"18" травня 2016 р. м. Київ К/9991/40408/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
за участю: секретаря Шевчук П.О.,
представника відповідача Шатківської Г.А.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2012 у справі №0670/6378/11 за позовом Дочірнього підприємства «Еней» до Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.01.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2012, позовні вимоги Дочірнього підприємства «Еней» до Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 24.05.2011 №0000022301, від 24.05.2011 №0000012301, від 24.05.2011 №0015891701, від 24.05.2011 №0000032301, від 24.05.2011 №0000202308.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Баранівська міжрайонна державна податкова інспекція Житомирської області 15.06.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 21.06.2012 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 44, 61 Податкового кодексу України, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, пункту 8-1 статті Закону України «Про податок на додану вартість», Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, підпункту 6.5.2 пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», статей 1, 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Баранівською міжрайонною державною податковою інспекцією Житомирської області проведено виїзну планову документальну перевірку Дочірнього підприємства «Еней» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.12.2010.
За результатами перевірки Баранівською міжрайонною державною податковою інспекцією Житомирської області складено акт від 04.05.2011 №91/231/30077313 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.05.2011 №0000022301, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 22406,00грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 5602,00грн.; №0000012301, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 143000,00грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 35750,00грн.; №0015891701, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 162,00грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 41,00грн.; №0000032301, яким до позивача застосовано фінансові санкції в сумі 17513,00грн. з податку на додану вартість для виплати дотацій сільгоспвиробникам за продані молоко і м'ясо; №0000202308, яким до позивача застосовано фінансові санкції в сумі 36426,00грн. за перевищення ліміту залишку готівки в касі.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 24.05.2011 №0000022301 колегія суддів звертає увагу на наступне.
За висновками податкового органу позивачем при реалізації товару «спред солодковершковий «Любимий» безпідставно застосовував нульову ставку податку на додану вартість, оскільки такий товар не є сільськогосподарським.
Разом з тим, за результатами розгляду справи судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів встановлено, що товар «спред солодковершковий «Любимий» реалізовувався із застосуванням ставки податку у розмірі 20%, відповідні зобов'язання включалися позивачем до загальної декларації з податку на додану вартість.
В той же час, перевіркою не виявлено завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.
За таких обставин, висновки податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ є необґрунтованими.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 24.05.2011 №0000012301 колегія суддів звертає увагу на наступне.
За висновками податкового органу позивачем неправомірно сформовано валові витрати за операціями з ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, Товариством з обмеженою відповідальністю «Геліос Град Буд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Імпульс інвест буд», а також завищено амортизаційні відрахування на загальну суму 23164,00грн.
Разом з тим, за результатами розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з актом перевірки від 04.05.2011 №91/231/30077313 розбіжностей між показниками платника податків та показниками, встановленими перевіркою по амортизаційним відрахуванням не виявлено.
В той же час, податковим органом не надано обґрунтування висновку щодо завищення амортизаційних відрахувань на загальну суму 23164,00грн.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Реальність спірних господарських операцій позивача із ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, Товариством з обмеженою відповідальністю «Геліос Град Буд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Імпульс інвест буд» підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, наданими позивачем договорами, рахунками-фактурами, податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), звітами про виконання робіт, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, актами за формою КБ-2, довідками за формою КБ-3, що не заперечувалося відповідачем.
На момент здійснення господарських операцій всі контрагенти позивача були у встановленому порядку зареєстрованими як суб'єкти господарювання.
Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.
В той же час, відповідачем не надано до суду доказів щодо неправомірності формування позивачем валових витрат за відповідними операціями.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 24.05.2011 №0000032301 колегія суддів звертає увагу на наступне.
За висновками податкового органу до позивача підлягають застосуванню фінансові санкції в сумі 17513,00грн. для виплати дотацій сільськогосподарським виробникам.
Відповідно до положень пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.
Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено судами попередніх інстанції, відповідачем не наведено обґрунтування наявності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, жодних доказів та обґрунтування на підтвердження порушення підприємством вимог пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим органом не надано.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 24.05.2011 №0000202308 колегія суддів звертає увагу на наступне.
За висновками податкового органу позивачем перевищено ліміт залишку готівки з огляду на те, що за видатковими касовими ордерами від 17.02.2010 №402, №403, №406, №407 на загальну суму 18213,64грн. готівка була видана лише 19.02.2010.
Разом з тим, за результатами розгляду справи судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів встановлено, що за відповідними ордерами кошти були виплачені 17.02.2010, що проведено по касі підприємства.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 24.05.2011 №0015891701 колегія суддів звертає увагу на наступне.
За висновками податкового органу, що позивачем з доходу працівників нараховано та утримано менше податку з доходів найманих працівник ніж було необхідно.
Задовольняючи в цій частині позовні вимоги суди виходили з того, що згідно з даними книги по нарахуванню і виплаті заробітної плати за відповідні періоди по визначеним відповідачем працівникам підприємством утримувався значно більший податок ніж зазначено податковим органом.
Проте, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій в цій частині, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В той же час, книга по нарахуванню і виплаті заробітної плати не може вважатися беззаперечним доказом щодо суми нарахованого та утриманого позивачем податку з доходів найманих працівників. З метою встановлення дійсних обставин справи судам необхідно було досліджувати розрахунку утриманого податку та перевірити фактичну сплату податку до бюджету.
Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки встановлення нових обставин вимагає дослідження доказів, що знаходиться поза межами касаційного розгляду справи, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, справа в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2011 №0015891701 підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій в цій частині як таких, що не відповідають статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2012 у справі №0670/6378/11 в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2011 №0015891701 скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В решті позовних вимог постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2012 у справі №0670/6378/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв