахом з ним, як особа, яка є власником/володільцем.
Вказані показання свідка, у світлі положень ст. 251 КУпАП, суд визнає належним та допустим доказом.
В частині наявності підписів у протоколі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і їх письмових пояснень, то суд виходить з того, що у них викладені їх пояснення, щодо подій, які мали місце 10.05.2016 о 10 год. 00 хв., у той час, як у протоколі викладено події, які, начеб-то відбувалися 10.05.2016 але ж 09 год. 00 хв., тобто останні є неналежнми, адже стосується обставин, які не підлягають доказуваню у цій справі.
Бо, сам протокол був сладений о 09 год. 20 хв., а вони були свідками, якогось огляду, що мав місце о 10 год. 00 хв., тобто після складання саме цього протоколу серії АП2 № 355865.
З тотожних підстав суд визнає неналежними письмові показання ОСОБА_5 від 10.05.2016, бо вони стосуються подій, які відбувалися о 08 год. 30 хв. при її приватному спілкуванні з особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Свідком події, які викладені у протоколі вона не була.
При цьому, відповідно до положень ст. 251 КУпАП, ст. 62 Конституції України суд вважає такими, що не можуть бути визнані належним та допустимим доказом відомості, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, у зв"язку з їх не відповідністю нормам ст. 256 КУпАП, положенням Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за № 1408/27853), надалі - Інструкції) та виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказам вини особи в тому чи іншому діяння, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду здобуто не було та суду не надано.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи, дана правова норма не передбачає судового рішення про направлення справи на дооформлення.
А, згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністі події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, враховуючи вище викладене суд вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У зв'язку з чим, дане адміністративне провадження, з урахуванням вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю, а судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з встановленням обставин визначених п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 6, 33-35, 130, 221, 245, 247, 251, 252, 268, 272, 280, 321 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки визначені Кодексом України про адміністративне правопорушення, з урахуванням норм статтею 287-291 даного Кодексу, і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
С у д д я : О.В. Бірса