номер провадження справи 30/42/16
13.06.2016 Справа № 908/1164/16
Суддя Кагітіна Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Комунального підприємства “Водоканал” (69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 61)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер Прогрес Проект” (69097, м. Запоріжжя, пр. Радянський, 5-а, к. 17)
про стягнення 49 173,94 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність №5 від 05.01.2016 р.;
від відповідача - не з'явився;
До господарського суду Запорізької області звернулося Комунальне підприємство “Водоканал” з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер Прогрес Проект” 49 173,94 грн. за безоблікове водокористування за договором № 9004/1 від 01.01.2009р. про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між позивачем та відповідачем укладено договір № 9004/1 від 01.01.2009р. про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації. За результатами технічного обстеження водопроводу відповідача, яке проводилось 16.08.2013р., встановлено факт водоспоживання засобом обліку марки Січ-15х, № 262205, який не пройшов чергову держповірку, у зв'язку з чим позивач згідно п. 3.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України визначив відповідачу обсяги водоспоживання та водовідведення розрахунковим способом за період з 22.06.2013 р. по 16.08.2013 р. в сумі 49173,94грн., про що складено акт від 16.08.2013 р. № 493/1-ТИ та виписано акт-рахунок від 16.08.2013р. № 9004/1 на оплату 49173,94 грн. Відповідач суму заборгованості за актом-рахунком не сплатив, тому позивач просить стягнути її в судовому порядку.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.04.2016 р. порушено провадження у справі № 908/1164/16, присвоєно справі номер провадження №30/42/16, розгляд якої призначено на 23.05.2016 р.
Ухвалою від 23.05.2016 р. відкладено розгляд справи на 13.06.2016 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних документів.
09.06.2016 р. від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності та відмову в позові з цих підстав. Відповідач вказує, що згідно акті від 29.03.2010р. №114, складеного за підписами позивача та відповідача, повірка приладу обліку відповідача дійсна до 03.03.2013 р. Підписавши цей акт, позивач не міг не знати, що саме з 31.03.2013 р. розпочалось так зване «безоблікове користування водою». Відповідач зауважує, що стягнення з відповідача визначеної розрахунковим способом суми витрат за безоблікове користування, які не пов'язані ні з точним обсягом води, ні з фактом її використання, встановлено пунктом 6.5 договору. Вказаний пункт знаходиться в розділі договору «відповідальність сторін». У зв'язку з цим відповідач вважає, що відповідні обов'язки відповідача по сплаті зазначеної суми витрат за своєю правовою природою є неустойкою у вигляді штрафу. Тому відповідач просить застосувати до позовних вимог про стягнення суми цих витрат позовну давність в один рік.
Також, відповідачем надані 09.06.2016 р. заперечення на позов, в яких просить відмовити в позові у повному обсязі. Вказує, що за умовами п. 3.22 договору відповідач не міг без письмового дозволу позивача здати лічильник на повірку, тому має місце прострочення кредитора (ч. 3 ст. 220, ч. 1 ст. 221 Господарського кодексу України). Письмовий дозвіл на зняття пломб був наданий відповідачем лише 16.08.2013 р. в акті позивача (при цьому розрахунок безоблікового водокористування здійснено за період з 22.06.2013 р. по 16.08.2013 р.). Також, відповідач зауважує, що відповідно до пп. 4 п. 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ №630 від 21.07.2005 р., виконавець зобов'язаний контролювати установлені міжповіркові інтервали. Позивач 21.03.2013 р. (тобто за 8 днів до спливу терміну повірки) здійснив перевірку показів лічильника, видав акт-рахунок №5171 від 21.03.2013 р., але на надав письмового дозволу на зняття пломб та лічильника. Після спливу терміну повірки позивач також перевіряв відповідача у квітні та червні 2013 року, однак дозволу на зняття пломб та лічильника не надав. Порушення терміну повірки не завдало шкоди позивачу, тому підстави для стягнення витрат відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України відсутні. Крім того, відповідач вказує, що з 21.07.2015 р. він знаходиться в стані припинення. і строк заявлення вимог кредиторів сплив 30.09.2015 р. Позивач не звертався з вимогами до відповідача. Насьогодні відповідач завершив всі розрахунки з кредиторами, тому вимоги позивача вважаються погашеними.
У відзиві відповідач заявив клопотання на підставі ст. 38, 69 ГПК України про продовження строку вирішення спору на 15 днів, а також про витребування та огляд в судовому засіданні справи господарського суду Запорізької області №908/3026/13, залучення з неї до даної справи необхідних доказів, в тому числі актів-рахунків позивача №5171 від 21.03.2013 р., №13935 від 22.04.2013 р., №30419 від 21.06.2013 р., акту позивача від 16.08.2013 р., додаткових угод до договору про водопостачання б/н від 11.07.2011 р., №1/12/12 від 12.12.2012 р., листа відповідача від 25.07.2013 р., листа позивача від 16.08.2013 р., офіційної довідки відділу метрології ЗАТ «Теплосервіс» №18 від 19.08.2013р.
В судовому засіданні 13.06.2016р. був присутній представник позивача, за його клопотанням фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідач свого представника в судове засідання 13.06.2016 р. не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Клопотання відповідача про витребування доказів суд залишив без задоволення, оскільки воно не відповідає вимогам ст. 38 ГПК України, зокрема, щодо викладу обставин, які перешкоджають наданню цих доказів самим відповідачем, не зазначено обставин, які можуть бути підтверджені витребуваними доказами. Крім того, клопотання не підписано представником відповідача.
Статтею 75 ГПК України передбачено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті в даному судовому засіданні, і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами. Необхідності в продовженні строку розгляду справи суд не вбачає.
В судовому засіданні 13.06.2016 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
01.01.2009 р. між комунальним підприємством “Водоканал” (далі - водоканал, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Прогрес Проект» (далі - абонент, відповідач у справі) укладено договір № 9004/1 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації. За умовами п. 1.1 договору водоканал забезпечує абоненту подачу води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам: вул. Верхня, 12 - офіс.
Пункт 3.2.1 договору встановлює обов'язок абонента своєчасно оплачувати йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку у відповідності з договором та нормативними документами, вказаними у п. 1.1 договору.
Пунктом 3.2.3 договору передбачено, що при відсутності або не встановленому обліковому приладі у встановлений водоканалом термін або розміщенні абонентом водолічильних вузлів чи то їх експлуатації з порушенням «Правил користування...», «Правил експлуатації...» водопостачання абонента вважається безобліковим, а втрати води і об'єм стоків у такому випадку визначаються розрахунковим шляхом у відповідності з пунктами 9.6 та 21.5 «Правил користування...», починаючи з дня виписки останнього акту до дня приймання в експлуатацію облікового приладу або водолічильного вузла.
Відповідно до п. 5.1 договору основним документом на оплату є акт. Акти виписуються 13-15 числа кожного місяця. Абонент зобов'язаний на протязі трьох банківських днів з дня виписки акта перерахувати кошти на розрахунковий рахунок Водоканалу у сумі, вказаний в акті. Якщо абонент відмовляється підписати акт, він підписується представником водоканалу, а в акті робиться відповідний запис про таку відмову. Такий акт пересилається абоненту поштою. Оформлений таким чином акт є обов'язковим для виконання у вказані в ньому терміни, а також є підставою для розрахунків за питне водопостачання та приймання стічних вод.
У відповідності до п. 2 договору договір укладено на строк з 01.01.2009 р. по 31.12.2012 р. з пролонгацією на наступний рік, якщо жодна сторона за місяць до закінчення строку дії договору письмово не заявить про припинення його дії.
Доказів припинення дії договору сторони не надали, отже його умови є чинними на момент розгляду справи судом.
Як вбачається з акту технічного обстеження водопроводу від 29.03.2010 р., абонент - відповідач споживає питну воду від мережі міського водопроводу по одному водопровідному вводу діаметром 25мм. На вводі встановлений водомір типу Січ15х зав. №262205, в робочому стані, опломбований пломбою А15659, строк держповірки водоміру по І квартал 2013 року.
16.08.2013 р. Водоканалом було проведено технічне водопроводу абонента та складено акт технічного обстеження водопроводу №493-ТИ від 16.08.2013 р., в якому зафіксовано, що подача холодної води абоненту відбувається від мережі КП «Водоканал» по вводу діаметром 25мм. На трубопроводі встановлено засіб обліку марки Січ-1,5х, №262205, державна повірка 1 квартал 2010 року. засіб обліку припломбовано до трубопроводу пломбоюа15659, пломба збережена. Строк державної повірки приладу обліку скінчився 31.03.2013 р. До встановлення резервного, технічно справного, держповіреного приладу обліку та здачі його в експлуатацію водоспоживання вважається безобліковим (п.3.2.3 договору). Даний акт було підписано представником КП «Водоканал» та директором підприємства ОСОБА_2
Крім того, 16.08.2013 р. Водоканалом та абонентом було складено акт технічного обстеження водопроводу №493-ТИ від 16.08.2013 р., в якому зафіксовано, що на вводі абонента діаметром 25 мм встановлений прилад обліку марки Січ-1,5х, № 262205, державна повірка 1 квартал 2010 року. Строк державної повірки приладу обліку скінчився. Відповідно до п. 5.14 Правил користування усі засоби обліку у встановлені строки підлягають періодичній повірці. У разі тривалості повірки більше одного місяця об'єм води визначається відповідно до п. 3.3 Правил користування. Об'єм води по безобліковому водоспоживанню по вводу діаметром 25мм становить 84,792 м.куб/добу. Розрахунковий період становить з 22.06.2013 р. по 16.08.2013 р. Таким чином, об'єм води за період з 22.06.2013 р. по 16.08.2013 р. становить 84,792*56 діб=4748,352 м.куб. Відповідно до п. 3.14 Правил користування об'єм стічних вод дорівнює об'єму спожитої води. Даний акт було підписано представником КП «Водоканал» та директором підприємства ОСОБА_2
На підставі даного акту технічного обстеження відповідачу виставлений акт-рахунок № 9004/1 від 16.08.2013 р. за безоблікове водокористування на суму 49173,94 грн.
Оскільки відповідач не оплатив нараховану йому актом-рахунком № 9004/1 від 16.08.2013 р. суму у розмірі 49173,94 грн., то позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення 49173,94 грн., як заборгованості за безоблікове водокористування, що є предметом судового розгляду у даній справі.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Зобов'язання, згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.
В п. 1.1 договору сторони погодили, що вони керуються Законом України «Про питну воду та питне постачання» від 10.01.2002 р. №2918-111, діючими «Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України», затвердженими наказом Держжиткомгоспа України від 1 липня 1994 №65, «Правилами приймання стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України», затверджених наказом Держбуду України від 19 лютого 2002 р. № 37, «Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скидання промислових та інших стічних вод в системи каналізації населених пунктів», зареєстрованого Міністерством Юстиції України 26 квітня 2002 р. № 402/6690, «Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізування м. Запоріжжя», затверджених рішенням виконавчого комітету міської ради № 167 від 29.05.2003 р., «Правилами експлуатації та технічними вимогами до приладів обліку питної, технічної води, промислових та госпфекальних стоків» від 20.12.1993 р., ГОСТом на воду питну 2874-82, ДБН 360-92, СНІП 2.04.02-84, «Правилами технічної експлуатації систем комунального водопостачання і каналізації населених пунктів України» КДП 204-12 Укр 242-95.
Пункт 9.3 договору встановлює, що у випадку прийняття компетентними органами нормативних актів, якими регулюються відносини з надання послуг за цим договором, прийняття рішень щодо змін порядку розрахунків між суб'єктами господарювання, нове законодавство та новий порядок поширюється на умови цього договору без узгодження його сторонами та внесення додаткових змін.
Так, станом на час проведення технічного обстеження водопроводу відповідача 16.08.2013 р., порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення регулювався Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. № 190 (далі - Правила користування № 190), пунктом 1.1 яких встановлено, що ці Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України і є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.
З огляду на зазначене, Правила користування № 190 є обов'язковими для застосування та виконання, як учасниками правочину, так і судом під час розгляду спору, оскільки положення попередніх Правил від 01.07.1994 р. втратили чинність та не регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до п. 5.1 Правил користування № 190 облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.
Пунктом 5.4 вказаних Правил № 190 визначено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт засобів обліку проводяться відповідно до Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність”, а також інших нормативно-правових актів, які регулюють цю сферу діяльності.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність” в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин сторін, засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та у продаж і видавати напрокат лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.
Відповідно до п. 5.14 Правил користування № 190 усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджують свідоцтвом про повірку або записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації. Засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повірочного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією.
Суд погоджується з позицією позивача, що при виконанні зобов'язань за договором про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації, з метою обліку спожитої води, визначення її вартості, учасники правочину використовують покази засобу обліку води, який повинен відповідати встановленим нормам.
Ч. 2 ст. 28 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність” унормовано, що засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом ЦОВМ. Підприємства, організації та фізичні особи зобов'язані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку.
Показчиком 2012 “Засоби вимірювальної техніки, занесені до державного реєстру України" затвердженого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України міжповірчий термін лічильників холодної та гарячої води кристальчастих типу Січ-15м-х, результати вимірів яких використовуються під час розрахунків в сфері побутових та комунальних послуг, встановлено 3 (три) роки.
Як слідує з акту технічного обстеження водопроводу від 29.03.2010р., лічильник встановлений на водопровідних мережах відповідача 29.03.2010 р. Держповірка водоміру дійсна по І квартал 2013 року.
Таким чином, термін повірки приладу обліку відповідача сплив у І кварталі 2013 року.
Разом з тим, пунктом 9.2.11 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, які затверджено наказом Держжитлокомунгоспу України №30 від 05.07.1995 р., в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин сторін, встановлено, що контроль за наявністю і станом обладнання засобів вимірювальної техніки для обліку відпущеної води, а також за дотриманням термінів їх періодичної повірки здійснюється працівниками абонентського відділу виробника.
В даному випадку відповідно до договору про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 9004/1 від 01.01.2009 р. виробником є Комунальне підприємство «Водоканал» - позивач у справі.
Відповідно до п. 3.2.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з центрального водопостачання та водовідведення, погоджених головою Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємства, головою Антимонопольного комітету України, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 31.08.2012 р. за № 1468/21780, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин сторін, суб'єкти господарювання, які провадять (мають намір провадити) господарську діяльність з центрального водопостачання та/або водовідведення, повинні здійснювати своєчасне забезпечення контрольно-вимірювальних інструментів і приладів, а також відповідних приладів обліку, повірки або державної метрології атестації засобів вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд.
Таким чином, контролювати термін повірки та вчиняти дії щодо періодичної повірки засобу обліку води покладено на суб'єктів господарювання, які провадять (мають намір провадити) господарську діяльність з центрального водопостачання та/або водовідведення, тобто на позивача. На підприємства, організації та фізичних осіб покладений обов'язок своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на п. 3.2.3 договору, в якому сторони узгодили, що при відсутності або не встановленому обліковому приладі у встановлений Водоканалом термін або розміщенні абонентом водолічильних вузлів чи то їх експлуатації з порушенням “Правил користування…”, “Правил експлуатації…” водопостачання Абонента вважається безобліковим, а витрати води і об'єм стоків у такому випадку визначаються розрахунковим шляхом у відповідності з пунктами 9.6 та 21.5 “Правил користування…”, починаючи з дня виписки останнього акту до дня приймання в експлуатацію облікового приладу або водолічильного вузла.
Разом з тим, “Правила користування…” та “Правил експлуатації…”, які зазначені в цьому пункті, на момент проведення водоканалом перевірки та складення акту від 04.09.2013р., втратили чинність, а зміни до вказаного пункту 3.2.3 договору сторонами не вносились.
Діючі на момент перевірки Правила користування № 190 та інші норми законодавства не містили норми, яка передбачає, що виробник у разі не проведення споживачем вчасно повірки засобу обліку води має проводити розрахунок витрат води згідно з п. 3.3 Правил користування №190, оскільки розрахунок витрат води згідно із зазначеним пунктом правил проводиться виробником у випадку, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.
Позивач не довів, що використання неповіреного засобу обліку є порушенням правил експлуатації водолічильних вузлів, за яке згідно діючого законодавства можливе застосування розрахунку обсягу води розрахунковим способом. Тому позивач безпідставно посилається на пункт п. 3.2.3 договору у якості підстави для визначення обсягу води розрахунковим способом.
Зазначеної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в постановах від 01.10.2015 р. у справі №909/1093/14 та від 23.12.2015 р. у справі №908/3025/15.
Відповідно до п.5.1 договору основним документом на оплату є акт.
Позивач здійснив розрахунок вартості наданих послуг з водопостачання та водовідведення за спірний період (з 22.06.2013 р. по 16.08.2013 р.) від дати останнього акту-рахунку № 30419 від 21.06.2013 р. за червень 2013 р.
Вказаний акт не містить даних про факт проведення уповноваженими представниками позивача контрольної перевірки технічного стану водопровідних мереж абонента, виявлення/встановлення будь-яких порушень, зокрема, порушення міжповірочного інтервалу встановленого приладу обліку, зазначення терміну усунення виявлених порушень, натомість вказаний акт свідчить про вартість наданих відповідачу послуг у червні 2013 р. Тобто зазначений акт є саме актом на оплату, а не актом, що фіксує безоблікове користування водою.
Пунктами 3.3, 3.4 Правил користування № 190 передбачено, що у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.
Згідно з п. 3.2 Правил користування № 190 водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.
Отже, самовільне водоспоживання - це користування питною водою з міського водопроводу без дозволу Виконавця та/або без оформлення необхідних документів (в т.ч. без реєстрації у Виконавця в якості Споживача, ухилення чи відмова від укладення договору на надання послуг з водопостачання тощо). Самовільне приєднання до систем водопостачання - приєднання до мереж централізованого комунального водопостачання, здійснене без письмового дозволу Виконавця.
Аналіз пункту 3.3 Правил користування № 190 свідчить про надання Водоканалу права здійснення розрахунку витрат води у разі встановлення факту безоблікового водокористування абонентом або самовільного приєднання до систем водопостачання.
Позивач доказів самовільного приєднання відповідача до системи водопостачання або самовільного водокористування та наявності правових підстав застосування положень пунктів 3.3, 3.4 Правил користування не довів.
В акті технічного обстеження водопроводу від 16.08.2013 р. зазначено, що пломби на засобі обліку збережені. Даний факт позивачем не заперечується. Таким чином, механічних або інших втручань в роботу лічильника не здійснювалося, що, в свою чергу, спростовує факт безоблікового споживання води абонентом.
Пунктом 5.14 Правил користування № 190, на який посилається позивач у якості підстави для визначення обсягу втрат води розрахунковим способом, встановлено, що усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджують свідоцтвом про повірку або записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації. Засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повірочного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією. У випадку тривалості повірки понад місяць об'єм води визначається відповідно до п. 3.3 цих Правил до дня установки повіреного засобу обліку.
Тобто положеннями вказаного пункту законодавець передбачив відповідальність підприємств, організацій та фізичних осіб саме за перевищення тривалості повірки приладу, а не за порушення строків подачі ними засобів вимірювальної техніки на повірку, що має місце в даному випадку.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 13.05.2015 р. у справі №908/5707/14, від 28.05.2015 р. у справі №908/5606/14 та від 23.12.2015 р. у справі №908/3025/15.
В даному випадку позивач визначив у якості спірного періоду, за який проведено нарахування води розрахунковим способом, не період проведення повірки, а інший період (до виявлення факту використання лічильника з порушенням строку повірки).
За таких обставин норма 5.14 Правил користування №190, на яку посилається позивач у якості підстави позову, неправомірно застосована позивачем для визначення обсягу води розрахунковим способом за спірний, вказаний у позові, період.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.
Конституційним Судом України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012р. у справі № 11-рп/2012 зазначено, що за практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Разом з тим, суд повинен виходити з того, чи є ці вимоги правомірними.
За положеннями статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 49173,94 грн. за безоблікове водокористування є необґрунтованими, тому не підлягають задоволенню.
Стосовно клопотання відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне.
Позовна давність за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
У п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз'яснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Отже, у зв'язку з відмовою в позові по суті, клопотання відповідача про застосування позовної давності не підлягає розгляду судом. При цьому суд зауважує, що відповідач помилково вважає заявлену до стягнення суму неустойкою та визначає термін позовної давності в один, оскільки за своєю правовою природою заявлена до стягнення сума є заборгованістю за безоблікове водокористування, а не штрафною санкцією. Тому до цих вимог застосовується загальна позовна давність у три роки.
Враховуючи те, що правомірність заявлених позовних вимог до відповідача позивачем не доведена, суд не надає оцінку доводам відповідача про порушення позивачем порядку та строків звернення до відповідача з кредиторськими вимогами в ліквідаційній процедурі.
Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог Комунального підприємства “Водоканал” (м.Запоріжжя) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер Прогрес Проект” (м.Запоріжжя) відмовити повністю.
Суддя Л.П.Кагітіна
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 16.06.2016 р.