ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5
Іменем України
31.05.2016 № К/800/51772/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргуПриватного акціонерного «Запорізьке кар'єроуправління»
на постанову та ухвалуЗапорізького окружного адміністративного суду від 07.07.2015 Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2015
у справі№808/413/15
за позовомПриватного акціонерного «Запорізьке кар'єроуправління»
доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ЛФС у Запорізькій області
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.07.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2015, відмовлено у задоволенні позову Приватного акціонерного «Запорізьке кар'єроуправління» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ЛФС у Запорізькій області від 09.10.2014 №0005461502 та №0005471502.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий судовий розгляд з підстав порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
З урахуванням відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками розгляду Запорізьким окружним адміністративним судом подання ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя до ПрАТ «Запорізьке кар'єроуправління» про стягнення коштів за податковим боргом у справі №808/1007/14 винесено постанову від 10.02.2014 про задоволення подання та стягнення податкового боргу з плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення у розмірі 563694 грн. 27 коп.
Ухвалою суду від 25.02.2014 задоволено заяву ПрАТ «Запорізьке кар'єроуправління» у справі №808/1007/14 про розстрочення виконання постанови затверджено графік виконання постанови від 10.02.2014. Крім того, зобов'язано ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя відобразити у картці особових рахунків податкових зобов'язань платника податків, передбаченої Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА від 18.07.2005 № 276 (далі - Інструкція №276), зміни до термінів погашення податкових зобов'язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин відповідно до рішення суду.
Відповідно до ухвали суду від 25.02.2014 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя складено графік погашення розстрочених на підставі рішення суду сум заборгованості від 25.02.2014 №1.
Також, Запорізьким окружним адміністративним судом було розглянуто справу №808/3343/14 за поданням ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя до ПрАТ «Запорізьке кар'єроуправління» про стягнення коштів за податковим боргом та винесено постанову від 26.05.2014, якою вказане подання задоволено та стягнуто заборгованість з плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення у розмірі 631552,79 грн.
26.06.2014 судом винесено ухвалу у справі №808/3343/14 про розстрочення виконання постанови, якою заяву ПрАТ «Запорізьке кар'єроуправління» про розстрочення виконання постанови суду від 26.05.2014 задоволено, затверджено графік виконання вказаної постанови та зобов'язано ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя відобразити у картці особових рахунків податкових зобов'язань платника податків, передбаченої Інструкцією № 276, зміни до термінів погашення податкових зобов'язань зі сплати податку за користування надрами для видобування корисних копалин відповідно до рішення суду.
Відповідно до ухвали суду від 26.06.2014 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя складено графік погашення розстрочених на підставі рішення суду сум заборгованості від 07.07.2014 №2.
Позивач виконував ухвали суду про розстрочення виконання рішення та сплачував суми заборгованості у розмірі, встановлених ухвалою суду.
Податковим органом 24.09.2014 проведено камеральну перевірку податкової звітності з плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення за 3 квартал 2013 року, 4 квартал 2013 року, 1 квартал 2014 року «ПрАТ» Запорізьке кар'єроуправління», з питань порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення.
За результатами перевірки складено акт №1026/15-02/00110183 від 24.09.2014, яким встановлено порушення позивачем: п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України через порушення платником терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по податковим розрахункам з плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення: за 3 квартал 2013 року №9066084286 від 18.10.2013 (граничний термін сплати -19.11.2013), за 4 квартал 2013 року №9090257120 від 10.02.2014 (граничний термін сплати - 19.02.2014), за 1 квартал 2014 року №1400015465 від 12.05.2014 (граничний термін сплати 20.05.2014).
Відповідно до акту перевірки, станом на 19.02.2014 податковий борг по платі за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення, складав 1449919,12 грн.: за 3 квартал 2013 рік - 563694,27 грн. (де 562924,95 грн. - залишок несплаченого податкового зобов'язання відповідно до розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення №9066084286 від 18.10.2013, 769,32 - сума пені), за 4 квартал 2013 року - 886224,85 грн. - суми несплачених податкових зобов'язань відповідно податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення за №9090257120 від 10.02.2014.
Відповідно до податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення за 4 квартал 2013 року №9090257120 від 10.02.2014 нарахована сума податкового зобов'язання складає 886224,85 грн.
Відповідно до положень п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України податкове зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення за 4 квартал 2013 року, визначене платником у податковому розрахунку за 4 квартал 2013 року, підлягає сплаті 19.02.2014 (граничний термін сплати - 19.02.2014).
Відповідно до податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення за 4 квартал 2013 року підприємством було сплачено плату за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення: 28.02.2014 - у сумі 51200 грн. із затримкою сплати на 9 календарних днів; 20.03.2014 - у сумі 51200 грн. із затримкою сплати 29 календарних днів; 11.04.2014 - у сумі 444,0 грн. із затримкою сплати 51 календарний день; 18.04.2014 - у сумі 51200 грн. із затримкою сплати 58 календарних днів; 18.04.2014 - у сумі 80000 грн. із затримкою сплати 58 календарних днів; 20.05.2014 - у сумі 51200 грн. із затримкою сплати 90 календарних днів; 20.06.2014 - у сумі 51200 грн. із затримкою сплати 121 календарний день; 08.07.2014 - у сумі 23147,15 грн. із затримкою сплати 139 календарних днів; 08.07.2014 у сумі 26900 грн. із затримкою сплати 139 календарних днів; 09.07.2014 - у сумі 499733,70 грн. із затримкою 140 календарних днів.
Станом на 19.02.2014 податковий борг по платі за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення, за 3 квартал 2013 року складав 563694,27 грн. (де 562924,95 грн. - залишок несплаченого податкового зобов'язання згідно розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення за №9066084286 від 18.10.2013 та 769,32 - сума пені).
До відповідача 30.09.2014 за №01/354 (вх. №20207/10 від 30.09.2014) надійшли від позивача заперечення до акту перевірки, де підприємство повідомило про незгоду з висновками перевірки.
За результатами розгляду заперечень позивача відповідачем направлено відповідь за №10776/10/08-28-15-03 від 07.10.2014 на заперечення про правомірність висновків проведеної перевірки.
09.10.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №0005461502 про сплату застосованої штрафної (фінансової ) санкції в розмірі 10% у сумі 10240 грн.;
- №0005471502 про сплату застосованої штрафної (фінансової ) санкції в розмірі 20% у сумі 301800 грн. 97 коп.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що розстрочення виконання судового рішення, застосоване адміністративним судом, не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.
Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 14.1.175 ч. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що Податковий кодекс України не містить винятків для застосування штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в залежності від того, як платник податку її сплатив - добровільно чи на підставі рішення суду, в тому числі і у випадку розстрочення його виконання.
Передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).
Судове рішення про розстрочення присудженої судом суми податкового боргу не змінює обсягу податкового обов'язку платника податків боржника (у тому числі суми податкового боргу, а також розміру штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання), оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями. Обсяг податкового обов'язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства, у тому числі п.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України. Факт дотримання при цьому строків сплати, встановлених у судовому рішенні, не впливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених Податковим кодексом України, і не може нівелювати правове значення останніх.
Розстрочення судом у процесі виконання судового рішення, присудженої ним з платника податків суми податкового боргу (сплата якої на час вирішення спору в суді вже є простроченою), не впливає на факт вчинення правопорушення, оскільки воно є вчиненим до моменту відповідного розстрочення, а тому розстрочення виконання не змінює обсягу відповідальності платника податків (як не зменшує, так і не збільшує).
Даний висновок також узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 18.09.2014 у справі № 21-279а14.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що ґрунтуються на нормах закону, а тому вони не підлягають скасуванню.
За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для відмови в задоволенні позову.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
Зокрема, приймаючи до уваги те, що касатором за подання касаційної скарги був сплачений судовий збір в розмірі 5617,72 грн., що є меншим розміром ніж передбачено Законом України «Про судовий збір», несплачена сума судового збору в розмірі 228,68 грн. підлягає стягненню із розрахунку: ціна позову 312040,97 грн. х 2% = 6240,82 грн., але не більше 4-х мінімальних заробітних плат, тобто 4872 грн. судовий збір, що підлягав сплаті за подання позовної заяви х 120% ставка судового збору за подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції = 5846,40 грн.- 5617,72 грн. сплачений судовий збір = 228, 68 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного «Запорізьке кар'єроуправління» залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.07.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2015 - залишити без змін.
2. Стягнути з Приватного акціонерного «Запорізьке кар'єроуправління» судовий збір в сумі 228,68 (двісті двадцять вісім грн. 68 коп.), отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 «Судовий збір» (Вищий адміністративний суд України, 075).
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.П.Юрченко
Судді Г.К.Голубєва
М.В.Сірош