ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5
Іменем України
31.05.2016 № К/800/47437/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргуКвартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького
на постановуХмельницького окружного адміністративного суду від 03.06.2015
та ухвалуВінницького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015
у справі №822/2125/15
за поданнямКрасилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області
доКвартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького
простягнення коштів,-
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.06.2015, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015, задоволено подання Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького податкового боргу в сумі 849053,91 грн. з розрахункових рахунків, відкритих у банківських установах, обслуговуючих платника податків, та за рахунок готівки, що йому належить.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд або прийняти нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані просить відмовити в її задоволенні.
З урахуванням відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за відповідачем обліковується податковий борг по земельному податку на загальну суму 849053,91 грн., яка виникла на підставі самостійно поданої декларації плати за землю від 27.04.2015, у зв'язку з чим податковим органом сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ю» №347-22 від 26.03.2015, яка вручена останньому 02.04.2015.
Оскільки самостійно визначена відповідачем сума грошового зобов'язання не була сплачена, податковий орган, після спливу шести десятиденного строку, звернувся за її стягненням до суду шляхом внесення подання.
Суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, задовольняючи подання виходив з того, що заборгованість по сплаті податку є узгодженою, в добровільному порядку відповідачем не сплачена, а тому підлягає стягненню.
Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.
Відповідно до п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визначається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.
Згідно пп. 16.1.4. п. 16.1 ст.16 названого Кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податкова декларація, розрахунок, в силу вимог п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пп. 14.1.39 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно вимог пп. 14.1.175 цієї статті податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Підсумовуючи вимоги вищенаведених норм, випливає висновок, що самостійне визначення платником податку у податкових деклараціях податкових зобов'язань зумовлює відсутність необхідності перевірки правильності визначення цих сум після того, як відповідні зобов'язання стали узгодженими. Окрім того, грошові зобов'язання вважаються узгодженими і в тому випадку, якщо рішення контролюючого органу, за яким стягується податковий борг не було скасовано і є чинним.
Отже, у справах про стягнення боргу предметом доказування мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.
Відтак, з урахуванням того, що сума грошового зобов'язання в розмірі 849053,91 грн. набула статусу податкового боргу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність законних підстав для її стягнення з відповідача.
При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає твердження відповідача про те, що податковий орган зобов'язаний звертатись при виникненні податкового боргу до Міністерства оборони України такими, що невірно тлумачать норми права, оскільки зі змісту статті 96 Податкового кодексу України вбачається, що у податкового органу виникає обов'язок звернення до органу, до сфери управління якого належить третя особа, у разі продажу внесеного в податкову заставу її майна, активів або необхідності внесення в податкову заставу та відчуження.
Враховуючи вимоги наведених норм, приймаючи до уваги, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, судова колегія касаційної інстанції погоджується з їх висновками, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення подання, що, в свою чергу, є підставою, відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, для залишення ухвалених судами рішень без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду віл 03.06.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.П.Юрченко
Судді Г.К.Голубєва
М.В.Сірош