ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.06.2016Справа №910/7887/16
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аско-Медсервіс» про відшкодування шкоди в порядку регресу 6 394,43 грн., за участю представників позивача - Прохорова О.В., довіреність №47 від 01.01.2016 року, відповідача - Євсев'єва Г.А., довіреність №697 від 01.01.2016 року ,
У квітні 2016 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 6 394,43 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.09.2014 року по Пр. Перемоги, 29, в м. Києві, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Вольво» д.н. НОМЕР_1 (застрахований позивачем транспортний засіб) та автомобіля «Форд», д.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3.
Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 6 394,43 грн.
Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. ОСОБА_3 було застраховано в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Аско-Медсервіс».
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.04.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 06.06.2016 року.
06.06.2016 року в судовому засіданні було оголошено перерву на 08.06.2016.
08.06.2016 року представником позивача через канцелярію суду надано додаткові пояснення.
08.06.2016 року в судовому засіданні представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з довідки ВДАІ Шевченківського району м. Києва УДАІ ГУ МВС України в м. Києві та постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2014 року у справі №761/27012/14-п, по просп. Перемоги, в м. Києві, ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Форд», д.н. НОМЕР_2, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Вольво» д.н. НОМЕР_1.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2014 року у справі №761/27012/14-п ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього штраф.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Вольво» д.н. АА 2008.
Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №330580857.13 від 04.12.2013 року.
Відповідно до розрахунково-товарного чеку №ВМСС007845 від 09.09.2014 року, вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «Вольво» д.н. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП склала 6 394,43 грн.
Зазначені кошти в розмірі 6 394,43 грн. позивачем було виплачено страхувальнику, що підтверджується платіжним дорученням №8949 від 30.09.2014 року.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, транспортним засобом - автомобілем «Форд», д.н. НОМЕР_2, який спричинив ДТП та заподіяв збитки автомобілю «Вольво» д.н. НОМЕР_1, керував ОСОБА_3.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем «Форд», д.н. НОМЕР_2, ОСОБА_3 встановлена у судовому порядку.
Тому, ОСОБА_3 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Вольво» д.н. НОМЕР_1, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Судом встановлено, що між відповідачем та страхувальником було укладено договір (поліс) ОСЦПВВНТЗ № АІ/1359552 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «Форд», д.н. НОМЕР_2, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди. Вказаним договором передбачено ліміт відповідальності за шкоду завдану майну у розмірі 50 000 та франшизу у розмірі 00,00 грн.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю «Вольво» д.н. НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку та ліміту відповідальності та за вирахуванням суми франшизи 00,00 грн. передбаченої договором (полісом) № АІ/1359552.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення суми страхового відшкодування є такими, що підлягають задоволенню частково у розмірі 6 394,43 грн. (6 394,43 грн. (розмір виплаченого страхового відшкодування) мінус 00,00 грн. (франшиза).
Судом було надано належну оцінку відзиву відповідача на позовну заяву, проте доводи відповідача стосовно того, що позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування з пропущенням строку, встановленого чинним законодавством є безпідставними з огляду на наступне.
Підпунктом 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України ,,Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", однією з підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Представник позивача звернулась до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування 25.12.1015 року, тобто майже через 1 рік і 4 місяці з моменту ДТП.
Проте, відповідно до преамбули Закону, він регулює відносини в сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Цим законом не регулються взаємовідносини між страховиками щодо компенсації страхового відшкодування в порядку регресу, а тому, вказана норма не може бути застосована до правовідносин сторін в цьому випадку.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України №910/7491/14 від 30.07.2015 року, №910/10027/14 від 04.10.2014 року, 910/12663/14 від 31.03.2015 року та 910/14594/14 від 16.02.1016 року.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аско-Медсервіс» (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 122; код 13550765) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33; код 16285602) 6 394 (шість тисяч триста дев'яносто чотири) грн. 43 коп. боргу та 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 13.06.2016р.
Суддя С.О. Чебикіна