ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.06.2016Справа №910/8012/16
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Київський метрополітен", Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов'язання вчинити дії, за участю представників позивача - не з'явився, відповідача-1 - Цибізова О.О., довіреність №159 від 25.12.2015р., відповідача-2 - Коломієць В.С., довіреність №062/01/10-3 від 04.01.2016 року,
У квітні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів з вимогою зобов'язати відповідачів укласти із позивачем додаткову угоду про внесення змін до договору № 374 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду від 01.06.2012 року щодо продовження строку його дії на термін до 20.07.2017 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.05.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 23.05.2016 року.
08.06.2016 року відповідачем-2 надано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову.
08.06.2016 року відповідачем-1 надано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову.
08.06.2016 року представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що нез'явлення представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника позивача.
Заслухавши пояснення представників відповідачів, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.06.2012 р. між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (яке відповідно до п. 2.13. рішення № 198/7535 від 15.03.2012 р. Київської міської ради "Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)" перейменоване на Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) та Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (підприємство) було укладено договір №374 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (надалі за текстом - договір), у відповідності до умов якого орендодавець на підставі протоколу №115 від 12.04.2012 р. постійної комісії Київської міської ради передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину переходу), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та визначена огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, що знаходиться за адресою: станція метро "Палац Україна", б/н, для торгівлі непродовольчими товарами (п.1.1. договору).
Відповідно до п.2.1 договору об'єктом оренди є частина переходу, визначена відповідно до проектної документації, розробленої Державним підприємством "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 39,4 кв.м та зазначена у викопіюванні з Схем тимчасового розташування малих архітектурних форм, що складає невід'ємну частину правочину.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що вартість об'єкта оренди згідно з затвердженим орендодавцем висновком про вартість майна станом на 30.06.2010 р. становила 193 900 грн.
За користування об'єктом оренди орендар сплачує підприємству орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі протоколу №115 від 12.04.2012 р. постійної комісії Київради з питань власності та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням №34/6250 від 22.09.2011 р. Київської міської ради та на дату підписання договору становить 90,74 грн. за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає 3575,32 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці (п. 3.2 договору ).
Пунктом 3.5 договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача), а саме на рахунок Комунального підприємства "Київський метрополітен".
Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 01.04.2012 р. до 27.07.2013 р. (п.9.1 договору).
Згідно з пунктом 9.2 договору усі зміни і доповнення до цього договору оформляються у письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх сторонами.
Відповідно до п.9.4 договору договір припиняється, зокрема, в разі закінчення строку на який його було укладено.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору (п.9.7. договору).
З огляду на завершення строку дії договору, позивач листом №120 від 11.09.2014 року звертався до відповідача-2 щодо продовження строку дії договору оренди частини переходу станції метро «Палац Україна», загальною площею 39,4 кв.м.
Листом №654НЗК від 01.08.2013 р. відповідачем-2 було повідомлено Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 про відмову від продовження дії договору №374 від 01.06.2012 р. та висунуто вимогу про звільнення об'єкта оренди. Вказаний лист було отримано позивачем, про що свідчить напис на нижній частині аркуша.
Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Згідно ст. 764 ЦК України у разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 Господарського кодексу України орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди.
Пунктом 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду №12 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" регламентовано, що зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.
Якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. При цьому такі заперечення можуть бути висловлені, як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення дії цього строку.
Як встановлено судом вище, відповідачем-2 було повідомлено позивача про відмову від продовження дії договору №374 від 01.06.2012 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно із ч. 1-5 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
Відповідно до ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Проте, враховуючи те, що вчинення стороною дій, направлених на укладення і, відповідно, підписання будь-якого правочину - є правом сторони, яке реалізується у встановленому законом порядку, а не її обов'язком, що узгоджується зокрема з приписами ст. ст. 6, 203, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України та ст. ст. 180, 181 Господарського кодексу України, виходячи з обумовлених законом прав та охоронюваних інтересів сторін договору, зокрема свободи укладення договору, відповідно, підписання будь-якого цивільно-правового договору, зокрема і додаткової угоди про продовження строку дії договору до 20.07.2017 року, - є саме правом, а не обов'язком сторони.
Окрім того, після закінчення строку дії договору оренди, переоформлення орендних правовідносин, об'єктом яких є комунальне майно територіальної громади міста Києва, на новий строк може здійснюватись виключно шляхом укладення договору оренди у порядку, передбаченому Законом України "Про оренду державного та комунального майна" .
Оскільки положеннями договору сторони встановили, що договір вважається продовженим на той самий строк у разі відсутності заяви однієї сторони про припинення договору після закінчення строку його чинності, враховуючи, що відповідачі заперечують проти укладення додаткової угоди до договору оренди щодо продовження строку дії договору оренди, а також приймаючи до уваги відсутність прямої норми закону, яка б зобов'язувала сторони внести зміни в договір щодо продовження строку дії договору, то вимоги позивача є необгрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, заявлені вимоги про зобов'язання відповідачів укласти з позивачем додаткову угоду до договору оренди не підлягають задоволенню, тому в позові слід відмовити.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 13.06.2016 року.
Суддя С.О. Чебикіна