"01" червня 2016 р. м. Київ К/800/27139/15
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Інспекція)
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015
у справі № 820/891/15
за позовом Інспекції
до державного підприємства "Харківський механічний завод" (далі - Підприємство)
про стягнення податкового боргу.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У січні 2015 року Інспекція звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнення до нього) просила надати дозвіл на погашення податкового боргу Підприємства в сумі 428 582,08 грн. за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі за актом опису майна від 28.01.2015 № 20/20-33-25-02-51.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2015 позов задоволено з посиланням на обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що контролюючим органом не доведено належними засобами доказування факту відсутності коштів на рахунку Підприємства, достатніх для погашення його податкового боргу, як обов'язкової передумови для застосування примусових заходів з продажу майна платника.
Посилаючись на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду зі спору.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що у зв'язку з несплатою відповідачем у законодавчо встановлений строк самостійно визначених узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ та із земельного податку, а також нарахованих контролюючим органом штрафних санкцій на час розгляду справи у Підприємства утворився податковий борг в загальній сумі 428 582,08 грн.
Інспекцією було сформовано та надіслано відповідачеві податкову вимогу від 30.11.2010 № 1/524, яку було вручено представникові Підприємства в установленому порядку; 28.01.2015 позивачем було складено акт опису майна платника № 20/20-33-25-02-51, на яке поширюється право податкової застави,
Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до підпункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).
На підставі наведених законодавчих норм суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про послідовність реалізації стадій стягнення податкового боргу. Податковий орган вправі використати майно платника для погашення його податкового боргу у випадку недостатності або відсутності грошових коштів на рахунках підприємства або відсутності інформації про існування таких рахунків взагалі. Зі змісту статті 95 Податкового кодексу України не випливає, що податковий орган вправі звернутися до суду щодо надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника, оминаючи стадію стягнення коштів з платника податків на погашення його податкової заборгованості.
Водночас висновок апеляційного суду про недотримання Інспекцією наведеної черговості вжиття заходів з погашення податкового боргу платника не відповідає фактичним обставинам даного спору.
Так, на підтвердження факту відсутності у Підприємства коштів для погашення податкового боргу за цим позовом позивачем подано інкасові доручення (видані на підставі рішення суду від 10.02.2014 в адміністративній справі № 820/12577/13-а), які повернуті банком без виконання, у тому числі з причин відсутності коштів на рахунках платника.
Відхиляючи зазначені докази, апеляційний суд виходив з того, що предметом стягнення у справі № 820/12577/13-а був інший податковий борг Підприємства, який виник за інші звітні періоди.
Втім з такою правовою оцінкою обставин цієї справи погодитися не можна. Адже подані позивачем інкасові доручення (якими засвідчено недостатність коштів на рахунку платника) датовані січнем 2015 року, тобто містять актуальну інформацію про платоспроможність Підприємства; відсутність коштів на рахунку платника для погашення податкового боргу за попередні звітні періоди об'єктивно підтверджує недостатність таких коштів для погашення податкового боргу, що уторився за наступні звітні періоди; чинним законодавством не передбачено обов'язок контролюючого органу окремо звертатися до суду з позовом про стягнення податкового боргу, який безперервно існує та збільшується.
З урахуванням викладеного мотиви, викладені апеляційний судом в оскаржуваній постанові, не могли слугувати підставою для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду з даного спору та для відмови у задоволенні позову Інспекції.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України
суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.
2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 у справі № 820/891/15 скасувати.
3. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2015 у справі № 820/891/15 залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько