"01" червня 2016 р. м. Київ К/800/14297/15
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
за участю секретаря Загороднього А.А.
та представників сторін:
позивача - Мазура В.В.,
відповідача - Лавренюка А.С.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (далі - Підприємство)
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2014
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015
у справі № 826/10273/14
за позовом Підприємства
до Міністерства доходів і зборів України та Державної фіскальної служби України,
за участю третьої особи - Головного управління Міндоходів у Житомирській області,
про визнання протиправним та скасування рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У липні 2014 року Підприємство звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 17.06.2014 № 000228.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015, у позові відмовлено з посиланням на правомірність застосування до платника штрафних санкцій в порядку абзацу шістнадцятого статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за порушення порядку вивезення спирту з території акцизного складу.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, покладеними в основу прийняття оскаржуваних рішень, Підприємство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, зокрема, що відповідач не довів належними засобами доказування обставин, покладених в основу прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії; наголошує, що контролюючим органом було пропущено строк застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачений статтею 250 Господарського кодексу України; зазначає про відсутність передачі спирту іншому суб'єкту, тоді як переміщення спирту між складськими приміщеннями позивача не вимагає сплати акцизного податку та оформлення дозвільної документації у відповідності з пунктом 6 Порядку визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1266. Також скаржник зазначає про вирішення даного спору неналежним судом.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги Підприємства з урахуванням з такого.
Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що Лугинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндходів у Житомирській області було проведено фактичну перевірку дотримання Підприємством вимог чинного законодавства щодо відвантаження спирту Липницьким місцем провадження діяльності № 31 (далі - Липницьке МПД) за 2012, 2013 роки та за 3 місяці 2014 року, оформлену актом від 28.04.2014 № 74/21-11-37199618.
Перевіркою встановлено факт відвантаження з акцизного складу Липницького МПД спирту у кількості 43951,71 дал без оформлення наряду на відпуск спирту з проставлянням контролюючим органом штампу «виїзд дозволено».
Наведена обставина слугувала підставою для прийняття Міністерством доходів і зборів України рішення про застосування фінансових санкцій від 17.06.2014 № 000228, згідно з яким позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 65 125 885,82 грн.
В силу вимог пункту 6 Порядку визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1266 (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), відвантаження спирту етилового з акцизного складу здійснюється на підставі дозволу, виданого уповноваженим представником органу державної податкової служби на цьому складі, та документів, зазначених у пункті 3 Порядку.
Форма довідки та порядок її видачі визначаються ДПС.
Дозвіл на відпуск спирту етилового з акцизного складу (крім відпуску спирту етилового на експорт) видається за умови сплати акцизного податку із спирту, що повинен бути переданий, грошима або забезпечення його сплати податковим векселем, авальованим банком (податковою розпискою).
Пунктом 3 названого Порядку передбачено, що підставою для оформлення нарядів на відпуск фракції головної етилового спирту є рознарядка уповноваженого органу та письмове звернення суб'єкта підприємницької діяльності до департаменту, в якому зазначається його найменування, код згідно з ЄДРПОУ, адреса і місце провадження діяльності, банківські реквізити, потреба на квартал та мета використання.
Відпуск спирту, фракції головної етилового спирту без наряду забороняється, крім випадків їх відпуску суб'єктам підприємницької діяльності, обсяги споживання спирту якими становлять до 60 декалітрів на квартал, за умови сплати акцизного податку за повною ставкою, що визначена законодавством.
Наведені законодавчі положення узгоджуються з приписами пунктів 2.4, 2.5 Порядку роботи представників органів державної податкової служби на акцизних складах та податкових постах, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.01.2011 № 14, в силу яких при відвантаженні спирту представник органу державної податкової служби робить відмітку на товарно-транспортній накладній про погодження його відпуску шляхом проставляння штампа "Виїзд дозволено" та особистого підпису. Представник органу державної податкової служби на акцизному складі реєструє обсяги відвантаженого спирту у Контрольному журналі відвантаження спирту (додаток 3) та у дводенний строк направляє органу державної податкової служби за місцезнаходженням покупця Довідку про відвантаження спирту (додаток 4) за допомогою засобів зв'язку, які забезпечують контроль за відправленням та отриманням довідки.
За змістом частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у разі вивезення спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів з території акцизного складу або транспортування такої продукції без відмітки представника органу державної податкової служби на товарно-транспортній накладній про погодження відпуску до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 200 відсотків вартості вивезеної або транспортованої продукції, але не менше 15000 гривень.
Керуючись наведеними законодавчими приписами, суди, встановивши факт вивезення позивачем спирту з акцизного складу Підприємства без одержання дозвільних документів від податкового органу, дійшли цілком об'єктивного висновку про законність застосування до платника оспорюваної суми штрафних санкцій.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, покладених в основу прийняття рішень зі спору. Так, згідно з підпунктом 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
З набранням 01 січня 2011 року чинності Законом України від 02 грудня 2010 року № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» зі сфери дії статті 250 Господарського кодексу України виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені ПК та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.
Порядок застосування цих санкцій з 01 січня 2011 року врегульовано статтями 113, 114 ПК, якими, зокрема, передбачено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється (пункт 113.3 статті 113 ПК).
Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (пункт 114.1 статті 114 ПК), а тому підстави для обмеження застосування оспорюваного за даним позовом штрафу строком, визначеним статтею 250 Господарського кодексу України, відсутні.
Не можна погодитися й з твердженнями скаржника про те, що відсутність факту відчуження спирту виключає обов'язок платника оформлювати згадані дозвільні документи. Адже об'єктивна сторона правопорушення, за яке встановлена відповідальність в абзаці шістнадцятому частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», полягає у вивезенні спирту етилового з території акцизного складу без погодження податкового органу.
При цьому системний аналіз норм цього Закону (зокрема, частина чотирнадцята статті 14, стаття 15) свідчить на користь висновку про те, що законодавець розрізняє поняття продажу (інших видів відчуження) спирту та поняття його вивезення з акцизного складу суб'єкта господарювання.
За таких обставин Вищий адміністративний суд України погоджується з обґрунтованістю висновків судів про законність оспорюваного акта індивідуальної дії.
У той же час Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Так, відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначення колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу під час реєстрації відповідних документів, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії процесу, за принципом випадковості.
Згідно з частиною третьою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають на розгляді у суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень.
Відповідно до частини другої статті 26 КАС у разі неможливості продовження розгляду адміністративної справи одним із суддів до розгляду залучається інший суддя, який визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 151 цього Кодексу.
За змістом зазначених норм права законодавець передбачив можливість заміни судді, який в силу поважності причин не може брати участь у розгляді справи (перебування судді у відпустці, на лікарняному, у відрядженні чи закінчення терміну повноважень), на інших суддів цього суду шляхом проведення такої заміни автоматизованою системою документообігу за принципом вірогідності.
Винятком з цього правила є лише настання обставин, які об'єктивно унеможливили функціонування автоматизованої системи документообігу та тривають понад п'ять робочих днів (частина десята статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
На виконання зазначених вимог законів Рада суддів України прийняла Положення про автоматизовану систему документообігу суду, яке затвердила рішенням від 26.11.2010 № 3 (далі - Положення).
Відповідно до підпункту 2.3.12 пункту 2.3 Положення збори суддів відповідного суду мають право визначати засади формування колегії суддів без здійснення повторного автоматизованого розподілу судових справ у випадках непрацездатності судді (крім головуючого, судді-доповідача), (суддів), його (їх) відпустки, відрядження та в інших випадках, у яких суддя (крім головуючого, судді доповідача) не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.
У справі, що переглядається, за даними комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» головуючим суддею визначено суддю Амельохіна В.В., який призначив колегію суддів для розгляду цієї справи у складі: головуючий суддя Амельохін В.В., судді - Аблов Є.В., Каракашьян К.С.; у подальшому головуючим суддею Амельохіним В.В. суддю ОСОБА_4. було замінено суддею Шулєжко В.П. у зв'язку із закінченням п'ятирічного строку повноважень судді ОСОБА_4.; при цьому подання на формування колегії суддів та змін складу колегії було помилково своєчасно не внесено до Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» (а.с.86, т.2).
Наведені обставини свідчать про те, що визначення колегії суддів для розгляду цієї справи відбулося без застосування автоматизованої системи документообігу суду.
Аналіз статей 15, 151, 26 КАС дає підстави дійти висновку, що за наявності функціонуючої автоматизованої системи документообігу заміна судді (суддів), який з поважних причин не може брати участь у розгляді справи (перебування судді у відпустці, на лікарняному, у відрядженні, закінчення терміну повноважень тощо), має здійснюватись виключно автоматизованою системою документообігу за принципом вірогідності.
У постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі за позовом ОСОБА_3 до Вищої ради юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції про визнання протиправними дій та рішення, міститься правовий висновок про те, що підпункт 2.3.12 пункту 2.3 Положення щодо порядку формування колегії суддів не узгоджується з вимогами статті 15 Закону України «Про судоустрій України» та статті 151 КАС.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" задовольнити частково.
2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 у справі № 826/10273/14 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько