ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
09.06.2016Справа №910/7575/16
За позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Стрий Авто"
доДержавного агентства резерву України
прозобов'язання вчинити дії та про стягнення 69396,75 грн.
Cуддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від позивачаХомик В.П. - представник
від відповідачаСтецій В.С. - представник
Товариство з додатковою відповідальністю "Стрий Авто" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного агентства резерву України та просить суд зобов'язати відповідача вчинити дії, а саме: розглянути та погодити поданий позивачем кошторис витрат за зберігання матеріальних цінностей державного резерву за період з 01.04.2013 по 15.11.2015 та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по витратам, які пов'язані зі зберіганням матеріальних цінностей державного резерву за період з 01.04.2013 по 15.11.2015 у розмірі 41654,18 грн. із сплатою інфляційних втрат на суму 26629,14 грн. та 3% річних у розмірі 1113,43 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі №914/3368/14 від 10.06.2015 за позовом Державного агентства резерву України до Товариства з додатковою відповідальністю "Стрий Авто", яким зобов'язано Товариство з додатковою відповідальністю "Стрий Авто" відшкодувати вартість матеріальних цінностей щодо яких встановлено факти незабезпечення збереження на суму 21000,00 грн. та стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Стрий Авто" на користь Державного агентства резерву України штраф в сумі 21000,00 грн. та пеню у розмірі 15978,35 грн., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 та які залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2015 встановлено, що на відповідальному зберіганні Товариства з додатковою відповідальністю "Стрий Авто" знаходяться матеріальні цінності мобілізаційного резерву, які є державною власністю, а факт закладення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на відповідальне зберігання до Товариства з додатковою відповідальністю "Стрий Авто" підтверджується розпорядженням Кабінету Міністрів від 26.07.2005 №286-р, річними звітами підприємства та матеріалами інвентаризації. Як стверджує позивач, відповідач, всупереч Постанові Кабінету міністрів України №532 від 12.04.2002 "Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву" не сплачував позивачу будь - якої плати за зберігання матеріальних цінностей державного резерву та не відшкодував витрати на зберігання за весь період зберігання майна мобілізаційного резерву, у зв'язку з чим, як стверджує позивач, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за період з 01.04.2013 по 15.11.2015, відповідно до проведеного позивачем розрахунку кошторису витрат, на суму 41654,18 грн. Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача відповідно до норм ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 01.04.2013 по 15.11.2015 3% річних та інфляційні втрати. Також, 29.01.2016 позивачем на адресу відповідача було надіслано для погодження кошторис витрат за зберігання майна державного резерву та претензію щодо сплати витрат за зберігання майна державного резерву, 01.02.2016 відповідач вказані документи отримав, однак відповіді не надав, у зв'язку з чим позивач просить суд зобов'язати відповідача вчинити дії, а саме: розглянути та погодити поданий позивачем кошторис витрат за зберігання матеріальних цінностей державного резерву за період з 01.04.2013 по 15.11.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 порушено провадження у справі №910/7575/16 та призначено її до розгляду на 25.05.2016.
В судовому засіданні 25.05.2016 відповідно до норм ст.22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, як заяву про зміну предмету позову. У вказаній заяві позивач просить суд зобов'язати відповідача вчинити дії, а саме: розглянути поданий позивачем кошторис витрат за зберігання матеріальних цінностей державного резерву за період з 01.05.2013 по 15.11.2015 та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по витратам, пов'язаним з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву за період з 01.05.2013 по 15.11.2015 у розмірі 40328,48 грн., інфляційні втрати у розмірі 25634,76 грн. та 3 % річних у розмірі 1057,29 грн.
25.05.2016 у судовому засіданні оголошено перерву до 09.06.2016.
В судовому засіданні 09.06.2016 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 09.06.2016 з'явився. Відповідач у відзиві на позов проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив про те, що на підставі наказу Державного комітету України з державного матеріального резерву від 01.12.2010 № 432, згідно наряду № 052/81 від 01.12.2010 матеріальні цінності мобілізаційного резерву, що обліковуються на балансі Держкомрезерву України та які зберігались ВАТ "Стрий Авто" (в подальшому - Товариством з додатковою відповідальністю "Стрий Авто") були переміщені на відповідальне зберігання до ДО "Комбінат "Троянда", а від зварювальних електродів, за актом Товариства з додатковою відповідальністю "Стрий Авто" від 14.03.2012, залишилась суміш металевих стержнів та зварювального сплаву (брухт), фактичну вагу якої встановити неможливо, а отже з 2012 року у позивача на зберіганні відсутні матеріальні цінності мобілізаційного резерву. Тому відповідач стверджує, що у спірний період не здійснював жодного відповідального зберігання матеріальних цінностей відповідача. Також, відповідач вказав, що позивачем не надано жодних належних доказів фактичного понесення позивачем витрат у зв'язку із зберіганням матеріальних цінностей відповідача та їх документального підтвердження. Крім цього, у відзиві на позов відповідач зазначив, що позивач припустився порушень правил та умов зберігання, а саме: не забезпечив належне збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, що підтверджується актом перевірки від 15.12.2009, а в свою чергу, факт незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву є порушенням операцій з матеріальними цінностями державного резерву, що свідчать про неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань, передбачених ст.ст. 936, 942, 949 Цивільного кодексу України, Законом України "Про державний матеріальний резерв", Порядком формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву та інших нормативних актів, які регулюють порядок здійснення операцій по відповідальному зберіганню матеріальних цінностей державного резерву. Як вказав відповідач, станом на день розгляду справи по суті, самовільно відчужені позивачем матеріальні цінності державного резерву відповідачу не повернуті.
В судовому засіданні 09.06.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №914/3368/14 від 10.06.2015 за позовом Державного агентства резерву України до Товариства з додатковою відповідальністю "Стрий Авто", яким зобов'язано Товариство з додатковою відповідальністю "Стрий Авто" відшкодувати вартість матеріальних цінностей (прокату мідного) щодо яких встановлено факти незабезпечення збереження на суму 21000,00 грн. та стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Стрий Авто" на користь Державного агентства резерву України штраф в сумі 21000,00 грн. та пеню у розмірі 15978,35 грн., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015, які залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2015 встановлено, що на відповідальному зберіганні Товариства з додатковою відповідальністю "Стрий Авто" станом на дату складання начальником контрольно-ревізійного відділу Західного регіону контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву України акту перевірки від 15.12.2009 знаходились матеріальні цінності мобілізаційного резерву, які є державною власністю та встановлено незабезпечення Товариством з додатковою відповідальністю "Стрий Авто" збереження матеріальних цінностей державного резерву, а саме: прокату мідного вагою 300 кг, вартістю 21000,00 грн.
Згідно вищенаведених рішення та постанов, факт закладення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на відповідальне зберігання до Товариства з додатковою відповідальністю "Стрий Авто" підтверджується розпорядженням Кабінету Міністрів від 26.07.2005 №286-р, річними звітами підприємства та матеріалами інвентаризації, а матеріальні цінності, які знаходились на відповідальному зберіганні Товариства з додатковою відповідальністю "Стрий Авто" закладались на 1986 розрахунковий рік відповідно до номенклатури накопичення затвердженої генеральним директором 3-го КПО "Авто ремонт" від 24.12.1987 по 21 укрупненому найменуванню.
Враховуючи те, що судами було встановлено факт незабезпечення Товариством з додатковою відповідальністю "Стрий Авто" збереження матеріальних цінностей державного резерву, а саме: прокату мідного вагою 300 кг, вартістю 21000,00 грн., що є порушенням операцій з матеріальними цінностями державного резерву та свідчить про неналежне виконання Товариством з додатковою відповідальністю "Стрий Авто" своїх зобов'язань передбачених ст.ст. 936, 942, 949 Цивільного кодексу України, Законом України "Про державний матеріальний резерв", Порядком формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву та інших нормативних актів, які регулюють порядок здійснення операцій по відповідальному зберіганню мат. цінностей державного резерву, до Товариства з додатковою відповідальністю "Стрий Авто" за неналежне виконання зобов'язань, було застосовано відповідальність у вигляді стягнення штрафних санкцій згідно ст. 230 Господарського кодексу України, а саме: стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Стрий Авто" на користь Державного агентства резерву України штраф в сумі 21000,00 грн. Крім цього, з Товариства з додатковою відповідальністю "Стрий Авто" на користь Державного агентства резерву України було стягнуто пеню у розмірі 15978,35 грн. та зобов'язано Товариство з додатковою відповідальністю "Стрий Авто" відшкодувати вартість матеріальних цінностей (прокату мідного) щодо яких встановлено факти незабезпечення збереження на суму 21000,00 грн.
В силу положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України зазначені обставини повторного доказування не потребують.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач, із посиланням на вищезгадані рішення та постанови у справі №914/3368/14, стверджує, що відповідач, всупереч Постанові Кабінету Міністрів України №532 від 12.04.2002 "Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву" не сплачував позивачу будь - якої плати за зберігання матеріальних цінностей державного резерву та не відшкодував витрати на зберігання за весь період зберігання майна мобілізаційного резерву, у т.ч. за період з 01.05.2013 по 15.11.2015 та просить суд стягнути з відповідача за вказаний період 41654,18 грн. витрати на зберігання майна мобілізаційного резерву відповідно до проведеного позивачем розрахунку кошторису витрат. Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача за період з 01.05.2013 по 15.11.2015 3% річних та інфляційні втрати.
Як свідчать матеріали справи, 29.01.2016 позивачем на адресу відповідача було надіслано для погодження кошторис витрат за зберігання майна державного резерву та претензію щодо сплати витрат за зберігання майна державного резерву, які були отримані відповідачем 01.02.2016 відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №7900044639285.
Листом за вих.№991/0/4-16 від 25.03.2016 відповідач відмовив позивачу в погодженні кошторису на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за період 2013-2015 років, у зв'язку із відсутністю укладеного між сторонами договору відповідального зберігання та закінченням бюджетного року.
Отже, позивач просить суд зобов'язати відповідача вчинити дії, а саме: розглянути поданий позивачем кошторис витрат за зберігання матеріальних цінностей державного резерву за період з 01.05.2013 по 15.11.2015.
Стаття 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
За змістом ч.1 ст. 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Стаття 946 Цивільного кодексу України передбачає, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Статтею 947 Цивільного кодексу України визначено, що витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання.
Відповідно до ч. 1, ч. 4, ч. 5 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" запаси матеріальних цінностей державного резерву розміщуються на підприємствах, в установах і організаціях, спеціально призначених для зберігання матеріальних цінностей державного резерву. Розміщення і будівництво на території України підприємств, установ, організацій та інших об'єктів системи державного резерву здійснюються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами.
Відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 2, п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532 сума витрат, що підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням вимог цього Порядку на кожен рік і сплачується пропорційними частками за узгодженням між Держрезервом та відповідальним зберігачем.
Відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком 1, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.
Відповідно до п.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики застосування законодавства про державний матеріальний резерв" визначено, що законом передбачено можливість відшкодування підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, витрат, пов'язаних з таким зберіганням (пункт 5 статті 11 Закону). Згідно з цією нормою та пунктом 7 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532, таке відшкодування здійснюється на підставі договору, укладеного Держрезервом України і відповідальним зберігачем за встановленою формою. Проте відсутність відповідного договору або укладення його з відступом від цієї форми не виключає відшкодування відповідальному зберігачу зазначених витрат за наявності цивільно-правового зобов'язання, що виникло з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України. У вирішенні спорів, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, господарським судам слід мати на увазі, що правовий механізм визначення вартості відповідних витрат встановлений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532, зокрема за формулою, встановленою пунктом 6 зазначеного Порядку з урахуванням додатків 2 і 3 до цього нормативно-правового акту.
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №914/3368/14 від 10.06.2015, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 та які залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2015 встановлено той факт, що матеріальні цінності, які знаходились на відповідальному зберіганні Товариства з додатковою відповідальністю "Стрий Авто" закладались на 1986 розрахунковий рік відповідно до номенклатури накопичення затвердженої генеральним директором 3-го КПО "Авто ремонт" від 24.12.1987 по 21 укрупненому найменуванню. При цьому, судами було встановлено факт незабезпечення Товариством з додатковою відповідальністю "Стрий Авто" збереження одного найменування матеріальних цінностей державного резерву, а саме: прокату мідного вагою 300 кг, вартістю 21000,00 грн.
Відповідно до наказу Державного комітету України з державного матеріального резерву від 01.12.2010 № 432 "Про переміщення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву з ВАТ "Стрий Авто" на ДО "Комбінат "Троянда" із додатком до нього, згідно наряду № 052/81 від 01.12.2010 матеріальні цінності мобілізаційного резерву, а саме: 20 найменувань, що обліковуються на балансі Держкомрезерву України та які зберігались ВАТ "Стрий Авто" (в подальшому - Товариством з додатковою відповідальністю "Стрий Авто") були переміщені на відповідальне зберігання до ДО "Комбінат "Троянда", а від зварювальних електродів, за актом Товариства з додатковою відповідальністю "Стрий Авто" від 14.03.2012, залишилась суміш металевих стержнів та зварювального сплаву (брухт), фактичну вагу якої встановити неможливо.
Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що позивач у спірний період не здійснював відповідального зберігання матеріальних цінностей відповідача, оскільки вони були переміщені на ДО "Комбінат "Троянда".
Крім цього, суд звертає увагу на те, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що витрати, які заявлені до стягнення з відповідача у спірний період, дійсно понесені позивачем, у зв'язку із зберіганням матеріальних цінностей відповідача (як і не доведено сам факт знаходження будь-яких цінностей мобілізаційного резерву на зберіганні у спірний період), а не є поточними витратами самого позивача. При цьому, понесені витрати повинні бути підтверджені первинними бухгалтерськими документами.
Крім цього, господарськими судами у справі №914/3368/14 встановлено, що позивач припустився порушень правил та умов зберігання, а саме: не забезпечив належне збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, що підтверджується відповідним актом перевірки від 15.12.2009, що свідчить про неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань, а як пояснив відповідач у судовому засіданні, станом на день розгляду справи по суті, самовільно відчужені позивачем матеріальні цінності державного резерву відповідачу не повернуті.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Стрий Авто" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір, у зв'язку із відмовою в позові, покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 15.06.2016
Суддя Ю.М.Смирнова