ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6949/16-ц
провадження № 2/753/4393/16
"13" червня 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О. за участі секретаря Горбань С.І., розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
У квітні 2016 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» (надалі - ДП МОУ «Укрвійськбуд») про визнання неправомірною відмови у наданні дозволу на приватизацію квартири та зобов'язання засвідчити печаткою свідоцтво про право власності його та та членів його сім'ї на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
На обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначив, що є наймачем квартири АДРЕСА_1. Разом з ним у вказаній квартирі проживають члени його сім'ї - дружина ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4 Також у квартирі зареєстрований, але тимчасово не проживає, його брат ОСОБА_5 Квартира належить до житлового фонду 135 Домобудівельного комбінату та знаходиться на утриманні ДП МОУ «Укрвійськбуд». Іншого житла вони не мають і правом приватизації житла раніше не користувалися. 13 жовтня 2015 р. позивачразом з братом звернулися до Домобудівельного комбінату із заявою про надання дозволу на приватизацію квартири, додавши всі необхідні документи. 8 грудня 2015 р. комбінатом видано наказ про передачу квартири у його та членів його сім'ї спільну часткову власність, а йому було видано свідоцтво про право власності на квартиру. Останнім етапом приватизації квартири є засвідчення свідоцтва про право власності печаткою ДП МОУ «Укрвійськбуд», проте йому в цьому було відмовлено. Дії відповідача позивач вважає неправомірними і такими, що порушують його право на приватизацію квартири.
Позивач ОСОБА_2 подав письмове клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання повторно не з'явився, а тому суд за згодою позивача на підставі ч. 4 ст. 169 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Нез'явлення сторін є підставою для розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.
Вивчивши письмові докази, суд вважає встановленими такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини.
Відповідно до статуту ДП МОУ «Укрвійськбуд» засноване на державній формі власності і належить до сфери управління Міністерства оборони України. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.
На обслуговуванні філії ДП МОУ «Укрвійськбуд» - 135 Домобудівельний комбінат» перебуває багатоквартирний будинок № 21 по вул. Бориспільській в м. Києві, який відноситься до державного житлового фонду.
У квартирі № 1 зазначеного будинку зареєстровані і проживають наймач ОСОБА_2, його дружина ОСОБА_3, дочка ОСОБА_4 та брат ОСОБА_5 (а.с. 6).
Наказом по філії ДП МОУ «Укрвійськбуд» - 135 Домобудівельний комбінат» від 8 грудня 2015 р. № 25 задоволено прохання наймача ОСОБА_2 про приватизацію займаної ним та членами його сім'ї квартири АДРЕСА_1 та вирішено передати квартиру у їх спільну часткову власність (а.с. 9).
Цього ж дня Філією ДП МОУ «Укрвійськбуд» - 135 Домобудівельний комбінат»було оформлене свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1, засвідчене підписом керівника органу приватизації - філії ДП МОУ «Укрвійськбуд» - 135 Домобудівельний комбінат» (а.с. 10). Проте відтиск печатки ДП МОУ «Укрвійськбуд» на виданому позивачу свідоцтві про право власності проставлений не був.
17 грудня 2015 р. ОСОБА_2 звернувся до ДП МОУ «Укрвійськбуд» з письмовою заявою про надання йому пояснень щодо причин відмови у засвідченні печаткою підприємства свідоцтва про право власності (а.с. 12).
Листом від 23 грудня 2015 р. ДП МОУ «Укрвійськбуд» повідомило позивача, що ним направлено запит до Міністерства оборони України, оскільки майно підприємства є державною власністю, а тому надання дозволу на приватизацію квартири може суперечити закону (а.с. 13).
При вирішенні позовних вимог ОСОБА_2 суд керується загальними положеннями цивільного законодавства, нормами, які регулюють правовідносини у сфері приватизації, право власності та визначають можливі способи його захисту.
Так, відповідно до положень ст. 3, 15 ЦК України підставою для судового захисту цивільного права або інтересу є його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 13 цього Кодексу особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, але у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Майном як особливим об'єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).
Майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.
Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, з яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
Стаття 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» дає визначення, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Відповідно до статті 2 вищевказаного Закону до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.
Приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов (стаття 3 Закону).
Отже внаслідок приватизації житла особа набуває всі правомочності власника, тобто право володіння, користування та розпорядження ним, а відтак право на приватизацію житла є майновим правом, яке підлягає судовому захисту в разі його порушення.
За приписом статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.
Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).
Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.
Відповідно до положень частин 10, 11 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом, а спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.
Судом встановлено, що ДП МОУ «Укрвійськбуд» як державне підприємство, у господарському віданні якого знаходиться державний житловий фонд будинку № 21 по вул. Бориспільській в м. Києві, є особою, уповноваженою на приватизацію цього житлового фонду.
До визначеного частиною 2 статті 2 вищевказаного Закону переліку житлових приміщень, які не підлягають приватизації, займана позивачем квартира не відноситься.
Жодних доказів на підтвердження правомірності дій щодо відмови у засвідченні печаткою оформленого у встановленому законом порядку свідоцтва про право власності позивача та членів його сім'ї на квартиру відповідачем не надано.
З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що своїми діями, які полягають у відмові засвідчити печаткою свідоцтво про право власності позивача та членів його сім'ї на квартиру, ДП МОУ «Укрвійськбуд» фактично відмовляє позивачу у приватизації займаного ним житла, чим порушує його право на приватизацію житла.
Оскільки спеціальний порядок захисту цього права законодавством не визначений, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту з застосуванням загальних засад захисту права власності і у спосіб, передбачений статтею 391 ЦК України, шляхом зобов'язання відповідача засвідчити печаткою оформлене філією свідоцтво про право власності позивача та членів його сім'ї на квартиру.
У задоволенні вимоги про визнання дій відповідача неправомірними суд відмовляє з тих підстав, що такий спосіб захисту цивільним законом не передбачений.
Враховуючи, що позов задовольняється частково, суд відповідно до вимог статті 88 ЦПК України здійснює розподіл судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 11, 27, 60, 212, 213, 214, 215, 225, 226 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Зобов'язати Державне підприємство Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» засвідчити печаткою оформлене філією ДП МОУ «Укрвійськбуд» - 135 Домобудівельний комбінат» свідоцтво про право власності від 8 грудня 2015 р. серії НОМЕР_1, яке посвідчує право власності ОСОБА_2 та членів його сім'ї на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 551,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги та строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо скаргу та заяву не було подано.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржене відповідачем до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дати постановлення ухвали.
Суддя: